Рішення № 137542977, 18.06.2026, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/2571/26

Провадження № 2-а/0158/62/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді - Костюкевича О.К.

за участю секретаря - Хмілевської І.О.

перекладача - Кіпоренка К.В.

представника позивача - Хоржевського Д.Е.

відповідача - ОСОБА_1

представника відповідача - Мусаєва М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці, в режимі відеоконференції, справу за адміністративним позовом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області Хоржевський Дмитро Едуардович звернувся до суду з адміністративним позовом до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.07.2025 року працівниками ГУ «Д» ДЗНД СБУ виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач), який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України.

Зі слів Відповідача встановлено, що він прибув на територію України в 2019 році, перетнувши державний кордон через пункт пропуску державного кордону, що межує з Республікою Білорусь.

З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи отримання статусу особи без громадянства до компетентних органів Відповідач не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав.

Окрім того, у відповідача відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України.

Документи, які б підтверджували законне перебування на території України у відповідача відсутні.

17.07.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно Відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та відібрано розписку про ознайомлення зі змістом і отримання цього рішення.

Не погоджуючись з рішенням Відповідач звернувся до Дніпровського районного суду про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням від 07.05.2026 за №755/15071/25 в задоволенні позову було відмовлено.

В той же день, 17.07.2025, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано Відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (ПТПІ).

На момент затримання у відповідача були відсутні будь які документи, які б могли посвідчувати його особи та давали право перетину державного кордону у напрямку виїзду з території України.

За таких обставин 18.07.2025 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулось до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до відповідача про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на 6 (шість) місяців.

19.07.2025 року Ківерцівський районний суд Волинської області повністю задовільнив адміністративний позов у справі № 158/2100/25 та ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, визначений ч. 11 ст. 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 6 (шість) місяців.

Не погоджуючись з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановою якого у справі №158/2100/25 від 02.09.2025 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19.01.2026 року Ківерцівський районний суд Волинської області частково задовільнив адміністративний позов у справі № 158/67/26 та ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, визначений ч. 11 ст. 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 4 (чотири) місяці.

Не погоджуючись з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановою якого у справі №158/67/26 від 17.03.2026 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду Відповідач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, ухвалою якого у справі №158/67/26 від 30.04.2026 касаційну скаргу повернуто особі яка її подала.

03.06.2026 року Ківерцівський районний суд Волинської області частково задовільнив адміністративний позов у справі № 158/2040/26 та ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, визначений ч. 11 ст. 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 1 (один) місяць.

18.07.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області надіслано запит до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації Відповідача. На даний момент відповіді від Департаменту консульської служби МЗС України не надходило.

29.08.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано запит до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації Відповідача. На даний момент відповіді від Департаменту консульської служби МЗС України не надходило.

27.01.2026 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано запит до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації Відповідача. На даний момент відповіді від Департаменту консульської служби МЗС України не надходило.

06.05.2026 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано запит до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації Відповідача. На даний момент відповіді від Департаменту консульської служби МЗС України не надходило.

04.06.2026 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області повторно надіслано запит до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації Відповідача. На даний момент відповіді від Департаменту консульської служби МЗС України не надходило.

З врахуванням наведеного, позивач просить продовжити строк затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення на шість місяців.

Ухвалою судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.06.2026 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити.

Відповідач та його представник у судовому засіданні, щодо задоволення позову заперечили та просять у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення учасників провадження, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 17.07.2025 року працівниками ГУ «Д» ДЗНД СБУ виявлено громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач), який порушив Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживав без документів, які б надавали йому право законного перебування на території України.

Зі слів Відповідача встановлено, що він прибув на територію України в 2019 році, перетнувши державний кордон через пункт пропуску державного кордону, що межує з Республікою Білорусь.

З питань визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту чи отримання статусу особи без громадянства до компетентних органів Відповідач не звертався. Будь-яких інших дій для легалізації факту свого перебування на території України не вживав.

Окрім того, у відповідача відсутні документи на підставі яких можливо ідентифікувати його особу, та які надавали б право перетину державного кордону для виїзду з України.

Документи, які б підтверджували законне перебування на території України у відповідача відсутні.

17.07.2025 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно Відповідача прийнято рішення про примусове видворення з України та відібрано розписку про ознайомлення зі змістом і отримання цього рішення.

Не погоджуючись з рішенням Відповідач звернувся до Дніпровського районного суду про визнання протиправним та скасування рішення. Рішенням від 07.05.2026 за №755/15071/25 в задоволенні позову було відмовлено.

В той же день, 17.07.2025, працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області затримано Відповідача для з`ясування причин та обставин правопорушення і умов, що йому сприяли, у порядку ч. 2 ст. 263 Кодексу України про адміністративні правопорушення, строком на 72 години та поміщено до Волинського пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні (ПТПІ).

На момент затримання у відповідача були відсутні будь які документи, які б могли посвідчувати його особи та давали право перетину державного кордону у напрямку виїзду з території України.

За таких обставин 18.07.2025 року ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області звернулось до Ківерцівського районного суду Волинської області з адміністративним позовом до відповідача про його затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до ПТПІ строком на 6 (шість) місяців.

19.07.2025 року Ківерцівський районний суд Волинської області повністю задовільнив адміністративний позов у справі № 158/2100/25 та ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, визначений ч. 11 ст. 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 6 (шість) місяців.

Не погоджуючись з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановою якого у справі №158/2100/25 від 02.09.2025 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

19.01.2026 року Ківерцівський районний суд Волинської області частково задовільнив адміністративний позов у справі № 158/67/26 та ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, визначений ч. 11 ст. 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 4 (чотири) місяці.

Не погоджуючись з рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області Відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Восьмого апеляційного адміністративного суду, постановою якого у справі №158/67/26 від 17.03.2026 у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду Відповідач звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду, ухвалою якого у справі №158/67/26 від 30.04.2026 касаційну скаргу повернуто особі яка її подала.

03.06.2026 року Ківерцівський районний суд Волинської області частково задовільнив адміністративний позов у справі № 158/2040/26 та ухвалив затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України на строк, визначений ч. 11 ст. 289 КАС України, достатній для виконання судового рішення, але який не може перевищувати 1 (один) місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі - Закон № 3773-VI).

Відповідно до ч. 4 ст. 30 Закону № 3773-VI іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства визначені статтею 289 КАС України.

Так, відповідно до частини першої вказаної статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

За змістом частин 11, 13 ст. 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але загальний строк затримання не повинен перевищувати вісімнадцять місяців.

Умовами, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи, є:

1) відсутність співпраці з боку іноземця або особи без громадянства під час процедури його (її) ідентифікації;

2) неодержання інформації з країни громадянської належності іноземця або країни походження особи без громадянства чи документів, необхідних для ідентифікації особи.

Вирішуючи питання про те, чи є обставини, такими, що унеможливлюють примусове видворення іноземця, який незаконно перебуває в Україні, та є підставою для продовження строку його затримання, Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року в справі № 743/1046/20 дійшов висновку, що перелік умов, за яких неможливо забезпечити примусове видворення особи та які є підставою для продовження строку її затримання в ПТПІ, наведений у частині тринадцятій статті 289 КАС України і цей перелік є вичерпним.

Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом й у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 158/1645/23, де так само вирішувалося питання продовження строку затримання іноземця, який незаконно перебуває в Україні, за обставин, що не передбачені частиною тринадцятою статті 289 КАС України.

Суд зауважує, що відповідач перебуває у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства майже одинадцять місяців, а даний позов про продовження строку затримання відповідача подано позивачем до суду вже вчетверте.

На переконання суду, на момент звернення з цим позовом позивачем не вживалися всі вичерпні заходи, які передбачені чинним законодавством, для ідентифікації та забезпечення примусового видворення Відповідача.

При цьому, в матеріалах наявні лише запити ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області до Департаменту консульської служби МЗС України з проханням у сприянні в ідентифікації Відповідача, які датовані 29.08.2025, 27.01.2026 та 06.05.2026, що свідчить про чималий розрив у часі між ними.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що особу відповідача не ідентифіковано. Разом з тим зазначена обставина існувала і на час попередніх звернень до суду із аналогічними позовами та сама по собі не свідчить про наявність підстав для подальшого обмеження права особи на свободу.

Суд зазначає, що продовження строку затримання не може ґрунтуватися виключно на формальному посиланні на незавершеність процедури ідентифікації. Позивач повинен довести наявність конкретних обставин, які свідчать про реальну можливість досягнення мети затримання протягом додаткового строку, а також підтвердити вжиття всіх необхідних та можливих заходів для встановлення особи відповідача.

Очевидним, для суду, за таких обставин, постає питання щодо необхідності утримання іноземця у місцях тимчасового перебування та необхідність такого заходу у демократичному суспільстві з огляду на права, закріплені у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов`язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні» при вирішенні справ про примусове видворення суди повинні враховувати положення статей 9, 29 Загальної декларації прав людини 1948 року та статті 9 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання, а при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати лише таких обмежень, які встановлені законом виключно для забезпечення належного визнання та поваги прав і свобод інших людей, а також забезпечення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ливада проти України» (від 26 червня 2014 року) зазначено, що проголошуючи право на свободу, пункт ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків із права на свободу, яке гарантує п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті положення п.1 ст.5 про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд констатує, що у даному випадку міграційна служба, всупереч положенням ст.19 Конституції України, не здійснює повний спектр заходів задля оперативного вирішення питання свободи іноземця.

Подібну позицію висловив Європейський Суд у справі «Нур Ахмед та інші проти України» від 18 червня 2020 року, де у пункті 126 вказав: «Пункт 4 статті 5 Конвенції також гарантує заарештованим або затриманим особам право на «оперативний» перегляд законності тримання їх під вартою та ухвалення рішення про їхнє звільнення у випадку незаконності такого тримання. Провадження стосовно позбавлення свободи вимагає особливого підходу, а будь-які винятки з вимоги «оперативного» перегляду законності заходу у вигляді тримання під вартою вимагають чіткого тлумачення. Питання, чи було дотримано принцип оперативності провадження, не слід розглядати абстрактно, а в контексті загальної оцінки відомостей, беручи до уваги обставини справи, у тому числі з огляду на складність справи, будь-які особливості порядку, передбаченого чинним національним законодавством, і поведінку заявника під час провадження. Проте, оскільки розглядається питання свободи особи, держава в принципі має забезпечити, щоб провадження відбувалось якомога швидше…».

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України затримання треба розуміти і як тимчасовий запобіжний кримінально-процесуальний, і як адміністративно-процесуальний заходи, застосування яких обмежує право на свободу та особисту недоторканність людини (абзац п`ятий пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 26.06.2003р. №12-рп/2003).

Отже, подальше затримання відповідача буде суперечити п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, враховуючи, що чинним законодавством наведено вичерпний перелік підстав, які передбачають неможливість примусового видворення особи, а продовження строку затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, можливе лише за їх наявності, а також те, що представником позивача (органом, підрозділом) не вчинялися належним чином заходи для забезпечення примусового видворення відповідача, зокрема, після затримання особи, відтак, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про продовження строку затримання відповідача з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 9, 72-77, 241, 244, 246, 268-272, 288, 289 КАС України, суд

у х в а л и в:

Відмовити в задоволені позовних вимог Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області до громадянина російської федерації ОСОБА_1 про продовження строку затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ківерцівського районного суду О.К. Костюкевич

Повний текст судового рішення складено 18.06.2026