Рішення № 137541725, 19.06.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/1186/26

Провадження № 2/950/828/26

ЛЕБЕДИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 червня 2026 року м. Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області у складі судді Косолапа В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у приміщенні суду в м. Лебедин цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 28.07.2024 № 28.07.2024-100001095 в загальному розмірі 8880,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 28.07.2024-100001095. Договір укладено відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», підписано за допомогою електронного підпису з використанням одноразового ідентифікатора. За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 3000,00 грн., строк дії кредиту 98 днів; процентна ставка «економ» 1 %, «стандартна» 1,5 %. На виконання умов договору грошові кошти були перераховані на картку відповідача № НОМЕР_1 .

У порушення умов договору відповідач належним чином не виконав своїх зобов`язань, у зв`язку із чим його заборгованість в загальному розмірі складає 8880,00 грн., в тому числі 3000,00 грн. заборгованості за основною сумою боргу, 3780,00 грн. заборгованості за процентами, 150,00 грн. комісії, 450,00 грн. додаткової комісії та 1500,00 грн. неустойки.

Звернувшись до суду позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за вищевказаним кредитним договором, оскільки останній своїх зобов`язань не виконав, суми отриманих коштів не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

Ухвалою від 07.05.2026 судом відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

ОСОБА_1 відзиву на позов не подав, копію ухвали про відкриття провадження отримав особисто, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 35).

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 28.07.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» було укладено кредитний договір № 28.07.2024-100001095 (а.с. 9-15).

Договір укладено в електронному вигляді, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (Е698), надісланим на номер мобільного (фінансового) телефону.

Згідно з умовами договору, сума кредиту становить 3000,00 грн., строк кредиту 98 днів, дата повернення кредиту 02.11.2024. Процентна ставка «стандарт» 1,5 % за один день користування кредитом та «економ» 1 % за один день користування кредитом; комісія, пов`язана з наданням кредиту 150,00 грн.; комісія за обслуговування кредитної заборгованості 150,00 грн.

Зазначені умови відображені як у заявці кредитного договору № 28.07.2024-100001095 так і у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору від № 28.07.2024-100001095.

Згідно з довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 08.04.2026 № 1-0804, 28.07.2024 проведено транзакцію на суму 3000,00 грн., номер картки НОМЕР_2 , призначення платежу: видача за договором кредиту № 28.07.2024-100001095 (а.с. 19).

Згідно з умовами договору № 28.07.2024-100001095, електронний платіжний засіб для зарахування коштів № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 про що зазначено як у заявці так і у відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт).

Згідно з розрахунком, на момент звернення до суду заборгованість ОСОБА_1 складає 8880,00 грн., в тому числі 3000,00 грн. основного боргу, 3780,00 грн. процентів, 600,00 грн. комісій та 1500,00 грн. неустойки (а.с. 17-18).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з ч. 3, 4, 6, 8, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 було укладено кредитний договір в електронній формі. Грошові кошти на виконання умов такого договору були перераховані відповідачу, що підтверджується дослідженими судом доказами та не спростовано.

Щодо розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 на усій території України оголошено воєнний стан (Указ затверджено Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ). У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався та триває до цього часу.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX, який набрав чинності 17.03.2022, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено п. 18.

Відповідно до указаного пункту, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в силу закону позичальник звільняється від відповідальності у вигляді неустойки за прострочення грошового зобов`язання. Такі платежі підлягають списанню позикодавцем. Таким чином сума неустойки в розмірі 1500,00 грн. не підлягає стягненню з відповідача.

Щодо вимог в частині стягнення суми комісії за обслуговування кредиту, суд зазначає наступне.

Як передбачено п. 12 договору № 28.07.2024-100001095 комісія за обслуговування кредиту становить 150,00 грн. у кожному з 3 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом та сплачується згідно з графіком платежів. Згідно з наданим позивачем розрахунком, сума комісії за обслуговування кредиту становить 600,00 грн.

Однак суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

У разі якщо розмір майбутніх платежів і строки їх сплати не можуть бути встановлені у договорі про споживчий кредит (кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії тощо), споживачу також у строк, визначений цим договором, надається виписка з рахунку/рахунків (за їх наявності), у якій зазначаються: стан рахунку на певну дату, оборот коштів на рахунку за період часу, за який зроблена виписка з рахунку (з описом проведених операцій), баланс рахунку на початок періоду, за який зроблена виписка, баланс рахунку на кінець періоду, за який зроблена виписка, дати і суми здійснення операцій за рахунком споживача, застосована до проведених споживачем операцій процентна ставка, будь-які інші платежі, застосовані до проведених споживачем операцій за рахунком, та/або будь-яка інша інформація, передбачена договором про споживчий кредит.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 вказала на те, що комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» (пункти 31.29, 31.33 постанови).

Суд вважає, що умова договору № 28.07.2024-100001095 в частині сплати комісії за обслуговування кредиту є платою за послуги, які відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» повинні надаватися безоплатно.

При цьому позивачем не зазначено, які саме послуги з обслуговування кредиту надавалися ТОВ «Споживчий кредит» позичальнику та чи дійсно вони фактично були надані.

У постанові від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України); якщо недійсність певного правочину встановлена законом, тобто якщо цей правочин нікчемний, позовна вимога про визнання його нікчемним не є належним способом захисту права чи інтepecy позивача; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (п. 71-73).

У пунктах 74, 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 сформульовано висновки про те, що такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів; за наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Отже, якщо сторона правочину вважає його нікчемним, то така сторона за загальним правилом може звернутися до суду не з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним, а за застосуванням наслідків виконання недійсного правочину (наприклад, з вимогою про повернення одержаного на виконання такого правочину), обґрунтовуючи свої вимоги нікчемністю правочину.

Якщо ж інша сторона звернулася до суду з вимогою про виконання зобов`язання з правочину в натурі, то відповідач вправі не звертатись з вимогою про визнання нікчемного правочину недійсним (зустрічною чи окремою), а заперечувати проти позову, посилаючись на нікчемність правочину. Суд повинен розглянути такі вимоги i заперечення й вирішити спір по суті; якщо суд дійде висновку про нікчемність правочину, то суд зазначає цей висновок у мотивувальній частині судового рішення в якості обґрунтування свого висновку по суті спору, який відображається у резолютивній частині судового рішення.

Таким чином суд вважає умову договору № 28.07.2024-100001095 щодо сплати комісії за обслуговування кредиту нікчемною, а тому вимоги в частині стягнення такої комісії з відповідача в сумі 450,00 грн. не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 слід стягнути заборгованість в загальному розмірі 6930,00 грн., в тому числі 3000,00 грн. основного боргу; 3780,00 грн. проценти та 150,00 грн. заборгованості по комісії за надання кредиту.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до розміру позовних вимог в сумі 2077,75 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за кредитним договором від 28.07.2024 № 28.07.2024-100001095 в загальному розмірі 6930,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; код ЄДРПОУ 37356833) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2077,75 грн.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 19.06.2026.

Суддя Вадим КОСОЛАП