Рішення № 137540074, 19.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 332/1975/26 2/335/2820/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м.Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Алєксєєнка А.Б., за участю секретаря судового засідання Доновської А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

У березні 2026 року ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» звернулось до Заводського районного суду міста Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що 05.03.2025 року між ТОВАРИСТВОМ 3 ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір № 5363524 про надання споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язалось надати Споживачу кредит в гривні, на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 повернути кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем Кредитора. Кредитний договір підписано Відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало в повному обсязі та надало йому кредит в сумі 30 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідач своїх боргових зобов`язань перед кредитором не виконав, кредитні кошти не повернув, суму нарахованих процентів за користування кредитом не сплатив.

30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 30/10/2025, відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 5363524 про надання споживчого кредиту від 05.03.2025 року перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

За вказаних обставин до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Договором № 5363524 від 05.03.2025 року загальна сума заборгованості склала 113 400 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту 30 000,00 грн., заборгованості за процентами 68 400,00 грн., штрафні санкції 15 000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь вищезазначену суму заборгованості за Договором № 5363524 від 05.03.2025 року та понесені судові витрати.

Також одночасно з позовною заявою представником позивача подано клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Заводського районного суду міста Запоріжжя від 31 березня 2026 року цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано на розгляд за територіальною підсудністю до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя.

30 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу між суддями передані в провадження судді Алєксєєнко А.Б.

Ухвалою судді від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи. Задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів від АТ «Універсал Банк».

15.05.2026 від АТ «Універсал Банк» до суду надійшла інформація на виконання ухвали суду від 30 квітня 2026 року.

Представник позивача належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з`явився, разом з цим у позовній заяві просив суд провести розгляд справи за відсутності сторони позивача.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або про розгляд справи у його відсутність та відзиву на позов не подав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі, якщо відповідно до положень Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

У зв`язку з чим, на підставі ст.247, 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, без фіксації судового процесу, в порядку заочного розгляду.

Дослідивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, 05.03.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір №5363524 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору:

Відповідно до п.1.2. тип кредиту кредит, сума кредиту складає 30 000,00 грн. Згідно із п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів.

Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Відповідно п.п.1.4.1, 1.4.2 Договору процентна ставка за користування кредитом складає - стандартна процентна ставка 0,95 % в день та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п.1.3 Договору; знижена процентна ставка 0,0095 % за кожен день користування кредитом (за умови виконання умов програми лояльності).

Відповідно до п.1.5.1, 1.5.2 Договору реальна річна процентна ставка. За стандартною ставкою 2064,7000 % річних; із застосуванням зниженої ставки 1 132,2517 % річних.

Згідно із п.1.6.1 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту за стандартною ставкою складає 132 600,00 грн.

Договір укладено в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему товариства та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором 47770.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10. 2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України (ч. 1 ст. 1048 ЦК).

Згідно з ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №5363524 від 05.03.2025 в електронній формі, що прирівнюється до письмової форми договору з всіма правовими наслідками невиконання зобов`язань за договором.

Підписанням вказаного Договору сторони погодили всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Кредитні кошти у розмірі 30 000,00 грн. були перераховані ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» від 03.11.2025 №20251103-1712, а також інформацією наданою АТ «Універсал Банк» на виконання ухвали суду від 30.04.2026 року.

Отже, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед відповідачем ОСОБА_1 за Кредитним договором виконало та надало кредит в сумі 30 000,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.

Відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав у зв`язку із чим згідно розрахунку заборгованості ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 5363524 від 05.03.2025 станом на 30.10.2025 становила 113 400,00 грн., яка складається заборгованості за основним боргом у розмірі 30 000,00 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 68 400,00 грн., заборгованості за штрафами у розмірі 15 000,00 грн.

Судом встановлено, що 30.10.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 30/10/2025 відповідно до умов якого, право вимоги за договором № 5363524 від 05.03.2025 перейшло до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Відповідно до Витягу з реєстру Боржників до договору факторингу №30/10/2025 від 30.10.2025 до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 113 400,00 грн.

Також згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за Договором №5363524 від 05.03.2025 року за період з 31.10.2025 по 28.02.2026 (у межах строку кредитного договору) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 34 485,00 грн.

В силу вимог ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами ч.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1077, ч.1 ст.1084 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За вказаних обставин судом встановлено, що відповідачем отримано кредитні кошти за договором № 5363524 від 05.03.2025 в розмірі 30 000,00 грн., які ним у визначений договором строк не повернуті, відсотки за користування кредитом не сплачені та право стягнення заборгованості за вказаним договором набуло ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».

Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, не надано достатніх даних, які б спростовували викладені у позові обставини, та не надано даних щодо повернення кредитних коштів та сплати інших платежів передбачених умовами договору.

Враховуючи, що отримані відповідачем кредитні кошти, відсотки за їх користування в добровільному порядку на рахунок первісного кредитора та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» не сплачені, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитом в частині стягнення основного боргу та відсотків за користування кредитом.

Разом з цим, вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафним санкціям суд виходить з наступного.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 ЦК України).

Обґрунтовуючи вимогу про стягнення штрафу позивач посилається на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, на підставі якого, на думку позивача, дозволено здійснювати нарахування штрафні санкції за договорами укладеними після спливу тридцятого дня з дня набрання чинності Законом №3498-ІХ, тобто після 24.01.2024 року.

Рази з цим, суд не погоджується з даними доводами позивача оскільки поза увагою позивача залишились положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, доповнені згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року, згідно яких: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів.

Відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 15 000,00 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ ««ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором, підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 132 885,00 грн., з яких: 30 000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту, 102 885,00 грн. - заборгованість по процентам. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат суд доходить наступного висновку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Факт надання правової допомоги підтверджено: копією договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, копією свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №9422/10, ордером про надання правничої допомоги серія АІ №2156635, Заявкою №17351 від 23.02.2026 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024, Актом приймання-передачі наданих послуг №17351 від 23.03.2026, згідно Договору про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024, який містить опис наданих адвокатом послуг та їх вартість.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 03.04.2020 у справі № 920/653/19.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт, що узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.

Відповідачем клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу не подавалось.

Разом з цим, враховуючи те, що суд за наслідками розгляду справи позовні вимоги задоволено частково у відповідності до ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» підлягає стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 8 985,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією №2934 від 23.03.2026, позивачем при поданні даної позовної заяви сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково, то відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2 392,16 грн. (з розрахунку: 132 885,00 грн. х 100% / 147 885,00 грн. = 89,85%; 89,85% х 2 662,40 грн. / 100% = 2 392,16 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-4, 12, 13, 19, 76-83, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» заборгованість за Договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту №5363524 від 05.03.2025 в розмірі 132 885 (сто тридцять дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійки, яка складається з: 30 000 (тридцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту; 102 885 (сто дві тисячі вісімсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок заборгованість за нарахованими процентам.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 392 (дві тисячі триста дев`яносто дві) гривні 16 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 8 985 (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Копію заочного рішення направити сторонам, які не з`явились в судове засідання, в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищезазначених строків, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст судового рішення складено 19 червня 2026 року.

Інформація про учасників справи відповідно до п.4 ч.5 ст.265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (Код ЄДРПОУ 44559822, адреса: м.Київ, вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, прим.2).

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , адреса зареєстрованого місця проживання як внутрішньо перемішеної особи: АДРЕСА_2 ).

Суддя: А.Б.Алєксєєнко