Рішення № 137539623, 18.06.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Єдиний унікальний номер 305/1115/26

Номер провадження 2/305/467/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18.06.2026 м. Рахів

Рахівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ластовичака В.Ю., за участі секретаря судового засідання Шемоти М.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До суду 16.04.2026 надійшов у електронній формі позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому представник зазначає, що 20.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної систем укладено електронний Договір № 1452601 про надання споживчого кредиту. Згідно умов Кредитного договору сума кредиту складає 1 500 грн, строк кредиту 359 днів. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов?язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 1 500 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 . Свої зобов`язання перед кредитором відповідач не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

24.12.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», було укладено Договір факторингу № 24122024, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитними договорами у тому числі і договором укладеним з відповідачем.

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 15 337,50 грн.

Тому, покликаючись на статті 512, 514, 625, 1054, 1077, 1078 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у вказаному розмірі, а також судові витрати в розмірі 12 662,40 грн, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000 гривень.

Ухвалою від 20.04.2026 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 20.05.2026, у зв`язку із неявкою учасників відкладено на 18.06.2026.

Представник позивача Столітній М.М. в судове засідання не з`явився, клопотань не подавав, у позовній заяві висловив клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 за місцем свого проживання відсутній, повідомлений шляхом направлення повістки про виклик до суду за адресою реєстрації та шляхом завчасного розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, до суду не з`явився, відзив не подав.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до п.п.2, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За таких обставин, суд у порядку ч. 1 ст. 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.

Судом встановлено, що 20.02.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та відповідач уклали Кредитний договір № 1452601 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, створеного за допомогою одноразового персонального ідентифікатора С999, відповідно до вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги» та «Про електронну комерцію», що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до п. 1.3. Договору сума кредиту становить 1 500 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів кожні 30 днів (п.4 Договору).

Згідно з пунктом 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 2,5 % та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. цього Договору.

Дата надання кредиту 20.02.2024 або 21.02.2024, що закріплено п. 2.2. Договору.

Таким чином, у вказаному кредитному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитним коштами, розміру і типу процентної ставки.

Після цього, Відповідач отримав кредит в сумі 1 500 грн на свою платіжну карту № НОМЕР_2 , що підтверджено відповіддю на запит, отриманою судом від АТ «Універсалбанк».

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 1452601 від 20.02.2024, відповідач не здійснив жодної сплати за вказаним кредитом, внаслідок чого станом на дату продажу кредиту утворилася заборгованість у сумі 13 387,50 грн, що складається із тіла кредиту у сумі 1 500 грн, процентів у сумі 11 137,50 грн та штрафу у сумі 750 грн.

24.12.2024 між первісним кредитором ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ «ФК «ФІНТРАСТУКРАЇНА» укладено договір факторингу 24122024, за яким від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до позивача перейшло право вимоги до відповідача.

Про перехід права вимоги боржника повідомлено шляхом направлення йому відповідного листа.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Частиною 1 ст. 1078 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Враховуючи наведене, позивачем належним чином було доведено факт отримання кредитних коштів відповідачем, зокрема, попереднє підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого боржник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення.

Таким чином, відповідачем не виконано умови укладено кредитного договору та не повернуто позивачеві отримані кредитні кошти, а також не сплачено проценти за користування ними, чим порушено права позивача, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ч. 1 ст. 1046 ЦК України).

Як визначено ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Таким чином, не викликають сумнівів позовні вимоги в частині повернення самого кредиту в розмірі 1 500 гривень.

Разом з тим, позовні вимоги в частині сплати заборгованості по процентах та штрафу, вочевидь не відповідають вимогам закону, виходячи з такого.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», нормами ч. 5 ст. 8 якого у редакції на час укладення договору визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 2,5%, а починаючи з 23.04.2024 не може перевищувати 1,5%.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як визначено п. 1-2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

У даному ж випадку у період з 20.02.2024 по 22.04.2024 (63днів) нараховувалися відсотки у розмірі 2,5%, що не перевищувало допустиму межу. За вказаний період було проведено правомірне нарахування відсотків становить 2 362,50 грн (1 500 грн (тіло кредиту)*2,5%*63 дні).

Починаючи з 23.04.2024 по 14.02.2025 кредиторами відсотки нараховувалися у розмірі 2,5% за день користування, що перевищує допустимий максимум, а тому суд вважає за необхідне провести власний розрахунок.

1. за період 23.04.2024 по 20.08.2024 (120 днів) розмір відсотків не повинен перевищувати 1,5% в день, а тому вірною сумою процентів за цей період буде: 1 500 грн (тіло кредиту)*1,5%*120 днів = 2 700 грн;

2. за період з 21.08.2024 по 14.02.2025 (176 днів) розмір відсотків не повинен перевищувати 1% в день, а тому вірною сумою процентів за цей період буде: 1 500 грн (тіло кредиту)*1%*176 днів = 2 640 грн;

3. 2 362,50 грн + 2 700 грн + 2 640 грн = 7 702,50 грн.

Звідси випливає, що допустима сума відсотків за вказаним Договором повинна становити 7 702,50 грн.

Що стосується стягнення з відповідача штрафу у розмірі 750 гривень, суд зазначає таке.

Президентом України 24.02.2022 видано Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у відповідності до якого в Україні введено воєнний стан. Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

За таких обставин, стягнення неустойки за кредитним договором у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону та позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, що відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчинення чи невчиненням нею процесуальних дій.

Позивачем надано суду докази на підтвердження обставин, на які він посилається, відповідач будь-які докази до суду не надав.

Тому справа розглянута на підставі наявних доказів, за результатами чого суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково, а саме в розмірі 1 500 грн основного боргу та 7 702,50 грн процентів, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково (на 9 202,50 грн із заявлених 15 337,50 гривень, тобто на 60%), з відповідача необхідно частково стягнути сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1 597,44 грн (2 662,40 грн * 0,6).

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем на оплату правової допомоги, зазначених у позовній заяві в розмірі 10 000 гривень, слід зазначити наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» та адвокатом Столітнім М.М. укладено договір про надання правової допомоги № 10/12-2024, а 10.04.2026 сторонами підписано акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) № 18106.

Відповідно до вказаного акту, адвокатом упродовж однієї доби надано 5 видів послуг загальною тривалістю 10 год загальною вартістю 10 000 грн.

Вартість наданих послуг має бути оплачена адвокату протягом 30 календарних днів з моменту набуття рішенням суду законної сили.

Отже, наданими позивачем доказами підтверджується розмір очікуваних витрат у сумі 10 000 грн.

При визначенні суми відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру (аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 9009/371/18 та в постанові від 05.06.2019 у справі № 922/928/18).

У постанові від 19.11.2020 у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У Постанові Верховного Суду від 30.09.2020 по справі № 201/14495/16-ц міститься висновок про те, що суд управі самостійно зменшувати розмір відшкодування витрат на правову допомогу. При цьому суд враховує, що відповідач участі у судовому розгляді фактично не брав, що могло позбавити його можливості подати доводи щодо неспівмірності витрат.

Ця справа відноситься до категорії нескладних (малозначних) справ, розгляд проводився в спрощеному провадженні, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку зі стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. У спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Послуги у виді участі в судових засіданнях адвокат фактично не надавав, так як судові засідання у справі не проводились, заяви і клопотання по суті справи під час судового розгляду ним не подавались.

Разом з тим, суд враховує, що 15.04.2026 адвокатом поштовим зв`язком одночасно було направлено позивачам матеріали 83 позовні заяви (списоки СЛОН 24.12-Ф7), чим додатково підтверджується їх однотипність та нескладність.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia, заява № 58442/00, пункт 154) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.

Таким чином, розподіляючи витрати на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже їх заявлений розмір, на переконання суду, не відповідає критеріям реальності та розумності таких витрат.

За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 4 000 грн, а враховуючи , що позовну заяву задоволено лише частково (на 60%), з відповідача підлягає стягненню 2 400 грн витрат на правничу допомогу (4 000 грн * 0,6).

Керуючись статтями 137, 141, 265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» заборгованість за кредитним договором № 1452601 від 20.02.2024 у розмірі 9 202 (дев`яґь тисяч двісті дві) гривні 50 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» судові витрати в загальному розмірі 3 997 (три тисячі дев`ятсот дев`яносто сім) гривень 44 копійки, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 1 597,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 400 грн.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, оф. 118/2 код ЄДРПОУ 44559822.

Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , НОМЕР_3 .

Заочне рішення може бути переглянуте Рахівським районним судом Закарпатської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Віктор ЛАСТОВИЧАК