Ухвала суду № 137539236, 18.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/23711/25

Провадження №2-о/522/198/26

УХВАЛА

18 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючої судді Косіциної В.В.,

розглянувши на підставі наявних матеріалів клопотання представника заявника адвоката Івуса Павла Вікторовича про відкладення розгляду справи та заяву представника Одеської міської ради Срібної Анастасії Іванівни про залишення заяви без розгляду,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення.

Судове засідання призначене на 18 червня 2026 року.

17 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшло клопотання представника заявника адвоката Івуса Павла Вікторовича про відкладення розгляду справи, у якому заявник просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату.

У судове засідання, призначене на 18 червня 2026 року учасники справи не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду.

Будь-яких інших заяв або клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

У зв`язку із неявкою учасників справи, що були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання прийнято рішення здійснити розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних матеріалів.

Суд дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Заява про відкладення розгляду справи мотивована тим, що представник заявниці бере участь у іншому судовому засіданні, а тому, не зможе бути присутній у судовому засіданні по справі №522/23711/25.

Проте, будь-які докази, які б підтверджували ту обставину, що представник заявниці адвокат Івус Павло Вікторович буде задіяний в іншому судовому засіданні надано не було. У заяві про відкладення розгляду справи також не зазначено номер справи, у якій представник позивача буде задіяний як представник (захисник).

Так, у ч.2 ст.223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники.

Зазначена стаття передбачає вичерпний перелік підстав, у зв`язку з якими допускається відкладення розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Проте, суд не вбачає існування підстав, які б впливали на неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні.

Більше того, представником заявника до заяви про відкладення судового засідання не надано доказів на підтвердження існування поважності причин неявки у судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

У постанові КЦС ВС від 10.01.2024 у справі № 760/8817/21 вказано, що на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Тому, беручи до уваги те, що заявник у клопотанні не надав доказів поважності причин для відкладення розгляду справи, враховуючи те, що підстави, які б впливали на неможливість вирішення справи у відповідному судовому засіданні відсутні, суд доходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

18 червня 2026 року до Приморського районного суду м. Одеси надійшла заява представника Одеської міської ради Срібної Анастасії Іванівни про залишення заяви без розгляду, у якій заявниця просила залишити заяву без розгляду у зв`язку із наявністю спору про право.

Заява мотивована тим, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достатні докази, які б підтверджували факт спільного проживання однією сім`єю. Вказує, що встановлення такого факту необхідне заявнику для вирішення спору про право на нерухоме майно, на яке може претендувати територіальна громада міста Одеси, а тому, на думку представника Одеської міської ради існує спір про право.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та законних інтересів.

Згідно ч. 7 ст. 19 ЦПК України окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно доч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Окреме провадження - це одностороннє провадження, в якому відсутній спір про право.

Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому, за змістом ч.2 ст. 315 ЦПК України в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, зокрема про встановлення факту проживання з певними особами, але не спір про право цивільне.

Згідно з ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У пункті 3 цієї постанови зазначено, що у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє у прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Як вбачається з заяви, заявник просить встановити факт спільного проживання її та ОСОБА_3 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 25.02.1997 по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказаний факт заявниця просить встановити задля прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 .

Тобто, встановлення такого факту необхідне заявниці задля віднесення її до четвертої черги спадкування, що матиме наслідком набуття спадкових прав та обов`язків після смерті ОСОБА_3 .

Згідно ч.1 ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцезнаходженням нерухомого майна, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходженням основної частини рухомого майна зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Згідно ч.1 ст.60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

У ч.1 ст.38 Статуту територіальної громади міста Одеси вказано, що міській громаді належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи міського бюджету, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність міської громади за місцем відкриття спадщини.

При цьому, на момент розгляду заяви заявниця не належить до осіб, яка має право на спадкування за 4-ю чергою спадкування, а тому, встановлення такого факту фактично призведе до позбавлення Одеської міської ради права на звернення із заявою при визнання спадщини відумерлою.

У зв`язку з чим, суд вважає, що між заявником та Одеською міською радою існує спір про право. Більше того, наявність спору між ОСОБА_1 та Одеською міською радою щодо спадкування майна померлого ОСОБА_3 встановлений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 жовтня 2026 року у справі № 522/13586/25.

Згідно з ч. 6 ст. 294 ЦПК України, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

За таких обставин, враховуючи, що провадження у справі відкрито, а із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення вбачається спір про право, оскільки, встановлення такого факту призведе до переходу до ОСОБА_1 спадкових прав та обов`язків, в тому числі щодо об`єкта нерухомого майна, на які також може претендувати Одеська міська рада, суд доходить до висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду на підставі ч.6 ст.294 ЦПК України.

Суд вважає за доцільне роз`яснити заявниці, що вона має право звернутися до суду в порядку позовного провадження.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.293, 294, 337, 338, 353 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника заявника адвоката Івуса Павла Вікторовича про відкладення розгляду справи залишити без задоволення.

Заяву представника Одеської міської ради Срібної Анастасії Іванівни про залишення заяви без розгляду задовольнити.

Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Одеська міська рада про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду.

Роз`яснити заявниці, що вона має право звернутися до суду із позовною заявою на загальних підставах.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів.

Повний текст ухвали складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя Косіцина В.В.