Рішення № 137535324, 29.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/406/26

Господарський суд Київської області в складі

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Остапчук В.В.

розглянувши справу № 911/406/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вогнезахист будівельних конструкцій, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Креатор Компані, с. Чайки Київська область

про стягнення 2 118 827,62 грн

за участю представників:

від позивача: Кириленко О.М., адвокат, ордер серії № СВ № 1073268 від 13.01.2026

від відповідача: не з`явився

обставини справи:

13.02.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Вогнезахист будівельних конструкцій» (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» (далі-відповідач) про стягнення 2 118 827,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати отриманого ним товару.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2026 відкрито провадження у справі № 911/406/26, постановлено розгляд справи здійснювати за привалами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засіданні на 18.03.2026.

Ухвалою суду від 18.03.2026 закрито підготовче провадження у справі № 911/406/26, справу призначено до розгляду по суті на 01.04.2026.

Ухвалою суду від 01.04.2026 розгляд справи по суті був відкладений на 29.04.2026.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в засідання суду жодного разу не з`явився про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов, станом на час проголошення вступної та резолютивної частин рішення до суду не надіслав.

Водночас, судом встановлено, що відповідач належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи. Так, суд відзначає, що ухвали суду 25.02.2026, 18.03.2026 та 01.04.2026, які згідно з довідкою про доставку електронного листа доставлені відповідачу до електронного кабінету.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частини 6 вказаної статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Отже, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю «Вогнезахист будівельних конструкцій» було поставлено, а Товариством з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» в свою чергу прийнято товар - вогнезахисний матеріал (фарба з реактивною властивістю на водній основі STEELGUARD 651, що підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною № РН-3004-1 від 30.04.2024 на суму 2 072 700,00 грн.

Видаткова накладна № РН-3004-1 від 30.04.2024 підписана в двосторонньому порядку зі сторони позивача та відповідача, а також скріплена печатками юридичних осіб. Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний товар прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Позивачем був сформований рахунок-фактура № СФ-3004-1 від 30.04.2024.

Однак, як стверджу позивач, відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату вартості товару здійснив лише частково в сумі 300 000,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою з особового рахунку позивача, заборгованість в сумі 1 772 700,00 грн лишається відповідачем не сплаченою.

Позивач звертався до відповідача з претензією № 21/01-01 ВБК від 21.01.2026, в якій зазначав про необхідність погашення заборгованості за отриманий товар в сумі 1 772 700,00 грн. Докази надіслання претензії наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість лишається не оплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України.

За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

За приписами ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ч.3 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст. 638 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами (ч.3 ст. 639 ЦК України).

У даному випадку, матеріали справи не містить підписаного між сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчиняться усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність (ч. 1 ст. 206 ЦК України).

Із доводів позивача слідує, що між позивачем та відповідачем в силу ст. ст. 202, 205 ЦК України виникли зобов`язання, фактично сторонами у спрощений спосіб укладено договір купівлі-продажу.

Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).

Претензія позивача від 21.01.2026 була залишена відповідачем без задоволення, заборгованість в сумі 1 772 700,00 грн залишена не сплаченою.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем належним чином та в повному обсязі були виконані свої зобов`язання з передання відповідачу товару, що підтверджується належними в матеріалами справи первинними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що обов`язок відповідача по оплаті отриманого товару в сумі 1 772 700,00 грн на момент розгляду даної справи настав. З урахуванням зазначеного вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1 772 700,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, враховуючи порушення відповідачем грошового зобов`язання зі своєчасної оплати товару, позивач просить суд стягнути з відповідача 270 553,99 грн інфляційних нарахувань та 75 573,63 грн 3 % річних, нарахованих за період з 09.09.2024 по 09.02.2026.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення з відповідача 270 553,99 грн інфляційних нарахувань та 75 573,63 грн 3 % річних.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладається судом на відповідача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу в сумі 100 000,00 грн, понесених позивачем при розгляді справи, суд зазначає наступне.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно із частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, судом встановлено, що 19.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вогнезахист будівельних конструкцій» та Адвокатським об`єднанням «Статус Д.К.» укладений Договір про надання правової допомоги № 19/01-1, за умовами п. 1.1 якого за дорученням клієнта, об`єднання зобов`язується надати правову допомогу в розрізі супроводження претензійно-позовної роботи щодо контрагента ТОВ «Креатор Компані», а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі і на умовах, визначених цим договором. Виконання робіт за цим договором здійснюється за усним чи письмовим зверненням клієнта, в якому має бути сформульовано суть завдань того.

У розділах 2, 3 договору між клієнтом та адвокатським об`єднанням погоджений обсяг прав та обов`язків сторін при виконанні цього договору.

Умовами п. 4.1 договору визначено, що сума винагороди (гонорар), яку клієнт зобов`язується сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення визначається за домовленістю сторін та зазначаються в окремому додатку до цього договору.

Пунктом 6.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2026.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вогнезахист будівельних конструкцій» та Адвокатським об`єднанням «Статус Д.К.» підписаний Додаток до Договору про надання правової допомоги № 19/01-1 від 19.01.2026, за умовами якого сторони погодили суму гонорару (винагороди) за надання об`єднанням правової допомоги щодо супроводу клієнта в рамках вказаного договору у розмірі 100 000,00 грн. Сторони погодили, що вказаний гонорар визначено сторонами з урахуванням обсягу та складності питань, виходячи із принципів розумності та з врахуванням часу виконання (п. 2 додатку).

За приписами статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

У той же час, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Виходячи з аналізу положень статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги.

При цьому адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).

У постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Вирішуючи питання, чи є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, суд не може погодитись, що витрати на професійну правничу допомогу, заявлені представником позивача у розмірі 100 000,00 грн. є співмірними до витрат часу на надання правничої допомоги, а також складності справи.

Натомість, суд вважає, що рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем заяв та матеріалів, їх значення для справи, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої фактичності та неминучості) та розумності їх розміру, витрати на правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн не відповідають принципам розумності в цих правовідносинах.

Суд враховує чи змінювалася правова позиція сторін у справі, чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі №910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №927/153/22).

Верховний Суд виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, додаткова постанова Верховного Суду від 01.02.2024 у справі №910/2053/20).

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічний висновок викладений у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/7334/21, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).

Таким чином, беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, участь представника позивача у судових засіданнях, підготовку процесуальних документів, суд вважає обґрунтованим покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн, що є співмірним і справедливим у конкретних обставинах цієї справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Креатор Компані» (08130, Київська область, Бучанський район, с. Чайки, вул. Валентини Чайки, 16, код ЄДРПОУ 41258800) на користь Товариства з обережною відповідальністю «Вогнезахист будівельних конструкцій» (02094, м. Київ, вул. Івана Сергієнка, 18, оф. 16, код ЄДРПОУ 43703484) 1 772 700 (один мільйон сімсот сімдесят дві тисячі сімсот) грн. 00 коп заборгованості, 270 553 (двісті сімдесят тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн 99 коп інфляційних нарахувань, 75 573 (сімдесят п`ять тисяч п`ятсот сімдесят три) грн. 63 коп 3 % річних, 25 425 (двадцять п`ять тисяч чотириста двадцять п`ять) грн. 93 коп судового збору та 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп витрат зі сплати правничої допомоги.

Видати наказ

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 19.06.2026

Суддя О.О. Христенко