Рішення № 137534647, 19.06.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/51/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 Справа № 908/909/26

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Запорізької міської ради, (69126, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС», (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13-Б)

про стягнення 128 956,69 грн.

10.04.2026 через підсистему «Електронний суд» ЄСІКС до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІКС 10.04.2026, (вх. № 1090/08-07/26 від 13.04.2026) Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС», м. Запоріжжя про стягнення 128 956,69 грн. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна (недотриманої орендної плати за землю), за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 включно.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 справу № 908/909/26 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 20.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/909/26 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/51/26, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 02.08.2026.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 16, 526, 632, 1212, 1214 ЦК України, ст., ст. 79-1, 120, 122, 125, 152, 206 Земельного кодексу України, ст., ст. 1, 15, 21 Закону України «Про оренду землі», пп. 14.1.125 ст. 14, пп. 14.1.136 ст. 14, пп. 14.1.54 ст. 14, пп. 14.1.147 ст. 14, ст. 265, пп. 271.1 ст. 271, пп. 288.5.1 ст. 288 Податкового кодексу України. Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що об`єкти нерухомого майна, які належить на праві приватної власності ТОВ «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС», розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 2310100000:07:035:0029, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А, власником якої є Запорізька міська рада. Договір оренди земельної ділянки між сторонами не укладався, що свідчить про безоплатне та безпідставне використання ТОВ «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів та з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі. Відповідачем не вжито заходів щодо сплати коштів за фактичне користування земельною ділянкою, внаслідок чого станом на теперішній час відповідач користується земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим відповідно до положень статей 1212-1214 Цивільного кодексу України останній повинен відшкодувати Запорізькій міській раді доходи, які він одержав у вигляді несплаченої орендної плати за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 в розмірі 128 956,69 грн. На підставі зазначеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю, а також покласти на відповідача судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 20.04.2026у справі № 908/909/26 відповідачу запропоновано у строк до 07.05.2026, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 20.04.2026 про відкриття провадження у справі № 908/909/26 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС» - 20.04.2026 17:33, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення відповідачу копії ухвали про відкриття провадження на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/909/26.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 20.04.2026 у справі № 908/909/26 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 20.05.2026 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням.

Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 19.06.2026.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Відповідно до Інформаціі? з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но та Реєстру прав власності на нерухоме маи?но, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого маи?на щодо суб`єкта нерухомого маи?на від 30.03.2026 земельна ділянка з кадастровим номером: 2310100000:07:035:0029, площею 0,0563 га належить на праві власності Запорізькіи? міськіи? раді.

Відповідно до інформаціи?ноі? довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме маи?но та Реєстру прав власності на нерухоме маи?но, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого маи?на щодо суб`єкта нерухомого маи?на від 30.03.2026, ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» (далі - Відповідач) з 15.02.2023 належить на праві власності будівля, літ. А, яка розташована за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А.

Право власності на вказане нерухоме маи?но виникло у Відповідача на підставі акту прии?мання-передачі, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Бахматською Т.М.

Належне ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» нерухоме маи?но розташоване на земельніи? ділянці з кадастровим номером: 2310100000:07:035:0029, загальною площею 0,0563 га за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А.

Таким чином, з моменту набуття права власності на нерухоме маи?но у ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» виник и? обов`язок з оформлення права на земельну ділянку. Натомість, Відповідачем не здіи?снено реєстрацію права користування земельною ділянкою з кадастровим номером: 2310100000:07:035:0029.

Договір оренди вказаної земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» не укладався.

Головне управління ДПС у Запорізькіи? області листом №2479/5/08-01-04-04-06 від 16.02.2026 повідомило про нарахування та фактичні сплати орендноі? плати/ земельного податку ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А (кадастровии? номер 2310100000:07:035:0029) за період з 15.02.2023 по 31.12.2025.

З вказаноі? інформаціі? вбачається, що ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» сплачувало кошти за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 2310100000:07:035:0029 не в повному обсязі.

Згідно інформаціі?, отриманоі? від Департаменту фінансовоі? та бюджетноі? політики Запорізькоі? міськоі? ради за № 06.1-14/164 від 26.01.2026 - ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 в цілому сплачено:

- з 15.02.2023 по 31.12.2023 - 64,44 грн;

- в 2024 році 452,71 грн;

- в 2025 році 106,69 грн.

Запорізькою міською радою складено розрахунок, щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування ТОВ «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС» земельною ділянкою за кадастровим номером: 2310100000:07:035:0029, за адресою: вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А, м. Запоріжжя без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 15.02.2023 по 31.12.2025, згідно з яким рахується наступний розмір недоотриманих доходів:

- за 2023 рік - 36 384,66 грн.;

- за 2024 рік - 43 477,21 грн.;

- за 2025 рік - 49094,82 грн.

Розрахунок здійснений на підставі рішення Запорізькоі? міськоі? ради від 30.06.2015 №7 «Про затвердження нормативноі? грошовоі? оцінки земель міста Запоріжжя», рішення Запорізькоі? міськоі? ради від 28.11.2018 № 26 «Про встановлення розміру орендноі? плати за землю», витягу НГО від 22.01.2026 № НВ-2300013922026, листа ГУ ДПС у Запорізькіи? області від 16.02.2026 № 2479/5/08- 01-04-04-06, листа Департаменту фінансової та бюджетноі? політики Запорізькоі? міськоі? ради від 26.01.2026 за № 06.1-14/164.

Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 склав 128 956,69 грн. (36 384,66 грн. + 43 477,21 грн. + 49 094,82 грн.), що стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

Згідно ч. 3 ст. 30 ГПК України спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

У постанові від 16.02.2021 по справі №911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла правового висновку, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

Враховуючи, що предметом спору у справі № 908/909/26 є вимоги про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, а саме недотриманої орендної плати за землю, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А, кадастровий номер земельної ділянки 2310100000:07:035:0029, даний спір підсудний саме Господарському суду Запорізької області.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі статтею 265 Податкового кодексу України плата за землю є складовою податку на майно.

Статтею 10 Податкового кодексу України встановлено, що податок на майно є місцевим податком. Місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до ст. 288.5.1 Податкового кодексу України розмір річної орендної плати не може бути меншим розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

За приписами підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляться у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування вказаною земельною ділянкою порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, який може бути використаний для задоволення нагальних потреб.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕИ?Д СЕРВІС», не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, збільшило вартість власного майна, а Запорізькою міською радою втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), на отримання яких позивач цілком правомірно очікував.

Запорізька міська рада відповідно до вимог пунктів 3, 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника, щодо спірної земельної ділянки.

Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 2, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Запорізька міська рада є органом, через який територіальною громадою міста Запоріжжя безпосередньо здійснюється місцеве самоврядування.

Статтею 125 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно» та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Основою будь-якої держави є нормативно правові акти, які є обов`язковими до виконання. Без права і законодавства держава не спроможна об`єктивно управляти суспільством, забезпечувати здійснення прийнятих нею рішень, охороняти і захищати права своїх громадян. При цьому, створюючи систему органів державної влади та визнаючи свободу кожного у реалізації права на власність, держава жодним чином не мала на меті, щоб будь-який суб`єкт правовідносин міг обійти встановлений законом порядок набуття певних прав.

Саме тому, врегульовуючи відносини набуття права на власність, законодавець унормував їх шляхом встановлення відповідних процедур, з якою вимогою - недопущення порушення прав інших осіб. При цьому, кожному без винятку не надано право на зловживання чи нівелювання закону.

Використання спірної земельної ділянки відповідачем без належного правового оформлення позбавило Запорізьку міську раду, як власника землі, права отримувати від цієї ділянки дохід у розмірі орендної плати.

Як визначено в ст. 79 Земельного кодексу України, земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

При застосуванні положень статті 120 Земельного кодексу України у поєднанні з положеннями статті 125 Земельного кодексу України у редакції, що була чинною, починаючи з 01 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці.

Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 Земельного кодексу України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Правовий механізм переходу права на землю у зв`язку з переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначений ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. Виходячи зі змісту зазначених статей закону, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або користуванні колишнього власника будівлі.

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Главою 19 Розділу IV Земельного кодексу України (ст.ст. 116, 120-126) визначена певна процедура набуття та оформлення прав на землі комунальною власності громадянами та юридичними особами, яка передбачає звернення до власника землі (територіальної громади в особі органу місцевого самоврядування) з метою подальшого оформлення права на землю. Вказана процедура є обов`язковою для всіх суб`єктів земельних відносин.

Отже, з моменту набуття у власність відповідачем об`єктів нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А, без подальшого оформлення прав на користування земельною ділянкою, діяльність відповідача на землях комунальної форми власності має лише видимість законної, що фактично можна віднести до зловживання правом, а саме особливого виду юридично значущої поведінки, яка полягає в соціально шкідливих учинках суб`єкта права, у використані недозволених конкретних форм у межах дозволеного законом типу поведінки, що суперечить цільовому призначенню права.

Водночас, за змістом ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяжень які підлягають державній реєстрації відповідно до цього закону виникають з моменту такої реєстрації.

Частиною 2 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Договір оренди земельної ділянки з Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС» не укладався.

Наведене свідчить про безоплатне та безпідставне використання Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС» земельної ділянки комунальної форми власності, без правовстановлюючих документів з моменту придбання нерухомого майна, з порушенням вимог статті 206 Земельного кодексу України щодо платності використання землі.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов; набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок Іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Предметом позову є стягнення з власника об`єкту нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, без належних на те правових підстав. Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України.

Так, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга ст. 120 Земельного кодексу України). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "є" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. При цьому згідно зі ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Отже, за змістом вказаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідачем не було оформлено право користування земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди та державної реєстрації права оренди.

Отже, відповідач користувався земельною ділянкою у період з 15.02.2023 по 31.12.2025 без достатніх правових підстав.

В даному випадку до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди (іншого речового права) щодо земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування ним без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Згідно зі статтею 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (провадження № 14-175цс21).

Статтею 1213 ЦК України встановлено, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З аналізу змісту норм ст. 1212-1214 ЦК України, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

У спірних правовідносинах наявні всі три вказані умови: відповідач зберіг майно (грошові кошти) у розмірі орендної плати, яка нараховується за володіння і користування земельною ділянкою комунальної власності за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А. Збереження такого майна почалося безвідносно до волі сторін в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття права власності на об`єкти нерухомості за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А. Набуте відповідачем нерухоме майно, будучи згідно зі ст. 181 ЦК України нерухомим майном, є органічно та нерозривно пов`язаною з земельною ділянкою. Відсутність договору оренди землі має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті чого відбулося збереження відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у розмірі орендної плати.

Правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні, так як реалізація речового права на земельну ділянку згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України, п. 14.1.136 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем права володіння і користування земельною ділянкою безоплатно - відсутні, так само, як і підстави для ненарахування, несплати орендної плати за землю.

Власником земельної ділянки за адресою:м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А, протягом вищезазначеного періоду часу була територіальна громада міста Запоріжжя в особі позивача відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України, згідно якої всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Таким чином, збереження відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення цих коштів у відповідача за рахунок їх несплати позивачеві.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію виправдане очікування, що є загальновизнаною, у тому числі у практиці ЄСПЛ.

При цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю, як землекористувача, є орендна плата. Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (п.п. 14.1.125, 14.1.136 ст. 14, п. 288.5 ст. 288 Кодексу).

Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п.п. 14.1.136 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням ЇЇ розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За змістом п. 4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Підстави та порядок стягнення коштів, які особа мала б отримати за звичайних умов, втім не отримала, визначені також ст. 22 ЦК України, за змістом якої упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а інша сторона додержувалась правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 1166 ЦК України майнова шкода, що завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе ніяких майнових витрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав).

У той час на відміну зобов`язань, які виникають із завдання шкоди за п.4 ч. 3 ст. 1212 ЦК України вина не має значення, оскільки важливим є сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Тобто, Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС`є набувачем, без сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, за відсутності укладеного договору.

Відповідачем збільшено вартість власного майна, а Запорізькою міською радою (потерпілим) втрачено належне їй майно (кошти від орендної плати), тобто має місце факт безпідставного збереження саме орендної плати відповідачем за рахунок Запорізької міської ради.

Згідно наданого Запорізькою міською радою розрахунку щодо розміру недоотриманих доходів за фактичне користування Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС» земельною ділянкою за кадастровим номером 2310100000:07:035:0029 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поради Олексія (Димитрова), буд. 49А, без оформлення правовстановлюючого документу, що посвідчує право оренди (користування) за період з 15.02.2023 по 31.12.2025, розмір недоотриманих доходів склав:

- за 2023 рік - 36 384,66 грн.;

- за 2024 рік - 43 477,21 грн.;

- за 2025 рік - 49 094,82 грн.

Суд враховує інформацію ГУ ДПС у Запорізькій області та Департаменту фінансової та бюджетної політики Запорізької міської ради щодо часткової сплати відповідачем платежів за землю. Водночас сам факт здійснення окремих платежів не свідчить про належне оформлення права користування земельною ділянкою та не спростовує обов`язку відповідача відшкодувати власнику земельної ділянки безпідставно збережені кошти у розмірі, визначеному розрахунком позивача. Суми фактично сплачених платежів враховані позивачем при визначенні розміру заявлених до стягнення коштів.

Загальний розмір недоотриманих доходів за період з 15.02.2023 по 31.12.2025 склав 128 956,69 грн. (36 384,66 грн. + 43 477,21 грн. + 49 094,82 грн.).

Таким чином, несплата відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору призвела до недоотримання позивачем належних йому грошових коштів у вигляді орендної плати в сумі 128 956,69 грн.

Неповернення Запорізькій міській раді безпідставно збереженої орендної плати за користування земельною ділянкою порушує інтереси Територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та неотримання місцевим бюджетом відповідного доходу.

У постанові Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05.04.2023 у справі № 357/8975/20 викладено правові висновки про те, що фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень частини першої статті 1212 ЦК України. Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц та від 20 вересня 2018 року у справі № 925/230/17 на які як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів (коштів) за безпідставне користування земельною ділянкою є за своїм змістом кондикційними. Разом з тим, для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі Руїс Торіха проти Іспанії). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов Запорізької міської ради, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС», (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 43016265) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915) 128 956 (сто двадцять вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят шість) грн. 69 коп. доходу, отриманого від безпідставно набутого майна за період з 15.02.2023 по 31.12.2025. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕД ТРЕЙД СЕРВІС», (69104, м. Запоріжжя, вул. Ситова, буд. 13-Б; ідентифікаційний код юридичної особи 43016265) на користь Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код юридичної особи 04053915, в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 206, ідентифікаційний код 02140892) 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 19» червня 2026 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.