Ухвала суду № 137534529, 17.06.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

17 червня 2026 р. Справа № 906/1362/24.

Господарський суд Житомирської області у складі:

Судді: Давидюка В.К. розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" від 27.05.2026 про відстрочення виконання рішення суду (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026) у справі №906/1362/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез"

про стягнення 24 191 404, 16 грн

за участю представників сторін:

від позивача: Карасьов В.І. (в режимі відеоконференції) - ордер серії ВЕ №1199216 від 08.06.2026;

від відповідача: Сіра А.В. - ордер серії АМ №1070824 від 28.12.2023.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Губенко Сергій Анатолійович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" 24 191 404, 16 грн (згідно заяви від 26.03.2025 про залишення без розгляду частини позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у справі № 906/1362/24 скасовано. Позов Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича 23 215 581,26 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Також суд стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича 285 971,65 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 305 000 грн витрат на професійну правничу допомогу та 417 865,18 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича 150 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду видано накази.

27.05.2026 за вх. №01-19/71/26 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" надійшла заява про відстрочення виконання судового рішення (а.с. 2-21, т.9).

Ухвалою від 28.05.2026 суд прийняв до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" від 27.05.2026 про відстрочення виконання рішення суду та призначив розгляд заяви на 15 червня 2026.

12.06.2026 від стягувача надійшли заперечення на заяву про відстрочення виконання судових рішень (а.с. 77-84, т.9).

15.06.2026 від боржника надійшла заява, у якій він навів пояснення на заперечення стягувача на заяву про відстрочення виконання судових рішень (а.с. 85-156).

У судовому засіданні 15.06.2026 суд оголосив перерву до 17.06.2026.

16.06.2026 від боржника надійшли додаткові пояснення.

17.06.2026 від стягувача надійшли письмові пояснення.

У судовому засіданні 17.06.2026 представник боржника заяву про відстрочення виконання рішення суду підтримала.

Представник стягувача заперечував щодо задоволення вказаної заяви.

Суд, заслухавши доводи учасників справи та дослідивши подані докази, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" про відстрочення виконання судового рішення з огляду на таке.

Обгрунтовуючи заяву про відстрочення рішення суду (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026) у справі №906/1362/24 строком на один рік, боржник вказав, що Товариство не має можливості одноразово виконати зобов`язання у розмірі 24 374 418,09 та в найближчий час не зможе сплати таку значну суму.

Не сплата коштів призведе до накладення арешту на всі рахунки Товариства та фактично призведе до зупинення діяльності, несплати податків, звільнення працівників, зупинення виробничого процесу, оскільки неможливо буде закупити сировину, що матиме незворотні наслідки не лише для Товариства, а й для медичних установ та інших споживачів, які втратять можливості отримати належні лікарські засоби. Такі дії можуть мати наслідком доведення Товариства до банкрутства. Також збитки будуть завдані державі у вигляді несплачених податків та зборів.

Так основний вид діяльності (КВЕД 21.20) Виробництво фармацевтичних препаратів і матеріалів (витяг з ЄДР додається). Іншу діяльність Товариство не здійснює. В умовах воєнного стану лікарські засоби є вкрай важливими так як є особливими об`єктами обігу, виробництво яких підлягає державному контролю та ліцензуванню через те що вони безпосередньо впливають на здоров`я та життя людей. Позаяк, лікарські засоби використовуються для лікування, реабілітації та підтримки здоров`я населення в тому числі Збройними Силами України, медичними та освітніми закладами, пунктами гуманітарної допомоги.

Арешт рахунків Товариства призведе до незворотних і непоправних наслідків:

- неможливість виплати заробітної плати 218 працівникам, серед яких 28 осіб з інвалідністю (фонд виплати заробітної плати на один місяць складає 6 137 153,22 грн, що підтверджується доданою довідкою);

- відсутність надходжень до бюджету податків та зборів (за період з 01.01.2026 року до 01.05.2026 року Товариством було сплачено військового збору - 2 450 074,77 грн., єдиного соціального внеску - 4 987 104,78 грн., податку на доходи фізичних осіб - 4 302 725,72 грн., податку на прибуток підприємств - 4 087 024,00 грн.).

Крім того, лікарські засоби виробництва ТОВ ФІРМА "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" використовуються для проведення інфузійної терапії - використання на всіх етапах оперативних втручань і є незамінними у хірургічній сфері, при невідкладних гострих станах, передопераційної підготовки та післяопераційного відновлення, при лікуванні травм, хронічної патології. Внутрішньовенне введення інфузійних розчинів проводиться медичними працівниками за призначенням лікаря для лікування крововтрати, зневоднення, травматичного шоку, гіповолемії, порушення водно- електролітного балансу, тощо. Лікарські засоби виробництва Товариства відносяться до життєво необхідних ліків, яких зокрема потребують люди з хронічними хворобами та застосовуються пацієнтам при гострих невідкладних станах, особливо у період військового стану в нашій країні. Відповідно до Постанови КМУ № 333 від 25.03.2009 із змінами лікарські засоби виробництва ТОВ ФІРМА "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" згідно міжнародних непатентованих назв діючих речовин включено до Національного переліку основних (життєво необхідних) лікарських засобів України, що закуповуються за бюджетні кошти для широкого використання лікувальними закладами та забезпечують пріоритетні потреби населення у сфері охорони здоров`я і обираються з урахуванням поширеності хвороб, доказів клінічної ефективності та безпеки, що в свою чергу забезпечує реалізацію права громадян України на охорону здоров`я та доступність найнеобхідніших лікарських засобів. Доля продажів лікарських засобів ін`фузійних та ін`єкційних форм Товариства на українському ринку з 01.01.2025 по 31.12.2025 року у натуральному виразі становить майже 8%, а в грошовому-2%, що вказує на забезпечення більш дешевшими ліками незахищених верств населення України.

Разом з тим, ТОВ ФІРМА "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ", відповідно до Розпорядження Житомирської обласної військової адміністрації №1366 від 15.12.2025 визнано підприємством, яке відповідає критеріям, зазначеним у пп.4)-6) п.2 Критеріїв та порядку, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливим для задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань в особливий період, затверджених постановою №76. Товариству від МОЗ УКРАЇНИ було доведене мобілізаційне завдання на виготовлення лікарських засобів. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2018 № 1043 0039 "Про затвердження мобілізаційних завдань (замовлень) на особливий період" ТОВ ФІРМА "НОВОФАРМ-БІОСИНТЕЗ" встановлено мобілізаційне завдання, погоджено Мобілізаційний план та укладено відповідні договори № м7-19 від 21.11.2019 та № М/20-578дск від 19.06.2019 на виконання мобілізаційного завдання. Товариство, починаючи з лютого 2022 року, виготовляє і поставляє лікарські засоби що входять до переліку мобілізаційного завдання. Отже, звернення до стягнення грошових коштів на користь ФОП Губенко на підставі постанов апеляційної інстанції вплине на можливість виконувати мобілізаційне завдання, що не може не позначитися на обороноздатності країни, оскільки перешкодить виконанню мобілізаційного плану та фактично вплине на інтереси як самої держави так і інтереси третіх осіб - публічні інтереси.

Додатковим істотним ускладненням виконання постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі № 906/1362/24 та додаткової постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2026 у справі № 906/1362/24 є той факт, що у березні - квітні 2026 року у Товаристві було проведено планову податкову перевірку по результатам якої було складено акт № 7035/06-30-07-02/20420715 від 17.04.2026 та виявлено ряд порушень на які було нараховано податкові зобов`язання. На виконання вищевказаного акту було складено податкові повідомлення - рішення та вимоги від 07.05.2026 на загальну суму 4 093363,71 грн., що додаються до вказаного клопотання. Згідно вимог зазначених у вказаних вимогах строк для їх оплати складає 10 робочих днів з моменту їх отримання. Вказані ППР та податкові вимоги були отримані 15.05.2026 та мають бути оплачені до 02.06.2026. Вищевказана свідчить про те, що сплата зобов`язань перед бюджетом у період коли країна перебуває у воєнному стані є прерогативою перед виконанням інших зобов`язань. На сьогоднішній день підприємство акумулює кошти, щоб виконати зобов`язання зі сплати податків та зборів, що нараховані по результатам податкової перевірки та не має додаткових обігових коштів для виконання зобов`язань перед ФОП Губенко С.А., а тому звертається до суму з проханням відстрочити виконання судового рішення.

Додатково у заявах від 14.06.2026 та від 16.06.2026 боржник вказав, що постановами приватного виконавця 27.06.2026 накладено арешт на рахунки Підприємства та 28.05.2026 накладено арешт майна на суму зведеного ВП у розмірі 26 762 898,12грн. Вказана обставина свідчить про те, що робота Товариства заблокована, оскільки у разі надходження будь-яких грошових коштів на арештовані рахунки вони відразу списуються на рахунок приватного виконавця.

Пояснив що не може надати відомості щодо укладених контрактів з МОЗ, оскільки вони мають гриф "Обмежений доступ" та без дозволу не можуть бути надані для загального доступу.

Наголосив, що враховуючи призначення майна і специфіку реалізації лікарських засобів, продаж арештованого майна призведе до невиконання товариством договірних зобов`язань щодо оплати поставленої сировини та матеріалів щодо поставки лікарських засобів закладам охорони здоров`я та військовим формуванням, що в свою чергу призведе до відповідальності за її невиконання, нарахування штрафних санкцій, до відсутності у товариства обігових коштів, касового розриву та можливості подальшого виробництва, звільнення працівників та банкрутство Товариства.

Також боржник навів динаміку зростання частки товариства у 2025 році та вказав прогнозований чистий прибуток, який очікується. Пояснив, що за умови, що діяльність Товариства не буде заблокована, матиме можливість акумулювати кошти для погашення заборгованості перед позивачем.

Заперечуючи щодо відстрочення виконання рішення суду (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026) у справі №906/1362/24 стягувач вказав таке.

Спір у цій справі виник виключно у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем упродовж 2020-2023 років послуг за Агентським договором №02/09/20 від 01.09.2020. При цьому таке невиконання не було та не є пов`язаним з виникненням у відповідача об`єктивних, непередбачуваних та невідворотних обставин, а зумовлене незгодою та небажанням відповідача виконувати договірні зобов`язання. Вважає, що заява відповідача спрямована не на забезпечення реального та повного виконання судових рішень, задля чого законодавець і передбачив процесуальний механізм відстрочення, а навпаки - на подальше ухилення від виконання судових рішень та отримання необґрунтованої переваги над позивачем у вигляді відтермінування моменту сплати присуджених до стягнення коштів. Відтак, задоволення заяви відповідача призведе до порушення балансу інтересів сторін, оскільки безпідставно покладе негативні наслідки тривалого невиконання відповідачем власного грошового зобов`язання на позивача, який отримав судові рішення на свою користь та має право на їх своєчасне та повне виконання.

Позивач зауважив, що долучена відповідачем довідка про витрати щодо нарахування та виплату заробітної плати за квітень 2026 не є у розумінні ст.76 ГПК України належним доказом, який може підтвердити реальний фінансовий стан відповідача та відповідні доводи про настання негативних фінансових наслідків для його підприємства, оскільки така довідка складена самим відповідачем в односторонньому порядку та відображає лише інформацію про одну зі складових витрат підприємства - заробітну плату у квітні 2026 року. При цьому відповідач не надав суду інших доказів, які б давали можливість об`єктивно оцінити його дійсний фінансовий стан. Зокрема, відповідач не надав виписки про залишки грошових коштів на відкритих ним рахунках у банківських установах; фінансову звітність про результати діяльності підприємства у 2025 році та 1 кварталі 2026 року; докази на підтвердження обсягів та строків виконання поточних зобов`язань підприємства; доказів про наявність/відсутність дебіторської заборгованість у боржників перед відповідачем, строки її погашення та заходи, які вживаються відповідачем для її стягнення або інші докази, які б дозволяли дійти висновку, що виконання судових рішень у цій справі дійсно може призвести до настання тих негативних наслідків про які стверджує відповідач у заяві. За відсутності таких доказів, твердження відповідача про те, що виконання судових рішень у цій справі призведе до банкрутства, неможливості виплати заробітної плати, сплати податків чи інших негативних наслідків для господарської діяльності побудоване на припущеннях.

Звернув увагу, що відповідач не надав суду договори №М7-19 від 21.11.2019 та №М/20-578 від 19.06.2019, на які він посилається у клопотанні, а також будь-які інші належні докази, які б підтверджували фактичну участь відповідача у виконанні мобілізаційного завдання, зміст такого завдання, конкретні обсяги виробництва лікарських засобів, строки його виконання, поточний стан виконання відповідних зобов`язань або наявність ризику їх невиконання у зв`язку з необхідністю виконання судових рішень у цій справі. Саме по собі посилання відповідача на наявність мобілізаційного завдання не підтверджує, що виконання постанов апеляційного господарського суду безумовно та невідворотно призведе до припинення виробництва лікарських засобів, невиконання зобов`язань перед державою або послаблення її обороноздатності.

Вважає, що отримання підприємством статусу критично важливого жодним чином не може впливати на можливість виконання рішення про стягнення з такого підприємства заборгованості на підставі рішення суду.

Долучення відповідачем до заяви складених щодо нього податкових повідомлень-рішень підтверджує наявність у відповідача іншого грошового зобов`язання, однак не доводить відсутності коштів, майна чи інших джерел за рахунок яких можуть бути виконані судові рішення на користь позивача.

Зауважив, що позивач не може переймати на себе та нести негативні наслідки у вигляді невиконання обов`язкового судового рішення через неналежне ведення відповідачем господарської діяльності або ж невиконання податкових зобов`язань перед державою. Наявність у відповідача інших поточних зобов`язань перед бюджетом, працівниками чи контрагентами є звичайним елементом діяльності суб`єкта господарювання та не може створювати для нього переваги над позивачем. Протягом всього цього часу позивач не може використовувати належні йому кошти для потреб власної господарської діяльності, що впливає на виконання власних зобов`язань перед контрагентами, покриття поточних операційних витрат та забезпечення стабільності економічного обороту. При цьому відповідач просить суд відстрочити виконання судових рішень у цій справі на максимальний строк, передбачений ч.5 ст.331 ГПК України, водночас не наводить жодного обґрунтування, чому саме такий строк відтермінування є необхідним та пропорційним до застосування у цій справі. Так само відповідач не доводить, що після спливу одного року ті обставини про які він стверджує у поданій заяві зміняться таким чином, що він зможе реально та в повному обсязі виконати судові рішення. Відповідач не надає суду доказів, які б дозволяли дійти висновку, що надання відстрочення строком в один рік сприятиме виконанню судових рішень, а не лише відтермінує їх фактичне невиконання.

Наголосив, що Закон України "Про виконавче провадження" не передбачає зняття арештів з мана та рахунків боржника у випадку зупинки вчинення виконавчих дій на підставі надання відстрочки.

Частиною 1 статті 331 ГПК України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 3, 4 ст. 331 ГПК України).

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. 5 ст. 331 ГПК України).

З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Отже, за змістом статті 331 ГПК України відстрочення виконання судового рішення пов`язується з наявністю об`єктивних, виняткових обставин, які істотно ускладнюють своєчасне виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому ГПК України не містить вичерпного переліку таких обставин, тому суд оцінює надані на їх підтвердження докази за правилами статті 86 ГПК України.

Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов`язок доведення існування обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відстрочення виконання рішення означає перенесення строку його виконання на інший строк, визначений судом, однак у межах, установлених частиною п`ятою статті 331 ГПК України.

Оскільки відстрочення виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права стягувача, суд під час вирішення відповідного питання має враховувати допустимі межі такого відстрочення, зокрема з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008 зазначив, що, ураховуючи що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: чи зумовлена затримка у виконанні рішення особливими і непереборними обставинами; чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексація присудженої суми; чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Ураховуючи викладене, з одного боку, недостатнім є лише факт відсутності у боржника коштів, суди обов`язково повинні враховувати інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, з іншого, згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції остаточні судові рішення не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції").

Із підстав, умов та меж надання відстрочення виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки чи розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Отже, питання щодо надання відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарським судом із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

Таким чином, враховуючи, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Оцінюючи доводи боржника про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення Житомирської області в особливий період, суд зазначає, що вказана обставина не є безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Надання відстрочення є винятковим процесуальним заходом, застосування якого можливе лише за наявності належних і допустимих доказів існування обставин, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений законом спосіб та строк. Водночас боржником не надано доказів того, що негайне виконання рішення призведе до зупинення його діяльності, виникнення загрози безперервному забезпеченню населення відповідними послугами чи настання інших негативних наслідків суспільно значущого характеру.

Крім того, статус критично важливого підприємства не звільняє суб`єкта господарювання від обов`язку виконувати судові рішення, які відповідно до статті 129-1 Конституції України є обов`язковими до виконання на всій території України. За таких обставин наведені боржником доводи не свідчать про існування виняткових обставин, які б виправдовували відстрочення виконання рішення суду.

Складне фінансове становище відповідача, яким обґрунтована винятковість обставин, що ускладнюють виконання судового рішення, з урахуванням того, що господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, не може бути безумовною підставою для надання відстрочення виконання судового рішення; при цьому, відстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Аргументи відповідача у даній справі не свідчать про неможливість виконання рішення суду у цій справі, а лише відображають його поточну підприємницьку діяльність, що не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість відстрочення виконання судового рішення, а обставини, на які посилається відповідач, лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього у цей час.

Господарська діяльність здійснюється на власний ризик, за власним комерційним розрахунком щодо наслідків вчинення відповідних дій, суб`єкт господарювання повинен самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утриматись від) таких дій. Окрім того, фінансове становище відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої підприємство мало б планувати свої видатки на погашення заборгованості.

Разом з тим суд бере до уваги, що судове рішення є обов`язковим до виконання, а тривале невиконання рішення порушує право стягувача на ефективний судовий захист і легітимні очікування на отримання присуджених коштів. Відстрочення виконання рішення фактично продовжує строк відновлення порушеного права стягувача, тому може застосовуватися лише за умови доведення виняткових обставин та дотримання справедливого балансу інтересів сторін.

Суд враховує також, що боржник не надав належних і достатніх доказів відсутності коштів на банківських рахунках, наявності реальної загрози припинення діяльності Товариства саме у зв`язку з виконанням рішення, а також доказів того, що після закінчення строку відстрочення рішення буде виконано у повному обсязі.

Отже, наведені боржником обставини можуть свідчити про складність його фінансово-господарського становища, однак не підтверджують наявності об`єктивних, виняткових і непереборних обставин, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення суду у розумінні статті 331 ГПК України.

Крім того, боржник не надав суду належних і допустимих доказів на підтвердження того, що в межах граничного строку відстрочення виконання рішення, встановленого частиною п`ятою статті 331 ГПК України, у нього з`являться кошти, достатні для повного виконання судового рішення у цій справі.

У зв`язку з цим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про відстрочення виконання судового рішення.

Водночас, суд звертає увагу боржника на те, що він не позбавлений права подати заяву про розстрочення виконання рішення (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду) зважаючи на те, що сума стягнення є значною.

Керуючись статтями 233-235, 331 ГПК України, Суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" від 27.05.2026 про відстрочення виконання рішення суду (постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026) у справі №906/1362/24 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена.

Повний текст ухвали складено: 19.06.26

Суддя Давидюк В.К.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам