Рішення № 137534473, 19.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026м. ДніпроСправа № 904/2662/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС", м. Вишневе, Київська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД", м. Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення 131 694, 74 грн., -

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" на свою користь заборгованість у сумі: 131 694,73 грн, з яких у тому числі основного боргу за договором 59 930,08 грн., пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє у період за який стягується пеня у розмірі 43 865,87 грн., за прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів штраф у розмірі 20 % від загальної суми боргу у розмірі 11 986,02 грн., інфляційне збільшення за весь час прострочення у розмірі 15 912,77 грн.

Судові витрати просить покласти на відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 1219-24 Дн від 24.05.2023 в частині оплати отриманого товару.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 позовну заяву залишено без руху, Товариству з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" постановлено протягом десяти днів з дня отримання цієї ухвали, усунути недоліки позовної заяви.

13.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з доказами їх усунення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними у справі матеріалами.

Копія ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/2662/26 доставлена Товариству з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" 14.05.2026 о 19:16, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвали господарського суду від 14.05.2026) до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД".

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/2662/26 відповідачу встановлений строк на подання відзиву на позовом протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із частиною 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із частиною 2 статті 178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Станом на дату ухвалення рішення від Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" відзиву на позов чи клопотання про продовження строку на подання відзиву на позов до господарського суду не надходило.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Враховуючи, що відповідач не використав наданого законом права на подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, господарський суд вважає за можливе розглянути справу в порядку частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

24.05.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" (Покупець) було укладено Договір поставки № 1219-24 Дн, відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов`язується поставити Покупцю харчові продукти, алкогольні напої (Товар), а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору. Найменування, асортимент, кількість, ціна визначаються за домовленістю Сторін і вказуються у видаткових накладних, що є невід`ємною частиною Договору. Накладні складаються та оформляються на підставі погоджених Сторонами Договору заявок: усних, письмових або електронних. Поставка за даним Договором є оптовим продажем Товару. У момент підписання Договору Покупець зобов`язаний надати Постачальнику засвідчені печаткою та підписом уповноваженої особи копії наступних документів: актуальні Виписку з ЄДР або Витяг з ЄДР, Довідку РНОКПП (для ФОП), паспорт або інший документ, що його заміняє (для ФОП), копію діючої ліцензії на право торгівлі алкогольними напоями, у випадку підписання договору особою, що діє за довіреністю засвідчену копію такої довіреності, свідоцтво або витяг ПДВ.У випадку продовження терміну дії дозвільного документа у період дії даного Договору, Покупець надає Постачальнику відповідні засвідчені копії.

Згідно з пунктом 3.1 договору поставка Товару здійснюється на умовах БОР (поставка на склад або торгову точку Покупця) відповідно до правил "Інкотермс" у редакції 2020 р. Поставка Товару здійснюється протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки від Покупця. Місце поставки вказується у видаткових (товарно-транспортних) накладних. Товар поставляється Покупцеві у розпорядження готовий до розвантаження з транспортного засобу в місці поставки

Право власності на товар виникає у Покупця після повної оплати за товар. З моменту передання товару ризик випадкового пошкодження або знищення товару несе Покупець. Покупець зобов`язаний у повному обсязі оплатити передбачену договором суму за товар навіть у разі його випадкового пошкодження або знищення, якщо такі пошкодження або знищення сталися після передання товару і не з вини Постачальника (пункт 3.3 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору Покупець здійснює оплату за товар протягом 5 /п`яти/ календарних днів із дня одержання Товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника чи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Зобов`язання Покупця по оплаті за Товар шляхом безготівкового розрахунку вважається виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

При перерахуванні коштів за поставлений Товар Покупець зобов`язаний вказувати в платіжному документі номер і дату накладної, згідно і на підставі якої, здійснюється оплата. У випадку відсутності таких даних у платіжному документі, Постачальник зараховує перераховані кошти в рахунок погашення наявної заборгованості покупця по найбільш раннім несплачеиим чи частково сплаченим видатковим накладним. Платником за таким платіжним документом має бути Покупець. У разі зазначення платником іншої особи - зобов`язання Покупця по сплаті вважається таким, що не виконане (пункт 4.3 договору).

Відповідно до пункту 7.1 договору цей договір набирає сили з моменту підписання його Сторонами та діє по 31.12.2024 року, а 8 частині зобов`язань Покупця оплатити отриманий Товар чи зробити інші платежі, передбачені Договором, даний Договір діє до повного виконання даних зобов`язань Покупцем.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" на виконання умов договору поставки № 1219-24 Дн від 24.05.2023 здійснило поставку Товариству з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" товару, що підтверджується:

- видатковою накладною № АБ00-123237 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортною накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119116; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

видатковою накладною № АБ00-123238 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119104; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123239 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119108; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123240 від 27 жовтня 2023 року; Товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року АБ00-119098; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123279 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119075; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123282 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119095; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123283 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119069; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123286 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119064; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123287 від 27 жовтня 2023 року; Товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року АБ00-119074; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123313 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119071; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123314 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119077; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123321 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119078; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123322 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119097; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123330 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-118999; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123332 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-118998; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-123343 від 27 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року № АБ00-119099; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 28 жовтня 2023 року;

- видатковою накладною № АБ00-124356 від 31 жовтня 2023 року; товарно-транспортна накладною на переміщення алкогольних напоїв від 01 листопада 2023 року № АБ00-120157; відомості про вантаж до товарно-транспортної накладної на переміщення алкогольних напоїв від 01 листопада 2023 року.

13.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" підписаний акт звірки розрахунків. Відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" станом на 31.12.2025 складає 59 930,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" зобов`язань за договором поставки № 1219-24 Дн від 24.05.2025 в частині своєчасної оплати поставленого товару, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 59 930,08 грн суми основного боргу, 43 865,87 грн. пені, 11 986,02 грн. штрафу, 15 912,77 грн інфляційних втрат.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору поставки № 1219-24 Дн від 24.05.2025, факт поставки товару, строк оплати, строк дії договору, наявність /відсутність прострочення оплати поставленого товару, наявність / відсутність підстав для нарахування пені, штрафу та інфляційних втрат.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частини 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 655 Цивільного кодексу України врегульовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно зі статтею 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість у розмірі 59 930,08 грн. за договором поставки № 1219-24 Дн від 24.05.2025.

Відповідно до пункту 4.1 договору Покупець здійснює оплату за товар протягом 5 /п`яти/ календарних днів із дня одержання Товару шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника чи іншим способом, що не суперечить чинному законодавству України. Зобов`язання Покупця по оплаті за Товар шляхом безготівкового розрахунку вважається виконаним з моменту зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника.

З урахуванням умов договору строк оплати за поставлений товар у розмірі 59 930,08 грн., за договором поставки № 1219-24 Дн від 24.05.2025, є таким що настав.

Відповідач доказів оплати вартості поставленого товару у розмірі 59 930,08 грн до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову у цій частині не спростував.

13.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" підписаний акт звірки розрахунків. Відповідно до якого заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" станом на 31.12.2025 складає 59 930,08 грн.

За викладеного позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 59 930,08 грн заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 6.1 договору у випадку порушення, невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, прийнятих за даним Договором, винна Сторона несе відповідальність відповідно до даного Договору та чинного законодавства України.

Покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату отриманого товару, згідно п. 4.1 даного Договору, і виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день затримки оплати, що діє в період, за який стягується пеня. За прострочення платежу понад 30 (тридцять) календарних днів Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 (двадцяти) % від загальної суми боргу. Термін нарахування штрафних санкцій (пені, штрафу) за прострочення виконання грошових зобов`язань, як і термін задоволення позову для стягнення неустойки, складає для Сторін Договору 3 (три) роки (пункт 6.2 договору).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 43 865,87 грн. пені за загальний період з 03.11.2023 по 04.05.2026, 11 986,02 грн. штрафу (59 930,08 грн. х 20%), 15 912,77 грн інфляційних втрат за загальний період з листопада 2023 року по березень 2026 року.

Відповідач контррозрахунку пені, штрафу та інфляційних втрат не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку не висловив, вимогу не заперечив.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно статті 233 Господарського кодексу України (чинний на час спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зробила наступні висновки.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи тощо.

Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов`язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб`єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об`єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.

Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов`язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов`язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб`єктів зобов`язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов`язання дії щодо належного виконання зобов`язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов`язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов`язків, яка б виключала необ`єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов`язання стосовно одна одної.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.

Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.

В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, дотримуючись балансу інтересів сторін, враховуючи, що розмір пені та штрафу, які підлягають стягненню (55 851,89 грн.) складають 93% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (59 930,08 грн.), загальний розмір пені, штрафу та інфляційних втрат, що підлягають стягненню (71 764,66 грн) складають 119% від вартості несвоєчасно оплаченого товару (59 930,08 грн.), дійшов до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафу у розмірі 11 986,02 грн, який підлягає стягненню з відповідача та наявності підстав для зменшення розміру пені на 30% та стягнення пені у розмірі 30 706,10 грн.

Суд об`єктивно оцінивши даний випадок, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи дотримання балансу інтересів сторін, суд зазначає про неможливість зменшення розміру пені більше, ніж на 30%. Порушення строків оплати мало місце і відповідач не навів обґрунтування наявності обставин, які б суттєво перешкоджали здійснити своєчасну оплату товару у визначений договором строк.

Суд зазначає про неможливість подальшого зменшення розміру пені. Порушення вимог договору щодо своєчасної поставки товару мало місце. За таких обставин подальше зменшення пені може привести до втрати неустойкою засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За таких обставин є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 118 534,97 грн. (59 930,08 грн основної заборгованості + 30 706,10 грн. пені + 11 986,02 грн. штрафу + 15 912,77 грн інфляційних втрат).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00грн) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір").

Ціна позову становить 131 694,74 грн, отже, сума судового збору за подання даного позову через систему "Електронний суд" складала 2 662,40 грн (3 328,00 грн х* 0,8).

Разом з тим, при зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №49302 від 06.05.2026.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума 665,60 грн (3 328,00 грн 2 662,40 грн), як надмірно сплачена позивачем при зверненні з позовом до суду.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано. господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на відповідача у сумі 2 662,40 грн. При розподілі сум судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" про стягнення 131 694, 74 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сахара ЛТД" (51900, Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Кірова, будинок 12, корпус 3, офіс 223; код ЄДРПОУ 39430993) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АБ ПЛЮС" (08132, Київська область, Бучанський район, м. Вишневе, вул. Київська, 4; код ЄДРПОУ 25101110) 59 930,08 грн основної заборгованості, 30 706,10 грн. пені, 11 986,02 грн. штрафу, 15 912,77 грн інфляційних втрат, 2 662,40 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.06.2026

Суддя Ю.А. Бажанова