Ухвала суду № 137534296, 17.06.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

17 червня 2026 року Справа № 903/484/26

Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., зу часті секретаря судового засідання Коритан Л.Ю., розглянувши справу

за позовом: керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Зимнівської сільської ради та Гуманітарного відділу Зимнівської сільської ради

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут»

про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 41179,33 грн,

за участю представників-учасників справи:

від позивача-1: н/з;

від позивача-2: н/з;

від відповідача: Мірчук В.В., положення, наказ №102-к від 03.06.2025;

від прокуратури: Гудков М.В., прокурор відділу, посвідчення № 071757 від 01.03.2023.

Права та обов`язки учасникам судового процесу роз`яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.

Відводу складу суду не заявлено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС,

установив:

19.05.2026 до Господарського суду Волинської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява заступника керівника керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Зимнівської сільської ради та Гуманітарного відділу Зимнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» у якій просить суд:

- визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 08.08.2023, укладену між ТОВ «Волиньелектрозбут» та Гуманітарним відділом Зимнівської сільської ради до договору про постачання електричної енергії від 09.01.2023 № 23-23/354;

- стягнути з ТзОВ «Волиньелектрозбут» на користь Гуманітарного відділу Зимнівської сільської ради кошти в сумі 41179,33 грн.

При обґрунтуванні позовних вимог вказує, що спірна додаткова угода до договору про постачання електричної енергії від 09.01.2023 № 23-23/354 про постачання електричної енергії споживачу укладена з порушенням вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», підп. 2 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1178 від 12.10.2022, безпідставно змінено істотні умови договору та не дотримано процедуру її укладення, належним чином не обґрунтовано коливання ціни на електроенергію на ринку після укладення первісного договору або первісної додаткової угоди, змінено ціну товару після його передачі (споживання покупцем), збільшено ціну товару більше як на 10% від ціни товару, яка була визначена сторонами у договорі за результатами процедури закупівлі, тому на підставі ч. 1 ст. 203 та ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України просить визнати її недійсною. Додатково зазначають, що збільшення сторонами вартості одиниці предмету закупівлі за відсутності визначених законом умов, призвело до безпідставного отримання коштів, які підлягають поверненню в сумі 41179,33 грн.

Ухвалою суду від 25.05.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 17.06.2026. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати прокурору, позивачам, докази чого подати суду. Запропоновано прокурору, позивачам подати суду: відповіді на відзиви та наявні докази в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповідей на відзиви з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу заперечення на відповідь прокурора, позивачів, протягом 5-ти днів з дня отримання відповідей на відзиви з доказами надіслання прокурору, позивачам.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Даний відзив долучено до матеріалів справи.

10.06.2026 через відділ документального забезпечення та контролю суду від позивача-1 надійшла заяву у якій просить суд розгляд справи проводити за відсутності його представника. Позовні вимоги підтримують. Дана заява долучена до матеріалів справи.

12.06.2026 через систему «Електронний суд» від прокурора надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Дана відповідь на відзив долучена до матеріалів справи.

16.06.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання у якому просять суд зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 4l Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами. В обґрунтування клопотання зазначають, що ухвалою Першої колегії суддів Другого сенату Конституційного Суду України (далі також - КСУ) від 06.05.2026 у справі № 3 78/2026 (178/26) відкрито конституційне провадження у справі за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами. Відкриваючи конституційне провадження, колегія суддів КСУ виходила, зокрема з того, що оспорювані приписи Закону, застосовані в остаточному судовому рішенні, можуть формувати модель правового регулювання, у якій держава, з одного боку, реалізує публічний інтерес у сфері ефективного використання бюджетних коштів, а з іншого - покладає на приватного контрагента весь тягар негативних наслідків зміни економічного середовища, не забезпечуючи йому належних правових гарантій захисту його майнових інтересів. Така модель може не відповідати принципам пропорційності, юридичної визначеності й добропорядного врядування та призвести до втручання у право власності. Разом з тим, як вбачається зі змісту вказаної ухвали КСУ, спір у господарській справі, де були застосовані оспорювані норми Закону України «Про публічні закупівлі» в остаточному судовому рішенні, як і у даній справі, виник у зв`язку з тим, що внаслідок укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії вартість 1кВт-год електроенергії сукупно зросла, і це призвело до підвищення ціни на понад 10% від тієї, яка визначена основним договором, з одночасним зменшенням обсягів постачання. У контексті даного спору правозастосовна практика щодо пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» наразі характеризується домінуванням обмежувального тлумачення (щодо 10-відсоткового ліміту), яке є наразі предметом розгляду КСУ. Очікуване рішення КСУ у справі № 3-78/2026 на переконання представника відповідача матиме преюдиційне та фундаментальне значення для всієї категорії справ про зміну ціни у публічних закупівлях. Предметом позову у цій господарській справі є правомірність укладення додаткових угод до договору про постачання електричної енергії, внаслідок чого вартість 1 кВт-год електроенергії сукупно зросла понад 10% від початкової ціни з одночасним зменшенням обсягів постачання. Правовою підставою для зміни істотних умов договору в цій частині (і ключовим аргументом, на якому базуються правові позиції сторін) є саме пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі». Тобто, законність дій сторін та чинність додаткових угод безпосередньо залежать від чинності та правомірності цієї норми. Якщо Господарський суд ухвалить рішення у даній справі до вирішення справи КСУ, воно базуватиметься на нормі закону, конституційність якої заперечується. У випадку визнання КСУ пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону «Про публічні закупівлі» неконституційним, правова підстава спірних додаткових угод зникне з моменту прийняття або з дня ухвалення рішення КСУ, що автоматично спростує законність рішення господарського суду. Проте, навіть якщо КСУ визнає вказану норму такою, що відповідає Конституції України, КСУ може дійти висновку, що господарський суд застосував оспорювану норму Закону, витлумачивши її у спосіб, що не відповідає Конституції України. скільки рішення господарського суду у цій справі не може бути ухвалене без попереднього визначення правового статусу оспорюваної норми Закону України «Про публічні закупівлі» найвищим органом конституційної юрисдикції, на думку відповідача, наявні всі ознаки об`єктивної неможливості розгляду цієї справи, передбачені п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України. Дане клопотання долучено до матеріалів справи.

Представники позивачів 17.06.2026 у судове засідання не прибули, хоча належно були повідомлені про час та місце розгляду справи.

17.06.2026 у судовому засіданні прокурор заперечив щодо задоволення клопотання відповідача про зупинення провадження у справі.

17.06.2026 у судовому засіданні представник відповідача підтримав подане клопотання та просив суд зупинити провадження у справі.

Розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26), суд зазначає таке.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України, суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати: чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі, господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Саме по собі твердження про неможливість розгляду даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України.

Вказаний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №910/12694/18, від 17.04.2019 у справі № 924/645/18, від 20.12.2019 у справі № 910/13234/18, від 13.09.2019 у справі № 912/872/18, від 21.02.2019 у справі № 910/974/18, 20 липня 2020 року у справі № 910/11236/19.

При цьому п.5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Суд враховує, що предметом розгляду у даній справі є оцінка правомірності укладення спірних додаткових угод, зокрема наявності чи відсутності передбачених законом підстав для зміни ціни за одиницю товару, дотримання сторонами вимог законодавства про публічні закупівлі, а також правових наслідків таких дій.

Зазначені обставини входять до предмета доказування у цій справі та можуть бути встановлені господарським судом самостійно на підставі наявних і поданих сторонами доказів.

Конституційне провадження у справі №3-78/2026(178/26) не спрямоване на встановлення фактичних обставин цієї господарської справи, не стосується оцінки доказів у ній та не вирішує питання щодо прав і обов`язків сторін у спірних правовідносинах. Саме по собі відкриття Конституційним Судом України провадження щодо перевірки конституційності пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України Про публічні закупівлі не позбавляє господарський суд можливості дослідити докази, встановити обставини справи та надати їм правову оцінку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до події, факту застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

За змістом частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

У постанові від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила: аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення КСУ має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення КСУ.

Тобто рішення КСУ поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення. Подібний висновок наведений у п. 74 постанови КАС ВС від 14.03.2024 у справі №600/778/21-а та постанові КАС ВС від 03.04.2024 у справі № 120/14973/21-а.

Згідно з частиною третьою статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Отже, на даний час пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є чинною нормою права, а саме лише відкриття конституційного провадження щодо перевірки її конституційності не зумовлює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи.

Суд звертає увагу, що згідно зі ст. 91 Закону України Про Конституційний Суд України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Отже, у випадку визнання неконституційними норм п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України Про публічні закупівлі такі норми втратять чинність не раніше дня ухвалення Конституційним Судом відповідного рішення, якщо інше не буде встановлено самим рішенням.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів наявності об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до ухвалення Конституційним Судом України рішення у справі №3-78/2026(178/26), а відтак суд постановив на місці відмовити у задоволенні відповідного клопотання.

Разом з тим, у судовому засіданні 17.06.2026 судом встановлено, що у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду знаходиться справа №922/2848/24 (колегія суддів: Чумак Ю. Я. головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.) за позовом керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області в інтересах держави в особі: 1) Харківської міської ради, 2) Департаменту з питань забезпечення життєдіяльності міста Харківської міської ради, 3) Північно-східного офісу Держаудитслужби до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю Золотий стандарт К, 2) Комунального підприємства Харківводоканал про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 17 березня 2026 року у справі №922/2848/24 зазначену справу передано на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 ГПК України, у зв`язку з необхідністю відступлення (шляхом уточнення) від висновку про застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 12.03.2025 у справі №924/524/24; від 10.09.2025 у справі №910/6131/24; від 04.02.2026 у справі №922/1328/24; від 18.02.2026 у справі №913/95/25, щодо застосування положень частини 3 статті 78, частини 1 статті 136 Господарського кодексу України, частини 3 статті 26 Бюджетного кодексу України, пункту 29 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 1, 2 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зі змісту вищенаведеної ухвали, а також ухвали Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 09.04.2026 про прийняття до розгляду судовою палатою справи №922/2848/24 вбачається, що безпосереднім об`єктом дослідження є висновок суду щодо впливу джерела походження коштів (державний або місцевий бюджет, власні надходження підприємства чи інші фінансові ресурси), якими оплачено спірний товар (електроенергію) на наявність процесуальної правоздатності прокурора щодо обраного способу захисту прав держави (територіальної громади).

Отже майбутнє рішення Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та прав власності у справі №922/2848/24 безпосередньо може вплинути на подальший розгляд даної справи №903/484/26, оскільки предметом спору в межах даного спору провадження також є дослідження вищенаведеного питання.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема єдністю судової практики.

Статтею 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів також передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Верховний Суд, серед іншого, забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Згідно частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У такому випадку, згідно приписів п. 11 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Враховуючи, наведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі за позовом за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Зимнівської сільської ради та Гуманітарного відділу Зимнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 41179,33 грн до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

Керуючись ст. ст. 228, 229, 230, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

постановив:

1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» від 16.06.2026 про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-78/2026 (178/26) за конституційною скаргою ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 2 частини п`ятої статті 4l Закону України «Про публічні закупівлі» від 25 грудня 2015 року № 922-VIII зi змінами відмовити.

2. Зупинити провадження у справі №903/484/26 за позовом керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави в особі Зимнівської сільської ради та Гуманітарного відділу Зимнівської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньелектрозбут» про визнання недійсною додаткової угоди та стягнення 41179,33 грн, до закінчення розгляду судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2848/24 та оприлюднення повного тексту постанови.

3. Зобов`язати учасників справи повідомити суд про усунення обставин які зумовили зупинення провадження по справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Ухвала підписана 19.06.2026

Суддя А. С. Вороняк