Рішення № 137533006, 19.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/449/2026 Справа № 641/6165/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Харків

Слобідський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Щепелевої Г.М.,

за участі секретаря судового засідання Масалової М.Є.,

представника позивача (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Харківська міська рада, ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням компенсації за відхилення від ідеальних часток під час поділу майна, припинення спільної часткової власності та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила виділити шляхом поділу в натурі в окрему інвентарну одиницю у її приватну власність частину житлового будинку А-1 із прибудовами «а» та «а1», а саме: приміщення: кабінет 1-3, житлова кімната 1-4, кухня-їдальня 1-5, коридор 1-6, санвузол 1-7, що разом становить 41,1 кв.м загальної площі житлового будинку А-1, а також надвірні споруди та елементи благоустрою: хвіртка № 7, ворота № 8, альтанка «Д», льох «И»; визнати за нею право власності на частину житлового будинку А-1 з прибудовами та а1 - а саме кабінет 1-3, житлова кімната 1-4, кухня-їдальня 1-5, коридор 1-6, санвузол 1-7, що разом складає 41,1 м2 загальної площі житлового будинку А-1, також хвіртка № 7, ворота №8, альтанка Д, льох И. як на окрему одиницю майна (1/1); припинити право спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідача на її користь компенсацію за відхилення від ідеальних часток під час поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності в розмірі 116 069,91 грн., тобто за 5.53%. Також просила стягнути з відповідача понесені судові витрати, що складаються з судового збору 16351.20 та оплати роботи експертів 8560 грн. та 3120 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є співвласником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 . Частка позивача в зазначеному майні становить 1/2 у праві спільної часткової власності, яку вона придбала в 2011 році за договором купівлі-продажу NA 588510. Друга частка відповідно до відомостей реєстру прав на нерухоме майно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_3 . Зазначений будинок складається з: А-1 житловий будинок 61,5 м?, А1-1 житлова прибудова 22,7 м?, а прибудова 19.3 м?, а1 19,6 м?, а2 прибудова 12.0 м?, а3 прибудова 5,9 м?, Б літня кухня 17,8 м?, б вхід до літньої кухні 6,5 м?, Г льох 9,5 м?, Д альтанка 11,0 м?, В сарай 14,5 м?, Е вбиральня 2,0 м?, 3 вбиральня 1,0 м?, К навіс 25,2 м?, Л альтанка 5,1 м?, Н літній душ 1шт, №3 ворота 3,9 м?, №4 паркан 37,6 м?, № 5 хвіртка 1 шт, № 6 паркан 15,2 м?, № 7 хвіртка 1 шт, № 8 ворота 5,9 м?, № 9 паркан 11,8 м?, № І замощення 39,0 м?, № II замощення 49,0 м? - загальна площа 108,2 м?.

Протягом тривалого часу сторони користувалися домоволодінням спільно, виникали сутички та спори, через що ними було зроблено присвоєння окремих особових рахунків за користування комунальними послугами. На усних домовленостях вони розділили користування домоволодінням таким чином: у користуванні ОСОБА_2 перебуває частина житлового будинку А-1 з прибудовами а та а1, а саме кабінет 1-3, житлова кімната 1-4, кухня- їдальня 1-5, коридор 1-6, санвузол 1-7, що разом складає 41,1 м? загальної площі житлового будинку А-1, також хвіртка № 7, ворота № 8, альтанка Д, льох И, частина паркану № 9. У користуванні ОСОБА_3 перебуває частина житлового будинку з прибудовами а та а1, а саме коридор 2-1, передпокій 2-2, житлова кімната 2-3, житлова кімната 2-4, кухня 2-5, їдальня 2-6, санвузол 2-7, підсобне приміщення 2-8, а також навіс К, вхід до літньої кухні б, літня кухня Б, сарай В, вбиральня Е, ворота №3, хвіртка №5, частина паркану №9, №4. Фактичні та юридичні права користування відрізняються, в конкретній ситуації ОСОБА_3 володіє більшою часткою як житлового будинку так і надвірних споруд, але цей поділ був добровільним, тому позивач його не оскаржує. Житловий будинок А-1 з прибудовами а та а1 розділений суцільною стіною майже навпіл, кожен з володарів має свій вхід та вихід, так само й вихід за межі домоволодіння кожна сторона облаштувала собі самостійно, встановивши відповідні хвіртки та ворота. У 2025 році позивач звернулася за згодою до другого співвласника відповідача щодо реєстрації осіб у спільному домоволодінні, на що той відмовив та заборонив вчиняти зазначені дії. На пропозицію добровільно поділити спільне майно відповідач не погодився, у зв`язку із чим позивач змушена звернутися до суду із цим позовом. Окрім того, на замовлення позивача було проведено технічне обстеження об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якого встановлено, що зазначений об`єкт придатний до експлуатації та може бути поділений на два окремих об`єкти житлового приміщення з окремими входами, загальною площею 108,2 кв.м. (група приміщень № 1 41,1 кв.м., група приміщень № 2 67,1 кв.м.). Позивач нормативно обґрунтовує позов положеннями ст. 367 ЦК України.

Відповідач ОСОБА_3 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Третя особа ОСОБА_4 направила до суду пояснення, в яких позов ОСОБА_2 підтримала. Вказала, що її безпосередня зацікавленість у результатах розгляду даної справи та ухваленні судом законного рішення ґрунтується на існуванні тривалих договірних зобов`язань, що безпосередньо стосуються об`єкта нерухомого майна, який є предметом судового поділу. 17 листопада 2020 року між нею та позивачем по справі було укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом Малаховою Г.І. та зареєстрований у реєстрі за № 3267. Вона усвідомлює, що після ухвалення судом рішення спадковий договір втратить предмет. Проте, заявляє перед судом, що така зміна не є для неї порушенням її прав, а навпаки буде бажаним результатом, який сприяє збереженню майна та підвищенню його ринкової вартості. Між нею, ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 досягнуто повної взаємозгоди щодо подальшої долі спадкового договору. На підставі статей 604 та 627 ЦК України (свобода договору та припинення зобов`язання за згодою сторін), вони планують вчинити наступні дії після набрання рішенням суду законної сили: звернутися до нотаріуса для розірвання існуючого спадкового договору у зв`язку зі зміною об`єкта права власності; одночасно укласти новий спадковий договір, предметом якого буде вже не 1/2 частка, а конкретний житловий об`єкт, виділений ОСОБА_2 судом, провести державну реєстрацію обтяження (заборони відчуження) на новоутворений об`єкт нерухомості в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Зазначила, що розуміє, що якщо площа виділеної ОСОБА_2 частини буде меншою за ідеальну частку, вона отримає грошову компенсацію. Ця компенсація є власністю позивача і не входить до предмета спадкового договору, що її цілком влаштовує. Головним інтересом для ОСОБА_4 залишається виділення конкретного, відокремленого житлового простору, вільного від претензій відповідача.

Представник третьої особи Харківської міської ради правом на подання пояснень щодо позову у справі не скористався.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2025 цивільну справу було передано в провадження судді Щепелевої Г.М.

Ухвалою судді від 27.08.2025 позовну заяву було залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення недоліків.

15.09.2025 на виконання зазначеної ухвали позивачем подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою судді від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.01.2026 було прийнято заяву позивача про зміну предмету позову.

Ухвалою суду від 26.02.2026 залучено до участі у цивільній справі ОСОБА_4 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення судових повісток за адресою зареєстрованого місця проживання, які повернулися із відмітками «адресат відсутній», в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи не надав.

Представник третьої особи Харківської міської ради, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення судових повісток через Електронний кабінет, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи не надав.

Третя особа ОСОБА_4 , належним чином повідомлена про дату, час і місце судового розгляду шляхом направлення судових повісток через Електронний кабінет, в судове засідання не з`явилась, до суду скерувала письмову заяву про проведення судового розгляду за її відсутності.

Враховуючи положення ч. 1, 3 ст. 131, п.п. 1, 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, з урахуванням того, що третя особа ОСОБА_4 скористалась правом на надання пояснень, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та третіх осіб.

В судовому засіданні 11.06.2026 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення. У зв`язку зі складністю справи ухвалення та проголошення рішення відкладено до 19.06.2025 на 14 год 00 хв.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечував.

Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 17.11.2011 року, укладеного між ОСОБА_5 (продавець) і ОСОБА_2 (покупець) та посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Маслак Н.В., р. № 3393, ОСОБА_2 купила у ОСОБА_5 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 : дерев`яний обкладений цеглою житловий будинок літ.А-1, житловою площею 38,0 кв.м., загальною площею 108,2 кв.м., та надвірні будівлі: літня кухня з сінями літ. Б, погріб літ. Г, сарай літ. Д. вбиральня літ. З, вбиральня літ. Е, погріб літ. И, огорожа № 3-8, замощення № І, ІІ, сарай літ. В, навіс літ. К, альтанка літ Л, розташовані на земельній ділянці.

Згідно із Інформацією від 16.06.2025 до Державного реєстру речових прав на нерухоме 17.11.2020 внесено запис щодо права власності ОСОБА_2 на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2225941363101), загальною площею (кв.м): 108.2, житловою площею (кв.м): 38; опис: житловий будинок літ. «А-1» та надвірні будівлі: літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В». льох літ. «Г», «И», альтанка літ. «Д», «Л», вбиральня літ. «З», «Е», навіс літ. «К», літній душ літ. «Н», огорожа № 3-9, замощення І, ІІ.

17.11.2020 між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 укладено спадковий договір, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г.І., р. № 3267, предметом якого є 1/2 частка у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

У спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься інформація щодо накладення заборони відчуження на підставі зазначеного вище спадкового договору на 1/2 частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та належить ОСОБА_2 , обтяжувач ОСОБА_4 .

Відповідно до Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 16.06.2025 право власності на 1/2 частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування № 1-2927 від 09.09.2003, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Бєсєдою Т.Д.

В матеріалах справи міститься копія технічного паспорту на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 26.10.2020 ТОВ «БУДГРУПП», інвентаризаційна справа № 1810820. За даними схеми розташування будівель та споруд та експлікації до неї у АДРЕСА_1 розташований житловий будинок садибного типу літ. «А-1», житлова прибудова «А1-1», прибудова «а», «а1», «а2», «а3», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В». льох літ. «Г», «И», альтанка літ. «Д», «Л», вбиральня літ. «З», «Е», навіс літ. «К», літній душ літ. «Н», огорожа № 3-9. Відповідно до відомостей експлікації житловий будинок літ. «А-1» містить наступні приміщення: кабінет 1-3 загальною площею 7,1 кв.м., житлова кімната 1-4 загальною площею 14,5 кв.м., кухня-їдальня 1-5 загальною площею 13,8 кв.м., коридор 1-6 загальною площею 2,3 кв.м., санвузол 1-7 загальною площею 3,4 кв.м. (разом загальна площа 41,1 кв.м., житлова площа 14,5 кв.м.); коридор 2-1 загальною площею 6,1 кв.м., передпокій 2-2 загальною площею 10,3 кв.м., житлова кімната 2-3 загальною площею 14,7 кв.м, житлова кімната 2-4 загальною площею 8,8 кв.м., кухня 2-5 загальною площею 10,1 кв.м., їдальня 2-6 загальною площею 4,8 кв.м., санвузол 2-7 загальною площею 4,7 кв.м., підсобне приміщення 2-8 загальною площею 2-8 загальною площею 7,7 кв.м. (разом загальна площа 67,1 кв.м., житлова площа 23,5 кв.м.). Технічний паспорт містить застереження про те, що його дані актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації.

Крім того, матеріали справи містять наданий позивачем звіт про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкта з метою можливості здійснення поділу на два окремих об`єкта (житлового призначення) без проведення будівельних робіт, складений 06.08.2025 ФО-П ОСОБА_6 , згідно із яким за результатами технічного обстеження групи відокремлених приміщень № 1 та групи відокремлених приміщень № 2 по АДРЕСА_1 виконавець (експерт) дійшов висновку, що передбачуваний замовником ОСОБА_2 варіант поділу об`єкта, а саме: група відокремлених приміщень № 1 в житловому будинку, всього по групі відокремлених приміщень № 1 - 41.1 м2 - окремий вихід; група відокремлених приміщень № 2 в житловому будинку, всього по групі відокремлених приміщень № 2 - 67.1 м2 окремий вихід, - на два окремих об`єкта житлового призначення, без будівельних робіт технічно можливий і не вплине негативно на здатність основних несучих будівельних конструкцій будинку. Дві частини будинку є блокованими будинками, можуть експлуатуватися окремо та бути самостійними об`єктами нерухомого майна.

Згідно із витягом з Реєстру будівельної діяльності від 07.08.2025 до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва внесено інформацію про технічне обстеження, проведене ФО-П ОСОБА_6 .

Відповідно до експертного висновку № 44-ЦВ/25 від 10.09.2025, складеного оцінювачем-експертом ОСОБА_7 , ринкова вартість житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату висновку становить 2 098 913,35 грн.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 317 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (стаття 319 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

За загальним правилом власник самостійно користується, володіє та розпоряджається своїм майном.

При цьому володіння та розпорядження об`єктом спільної власності (часткової чи сумісної) має свої особливості.

Статтею 355 ЦК України встановлено, що майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до частини четвертої статті 355 та частини першої статті 356 ЦК України спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Зі змісту вказаних статей випливає, що право кожного із співвласників пов`язується із часткою у праві спільної власності і кожен із співвласників є власником не певної частини майна, а всього спільного майна у цілому.

У постанові від 12 грудня 2018 року у справі № 442/7505/14-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виснував, що спільна часткова власність є специфічною конструкцією, оскільки існує: (а) множинність суб`єктів. Для права власності характерна наявність одного суб`єкта, якому належить відповідне майно (наприклад, один будинок один власник). Навпаки, спільна часткова власність завжди відзначається множинністю суб`єктів (наприклад, один будинок два співвласники); (б) єдність об`єкта. Декільком учасникам спільної часткової власності завжди належить певна сукупність майна. Причому право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків.

Відповідно до частин першої, другої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Згідно зі статтею 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Аналіз статті 361 ЦК України дозволяє зробити висновок, що об`єктом розпорядження співвласника є частка у праві спільної часткової власності, а не частка у майні. Тобто право самостійного розпорядження часткою у праві власності, не є тотожним розпорядженню частиною майна. Частка в праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка в праві спільної часткової власності не стосується частки майна.

Частиною третьою статті 358 ЦК України встановлено, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Порядок поділу спільного часткового майна встановлено у статті 367 ЦК України, у якій визначено, що майно, яке є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.

За змістом частини третьої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі поділу об`єкта нерухомого майна або виділу з нього частки формується нова реєстраційна справа з відкриттям відповідного розділу в Державному реєстрі прав.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 квітня 2025 року у справі № 357/3145/20 сформулювала такі висновки.

У результаті поділу нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, кожному із співвласників потрібно визначити окрему площу, яка має складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України, а щодо житлових приміщень також з врахуванням вимог частини першої статті 379 ЦК, частини першої статті 50 Житлового кодексу України.

Поділ спільного майна відрізняється від виділу частки співвласника або припинення його права на частку в спільному майні тим, що у разі поділу майна кожному співвласнику виділяється майно в натурі і право спільної власності припиняється. Натомість у разі виділу частки зі спільного майна право спільної часткової власності припиняється лише для того учасника, якому ця частка виділяється в натурі, а для інших співвласників режим спільної часткової власності на решту майна зберігається.

Із цього також зроблено висновок, що за наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні в подальшому не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися у результаті його поділу та належать позивачеві та відповідачеві.

Поділ нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо поділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Судом встановлено, що позивачці та відповідачу на праві спільної часткової власності належить по 1/2 частки у праві власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивачка просить, зокрема, здійснити поділ спільного з відповідачем майна та виділити їй в натурі частину житлового будинку, яка становить 41,1 кв.м., прибудови до нього та надвірні споруди й елементи благоустрою, припинити право спільної часткової власності на цей житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами.

Зазначає, що у них з відповідачем склався усталений порядок користування вказаним житловим будинком і відповідач користується іншою частиною будинку в розмірі 67,1 кв. м, тому таким чином просить поділити вказане домоволодіння.

Проте, вирішуючи питання поділу спільного майна сторін суд зауважує, що визначальним є не усталений між співвласниками порядок користування будинком, а розмір їх часток та технічна можливість поділу будинку відповідно до цих часток.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.

З такого ж висновку виходив Верховний Суд у постанові від 17 травня 2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20).

Отже, для здійснення поділу об`єкту нерухомості необхідні належні та допустимі докази того, що будинок відповідає будівельним, протипожежним та санітарним нормам для проживання двох окремих сімей (окремий вхід, наявність окремих лічильників, тощо). Таким чином, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд наголошує, що саме засада змагальності опосередковано, через її контролюючу функцію, є гарантом законності, об`єктивності, неупередженості та повноти судового розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно із ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч. 1 ст. 78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В обґрунтування технічної можливості поділу спірного об`єкту нерухомого майна позивач надав суду звіт про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна, що складений 06.08.2025, згідно із яким ФОП ОСОБА_6 дійшов висновку щодо технічної можливості такого поділу за варіантом, запропонованим позивачем

Щодо вказаного звіту слід зазначити про таке.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 102 ЦПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд зауважує, що відповідний звіт не є експертним висновком в розумінні положень ст. 102 ЦПК України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 488 від 12.05.2023 (зі змінами) затверджено Порядок проведення технічної інвентаризації майна (далі Порядок), який визначає процедуру проведення технічної інвентаризації закінчених будівництвом об`єктів та об`єктів незавершеного будівництва, щодо яких набуто право на виконання будівельних робіт, перелік об`єктів нерухомого майна, які підлягають технічній інвентаризації, склад, зміст інвентаризаційної справи, матеріалів технічної інвентаризації та технічних паспортів.

Серед іншого Порядок регулює процедуру визначення технічної можливості поділу, об`єднання об`єкта (об`єктів) нерухомого майна або виділу частки з об`єкта нерухомого майна.

За результатами виконання робіт з визначення технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна складається висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна згідно з додатком 4, в якому містяться такі відомості: назва об`єкта нерухомого майна; ідентифікатор об`єкта щодо кожного об`єкта нерухомого майна; адреса об`єкта нерухомого майна (місце розташування); інформація про замовника (замовників); інформація про виконавця; інформація про документи, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна; технічна характеристика об`єкта нерухомого майна; інформація про документ, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою; кількість новоутворених об`єктів нерухомого майна; склад кожного новоутвореного об`єкта нерухомого майна; варіант поділу об`єкта нерухомого майна (п. 158 Порядку).

Натомість звіт про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна, що складений 06.08.2025 ФО-П ОСОБА_6 , відомостей щодо документів, які посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, інформації про документ, який посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, не містить.

Всупереч п. 150 Порядку, згідно із яким визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу щодо об`єкта нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній або спільній частковій власності, проводиться за згодою всіх співвласників, звіт не містить інформації щодо згоди другого співвласника спірного об`єкта нерухомості на таке визначення.

Окрім того, під час виконання робіт з визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу виконавцем аналізується склад об`єкта (об`єктів) нерухомого майна (кількість основних житлових будинків, будівель, споруд господарських (присадибних) будівель та споруд, що є приналежністю до об`єкта нерухомого майна), його характеристики (п. 151 Порядку).

Житлові будинки садибного типу, садові, дачні будинки можуть бути поділені, якщо вони складаються з двох або більше окремих будинків, які матимуть окремий вихід на вулицю. При цьому повинні утворитися самостійні об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять цілісні будинки з допоміжними господарськими будівлями (абз. 2 ч. 152 Порядку).

Пунктом 157 Порядку встановлено, що до складу об`єктів, що утворилися в результаті поділу, об`єднання або виділу, повинні увійти всі приміщення об`єкта нерухомого майна, який підлягає поділу, об`єднанню або виділу. Не допускається під час визначення технічної можливості поділу, об`єднання або виділу залишати приміщення, які не входитимуть до складу новоутворених об`єктів нерухомого майна.

Аналізуючи наданий звіт про технічну можливість поділу об`єкта нерухомого майна, що складений 06.08.2025 ФО-П ОСОБА_6 , суд зазначає, що він є неповним та не відповідає зазначеним вище положенням Порядку.

Так, до матеріалів справи долучений технічний паспорт, датований 2020 роком, з якого вбачається, що до складу домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 входить житловий будинок садибного типу літ. А-1, а також господарські будівлі та споруди (літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В». льох літ. «Г», «И», альтанка літ. «Д», «Л», вбиральня літ. «З», «Е» тощо), в той час як виконавцем звіту не надано жодної оцінки щодо технічної можливості та варіантів поділу господарських будівель та споруд.

Тобто у згаданому звіті при перерозподіленні ідеальних часток не були враховані літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В». льох літ. «Г», «И», альтанка літ. «Д», «Л», вбиральня літ. «З», «Е», навіс літ. «К», літній душ літ. «Н», огорожа № 3-9.

Належить взяти до уваги те, що за умови поділу лише частини нерухомого майна та припинення права спільної часткової власності, господарські будівлі та споруди, які є приналежністю до житлового будинку, залишаться на праві спільної часткової власності, що є неприпустимим. При поділі частки в натурі право спільної власності на цей об`єкт має бути припинено повністю та чітко визначено долю кожної споруди.

За наявності лише двох співвласників майна між ними проводиться поділ, оскільки при визначенні частки одного зі співвласників у натурі частка іншого визначається також і зміні надалі не підлягає. У такому випадку суд має зазначити розмір виокремлених частин колишнього спільного майна для обох сторін та визначити конкретні окремі об`єкти нерухомого майна, що утворилися в результаті його поділу й належать позивачеві та відповідачеві.

Окрім того, як вбачається зі звіту, при його складенні ФО-П ОСОБА_6 виходив із даних технічного паспорту на спірний об`єкт нерухомого майна, виготовленого 26.10.2020 ТОВ «БУДГРУПП», інвентаризаційна справа № 1810820, який містить застереження про те, що його дані актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації.

Позивач іншого технічного паспорту на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , суду не надав, у зв`язку із чим, на переконання суду, технічний паспорт на спірний об`єкт нерухомого майна, виготовлений 26.10.2020 ТОВ «БУДГРУПП», інвентаризаційна справа № 1810820, не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ у розумінні вимог статей 77-78 ЦПК України, оскільки відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127 (у редакції наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26 липня 2018 року № 186, чинній на час виготовлення технічного паспорту), дані технічного паспорта актуальні протягом одного року з дати проведення технічної інвентаризації.

Отже, враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів варіантів можливого поділу майна між двома співвласниками та таких доказів не здобуто в ході судового розгляду, суд позбавлений можливості здійснити поділ майна між співвласниками в таких частинах, що відповідають їх часткам у праві спільної часткової власності.

Слід зазначити, що протягом розгляду справи судом позивач не скористався своїм правом заявити клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

При цьому суд зауважує, що жодних перешкод у реалізації своїх процесуальних прав позивач не мав.

Таким чином, жодним належним та допустимим доказом позовні вимоги, твердження позивача щодо можливості поділу майна, що перебуває у спільній частковій власності, не підтверджені.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, прийшов до висновку, що оскільки позивач на виконання свого процесуального обов`язку не надав належні і неспростовні докази на підтвердження своєї позиції, та обставини, на які він посилається як на підставу для задоволення позову не знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, підстави для ухвалення рішення про задоволення позову відсутні.

З огляду на викладене, суд доходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, суд залишає судові витрати за позивачем.

Керуючись ст. 4, 10-13, 76-81, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Харківська міська рада, ОСОБА_4 про поділ в натурі житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності зі стягненням компенсації за відхилення від ідеальних часток під час поділу майна, припинення спільної часткової власності та визнання права власності, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_1 .

Треті особи: Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, м. Харків, майдан Конституції, 7;

ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .

Суддя Г.М.Щепелева