Ухвала суду № 137533001, 16.06.2026, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Слобідський районний суд міста Харкова

Номер провадження № 1-кс/641/1063/2026 Справа № 641/5766/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Харків

Слідчий суддя Слобідського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

за участі прокурора - ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 в ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 62025170020007355 від 30.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 190 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Чкаловське Чугуївського району Харківської області, громадянин України, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, військовослужбовця, що на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень перебував на посаді: гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти 2 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В С Т А Н О В И В:

16.06.2026 до слідчого судді Слобідського районного суду міста Харкова надійшло зазначене клопотання слідчого.

В обґрунтування клопотання слідчий вказує, що слідчим відділенням відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції №1 Головного управління Національної поліції в Харківській області за процесуального керівництва Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025170020007355 від 30.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.1 ст.190 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 ЗСУ (по стройовій частині) від 27.03.2025 № 90 рекрута ОСОБА_4 , зарахованого наказом командира військової частини НОМЕР_2 ЗСУ (по особовому складу) від 27.03.2025 № 89-РС для проходження військової служби за контрактом строком на один рік, призначено на посаду стрільця-снайпера 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 7 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 ЗСУ, зараховано до списків особового складу військової частини та поставлено на всі види забезпечення.

На підставі зазначеного наказу ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця-снайпера 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 7 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, після чого він приступив до прийняття справ та посади і виконання службових обов`язків за вказаною посадою.

Відповідно до ст. ст. 2, 4, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» ОСОБА_4 є військовослужбовцем Збройних Сил України, який проходить військову службу за контрактом в умовах особливого періоду.

Однак рекрут ОСОБА_4 , проходячи військову службу за контрактом у складі військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, 24 квітня 2025 року, перебуваючи в районі проходження базової загальновійськової підготовки НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_1 , вирішив стати на протиправний шлях та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, в умовах воєнного стану, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, самовільно залишив місце служби район розташування підрозділу військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, після чого незаконно ухилився від проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військовослужбовця.

Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел, рекрут ОСОБА_4 , у порушення вимог нормативно-правових актів, що регулюють порядок проходження військової служби, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, з мотивів небажання виконувати покладені на нього службові обов`язки та переносити труднощі військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), 24 квітня 2025 року самовільно залишив місце служби район проходження базової загальновійськової підготовки НОМЕР_3 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України поблизу АДРЕСА_1 , після чого вибув у невідомому напрямку. Надалі ОСОБА_4 перебував поза межами місця служби, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, рекрут ОСОБА_4 з 24 квітня 2025 року і по теперішній час, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників) незаконно перебуває поза межами військової частини НОМЕР_2 Збройних Сил України, не пов`язуючи своє місцеперебування з виконанням обов`язків військової служби.

За період своєї відсутності у військовій частині НОМЕР_2 Збройних Сил України ОСОБА_4 обов`язків військової служби не виконує, до лікувальних закладів з приводу неможливості проходження військової служби не звертався, про місце свого перебування командування військової частини, правоохоронні органи, органи державної влади та місцевого самоврядування не повідомляв, заходів до повернення на службу не вживав. Зброю та військове майно залишив у підрозділі, на телефонні дзвінки командування не відповідає, у пошукових заходах, організованих командуванням частини, участі не брав, а місце його перебування до теперішнього часу не встановлено.

Крім цього встановлено, що на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) від 01.11.2025 № 280 солдата ОСОБА_4 призначено на посаду гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України та допущено до виконання службових обов`язків за вказаною посадою, у зв`язку з чим він був зобов`язаний сумлінно виконувати обов`язки військової служби, додержуватися вимог військових статутів та наказів командирів (начальників).

Однак солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу за мобілізацією у складі військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, перебуваючи на посаді гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону, 11 листопада 2025 року, перебуваючи в районі тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , вирішив стати на протиправний шлях та, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачаючи їх наслідки, в умовах воєнного стану, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, самовільно залишив місце служби район розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, після чого незаконно ухилився від подальшого проходження військової служби, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військовослужбовця.

Таким чином, реалізуючи свій злочинний умисел, солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог нормативно-правових актів, які регулюють порядок проходження військової служби, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасового ухилення від виконання обов`язків військової служби, з мотивів небажання виконувати покладені на нього службові обов`язки та переносити труднощі військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників), 11 листопада 2025 року самовільно залишив місце служби район тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України поблизу населеного пункту АДРЕСА_2 , після чого вибув у невідомому напрямку. Надалі ОСОБА_4 перебував поза межами місця служби, проводячи час на власний розсуд та не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Доводячи свій злочинний умисел до кінця, солдат ОСОБА_4 з 11 листопада 2025 року і по теперішній час, в умовах воєнного стану, без поважних причин та без дозволу відповідних командирів (начальників) незаконно перебуває поза межами місця служби та військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, не пов`язуючи своє місцеперебування з виконанням обов`язків військової служби та ухиляючись від її проходження.

За період своєї відсутності у військовій частині НОМЕР_1 Збройних ОСОБА_8 обов`язків військової служби за займаною посадою не виконує, до закладів охорони здоров`я з приводу неможливості проходження військової служби не звертався, про причини своєї відсутності та місце свого перебування командування військової частини, правоохоронні органи, органи державної влади чи місцевого самоврядування не повідомляв, жодних заходів, спрямованих на повернення до місця служби, не вживав. Зброю та військове майно залишив у підрозділі, на телефонні дзвінки командування не відповідає, у пошукових заходах, організованих командуванням частини, участі не брав, а місце його перебування до теперішнього часу не встановлено.

Також, досудовим розслідуванням встановлено, що 17.03.2026, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_4 , користуючись довірливими відносинами, які склалися між ним, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , достовірно знаючи, що належні ОСОБА_11 мобільний телефон марки «Xiaomi Mi 9 Lite» та куртка темно-синього кольору марки «R&B», розміру «XXL», були передані йому через ОСОБА_12 виключно у тимчасове користування за згодою власниці, діючи умисно, з корисливих мотивів та маючи намір не повертати зазначене майно, вирішив заволодіти ним шляхом обману потерпілої. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , не усвідомлюючи злочинного характеру намірів ОСОБА_4 та довіряючи йому, будучи переконаними, що останній після тимчасового користування поверне майно власнику, передали йому у тимчасове користування належні ОСОБА_10 мобільний телефон марки «Xiaomi Mi 9 Lite» та куртку темно-синього кольору марки «R&B», розміру «XXL». У подальшому ОСОБА_4 , заволодівши шляхом обману належними ОСОБА_10 мобільним телефоном марки «Xiaomi Mi 9 Lite» та курткою темно-синього кольору марки «R&B», розміру «XXL», залишив місце вчинення кримінального правопорушення та в подальшому розпорядився зазначеним майном на власний розсуд, не маючи наміру повертати його законному власнику, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду.

Таким чином, ОСОБА_4 своїми умисними протиправними діями, спрямованими на заволодіння чужим майном шляхом обману, заволодів належними ОСОБА_10 мобільним телефоном марки «Xiaomi Mi 9 Lite», ринкова вартість якого відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України від 18.05.2026 № CE-19/121-26/13551-ТВ станом на 17.03.2026 становила 4048 гривень 69 копійок, а також чоловічою курткою марки «R&B», ринкова вартість якої відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи Харківського НДЕКЦ МВС України від 25.05.2026 № CE-19/121-26/13550-ТВ станом на 17.03.2026 становила 434 гривні 50 копійок, чим спричинив потерпілій ОСОБА_10 майнову шкоду на загальну суму 4483 гривні 19 копійок.

За час незаконного перебування поза місцем проходження військової служби ОСОБА_4 обов`язків військової служби не виконував, до закладів охорони здоров`я з приводу неможливості проходження військової служби не звертався, командування військових частин НОМЕР_2 ЗСУ та А7400 ЗСУ, правоохоронні органи, органи державної влади чи місцевого самоврядування про причини своєї відсутності та місце свого перебування не повідомляв, заходів щодо повернення до місця служби не вживав, проводив час на власний розсуд. Під час незаконного перебування поза межами військових частин ОСОБА_4 також вчинив кримінальне правопорушення проти власності, а саме заволодів шляхом зловживання довірою належними ОСОБА_10 мобільним телефоном марки «Xiaomi Mi 9 Lite» та чоловічою курткою марки «R&B». Незаконне перебування ОСОБА_4 поза місцем служби тривало до 15.06.2026, коли його було виявлено працівниками поліції та доставлено до приміщення відділу поліції № 2 Харківського РУП №1 ГУНП в Харківській області.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень-злочинів, передбачених частиною 5 статті 407, а саме у самовільному залишені військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану, а також у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) за ч. 1 ст. 190 КК України.

15.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності.

Для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Така потреба обумовлена наявністю в ході досудового розслідування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України:

- ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч.1 ст.190 Кримінального кодексу України, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів. З огляду на тяжкість інкримінованого злочину, існують усі підстави вважати, що ОСОБА_4 , з метою уникнення кримінальної відповідальності та покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Вказана обставина створює реальну загрозу уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності. Також про наявність зазначеного ризику свідчить той факт, що ОСОБА_4 ,, діючи умисно, самовільно залишив місце несення служби з метою ухилення від виконання військових обов`язків у період дії воєнного стану, та протягом тривалого часу не повідомляв командування про своє місце перебування. Такі дії свідчать про свідоме ухилення від військової служби і дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , у разі обрання більш м`якого запобіжного заходу, може переховуватись від органів досудового розслідування, прокурора або суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене;

- ОСОБА_4 , може незаконно впливати на свідків своїх колишніх співслужбовців, які проходили військову службу у військовій частині НОМЕР_1 ЗСУ та безпосередньо разом із підозрюваним брали участь у виконанні службових завдань. Такі дії можуть полягати у вмовляннях, переконаннях або проханнях надавати показання на його користь чи змінювати вже надані свідчення;

- враховуючи тяжкість інкримінованих злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст.190 Кримінального кодексу України, існують підстави вважати, що ОСОБА_4 , у разі перебування на волі, може знову вчинити аналогічне кримінальне правопорушення, тобто самовільно залишити місце несення служби без поважних причин в умовах воєнного стану, або продовжити кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється.

З метою запобігання вказаним ризикам, слідчий просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Захисник в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечував. Зазначив, що положення ст. 176 КПК України щодо безальтернативності застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до військовослужбовців, які підозрюються у вчиненні злочину, передбаченого ст. 407 КК України під час дії воєнного стану, фактично позбавляє підозрюваного права відстоювати свою позицію щодо недоведеності стороною обвинувачення існування ризиків, а також посилатися на дані, які характеризують особу підозрюваного. В разі обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою просив визначити заставу в мінімальному розмірі, який складає 20 прожиткових мінімумів громадян.

Підозрюваний підтримав позицію захисника.

Заслухавши прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши матеріали клопотання, суд дійшов наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим відділенням відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції в Харківській області здійснюється досудове розслідування у об`єднаному кримінальному провадженні № 62025170020007355, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 30.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.190, ч. 5 ст. 407 КК України.

27.03.2025 рекрута ОСОБА_4 зараховано наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу №90 для проходження військової служби за контрактом строком на 1 рік та призначено на посаду стрільця - снайпера 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 7 штурмової роти НОМЕР_3 штурмового батальйону.

24.04.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_2 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення місця проходження БЗВП 24.04.2025 рекрута ОСОБА_4 .

Відповідно до витягу із наказу №122 від 24.04.2025 рекрута ОСОБА_4 знято з усіх видів забезпечення та призупинено грошове забезпечення.

Наказом №132 від 04.05.2025 рекрута ОСОБА_4 призначено у розпорядження командира частини наказом командира військової частини НОМЕР_2 ( по особовому складу) від 04.04.202 №128-РС зараховано в розпорядження з 04.05.2025.

Як вбачається з акту службового розслідування від 07.05.2025 неправомірними діями стрільця снайпера 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 7 штурмового батальйону рекрута ОСОБА_4 , є самовільне залишення місця служби, відсутність на військовій службі без поважних причин, тривалістю понад 3 доби, з 24 квітня 2025 по теперішній час.

Згідно із наказом № 2074 від 07.05.2025 командира військової частини НОМЕР_2 службове розслідування завершено.

Відповідно до протоколів допитів від 10.05.2026 та 11.05.2026 свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 пояснили, що 24.04.2025 під час перевірки особового складу у місці проходження загальнобов`язкової підготовки було виявлено відсутність рекрута ОСОБА_15 . В подальшому встановлено, що останній самовільно без дозволу командування без поважних причин залишив місце проходження підготовки.

12.05.2025 командир військової частини НОМЕР_2 звернувся до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у місті Полтаві, ІНФОРМАЦІЯ_2 з повідомленням про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України ( за фактом самовільного залишення місця служби 24.04.2025).

Крім того, наказом командира військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України (по стройовій частині) № 280 від 01.11.2025 солдата ОСОБА_4 , якого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 ЗСУ (по особовому складу) від 31.10.2025 № 206-РС, призначено на посаду гранатометника 1 штурмового відділення 3 штурмового взводу 1 штурмової роти НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, допущено до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до рапорту командира НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 11.11.2025 під час перевірки особового складу виявлено відсутність військовослужбовця ОСОБА_4

11.11.2025 наказом № 6539 командира військової частини НОМЕР_1 призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини рекрутом ОСОБА_4

16.11.2025 командир військової частини НОМЕР_1 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованому у місті Полтаві з повідомленням про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про обставини вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. ( за фактом самовільного залишення місця служби 11.11.2025).

Як вбачається з акту службового розслідування від 26.11.2025 ОСОБА_4 самовільно залишив 11.11.2025 військову частину.

01.05.2026 постановою виконуючого обов`язки керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони визначено підслідність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62025170020007355 від 30.05.2025 за СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

29.05.2026 постановою виконуючого обов`язки керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони визначено підслідність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 620261700200111170 від 20.05.2025 за СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 02.06.2026 останній пояснив, що 11.11.2025 під час проведення занять було виявлено відсутність солдата ОСОБА_15 .

03.06.2026 постановою старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області змінено кваліфікацію у кримінальному провадженні №62026170020011170 від 12.05.2026 з ч. 4 ст. 408 КК України на ч. 5 ст. 407 КК України.

Також, 07.05.2026 потерпілою ОСОБА_10 до ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області подана заява про вжиття заходів до ОСОБА_4 , якому її син передав у тимчасове користування мобільний телефон Xiaomi, і ОСОБА_4 телефон не повернув.

Як вбачається з протоколу допиту потерпілої ОСОБА_10 від 08.05.2026, підозрюваний ОСОБА_4 шахрайським шляхом заволодів належним їй мобільним телефоном Xiaomi та курткою, яку вона купила для свого сина.

Як пояснив в протоколі допиту від 08.05.2026 свідок ОСОБА_9 він підозрюваному ОСОБА_4 зі згоди своєї матері ОСОБА_10 надав підозрюваному мобільний телефон Xiaomi та куртку, які ОСОБА_4 в подальшому не повернув.

Згідно із протоколом огляду місця події від 07.05.2026 ОСОБА_4 добровільно надав для огляду та вилучення мобільний телефон Xiaomi та куртку синього кольору, які в подальшому вилучені.

Відповідно до протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 10.06.2026 , свідок бачив як ОСОБА_4 користувався мобільним телефоном протягом березня- травня 2026 року, відомості щодо належності телефону Xiaomi свідку не відомо.

04.06.2026 постановою виконуючого обов`язки керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони визначено підслідність досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12026266180000110 від 07.05.2026 за ч. 1 ст. 190 КК України за СВ ВП №2 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

04.06.2026 постановою прокурора Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень за № 62025170020007355 від 30.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, №12026226180000110 від 07.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, №6202617002001170 від 12.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, об`єднано в одне провадження №62025170020007355 від 30.05.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

5.05.2026 підозрюваного ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.

15.06.2026 підозрюваному ОСОБА_4 повідомлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 5 ст. 407 КК України.

Згідно із ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, що стосуються тяжкості покарання та вагомості доказів вчинення кримінального правопорушення, особи підозрюваного, тощо.

Кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття «обґрунтована підозра», а тому, керуючись приписами частини п`ятої статті 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Мюррей проти Сполученого Королівства», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України»).

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Тобто суд зобов`язаний з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкриміновані йому кримінальні правопорушення. При цьому, варто зазначити, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Досліджені в судовому засіданні докази, а саме:

-витяг із наказу командира військові частини НОМЕР_2 за №90 від 27.03.2025 про зарахування ОСОБА_4 до особового складу військової частини; копія контракту на проходження громадянином України ОСОБА_4 військової служби від 27.03.2025, копія повідомлення командира військової частини НОМЕР_2 про вчинення кримінального правопорушення щодо самовільного залишення місця служби 24.04.2025 ОСОБА_4 ; витяг із наказу командира військові частини НОМЕР_2 від 24.04.2025 про проведення службового розслідування, щодо самовільного залишення місця служби 24.04.2025 ОСОБА_4 ; рапорт командира 2 штурмового батальйону щодо самовільного залишення місця служби 24.04.2025 ОСОБА_4 ; акт службового розслідування командира військової частини НОМЕР_2 щодо самовільного залишення місця служби 24.04.2025 ОСОБА_4 ; витяг із наказу №2074 від 07.05.2025 командира військової частини НОМЕР_2 про результати службового розслідування самовільного залишення місця служби 24.04.2025 ОСОБА_4 ; протоколи допиту свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ;

-витяг із наказу командира військові частини НОМЕР_1 за № 280 від 27.10.2025 від 01.11.2025 про допущення солдата ОСОБА_4 до виконання службових обов`язків за посадою; копія повідомлення командира військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення щодо самовільного залишення місця служби 11.11.2025 ОСОБА_4 ; рапорт командира НОМЕР_4 штурмового батальйону військової частини НОМЕР_1 самовільного залишення місця служби 11.11.2025 ОСОБА_4 ; наказ про призначення службового розслідування № 6539 від 11.11.2025; акт службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 щодо самовільного залишення місця служби 11.11.2025 ОСОБА_4 ; протокол допиту свідка ОСОБА_16 ;

-заява потерпілої ОСОБА_10 від 07.05.2026; протокол огляду місця події від 07.05.2026; протокол допиту потерпілої ОСОБА_10 від 08.05.2026; протоколи допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_17 ; висновок експерта від 18.05.2026 №СЕ-19/121-26/13551 ТВ за результатами судової товарознавчої експертизи;

та інші докази, зібрані у кримінальному провадженні, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених, частиною 5 статті 407, частиною 1 статті 190 КК України, за викладених у клопотанні обставин.

Наразі ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 КК України ч. 5 ст. 407 КК України, а саме: заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство) та самовільному залишенню військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану (за двома епізодами).

В ході судового розгляду встановлено та прокурором доведено наявність існування ризиків, визначених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у якому підозрюється.

Стосовно ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя зазначає таке.

Існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя оцінює як реальне, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та/або судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що він, з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих злочинів, може вдатися до відповідних дій.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні, зокрема, тяжких злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України, за які останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років.

На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).

Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.

Водночас, обставини даного кримінального провадження, в тому числі і дані про особу підозрюваного, який не працює, щодо якого відсутні дані про міцні соціальні зв`язки, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_4 який на теперішній час підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - проступку проти власності та тяжких злочинів проти встановленого порядку несення військової служби, будучи обізнаним та розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слідчий суддя вважає ризик впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні обґрунтованим (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України), оскільки їх показання є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування.

З урахуванням того, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на свідків, оскільки не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Щодо ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливості обвинуваченого вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя вважає, що на цей час існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрюваний мав можливість самостійно прибути до військової частини, та продовжити проходити військову службу, однак протягом тривалого часу не вживав заходів щодо самостійного повернення до військової частини, що свідчить про можливість вчинення злочину аналогічного тому, у якому він підозрюється.

Слідчий суддя бере до уваги, що КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний поза всяким сумнівом здійснюватиме відповідні незаконні дії, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити.

Доходячи до висновку про наявність ризику, слідчий суддя звертає увагу, що ризик не є фактом, а є ймовірністю вчинення певних дій, а тому має бути доведено в судовому засіданні саме ймовірність того, що підозрюваний може їх вчинити і суд вважає, що така ймовірність є доволі високою.

Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваного під вартою за станом здоров`я.

Стороною захисту також не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість

перебування підозрюваного під вартою.

Згідно з ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.

Відповідно до протоколу затримання ОСОБА_4 затримано 15.06.2026 о 12:35 год., тому строк тримання під вартою слід обчислювати з вказаної дати та години.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Верховною Радою України, у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05: 30. 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.

Вказана норма, враховуючи обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень на даному етапі розслідування, доведеність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на думку слідчого судді, не дозволяє застосувати до підозрюваного інший, ніж тримання під вартою, запобіжний захід, отже клопотання сторони обвинувачення має бути задоволене.

Беручи до уваги положення ч. 8 ст. 176 КПК України та продовження на території України строку дії воєнного стану, слідчий суддя вважає, що щодо підозрюваного ОСОБА_4 , слід застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи всі обставини справи, ставлення підозрюваного до інкримінованого йому кримінального правопорушення, враховуючи норму ч. 3 ст. 183 КПК України, відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Пунктом 2 ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватися слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами є: 1) всі обставини кримінального правопорушення; 2) майновий та сімейний стан підозрюваного, обвинуваченого; 3) інші дані про його особу (наприклад, поведінка під час кримінального провадження); 4) ризики, передбачені в ст. 177 КПК, а критеріями - те, що розмір застави: а) достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та, водночас, б) не буде завідомо непомірним для нього. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала підозрюваного, обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного проживання людини.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.

Як вже було зазначено вище згідно підозри ОСОБА_4 підозрюється, зокрема, у самовільному залишенні військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 407 КК України.

Слідчий суддя, враховуючи конкретні обставини інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, з метою виконання завдань кримінального провадження, дотримання загальних засад кримінального провадження, а також з метою застосування до особи належної правової процедури, вважає за необхідне визначити ОСОБА_4 заставу у вигляді 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 176, 177, 182, 183, 193-194, 196-198, 206, 309, 395 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання старшого слідчого СВ ВП №2 ХРУП №1 в ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 , погоджене з прокурором Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_7 , у кримінальному провадженні № 62025170020007355 від 30.05.2025, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 407, ч. 1 ст. 190 КК України про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор (№27)» строком на 60 днів з моменту затримання, а саме з 12:35 15.06.2026.

Строк дії ухвали встановити до 13 серпня 2026 року.

Зобов`язати орган досудового розслідування негайно повідомити про тримання підозрюваного під вартою його близьких родичів, членів сім`ї або інших осіб за вибором підозрюваного у порядку, передбаченому ст. ст. 111, 112 КПК України.

Визначити суму застави протягом дії запобіжного заходу у розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 550 (шістдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят) гривень 00 копійок, які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. UA208201720355299002000006674, призначення платежу: застава згідно ухвали Слобідського районного суду міста Харкова від 16.06.2026 року, справа № 641/5766/26, н/п 1-кс/641/1063/2026) до сплину терміну тримання під вартою.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державної установи «Харківській слідчий ізолятор (№27)».

При внесенні визначеної суми застави підозрюваний підлягає звільненню з-під варти.

У разі внесення застави, строком на два місяці, покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

- не відлучатись з місця свого проживання в с. Василів Хутір Чугуївського району Харківської області без дозволу слідчого, прокурора чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання та/ або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

- утримуватись від спілкування із потерпілою та свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого суддю Слобідського районного суду міста Харкова.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Роз`яснити ОСОБА_4 що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

Застава, не звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той самий строк з моменту вручення йому копії ухвали суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 19.06.2026 о 13:30

Слідчий суддя- ОСОБА_1