Рішення № 137532429, 18.06.2026, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/364/26

Провадження №: 2/343/456/26

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:

судді Монташевич С. М.,

з участю: секретаря судового засідання - Шикор Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу № 343/364/26 за позовом Акціонерного товариства "АКЦЕНТ-БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

за участю: відповідачки - ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій сторін:

позивач просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № A289СT155101259210 від 30.06.2023 в розмірі 96668,39 грн станом на 18.12.2025, яка складається з: 65125,21 грн - заборгованості за кредитом, 31543,18 грн - заборгованості за відсотками, та витрати зі сплати судового збору в сумі 2422,40 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що 30.06.2023 ОСОБА_1 уклала з АТ "А-БАНК" кредитний договір А289СТ155101259210 щодо надання останній кредиту в розмірі 75000,00 грн строком на 24 місяці (до 29.06.2025) зі сплатою процентів у розмірі 55,00 % щорічно та комісії в розмірі 0,00 грн. Кредитний договір складається із заяви клієнта та графіку погашення кредиту. Станом на 18.12.2025 заборгованість відповідачки становить 96668,39 грн, яка складається з: 65125,21 грн - заборгованості за кредитом, 31543,18 грн - заборгованості за відсотками.

Відповідачка подала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити. Свою позицію мотивує тим, що вона не уклалада з АТ "А-БАНК" жодного кредитного договору та не отримувала кредитних коштів у сумі 75000,00 грн. У матеріалах справи відсутній Графік погашення кредиту, який би мав бути невід`ємною частиною кредитного договору. За відсутності ж будь-якої частини договору, такий не може вважатись укладеним. Щодо іншої частини договору - заяви клієнта - то така також відсутня. Щодо Анкети-заяви, то вона була підписана нею для відкриття рахунку в банку, а не для отримання кредиту. Заяву про надання послуги "Швидка готівка" вона не підписувала, що підтверджується відсутністю її підпису у ній, замість якого наявна відмітка " ОСОБА_1 30-06-2023 13:59 підтверджено простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , що ознайомлений з дійсними Умовами і правилами надання банківських послуг". Їй, дійсно, приходив через СМС на її номер телефону пароль, за яким вона мала підтвердити, що ознайомилася з Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ "А-БАНК", однак кодів на підтвердження згоди на кредит їй не надходило. На підтвердження доводів щодо непідписання заяви на кредит і таблиці обчислення вартості кредиту звернула увагу на те, що на обох документах міститься однаковий час підписання - 13:59, що технічно неможливо (підписати два різні документи в одну хвилину). Крім того зазначила, що надані суду документи підписані власноручним підписом представника банку та скріплені не електронною печаткою банку, що дає можливість зробити висновок, що вони складені в паперовій формі. Якщо б вона була у банку і ознайомилась з документами, то мала б їх власноручно підписати, а якщо була за межами банку - то такі документи їй не пересилались, з ними вона не ознайомлювалась, тому не могла підписати їх простим електронним підписом. Матеріали справи не містяь її згоди на використання простого електронного підпису. Щодо неотримання кредитних коштів зазначила, що в меморіальному ордері рахунок отримувача кредиту не відповідає номеру рахунку, на який мали видаватись кредитні кошти і який вказаний у Заяві про надання послуги "Швидка готівка". Ордери не містять відміток про проведення платежу і підписані головою правління АТ "А-БАНК", який безпосередньо не уповноважений на проведення платежів у системі банку як операціоніст. Банк не надав як докази видатковий касовий ордер про видачу кредиту готівкою, платіжного доручення про зарахування коштів на рахунок та виписки по рахунку, а відтак не довів факт видачі коштів. Таким чином, із огляду на відсутність складових елементів, без яких кредитний договір не може вважатись підписаним, відстутність підтвердження підписів позичальника та відсутність доказів фактичної видачі коштів, у задоволенні позову слід відмовити.

Представник позивача скерував до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що відповідачка в Анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в А-БАНКУ підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг , приєднавшись до них, та зобов`язалася надалі регулярно знайомитися зі змінами до Умов та правил, викладених на сайті Банку. 30 червня 2023 року вона підписала кредитний договір, на підставі якого їй видано кредит у розмірі 75000,00 грн. У разі, якщо один із документів було підписано простим електронним підписом у вигляді ОТП-паролю, то відповідачка, підписавши Анкету-заяву, погодилася на його використання згідно п. 1.1.3.2.9 УіПу. Додана до позову виписка по рахунку відповідачки підтвержує погашення, а відтак і факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів. Також на підтвердження перерахування відповідачці кредитних коштів додано меморіальний ордер із зазначенням відповідної суми кредиту, яка була перерахована їй, тому доводи відповідачки про неотримання кредитних коштів є безпіставними.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на позов та письмових запереченнях, зазначивши, що доказів видачі їй кредитних коштів готівкою матеріали справи не містять, кредитний договір вона не укладала та не підписувала. Підтвердженням цього є те, що банк не надав оригіналу договору (в тому числі електронного), щоб мати можливість пересвідчитись у його підписанні. Надана банком заява не підтверджує факту укладення кредитного договору та отримання нею кредитних коштів. Також звертала увагу на відсутність у матеріалах справи графіка платежів, анкети-приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та інших документів, які б підтверджували її ознайомлення з умовами кредитування. Крім того, ствердила, що підписувала лише заяву на відкриття рахунку, а не документи щодо отримання кредиту. Надані банком виписки є виписками за рахунком, а не доказами отримання кредитних коштів. Натомість меморіальні ордери лише відображають внутрішні банківські операції та самі по собі не підтверджують факту укладення кредитного договору і отримання нею кредиту. У зв`язку з цим просила відмовити у задоволенні позову.

Спір між сторонами не вирішений.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі:

26 лютого 2026 року суд відкрив провадження у справі та постановив розглядати її в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

20 березня 2026 року відповідачка подала відзив на позов, а 26 березня 2026 року - клопотання про витребування доказів.

06 квітня 2026 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Згідно з ухвалою від 24.04.2026, суд витребував за клопотанням відповідачки докази.

27 квітня 2026 року позивач у системі "Електронний суд" сформував заяву на виконання ухвали суду від 24.04.2026.

15 червня 2026 року відповідачка подала заяву, в якій виклала свої заперечення щодо позову. Цього ж дня суд перейшов до стадії ухвалення рішення, проголошення якого визначив на 18.06.2026 о 15:45.

Фактичні обставини, які встановив суд, та зміст спірних правовідносин:

26 травня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до АТ "Акцент-Банк" та підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ "А-Банк", в якій підтвердила, що дана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розрашованими в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг (а.с. 10).

Згідно із паспортом споживчого кредиту "Швидка готівка", ОСОБА_1 30.06.2023 ознайомилася в електронному вигляді із дійсними умовами і правилами надання банківських послуг у АТ "Акцент-Банк", що підтвердила простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с. 7, 79).

Відповідно до заяви про надання послуги "Швидка готівка" № А289СТ155101259210 від 30.06.2023, яка також підписала простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 , ОСОБА_1 просила АТ "А-Банк" надати їй кредит за послугою "Швидка готівка" на таких умовах: вид кредиту - послуга "Швидка готівка"; мета отримання кредиту - придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг; сума кредиту - 75000,00 грн; строк кредиту - 24 місці із 30.06.2023 до 30.06.2025 включно; процентна ставка (фіксована) - 55,0 % на рік; розмір щомісячного платежу - 5241,51 грн; платіжна картка, що є доступом до поточного рахунку, на який зараховується кредит, - НОМЕР_2 ; загальна вартісь кредиту - 125796,10 грн; погашення заборгованості за кредитом здійснюється шляхом зарахування коштів на рахунок № НОМЕР_3 . Підписанням цієї заяви серед іншого підтвердила, що ця заява разом із Умовами та правилами надання банкіських послуг, паспортом споживчого кредиту, таблицею обчислення загальної вартості кредиту становлять договір (а.с. 8-9, 80-81).

У Таблиці обчислення загальної вартсоті кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит вказано, що ОСОБА_1 її також підписала простим електронним підписом за ідентифікатором НОМЕР_1 (а.с. 9 звор., 81 звор.).

На підтвердження факту надання кредитних коштів позивач надав меморіальні ордера № TR.31178706.110561.69744 від 30.06.2023 та № TR.31178706.110562.69744 від 30.06.2023 (а.с. 11, 63, 65), з яких суд установив, що на виконання умов кредитного договору № А289СТ155101259210 від 30.06.2023 АТ "А-Банк" здійснило видачу кредитних коштів у розмірі 75000,00 грн на рахунок ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 ). Зазначені банківські документи містять відомості про платника, отримувача, суму платежу, рахунки сторін та призначення платежу, що підтверджує фактичне перерахування та зарахування кредитних коштів.

У виписці по картці по рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_4 зазначено, що на картку НОМЕР_5 30.06.2023 о 14:01 зараховано кошти за кредитом "Швидка готівка" у розмірі 75000,00 грн, які цього ж дня о 14:05 видані через касу банку (а.с. 64).

З долученого до матеріалів позову розрахунку заборгованості за договором № А289СТ155101259210 від 30.06.2023, укладеного між АТ "Акцент-Банк" та клієнтом ОСОБА_1 , суд установив, що станом на 18.12.2025 заборгованість відповідачки за наданим кредитом становить 96668,39 грн, із яких 65125,21 грн - загальний залишок заборгованості за тілом кредиту, 31543,18 грн - загальний залишок заборгованості за процентами. Процентна ставка 55,0 %. Мали місце сплати, які з урахуванням даних з виписки по кредиту (а.с. 12-13), зарахані так: 11.07.2023 - 6930,00 грн (3721,67 грн - на тіло кредиту, 3208,33 грн - на проценти), 24.08.2023 - 5300,00 грн (1924,18 грн - на тіло кредиту, 3375,92 грн - на проценти), 11.09.2023 - 5300,00 грн (2015,31 грн - на тіло кредиту, 3284,69 грн - на проценти), 11.10.2023 - 5300,00 грн (2213,63 грн - на тіло кредиту, 3086,37 грн - на проценти), 29.11.2023 - 0,44 грн на проценти (а.с. 14-15), тобто на погашення тіла кредиту зараховано 9874,79 грн, на проценти - 12955,65 грн.

У свою чергу відповідачка заперечує як факт укладення та підписання кредитного договору, так і факт отримання кредитних коштів.

Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного зобов`язання, непогашення відповідачкою заборгованості за ним, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, підставність чого остання заперечує.

Оцінка суду та норми права, які застосував суд:

суд, вислухавши відповідачку, зважаючи на заяви сторін по суті спору, дослідивши та оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, дійшов таких висновків.

За правилами ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України унормовано, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Правилами ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Виходячи з викладеного вище, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства слідує, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідачки лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як зазначив позивач у позовній заяві, ОСОБА_1 уклала спірний кредитний договір у електронному вигляді, підписавши його простим електронним підписом у вигляді ОТР-паролю. Натомість відповідачка заперечує факт такого підписання та отримання паролю.

Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

У статті 100 ЦПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

АТ «Акцент-Банк» обґрунтовує свої позовні вимоги письмовими доказами та паперовими копіями електронних доказів, зокрема заявою про надання послуги "Швидка готівка" № А289СТ155101259210 від 30.06.2023, паспортом споживчого кредиту «Швидка готівка», таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Натомість під час розгляду справи відповідачка поставила під сумнів вказані вище копії електронних доказів та клопотала перед судом про витребування їх оригіналів. В ухвалі від 24.04.2026 (а.с. 72-73), суд витребував в позивача вказані вище оригінали електронних доказів, що становлять кредититний договір з усіма доповленнями та додатками до нього, в тому числі підтвердження підписання в електронному вигляді договору обома сторонами. Разом з тим, позивач вкотре долучив такі докази у первісному їх вигляді (їх паперові копії) (а.с. 79-81), без фіксування їх оригіналів на електронному носії, що унеможливило перевірити факт підписання цих документів сторонами, у тому числі відповідачкою простим електронним підписом, та встановити їх цілісність.

Тобто позивач не надав належних і допустимих доказів у розумінні ст. 76, 100 ЦПК України, що ОТР-пароль (простий електронний підпис) від імені ОСОБА_1 , про який вказано у копії заяви від 30.06.2023 та в копії паспорта споживчого кредиту "Швидка готівка" фактично був використаний відповідачкою у той спосіб, як це зазначено у вказаних документах: шляхом підтвердження за ідентифікатором НОМЕР_1 . У справі немає і належних та допустимих у розумінні ст. 76, 100 ЦПК України доказів про те, що, дійсно, мали місце події щодо обміну між сторонами такою інформацією, отримання відповідачкою від позивача ОТР-паролю, який замінює її власноручний підпис або ж її згода на використання такого підпису та його фактичне використання.

За таких обставин суд уважає недоведеним укладення у належній письмовій та прирівняній до неї електронній формі кредитного договору на зазначених у позові умовах, зокрема щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами саме в розмірі 55%. Ймовірність ознайомлення позичальниці з паспортом споживчого кредиту також не означає укладення договору та дотримання його форми, оскільки в такому паспорті не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Паспорт споживчого кредиту, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», є лише інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, який повинен відповідати формі, визначеній ст. 13 цього Закону, і не є доказом додержання сторонами встановленої законом обов`язкової письмової форми кредитного договору. Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.

Таким чином, всупереч визначеного у ст. 12, 81 ЦПК України процесуального обов`язку позивач не надав до суду належних і допустимих доказів про те, що сторони у справі дійшли згоди про укладення кредитного договору на зазначених у позові умовах.

Водночас суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи знайшло своє підтвердження, що АТ "А-Банк" перерахувало на користь ОСОБА_1 на картку НОМЕР_5 (рахунок НОМЕР_4 ) 75000,00 грн, на що вказують меморіальні ордера та виписка по картці. Відповідачка ж не надала доказів того, що така картка їй не належить, чи що такі кошти були повернуті, як безпідставно нараховані, чи видані їй кошти з інших підстав. Відсутні у матеріалах справи і докази заволодіння грошовими коштами третіми особами чи вчинення щодо рахунку відповідачки будь-яких шахрайських дій.

Більше того з виписки по кредиту (а.с. 12-13) суд установив, що ОСОБА_1 здійснювала погашення заборгованості за кредитом № А289СТ155101259210.

У постанові від 06 травня 2020 року у справі № 372/223/17 Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки тощо.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", згідно з якою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

У постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року у справі №194/329/15 зазначено, виписка з особового рахунку може бути належним доказом заборгованості відповідача за кредитом, яка повинна досліджуватися судами у сукупності з іншими доказами.

З урахуванням указаного вище, меморільні ордер та виписка по картці відповідачки ОСОБА_1 є належним підтвердженням отримання кредитних коштів на підставі договору № A289СT155101259210 від 30.06.2023. Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ "А-БАНК" не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд уважає, що банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд, шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, з урахуванням унесених сплат, у розмірі 65125,21 грн (75000,00 грн - 9874,79 грн). Будь-яких спорів щодо розміру такого боргу відповідачкою перед позивачем не ставилося, зокрема і за період активного погашення боргу (з 30.06.2023 до 28.10.2023), остання ж заперечила наявність заборгованості тільки після звернення позивача про стягнення такого в судовому порядку.

Доказів по поверненню кредитних коштів за вищевказаним договором ОСОБА_1 суду не надала, не долучила до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування отримання нею вказаних коштів, як і не надала контррозрахунку чи заперечень щодо неправомірного зарахування внесених нею коштів на погашення отриманого кредиту за договором № A289СT155101259210 від 30.06.2023 .

Водночас суд уважає, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки 31543,18 грн у вигляді відсотків, установлених умовами кредитного договору, які не були узгоджені з останньою у встановленому законом порядку (не надано належних та допустимих доказів (оригіналів електронних доказів, які витребовувались судом) підписання заяви), про що зазначено вище.

Оскільки під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження підставність нарахування процентів за користування кредитними коштами, однак мало місце зарахування коштів на їх погашення на загальну суму 12955,65 грн, суд уважає за необхідне відрахувати вказану суму від непогашеного тіла кредиту, а відтак непогашеною сумою заборгованості слід уважати 52169,56 грн (65125,21 грн - 12955,65 грн).

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, враховуючи, що відповідачка отримала кредит у сумі 75000 грн на підставі договору № A289СT155101259210 від 30.06.2023, однак не повернула його повністю, суд дійшов висновку, що з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 52169,56 грн (75000 грн (отримані кошти) - 9874,79 грн (сплачена сума, яка зарахована на погашення тіла кредиту) - 12955,65 грн (сплачена сума, яка зарахована на погашення процентів)), а тому позовні вимоги слід задовольнити частково, відмовивши у стягненні заборгованості за відсотками.

Розподіл судових витрат між сторонами:

питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України та враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжним дорученням (а.с. 6).

Враховуючи, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову (53,96 % від заявленої до стягнення суми 96668,30 грн (52169,56 грн*100%/96668,30 грн)), то, згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України, необхідно стягнути з відповідачки на користь позивача судовий збір у розмірі 1436,63 грн (2662,40 грн*53,96 %), що пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Акціонерного товариства "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № A289СT155101259210 від 30.06.2023 в розмірі 52169 (п`ятдесят дві тисячі сто шістдесят дев`ять) гривень 56 копійок за тілом кредиту, а також сплачений судовий збір у розмірі 1436 (одна тисяча чотириста тридцять шість) гривень 63 копійки.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Позивач: Акціонерне товариство "Акцент-Банк", що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Батумська, 11, код ЄДРПОУ 14360080.

Відповідачка: ОСОБА_1 , проживає в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Суддя С.М.Монташевич