Рішення № 137531243, 15.06.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/17155/25

(2/199/2301/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.06.2026 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі головуючого судді Авраменка А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2025 року до Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра звернувся позивач через свого представника із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого послався на те, що 28 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем було укладено в електронній формі договір позики №75941658, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 5000 гривень строком на 30 днів, зобов`язавшись повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. В подальшому на підставі договору відступлення права вимоги від 27 січня 2022 року первісний кредитор відступив права вимоги за вказаним договором на користь ТОВ «Вердикт Капітал», а за договором відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року останній відступив зазначені права вимоги позивачу ТОВ «Коллект Центр», у зв`язку з чим позивач набув право вимоги до відповідача як боржника за договором позики №75941658. Позивач зазначив, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у загальному розмірі 17031,67 гривень, яка складається з: 5000 гривень тіло кредиту, 11940,17 гривень нараховані проценти, 80 гривень інфляційні втрати, 11,50 гривень 3% річних. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, яку вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонами клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не подано, відзив від відповідача до суду не надходив, в зв`язку із чим суд вважає за можливе провести розгляд справи по суті за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28 липня 2021 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», як позикодавцем, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено договір позики №75941658, за умовами якого позичальник отримав грошові кошти у розмірі 5000,00 гривень строком на 30 днів, зобов`язавшись повернути отриману суму у строк, визначений договором, та сплатити проценти за користування позикою у розмірі 1,99% від суми позики за кожен день користування кредитними коштами. Так, відповідно до умов договору позики, строк виконання кредитного зобов`язання є фіксованим та становить 30 календарних днів з моменту надання коштів (з 28.07.2021 до 27.08.2021), при цьому позичальник зобов`язаний повернути всю суму позики та нараховані проценти одноразово в останній день строку, але має право здійснити дострокове погашення у будь-який момент протягом дії договору або, за наявності передбачених умовами договору та Правил, скористатися пролонгацією строку користування позикою. Викладені обставини підтверджуються копією договору позики з додатками, Правилами надання грошових коштів у позику, розміщеними на офіційному веб-сайті кредитодавця, а також матеріалами справи щодо умов укладення договору в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора.

Із матеріалів цивільної справи судом також встановлено, що 27 січня 2022 року між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги №27/01/2022, за умовами якого останнє набуло права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором №75941658. У подальшому 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги №10-01/2023, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до позичальника за вказаним договором позики. Викладені обставини підтверджуються копіями зазначених договорів та реєстрів боржників.

Судом також встановлено, що відповідач належним чином свої зобов`язання за договором позики № 75941658 від 28 липня 2021 року не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку, станом на дату звернення до суду, становить 17 031,67 гривень, з яких: 5 000,00 гривень заборгованість за тілом кредиту, 11 940,17 гривень заборгованість за нарахованими процентами (включаючи додаткове нарахування за межами строку кредитування), 80,00 гривень інфляційні втрати та 11,50 гривень 3% річних, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, окрім положень зазначених вище договорів, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Так, відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»).

Нормою ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Про споживче кредитування».

За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Положеннями ст.3 ч.1 п.5 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Нормами ч.ч.3-6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Нормою ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

Частинами 12, 13 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Частиною 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.

Згідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому за змістом ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За змістом положень ст.ст.512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами ст.ст.1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Положеннями ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указами Президента України: № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 14 березня 2022 року, № 259/2022 від 18 квітня 2022 року, № 341/2022 від 17 травня 2022 року, № 573/2022 від 12 серпня 2022 року, № 757/2022 від 07 листопада 2022 року, № 58/2023 від 06 лютого 2023 року, № 254/2023 від 01 травня 2023 року, № 451/2023 від 26 липня 2023 року, № 734/2023 від 06 листопада 2023 року, № 49/2024 від 05 лютого 2024 року, № 271/2024 від 06 травня 2024 року, № 469/2024 від 23 липня 2024 року, № 740/2024 від 28 жовтня 2024 року, № 26/2025 від 14 січня 2025 року, № 235/2025 від 15 квітня 2025 року, № 478/2025 від 14 липня 2025 року, № 793/2025 від 20 жовтня 2025 року, та № 40/2026 від 12 січня 2026 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», продовжено строк дії воєнного стану в Україні останній раз з 05 години 30 хвилин 03 лютого 2026 року строком на 90 календарних днів.

Згідно ст.16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов`язку в натурі.

Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за договором про споживчий кредит №75941658 від 28 липня 2021 року з урахуванням на договір факторингу №27/01/2022 від 27 січня 2022 року, договір №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів», як кредитодавцем, та відповідачем, як позичальником, вказаного кредитного договору в електронній формі, яка прирівнюється за законом до письмової. За таких обставин вищевказаний кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, та є підставою для виникнення у сторін цього договору прав та обов`язків, передбачених цим договором. Свої договірні зобов`язання кредитодавцем ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» виконано в повному обсязі та надано відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Натомість, відповідач свої договірні зобов`язання у визначений договором строк не виконав, оскільки тіло кредиту, проценти за його користування та комісію у повному розмірі та строки, а також станом на час розгляду справи не повернув. За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи також підтверджено укладення договору факторингу №27/01/2022 від 27 січня 2022 року, договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10 січня 2023 року, які за своїми формами та змістом, суб`єктним складом відповідають вимогам законодавства на момент укладення, суд приходить до висновку про дійсність заявленого позивачем факту набуття ним, як новим кредитором, належних первісному кредитору прав вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Відтак позовні вимоги за вищевказаним кредитним договором є правомірними, обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню, однак частковому шляхом зменшення заявлених до стягнення процентів за користування кредитом із 11940,17 гривень до 1044,90 гривень.

Частковість задоволення позовних вимог зумовлена наступним.

Так, відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування (строку, на який надавалась позика) внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному договорі, або внаслідок реалізації кредитором свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом (позикою) в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором (договором позики) проценти за користування кредитом, а також неустойку. В таких правовідносинах права та інтереси кредитора забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, та підлягає застосуванню до всього періоду прострочення виконання грошового зобов`язання від дати спливу строку кредитування (строку, на який надається позика). Зазначена вище правова позиція суду підтверджується правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц, 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц, від 04 червня 2019 року по справі №916/190/18, від 08 листопада 2019 року по справі №127/15672/16-ц, від 23 жовтня 2019 року по справі №723/304/16-ц, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 23 червня 2020 року по справі №536/1841/15-ц, від 26 січня 2021 року по справі №522/1528/15-ц.

Законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Тобто за період до прострочення виконання зобов`язання боржником підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання. При цьому кредитний договір (договір позики) може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання, у зв`язку з чим такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем (позикодавцем) й після спливу визначеного кредитним договором (договором позики) строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. Наведена вище правова позиція знайшла своє відображення у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року по справі №910/1238/17, від 04 лютого 2020 року по справі №912/1120/16, від 25 травня 2021 року по справі №149/1499/18, від 18 січня 2022 року по справі №910/17048/17, а також у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року по справі №5017/1987/2012.

Таким чином, спираючись на наведені вище правові позиції, враховуючи, що в ході розгляду справи було встановлено, що строк кредитування сплив ще 27 серпня 2021 року, а проценти за користування кредитом в розмірі 10895,27 гривень було додатково нараховано другим кредитором у спірних правовідносинах ТОВ «Вердикт Капітал» за період з 28 серпня 2021 року по 24 грудня 2021 року, тобто поза межами строку кредитування, суд приходить до висновку про неможливість задоволення позовних вимог в частині таких додатково неправомірно нарахованих процентів за користування кредитом.

Крім того, не підлягає задоволенню вимога про стягнення нарахованої заборгованості по відсоткам відповідно до ст.625 ЦКУ, а саме: 80 гривень інфляційні втрати, 11,50 гривень 3% річних. Частковість задоволення позовних вимог зумовлена тим, що таке нарахування відбулось в період дії в України воєнного стану, що суперечить положенням п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, суд вважає за необхідне стягнути пропорційно задоволеним позовним вимогам з відповідача на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати у справі у вигляді судового збору в розмірі 859,70 гривень та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3195,90 гривень.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.11, 15, 16, 202, 205, 207, 512-514, 516, 525, 526, 530, 601-612, 625, 626, 629, 639, 1054, 1055, 1077-1079, 1082 ЦК України, ст.ст.13, 18 Закону України «Про споживчий кредит», ст.ст.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», ст.ст.2, 5, 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 289, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926; адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит №75941658 від 28 липня 2021 року станом на 27 серпня 2021 року в загальному розмірі 6044,90 гривень, з яких: 5 000 гривень заборгованість за тілом кредиту, 1044,90 гривень заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

У рахунок відшкодування судових витрат по справі стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (ЄДРПОУ 44276926; адреса місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, 3, офіс 306) судовий збір в розмірі 859,70 гривень, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3195,90 гривень, а всього 4055,60 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя А.М. Авраменко