Ухвала суду № 137531140, 15.06.2026, Черкаський районний суд Черкаської області

707/601/24

1-кп/707/61/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області у складі колегії суддів:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000079 від 14.07.2023, стосовно ОСОБА_4 обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 обвинувачуваної у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України.

У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 заявила клопотання про повернення обвинувального акта прокуророві.

В обґрунтування клопотання вказала на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України. Посилалась на те, що прокурор у викладі фактичних обставин у обвинувальному акті викладає змість висновку експерта, який є доказом та не може надаватись під час підготовчого судового засідання. Крім того, обвинувальний акт дублює текст висунутої їй підозри. В обвинувальному акті не визначено мотив, мету вчинення кримінального правопорушення, не вказано, які умисні дії вона вчиняла. Крім того, кримінальне правопорушення за ч. 3 ст. 197-1 КК є злочином із матеріальним складом, а тому необхідне встановлення настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення власнику значної шкоди. Однак в обвинувальному акті зазначено, що шкоди кримінальним правопорушенням не завдано. Оскільки відсутня об`єктивна сторона злочину, відтак відсутній і склад злочину. Якщо шкоди не завдано, виникає питання, з яких підстав Червонослобідську сільську раду визнано потерпілим. У обвинувальному акті не зазначено місце знаходження флеш-носія, який було вилучено слідчим. Відсутня інформація про процесуальне рішення постанови долучення до матеріалів справи речових доказів. Невідомо, де зберігаються речові докази. Обвинувачення є неконкретним, оскільки в ньому зазначено період часу з 2009 ро 2010 рік, без зазначення конкретних дат. Крім того, не вказано, які саме будівельні роботи нею здійснювались. Земельна ділянка, яка на думку прокурора є самовільно захопленою нею та на якій здійснені будівельні роботи, є її власною земельною ділянко та знаходиться в межах її домоволодіння. Отже, самовільне будівництво на власній земельній ділянці кваліфікується як адміністративне правопорушення, а не як кримінальний умисний злочин. Крім того, прокурор зазначає, що частина паркану перетинає межу, а якщо споруда перетинає межу лише на кілька метрів це типовий межовий спір, який вирішується у цивільному процесі. Обвинувальний акт не містить жодних даних щодо наявності умислу на самовільне зайняття земельної ділянки. Обвинувальний акт не містить самостійного, завершеного та чіткого формулювання обвинувачення. Червонослобідська сільська рада не може бути потерпілим, оскільки вказану земельну ділянку передано в постійне користування КП «ВП Агроекологія» Червонослобідської сільської ради. Посилаючись на зазначене, обвинувачена ОСОБА_4 просила повернути обвинувальний акт прокуророві.

Крім того, обвинувачена заявила клопотання про скасування ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року та від 13 лютого 2026 року про накладення на неї грошового стягнення.

Прокурор заперечила проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акта. Зазначила, що обвинувальний акт містить усі відомості, передбачені ч. 2 ст. 191 КК України, зазначені усі фактичні обставини кримінального правопорушення, що входить до дискреційних повноважень прокурора. Посилання в обвинувальному акті на висновки експертизи зумовлено виконанням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, а саме для викладу фактичних обставин, суті правопорушення, формулювання обвинувачення. Доводи обвинуваченої про те, що розмір шкоди є кваліфікуючою ознакою, однак згідно з обвинувальним актом збитки не спричинені є предметом доказування і не може бути підставою для повернення обвинувального акта. Щодо не зазначення в обвинувальному акті речових доказів, то ст. 291 КПК України не передбачено необхідності зазначати такі відомості. Оскільки земельна ділянка перебуває у комунальній власності Червонослобідської сільської ради, вказаним кримінальним правопорушенням порушено інтереси власника майна, яка і визнана потерпілим у кримінальному провадженні. Просить відмовити у задоволенні клопотання про повернення обвинувального акта прокурору.

Також прокурор заперечила проти задоволення клопотання про скасування ухвал суду про накладення грошового стягнення на обвинувачену ОСОБА_4 , враховуючи систематичний характер її неявки в судові засідання.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явилась, подала заяву про проведення судового засідання без її участі.

Заслухавши думку учасників, суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення, зокрема, про повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу.

Аналіз положень ст. 314, 315 КПК України дає можливість суду зробити висновок, що основним завданням підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні є вирішення організаційно-розпорядчих питань, які пов`язані виключно з підготовкою справи до розгляду по суті з тією метою, щоб судовий розгляд у кримінальному провадженні здійснювався ефективно, оперативно та у відповідності до завдань кримінального провадження, що визначені у ст. 2 КПК України. Тобто, під час підготовчого судового засідання за винятком окремих випадків (надходження угоди у кримінальному провадженні або наявність чітко визначених підстав для закриття кримінального провадження) суд не має права досліджувати докази та на основі них встановлювати, підтверджувати чи спростовувати у будь-який спосіб обставини та факти, що викладені в обвинувальному акті, стосуються суті обвинувачення чи в будь-якій інший спосіб занурюватися у питання, які стосуються розгляду обвинувачення по суті.

Оцінка фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доказів та правової кваліфікації кримінального правопорушення, визначеного обвинувальним актом, здійснюються та вирішуються виключно на стадії судового розгляду та оформлюються відповідним судовим рішенням.

Отже, під час підготовчого судового засідання суд у відповідності до вимог кримінального процесуального законодавства має зосереджуватися саме на вирішенні організаційно-розпорядчих питань, які стосуються створення, забезпечення всіх належних умов для проведення ефективного, оперативного, своєчасного та справедливого судового розгляду обвинувачення по суті у відповідності до завдань кримінального провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК - обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.

У ст. 291 КПК України встановлюються такі вимоги щодо обвинувального акта - обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

До обвинувального акта додається:

1) реєстр матеріалів досудового розслідування;

2) цивільний позов, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування;

3) розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування, і реєстру матеріалів досудового розслідування (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу);

4) розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред`явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного;

5) довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження, у якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата і місце державної реєстрації.

Надання суду інших документів до початку судового розгляду забороняється.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить до висновку, що одним з організаційно-розпорядчих питань, що вирішуються судом під час підготовчого судового засідання при визначені можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду, є питання відповідності обвинувального акта вимогам кримінального процесуального законодавства. При цьому, оскільки вимоги до обвинувального акта встановлюються лише положеннями ст.ст. 291, 292 КПК України, то суд під час підготовчого судового засідання здійснює перевірку обвинувального акта на предмет відповідності тільки цим статтям.

На додаток до цього суд звертає увагу на ті обставини, що підстави для повернення обвинувального акта не можуть тлумачитися та застосовуватися з надмірним формалізмом, оскільки останній може призвести не тільки до безпідставного повернення обвинувального акта, але і до затягування кримінального провадження, що також є неприпустимим для прав та інтересів обвинуваченого.

З огляду на зазначене, суд робить висновок, що оскільки п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України визначає можливість повернення обвинувального акта як право, а не обов`язок суду, то підставою для такого повернення не може слугувати будь-яка його невідповідність вимогам КПК України, а лише та, яка дійсно перешкоджає призначенню судового розгляду, і в кожному конкретному випадку суд має перевірити чи дійсно створює перешкоди для судового розгляду певна невідповідність та недоліки обвинувального акта вимогам КПК України.

Щодо доводів клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. В обвинувальному акті, зокрема, зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України). Саме сформульованим обвинуваченням визначаються межі судового розгляду (ч. 1 ст. 337 КПК України).

З наведеного слідує, що визначення способу та обсягу викладу фактичних обставин кримінального правопорушення в обвинувальному акті належить до дискреційних повноважень прокурора. Адже виключно прокурор уповноважений підтримувати державне обвинувачення в суді, відмовлятися від підтримання державного обвинувачення, змінювати його або висувати додаткове обвинувачення у порядку, встановленому КПК України. При цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вирока чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, кваліфікації дій особи, законності визнання потерпілим, зобов`язувати його змінювати цей обсяг та/або статтю Закону України про кримінальну відповідальність чи визначати розмір шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні містить виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення, тобто відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а наведені обвинуваченою ОСОБА_4 аргументи не є підставою для повернення обвинувального акта.

Щодо посилань обвинуваченої ОСОБА_4 на такі підстави для повернення обвинувального акта, якне зазначення місця знаходження флеш-носія, який було вилучено слідчим, відсутність інформації про процесуальне рішення постанови долучення до матеріалів справи речових доказів, обвинувальний акт не конкретизовано, він дублює повідомлення про підозру, то таке не є підставою для повернення обвинувального акта та не є вимогами до обвинувального акта в розумінні ч. 2 ст. 291 КПК України, які не підлягають розширеному тлумаченню.

Щодо посилань обвинуваченої ОСОБА_4 на те, що обвинувальний акт фактично не розкриває обов`язкових ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КК України, відсутність у обвинувальному акті суспільно-небезпечних наслідків у вигляді спричинення власнику значної шкоди, правової кваліфікації кримінального правопорушення, законності статусу потерпілого, суд зауважує, що про наявність цих обставин суд може зробити висновок лише після проведення судового розгляду, а не під час підготовчого судового засідання, оскільки на цій стадії судового провадження суд не вправі оцінювати вказані обставини.

Вказаний обвинувальний акт підписано слідчим, яка його склала та прокурором, яка обвинувальний акт затвердила, до обвинувального акту додано усі передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.

До матеріалів обвинувального акту прокурором долучено розписку про отримання його копії та копії реєстру досудового розслідування захисником ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 .

Отже наведені у клопотанні обвинуваченої доводи щодо невідповідності обвинувального акта закону, на переконання суду, не можуть бути безумовною підставою для повернення обвинувального акта та не є підставами, у розумінні ст. 291 КПК України, для повернення обвинувального акта прокурору.

Тому суд вважає, що клопотання обвинуваченої про повернення обвинувального акту необґрунтоване та задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про скасування ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року та від 13 лютого 2026 року про накладення на неї грошового стягнення, суд зазначає про таке.

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року накладено на обвинувачену ОСОБА_4 грошове стягнення у розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень).

Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року накладено на обвинувачену ОСОБА_4 грошове стягнення в розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень).

Відповідно до ч. 1ст. 147 КПК України особа, на яку було накладено грошове стягнення та яка не була присутня під час розгляду цього питання слідчим судде, судом, має право подати клопотання про скасування ухвали про накладення на неї грошового стягнення. Клопотання подається слідчому судді, суду, який виніс ухвалу про накладення грошового стягнення.

Частиною 2 статті 147 КПК України, передбачено, зокрема, що суд визнавши доводи особи обґрунтованими, може самостійно скасувати ухвалу про накладення грошового стягнення.

Обвинувачена ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 29.01.2026 перебувала на лікуванні, а консультативний лист лікаря подала за 26.01.2026, оскільки цього дня вона його відвідувала та лікар призначив їй лікування. Подала суду відмітки про проведення процедур, які відвідувала 29.01.2026.

Крім того, зазначила, що 03.03.2026 була відсутня у судовому засіданні, оскільки її син ОСОБА_6 перебував на прийомі у лікаря-ортопеда. Вона, як особа з інвалідністю, потребує постійної сторонньої допомоги, тому її чоловік не міг у вказаний день одночасно здійснювати супровід і їх неповнолітнього сина до лікаря, і її до зали судових засідань.

З врахуванням викладеного вище, а також зважаючи на пояснення обвинуваченої щодо її неявки у судові засідання, суд вважає за доцільне клопотання задовольнити та скасувати грошове стягнення, накладене ухвалою суду від 25 березня 2026 року та від 13 лютого 2026 року.

Керуючись ст. 147, 314, 291, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

В задоволенні клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про повернення прокурору обвинувального акту від 21.05.2024 в кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023252010000079 від 14.07.2023 - відмовити.

Клопотання обвинуваченої ОСОБА_4 про скасування грошового стягнення задовольнити.

Скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 25 березня 2026 року про накладення на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 грошового стягнення в розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень).

Скасувати ухвалу Черкаського районного суду Черкаської області від 13 лютого 2026 року про накладення на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 грошового стягнення в розмірі 2 (двох) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень).

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали суду складено 19 червня 2026 року.

Суддя: ОСОБА_1