Рішення № 137531032, 11.06.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Провадження № 2/712/3311/26

Справа № 712/4631/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді ПИРОЖЕНКО С.А.

при секретарі ШЕВЧЕНКО О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лібра ТК» (адреса: м. Дніпро, вул. Філософська 84, кім. 214) про припинення трудових відносин, стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся з позовом до відповідача про припинення трудових відносин, стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати та стягнення компенсації за невикористані дні щорічної відпустки при звільненні, посилаючись на те, що згідно Наказу №563-к від 21.11.2018 року він був прийнятий на роботу електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту устаткування на ТОВ «ЛІБРА ТК», на якій працює і на даний час.

Адміністрація Відповідача знаходиться у місті Дніпро, а його місце роботи у філіалі товариства у м.Черкаси. У зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати Відповідачем, що має численні борги він вирішив звільнитися за власним бажанням. У зв`язку з віддаленістю з адміністрацією та небажанням керівництва спілкуватися з приводу звільнення, він 23.01.2026 року звернувся до засновника ТОВ «ЛІБРА ТК» ОСОБА_2 з заявою про звільнення за власним бажанням з врахуванням відпрацювання ним 2-тижневого терміну відповідно до ст.38 Кодексу Законів про працю України. Заява направлена поштою, цінним листом з описом вкладення. В заяві просив видати наказ про звільнення з 09.02.2026 року та проведення з ним повного розрахунку при звільненні, а саме виплату заробітної плати у повному обсязі з врахуванням заборгованості.

Станом на сьогоднішній день відповіді на його заяву не отримано, на день подачі позовної заяви до суду він за власним бажанням згідно ст.38 КЗпП України не звільнений з вказаної посади електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту устаткування на ТОВ «ЛІБРА ТК».

Також вказує, що під час перебування у трудових правовідносинах з Відповідачем, з боку останнього була нарахована, але не виплачена заробітна плата у розмірі 148798,14 грн. та належним чином не здійснено повного розрахунку та не видано відповідного наказу про звільнення. Крім цього, загальна сума компенсації за 24 календарні дні невикористаної відпустки 2024 року та 8 кал дні 2025 року становить 23071,59 грн.

Відповідач свого обов`язку щодо прийняття рішення про звільнення за власним бажанням по закінченню двотижневого строку попередження про таке, не виконав, чим порушив його трудове право на звільнення, передбачене статтею 38 Кодексу Законів про працю України.

У зв`язку з цим, просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_3 і ТОВ «ЛІБРА ТК» з 09.02.2026 року, за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу Законів про працю України; стягнути з ТОВ «ЛІБРА ТК», код ЄРДПОУ 41656726 на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі у сумі 148798,14 грн. та компенсацію за невикористану відпустку за період з 21.11.2024 року по 21.11.2025 року всього 32 днів (24 дні за 2024 рік та 8 днів за 2025 рік) в сумі 23071,59 грн. із розрахунку середньоденної зарплати за 2024 рік 721,01 грн. та за 2025 рік - 719.01 грн., а всього заборгованість у сумі 171 869,73 грн.

Ухвалою від 09 квітня 2026 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Адвокат позивача Заруба С.О. до судового засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність та відсутність позивача, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін фіксація технічними засобами відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснювалася.

З письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини, які регулюються нормами трудового законодавства.

Судом встановлено, що згідно Наказу №563-к від 21.11.2018 року ОСОБА_3 був прийнятий на роботу електрослюсаря (слюсаря) чергового з ремонту устаткування на ТОВ «ЛІБРА ТК», на якій працює і на даний час. Адміністрація Відповідача знаходиться у місті Дніпро, а його місце роботи у філіалі товариства у м.Черкаси.

У зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати Відповідачем, що має численні борги позивач вирішив звільнитися за власним бажанням. У зв`язку з віддаленістю з адміністрацією та небажанням керівництва спілкуватися з приводу звільнення, позивач 23.01.2026 року звернувся до засновника ТОВ «ЛІБРА ТК» ОСОБА_2 з заявою про звільнення за власним бажанням з врахуванням відпрацювання ним 2-тижневого терміну відповідно до ст.38 Кодексу Законів про працю України. Заява направлена поштою, цінним листом з описом вкладення, що підтверджується квитанцією про її відправлення. В заяві ОСОБА_3 просив видати наказ про звільнення з 09.02.2026 року та проведення з ним повного розрахунку при звільненні, а саме виплату заробітної плати у повному обсязі з врахуванням заборгованості.

Однак відповіді на заяву позивач не отримав. За таких обставин, оскільки на даний час трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, однак процедура розірвання трудового договору відповідно до законодавства України про працю не виконана і позивач будь-яким чином не має змоги вплинути на відповідача, тому звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Розглядаючи справи, пов`язані із застосуванням даної норми, Конституційний суд України у рішеннях від 07.07.2004 року № 14-рп/2004, від 16.10.2007 року № 8-рп/2007, та від 29.01.2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю Конституційний суд України розглядає як природну потребу людини своїми фізичними розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом. Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися то вільно її обирати. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей кожному для його реалізації.

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Товариство не виконало вимоги трудового законодавства, не здійснило будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Відповідно до ч. 4. Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.10.2008 року, при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України.

Відповідно до статті 3 КЗпП України до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем порушене право позивача на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, оскільки не вирішення заяви про звільнення позивача з займаної посади є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Таким чином, оскільки позивач не може продовжувати трудові відносини з відповідачем, не має можливості їх припинити з незалежних від нього підстав, в порядку передбаченим зазначеними вище законодавчими актами, суд вважає заявлені вимоги щодо припинення трудових відносин обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказав, що відповідачем нараховано але не здійснено з ним повний розрахунок за виконану роботу за періоди: 2024 року (жовтень, листопад та грудень) та за 2025 рік (січень, лютий, березень, квітень), що є грубим порушенням ч.1 ст. 116 КЗпП України, згідно Довідки форми ОК-7 до нарахованих, але не виплачених виплат заробітної плати, що належить стягнути з Відповідача є наступні відпрацьовані позивачем періоди: За 2024 рік: 01.10.2024-31.10.2024 - 21930.49 грн. заробітна плата за жовтень 2024 року (згідно виписки з банку на банківську карту позивача перераховано - 4715.29 грн., залишок боргу - 17215.20 грн; 01.11.2024 - 31.11.2024 - 21930.49 грн. заробітна плата за листопад 2024 року; 01.12.2024-31.12.2024 - 21930.49 грн. заробітна плата за грудень 2024 року; Всього борг у сумі - 61076.18 грн.

За 2025 рік: 01.01.2025-31.01.2025 - 21930.49 грн. - заробітна плата за січень 2025 року; 01.02.2025-28.02.2025 - 21930.49 грн. заробітна плата за лютий 2025 року; 01.03.2025-31.03.2025-21930.49 грн. заробітна плата за березень 2025 року; 01.04.2025-30.04.2025 -21930.49 грн. - заробітна плата за квітень 2025 року. А всього борг у сумі - 87721.96 грн.

За таких обставин, загальна сума нарахованої, але невиплаченої заробітної плати становить 148 798,14 грн.

Згідно з ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівник має право на оплату своєї праці своєчасно на підставі укладеного трудового договору (ст. 21 Закону «Про оплату праці»).

Згідно зі ст. 30 Закону України «Про оплату праці» при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Заробітна плата повинна виплачуватися працівникові регулярно в робочі дні в строки, встановлені в колективному договорі, не рідше двох разів на місяць, не більше як через 16 календарних днів. Якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні. Затримка виплати заробітної плати навіть на один і більше днів є порушенням строків виплати згідно зі ст. 241-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно з ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Отже, при визначені розміру заборгованості по заробітній платі, суд бере до уваги розрахунок заборгованості по заробітній платі, наданий позивачем, згідно з яким заборгованість по заробітній платі складає 148 798 грн. 14 коп.

Зазначена сума не спростована відповідачем, тобто, відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження саме виплати нарахованої заробітної плати позивачу.

Відповідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Водночас, з порушенням вимог ст.81 ЦПК України стороною відповідача не надано суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження факту виплати позивачу нарахованої заробітної плати. Суд враховує, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. А тому саме на роботодавця покладається обов`язок доказування виплати заробітної плати.

Отже, з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 148 798 грн. 14 коп. невиплаченої заробітної плати, тому в цій частині позовні вимоги також підлягають до задоволення.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право при звільненні проводиться згідно з вимогами Постанови від 8 лютого 1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» із змінами та доповненнями. Крім того, Мінекономіки оприлюднило Роз`яснення щодо порядку обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки, на які працівник набув право до 31.12.2023 р. та після 31.12.2023 р. Відповідне обчислення проводиться згідно з вимогами Порядку №100 . Отже, якщо працівник отримує компенсацію за дні відпусток, на які він набув право до 31.12.2023, то розрахунок середньої зарплати здійснюють виходячи з виплат, нарахованих у 2023 році. Таким чином, в розрахунок включаються місяці, відпрацьовані упродовж 2023 року. Заробітна плата, нарахована працівнику у 2023 році (за фактично відпрацьований час з 1 січня або з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому виплачується компенсація за невикористану відпустку), ділиться на кількість календарних днів у розрахунковому періоді. Отримана середньоденна заробітна плата множиться на кількість днів відпустки, що підлягають оплаті. При цьому обчислення середньої заробітної плати для виплати компенсації за невикористані відпустки працівнику за 2024 рік (на які він набув право після 31.12.2023 р.) проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати компенсації за невикористані відпустки. Отже, при звільнені працівника у 2024 році для розрахунку компенсації за невикористані відпустки роботодавець має обчислювати дві середні заробітні плати. Та й саму компенсацію ділити на дві частини: компенсація за відпустки, права на які набуті до 31.12.2023, та після цієї дати.

Згідно з ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічна норма закріплена у ч. 1 ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Згідно з ч. 5, 6 ст. 10 цього Закону право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Згідно наданого позивачем розрахунку, який перевірений судом, компенсації за невикористану відпустку згідно формули: 24 дні відпустки - 2024 рік Заробітна плата: 21930 грн.: 263160 грн. Сукупний дохід за 2025 рік 87720 грн. 1.Середня заробітна плата 263160/365 днів = 720.987 грн. це сукупний дохід за останні 12 місяців 2. компенсація за 24 календарні дні відповідного 2024 року: 720.987*24=17303.69 грн. 3.Копменсація за 8 календарних днів відпустки у 2025 році 720.987*8=5767.90 грн. Загальна сума компенсації за 24 календарні дні невикористаної відпустки 2024 року та 8 кал дні 2025 року становить 23071,59 грн.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Оцінивши надані суду докази, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з ТОВ «Лібра ТК» на користь позивача компенсації за невикористану відпустку на загальну суму 23 071 грн. 59 коп. також підлягає до задоволення.

Таким чином, загалом на користь позивача з відповідача підлягає стягненню сума заборгованості по заробітній платі у розмірі 148 798 грн. 14 коп. та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 23 071 грн.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду підлягає негайному виконанню по справам про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

За таких обставин рішення в частині виплати заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

З частини шостої ст. 141 ЦПК України вбачається, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідача в дохід держави судового збору у розмірі 1 331 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. ст.ст.12,13,259,263-265,268, 280-282 ЦПК України, ст. 43 Конституції України, ст.ст. 38, 221 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задоволити.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_4 і Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ТК» з 09.02.2026 року, за власним бажанням згідно статті 38 Кодексу Законів про працю України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ТК», код ЄДРПОУ 41656726, адреса: м. Дніпро, вул. Філософська 84, кім. 214, на користь ОСОБА_1 , заборгованість по заробітній платі у сумі 148 798 грн. 14 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ТК», код ЄДРПОУ 41656726, адреса: м. Дніпро, вул. Філософська 84, кім. 214, на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористану відпустку за період з 21.11.2024 року по 21.11.2025 року в сумі 23071 грн. 59 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІБРА ТК», код ЄДРПОУ 41656726, адреса: м. Дніпро, вул. Філософська 84, кім. 214 на користь держави судовий збір в сумі 1 331 грн. 20 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

ГОЛОВУЮЧИЙ: