Рішення № 137530692, 15.06.2026, Костопільський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 564/4009/25

15 червня 2026 року м. Костопіль

Костопільський районний суд Рівненської області в складі:

головуючий суддя Цвіркун О.С.

з участю секретаря судового засідання Янчук О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення заборгованості за договором позики в якому просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його корить заборгованість за договором позики в сумі 24105 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 2423 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 16.08.2021 між ним та відповідачем за допомогою інформаціно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №237149. Вказує, що виконав умови договору, а саме надав відповідачу грошові кошти в сумі 5000 грн. шляхом переказу на його картковий рахунок, однак відповідач умови договору не виконує, у зв`язку з чим в нього станом на дату подання позову утворилася заборгованість в сумі 24105 грн.

20.04.2026 представником відповідача було подано заперечення на позовну заяву, згідно якого у задоволені позиву просить відмовити, оскільки матеріали справи не містять доказів надання кредиту відповідачці.

20.04.2026 представником позивача було подано додаткові пояснення, згідно яких просить суд задоволити позовов.

В обґрунтування зазначає, що договір було укладено в електронній формі, з дотриманням вимог чинного законодавства. Перерахування грошових коштів відбувалося через ТОВ «ФК «Елаес» без відкриття рахунку, оскільки позивач не є банківською установою. Також зазначив, що відповідачкою частково сплачувалася заборгованість, що свідчить про визнання заборгованості.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданому позові просив суд проводити розгляд справи за його відсутності.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, останній звернувся у запеерченнях на позовну заяву просив суд проводити розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16.08.2021 між позивачем та відповідачем за допомогою інформаціно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №237149, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до умов вказаного договору, а саме пунктів:

п.1.1 За Договором Позикодавець надає Позичальнику позику (надалі за текстом іменується «позика» в усіх відмінках), а Позичальник зобов`язується повернути позику та грошову винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України в сумі та строк встановлений цим договором.

п.1.5.1 - сума позики становить 5000,00 грн. ( за траншем №1).

п.1.5.2 плата за користування позикою за траншем №1 встановлюється у вигляді фіксованих процентів та складає 1.3% в день від початкового розмірі позики за траншем №1 відповідно до п.1.5.1 договору.

1.5.3 строк повернення з траншем №1 (термін платежу): 02.09.2021.

Встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 від 02.09.2021, згідно п.1.5.3 договору викласти в наступній редакції «строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу) до 19.09.2021.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду №1 від 19.09.2021, згідно п.1.5.3 договору викласти в наступній редакції «строк повернення позики за траншем №1 (термін платежу) до 06.10.2021.

Судом встановлено, що позивач умови договору виконав належним чином, а саме перерахував грошові кошти в сумі 5000 грн. на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується випискою з рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк».

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за вказаним договором позики у відповідача виникла заборгованість, яка відповідно до розрахунків наданих позивачем складає 24105грн.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст.205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Щодо заперечень представника позивача на позовну заяву то суд їх до уваги не приймає з огляду на наступне.

Одночасно з наведеним колегія суддів зазначає, що договори позики у спірних відносинах підписані позичальниками за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочинів. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори позики між позичальниками та позикодавцем не були б укладеними.» (Постанова Верховного суду 18 липня 2023 року, по справі № 640/15944/19).

Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину, що спростовує висновки судів попередніх інстанцій про недійсність вищевказаного кредитного договору. (постанова Верховного суду № 705/1938/25 від 08.04.2026).

Стороною відповідача не було надано суду жодних доказів, що спірний договір було визнано недійсним/нікчемним, чи що персональні дані відповідача були використанні сторонніми особами, з метою укладення зазначеного договору.

Судом встановлено, що позивач не відкриває рахунки споживачам фінансових послуг та не здійснює їх обслуговування. Тому, з метою перерахування коштів позичальникам, уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ ФК ЕЛАЕНС. ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") є компанією , що мала право на надання платіжних послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ ФК ЕЛАЕНС (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.

Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором, у результаті платіжної операції на картковий рахунок відповідачки, було успішно перераховано грошові кошти в сумі 5000 грн., що також підтверджується випискою з карткового рахунку наданою АТ КБ «Приватбанк».

З розрахунку заборгованості за кредитним договором судом встановлено, що відповідачкою 02.09.2021 сплачено 1105 грн., 19.09.2021 було сплачено 1105 грн..

Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначив, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

В Постанові Верховного Суду від 23.12.2020 по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

З таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами підтверджено факт укладення кредитного договору та видачі кредиту.

Відповідно до положень ст.ст. 1048, 1054 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі висновки викладені, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.

Так, відповідно до умов договору позики №237149 від 16.08.2021, розмір кредиту 5000 грн. строк повернення позики 02.09.2021.

Згідно додаткової угоди до договору позики №237149, строк повернення позики 19.09.2021.

Відповідно до додаткової угоди до договору позики №237149, строк повернення позики 06.10.2021.

Відтак, позивач мав право на нарахування процентів за користування кредитом з 16.08.2021 по 06.10.2021 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися з 16.08.2021 по 02.02.2022, що не відповідає вимогам ст.ст. 1048, 1054 ЦК України.

При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні докази, що строк дії договору позики продовжувався по 02.02.2022.

Виходячи із сукупної вартості кредиту, позивач малов право на одержання від відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 6105 грн., з яких 5000 грн. тіло кредиту, 1105 грн. відсотки за користування кредитом

Враховуючи, вищенаведене, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики №237149 від 16.08.2021 в сумі 6105 грн.

Що стосується судових витрат, то суд вирішив їх наступним чином.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачем при поданні вказаної позовної заяви до суду сплачено судовий збір в сумі 2423 грн.

Відповідно до договору про надання правової допомоги від 09.07.2025, акту №224 від 01.09.2025, встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача становлять 5000,00 грн.

Відповідно до п. 1-4 ч. 4.ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатських робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно положень статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд, у відповідності до ст.141 ЦПК України, вирішив стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору за подання позовної заяви, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 613,51 грн, та витрати надання професійної правової допомоги в сумі 1266,33 грн.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 3, 12, 13, 79, 80, 81, 82, 133, 137, 141, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) заборгованість за договором позики №237149 від 16.08.2021 у сумі 6105 (шість тисяч сто п`ять) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В`ячеслава Липинського, будинок, 10/1) витрати зі сплати судового збору у сумі 613 (шістсот тринадцять) грн. 51 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1266 (одна тисяча двісті шістдесят шість) грн. 33 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», код ЄДРПОУ: 41229318, м.Київ, вул.В`ячеслава Липинського, буд. 10/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 18.06.2026.

СуддяО. С. Цвіркун