Рішення № 137530602, 18.06.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 555/743/26

Номер провадження 2/555/706/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області у складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Стасюк І.Я.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача, адвоката Хворост Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Березнівського районного суду Рівненської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позицій учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Березнівського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року у розмірі 61 041 грн 40 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. заборгованість за тілом кредиту, 44 799 грн 60 коп. заборгованість за процентами.

Також позивач просив стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Позов мотивовано тим, що 20 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 991653047, за умовами якого відповідачу відкрито кредитну лінію в межах кредитного ліміту до 22 000 грн.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначає, що відповідачу ОСОБА_2 було надано перший транш кредиту в розмірі 2 300 грн, а надалі відповідач отримував додаткові транші, у зв`язку з чим загальна сума фактично виданих кредитних коштів склала 21 459 грн.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 належним чином зобов`язання за кредитним договором не виконав, кредитні кошти у повному обсязі не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, утворилася заборгованість у розмірі 61 041 грн 40 коп.

Позивач також зазначає, що право вимоги за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» на підставі послідовних договорів факторингу, а саме: від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а в подальшому від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «ЕЙС».

Представник позивача Литвиненко А.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача, адвокат Хворост Д.М. у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині стягнення тіла кредиту. Проти стягнення процентів у заявленому позивачем розмірі заперечила.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначила, що не заперечує факт укладення кредитного договору, отримання кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту. Водночас вважає, що до стягнення підлягає лише 16 230 грн 96 коп. тіла кредиту, а у стягненні процентів у розмірі 44 799 грн 60 коп. слід відмовити повністю.

Представник відповідача посилається на те, що відповідно до п. 1.7 кредитного договору кредитна лінія надавалась строком на 30 днів, тобто до 19 червня 2021 року. На думку представника відповідача, після спливу цього строку кредитодавець втратив право нараховувати договірні проценти, а права кредитодавця після прострочення можуть забезпечуватися лише наслідками, передбаченими ст. 625 ЦК України, якщо такі вимоги заявлені.

Крім того, представник відповідача зазначила, що умови п. 1.8 договору щодо продовження Дисконтного періоду не були виконані, оскільки відповідач не сплатив усіх фактично нарахованих процентів та не активував функцію продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті чи терміналі самообслуговування.

Представник позивача подав відповідь на відзив, у якій заперечив проти доводів представника відповідача та зазначив, що проценти нараховані відповідно до умов кредитного договору, зокрема п. 1.12, п. 1.12.1 та п. 1.12.2 договору.

На думку представника позивача, відповідач ОСОБА_2 , не повернувши кредит після завершення Дисконтного періоду, продовжив користування кредитними коштами, що відповідно до договору є відкладальною обставиною та має наслідком продовження строку дії кредитної лінії.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 02 квітня 2026 року відкрито провадження у справі № 555/743/26 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

24 квітня 2026 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, у якому відповідач частково визнав позовні вимоги в частині тіла кредиту, заперечив проти стягнення процентів у заявленому розмірі та заявив заперечення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

28 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якій позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі та заперечив проти доводів відповідача.

Ухвалою Березнівського районного суду Рівненської області від 01 травня 2026 року клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено та витребувано в Акціонерного товариства «Універсал Банк» інформацію щодо належності ОСОБА_2 платіжної картки № НОМЕР_1 , повного номера рахунку цієї платіжної картки, фінансового номера телефону, а також відомості щодо руху коштів по зазначеній картці за період з 20 травня 2021 року по 19 червня 2021 року.

На виконання ухвали суду АТ «Універсал Банк» надало інформацію щодо платіжної картки відповідача, її рахунку, фінансового номера телефону та руху коштів по картці.

Суд враховує, що відповідно до ст. 206 ЦПК України визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для його задоволення. У разі визнання позову відповідачем суд ухвалює рішення про задоволення позову лише за наявності для того законних підстав. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає таке визнання як підставу для задоволення позову.

Оцінивши часткове визнання позову відповідачем у сукупності з усіма дослідженими доказами, суд дійшов висновку, що таке визнання підтверджує факт існування кредитного зобов`язання та отримання відповідачем кредитних коштів, однак не звільняє суд від обов`язку перевірити розмір заявленої до стягнення заборгованості, правомірність нарахування процентів, наявність підстав для стягнення судових витрат та відповідність заявлених вимог вимогам закону.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 20 травня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 991653047. Договір укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV273YQ.

Відповідно до умов договору кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію з кредитним лімітом до 22 000 грн.

Перший транш кредиту становив 2 300 грн. Надалі відповідач ОСОБА_2 отримував додаткові транші, у зв`язку з чим загальна сума фактично виданих кредитних коштів становила 21 459 грн.

З розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що відповідачу ОСОБА_2 надано кредитні кошти на загальну суму 21 459 грн, а загальна сума оплат відповідача становила 6 681 грн.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується платіжними документами, відповіддю АТ «Універсал Банк» щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , рухом коштів по цій картці, а також не заперечується представником відповідача.

Судом встановлено, що 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 148 від 25 серпня 2021 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року. У вказаному реєстрі зазначено заборгованість за основним боргом у розмірі 16 241 грн 80 коп., заборгованість за процентами 25 375 грн, загальна заборгованість 41 616 грн 80 коп.

05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до якого право вимоги за відповідними кредитними договорами відступалося новому фактору.

30 травня 2023 року ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали відповідний реєстр прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року.

11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е, а 14 липня 2025 року підписано акт приймання-передачі реєстру боржників, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року.

Станом на 26 грудня 2025 року позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» визначив заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором у розмірі 61 041 грн 40 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. прострочена заборгованість за сумою кредиту, 44 799 грн 60 коп. прострочена заборгованість за процентами.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з кредитного договору та подальшого відступлення права вимоги за договорами факторингу.

Спір між сторонами фактично стосується не самого факту укладення кредитного договору чи отримання відповідачем кредитних коштів, а розміру заборгованості, правомірності нарахування процентів після завершення первісного 30-денного строку, порядку застосування умов п. 1.7, п. 1.8, п. 1.12, п. 1.12.1, п. 1.12.2 кредитного договору, а також розподілу судових витрат.

Досліджені судом письмові докази.

Судом досліджено кредитний договір № 991653047 від 20 травня 2021 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV273YQ.

Досліджено паспорт споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору № 991653047 від 20 травня 2021 року, у якому зазначено, зокрема, тип кредиту кредитна лінія, сума/ліміт кредиту від 100 грн до 22 000 грн, строк кредитування 130 днів з можливістю продовження строку, а також процентні ставки за користування кредитом.

Судом досліджено платіжні доручення щодо переказу коштів на платіжну картку відповідача, з яких вбачається, що перекази здійснювалися згідно з договором № 991653047 від 20 травня 2021 року на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_3 .

Судом досліджено відповідь АТ «Універсал Банк» від 04 травня 2026 року, згідно з якою на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , а повний номер рахунку платіжної картки НОМЕР_4 .

Досліджено рух коштів по картці відповідача ОСОБА_3 за період з 20 травня 2021 року по 19 червня 2021 року.

Судом досліджено розрахунок заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року, з якого вбачається, що загальна сума виданих коштів становила 21 459 грн, а загальна сума оплат 6 681 грн.

Судом досліджено розрахунок заборгованості ТОВ «Таліон Плюс», відповідно до якого станом на 25 серпня 2021 року заборгованість відповідача становила 41 616 грн 80 коп., а надалі нарахування процентів здійснювалося у розмірі 373 грн 55 коп. щоденно.

Досліджено виписку з особового рахунку за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року, складену ТОВ «ФК «ЕЙС», згідно з якою станом на 26 грудня 2025 року заборгованість відповідача складає 61 041 грн 40 коп., з яких 16 241 грн 80 коп. тіло кредиту, 44 799 грн 60 коп. проценти.

Досліджено договір факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс».

Досліджено Реєстр прав вимоги № 148 від 25 серпня 2021 року, згідно з яким до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року.

Досліджено договір факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладений між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а також реєстр прав вимоги, відповідно до якого право вимоги до відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Досліджено договір факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», а також акт приймання-передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року.

Досліджено платіжну інструкцію про сплату ТОВ «ФК «ЕЙС» судового збору у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Досліджено документи, подані позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Судом досліджено відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому відповідач визнав позов частково в частині тіла кредиту, заперечив проти стягнення процентів та просив відмовити у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Судом досліджено відповідь представника позивача на відзив, у якій позивач заперечив проти доводів відповідача та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Надаючи оцінку зазначеним доказам, суд виходить із того, що вони у своїй сукупності підтверджують факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, часткове виконання відповідачем зобов`язання, перехід права вимоги до позивача, а також наявність спору щодо розміру процентів і судових витрат.

Норми права, які застосовує суд.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд не приймає таке визнання як підставу для задоволення позову.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Частиною другою ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до ст. 212 ЦК України сторони правочину мають право обумовити настання або зміну прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України у разі прострочення повернення позики застосовуються наслідки, передбачені законом або договором.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати визначаються кредитним договором.

Згідно зі ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, а до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Практика Верховного Суду, яку враховує суд.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зробила висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи після пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. Після цього права та інтереси кредитора забезпечуються нормами, які регламентують наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України.

У постановах Верховного Суду від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 та від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 висловлено правові підходи щодо оцінки укладення електронних кредитних договорів, зокрема з використанням одноразового ідентифікатора, та необхідності встановлення факту ідентифікації позичальника й акцепту ним умов договору.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 753/8945/19 зазначив, що у разі неясності умов договору вони мають тлумачитися проти сторони, яка їх сформулювала, зокрема за правилом contra proferentem. Особа, яка включила умову до договору, повинна нести ризик неясності такої умови.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 зазначила, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Зазначені правові висновки дають підстави для висновку, що суд повинен встановити факт укладення електронного договору, факт отримання кредитних коштів, дійсний обсяг прав нового кредитора, межі строку кредитування, період правомірного нарахування договірних процентів, а також реальність, необхідність і співмірність заявлених судових витрат.

Щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Судом встановлено, що кредитний договір № 991653047 від 20 травня 2021 року укладено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора MNV273YQ.

Умовами договору передбачено відкриття відповідачу ОСОБА_2 кредитної лінії з кредитним лімітом до 22 000 грн.

Факт отримання відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів підтверджується платіжними документами, розрахунками кредитора, відповіддю АТ «Універсал Банк» щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 , рухом коштів по цій картці, а також не заперечується відповідачем.

Крім того, представник відповідача у відзиві та у судовому засіданні фактично не заперечувала факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Суд не має підстав сумніватися у достовірності та добровільності визнання відповідачем факту отримання кредитних коштів, оскільки таке визнання узгоджується з іншими доказами у справі.

З огляду на викладене, суд вважає доведеним факт укладення між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_2 кредитного договору № 991653047 від 20 травня 2021 року та факт отримання відповідачем кредитних коштів.

Щодо переходу права вимоги до позивача

З урахуванням договору факторингу № 28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», Реєстру прав вимоги № 148 від 25 серпня 2021 року до цього договору, договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», Реєстру прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року до цього договору, договору факторингу № 11/07/25-Е від 11 липня 2025 року, укладеного між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС», а також акта приймання-передачі реєстру боржників від 14 липня 2025 року до договору факторингу № 11/07/25-Е, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив перехід до нього права вимоги до відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року.

Доказів недійсності договорів факторингу, припинення права вимоги, погашення боргу у повному обсязі або переходу права вимоги до іншої особи матеріали справи не містять. Отже, ТОВ «ФК «ЕЙС» є належним позивачем у цій справі.

Щодо умов пунктів 1.7, 1.8, 1.12, 1.12.1, 1.12.2 кредитного договору.

Суд дослідив умови кредитного договору № 991653047 від 20 травня 2021 року, які мають істотне значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до пункту 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. Цей строк у договорі визначено як Дисконтний період.

Сторони у процесуальних документах виходять із того, що первісний 30-денний Дисконтний період завершувався 19 червня 2021 року.

Разом з тим суд враховує, що 19 червня 2021 року припадав на суботу.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже, останнім днем виконання зобов`язання у межах первісного Дисконтного періоду є 21 червня 2021 року, оскільки 19 червня 2021 року припадав на суботу, 20 червня 2021 року на неділю, а першим робочим днем після них було 21 червня 2021 року.

Пунктом 1.8 договору передбачено можливість продовження Дисконтного періоду позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість таких продовжень договором не обмежена.

Отже, пункт 1.8 договору передбачає не автоматичне продовження Дисконтного періоду, а продовження за наявності сукупності умов: сплати всіх фактично нарахованих процентів та активації позичальником функції продовження строку Дисконтного періоду.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_2 активував функцію продовження строку Дисконтного періоду в Особистому кабінеті чи в терміналі самообслуговування.

Крім того, представник відповідача у відзиві звертає увагу на те, що проценти за первісний 30-денний період не були сплачені у повному обсязі, що також ставить під сумнів виконання умов пункту 1.8 договору.

За таких обставин суд не має підстав вважати доведеним продовження Дисконтного періоду саме за пунктом 1.8 договору.

Разом з тим пункт 1.12 договору встановлює інший правовий механізм. За його змістом сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення Дисконтного періоду є відкладальною обставиною у розумінні статті 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку дії кредитної лінії та загального строку дії договору на умовах, визначених пунктами 1.12.1 та 1.12.2 договору.

Відповідно до пункту 1.12.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переноситься на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак у разі ненадходження платежу зобов`язання позичальника з оплати основної суми кредиту знову відкладається кожного разу на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

Відповідно до пункту 1.12.2 договору з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 % річних, що становить 2,30 % в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Отже, аналіз наведених умов договору дає підстави для висновку, що пункт 1.7 договору встановлює первісний строк кредитування 30 днів; пункт 1.8 договору передбачає договірну пролонгацію Дисконтного періоду за активної поведінки позичальника; пункти 1.12, 1.12.1 та 1.12.2 договору встановлюють наслідки подальшого користування кредитними коштами після закінчення Дисконтного періоду. Граничний строк такого подальшого користування відповідно до пункту 1.12.1 договору становить не більше 90 календарних днів.

При цьому суд виходить із того, що положення пунктів 1.12, 1.12.1 та 1.12.2 договору не можуть тлумачитися як підстава для безстрокового нарахування договірних процентів після остаточного спливу строку кредитування. Зазначені умови договору визначають лише погоджений сторонами механізм застосування процентної ставки протягом обмеженого договором періоду фактичного користування кредитними коштами, після закінчення якого право кредитодавця на нарахування договірних процентів припиняється.

Оскільки останнім днем виконання зобов`язання у межах первісного Дисконтного періоду є 21 червня 2021 року, строк автоматичного продовження, передбачений пунктом 1.12.1 договору, починає обчислюватися з наступного дня, тобто з 22 червня 2021 року.

Дев`яностий календарний день такого строку припадає на 19 вересня 2021 року.

Суд враховує, що 19 вересня 2021 року припадав на неділю, однак зазначений 90-денний строк є максимальною договірною межею автоматичного продовження кредитної лінії, а не окремим строком для вчинення позичальником певної дії. Тому положення частини п`ятої статті 254 ЦК України не можуть застосовуватися таким чином, щоб збільшити встановлений договором максимальний строк автоматичного продовження кредитної лінії з 90 до 91 календарного дня.

Отже, проценти за користування кредитом можуть бути стягнуті лише в межах строку, визначеного договором, тобто до 19 вересня 2021 року включно.

Нарахування процентів, починаючи з 20 вересня 2021 року до 16 жовтня 2021 року, виходить за межі максимального строку продовження кредитної лінії, встановленого пунктом 1.12.1 договору, та не підлягає задоволенню.

Суд також враховує, що 16 жовтня 2021 року припадав на суботу. Однак ця обставина не впливає на висновок суду, оскільки зазначена дата вже перебуває поза межами строку кредитування, який з урахуванням умов договору завершився 19 вересня 2021 року включно.

Щодо розміру заборгованості.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що загальна сума фактично виданих кредитних коштів відповідачу ОСОБА_2 становила 21 459 грн, а загальна сума оплат відповідача 6 681 грн.

Станом на 25 серпня 2021 року, тобто на дату переходу права вимоги до ТОВ «Таліон Плюс», заборгованість відповідача ОСОБА_2 за кредитним договором становила 41 616 грн 80 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. заборгованість за тілом кредиту, 25 375 грн заборгованість за процентами.

У подальшому ТОВ «Таліон Плюс» здійснювало нарахування процентів у розмірі 373 грн 55 коп. за кожний день, унаслідок чого загальна заборгованість була визначена позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» у сумі 61 041 грн 40 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. тіло кредиту, 44 799 грн 60 коп. проценти.

Разом з тим, з огляду на висновок суду про можливість нарахування договірних процентів лише до 19 вересня 2021 року включно, до стягнення підлягають: тіло кредиту 16 241 грн 80 коп.; проценти, нараховані станом на 25 серпня 2021 року, 25 375 грн; проценти за період з 26 серпня 2021 року до 19 вересня 2021 року включно 9 338 грн 75 коп., виходячи з розрахунку: 25 днів ? 373 грн 55 коп.

Таким чином, загальний розмір заборгованості, який підлягає стягненню з відповідача, становить: 16 241 грн 80 коп. + 25 375 грн + 9 338 грн 75 коп. = 50 955 грн 55 коп.

Отже, до стягнення з відповідача ОСОБА_2 підлягає заборгованість за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року у розмірі 50 955 грн 55 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. заборгованість за тілом кредиту, 34 713 грн 75 коп. заборгованість за процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 процентів за період з 20 вересня 2021 року до 16 жовтня 2021 року слід відмовити, оскільки такі проценти нараховані поза межами максимального строку продовження кредитної лінії, визначеного пунктом 1.12.1 договору.

Сума процентів, у стягненні яких слід відмовити, становить 10 085 грн 85 коп., виходячи з розрахунку: 27 днів ? 373 грн 55 коп.

Суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що до стягнення підлягає лише 16 230 грн 96 коп. тіла кредиту, оскільки такий розрахунок ґрунтується на повній відмові у стягненні процентів після завершення первісного 30-денного строку. Оскільки суд дійшов висновку про часткову правомірність нарахування процентів у межах 90-денного строку, передбаченого пунктом 1.12.1 договору, підстав для перерахунку тіла кредиту до 16 230 грн 96 коп. немає.

Доводи представника відповідача про повну відсутність у кредитодавця права на нарахування будь-яких процентів після завершення первісного 30-денного строку суд відхиляє, оскільки вони не враховують зміст пунктів 1.12, 1.12.1 та 1.12.2 договору, якими сторони передбачили наслідки подальшого користування кредитними коштами після завершення Дисконтного періоду.

Водночас доводи представника відповідача щодо необхідності обмеження строку нарахування процентів суд враховує частково.

Суд виходить із того, що умови пункту 1.12.1 договору містять чітке обмеження не більше 90 календарних днів. Саме це обмеження підлягає застосуванню для забезпечення балансу інтересів сторін. Тому нарахування процентів після спливу такого 90-денного строку є безпідставним.

Доводи представника позивача про правомірність нарахування процентів у повному заявленому розмірі суд приймає лише частково.

Позивач обґрунтовує розрахунок положеннями пунктів 1.12.1 та 1.12.2 договору, проте ці положення містять граничний строк продовження кредитної лінії не більше 90 календарних днів.

Отже, позивач мав право нараховувати договірні проценти лише до 19 вересня 2021 року включно.

Доводи представника позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 не подав належного контррозрахунку, суд вважає необґрунтованими, оскільки у відзиві відповідач навів власний розрахунок заборгованості, хоча суд і не погоджується з ним у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач ТОВ «ФК «ЕЙС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До таких витрат належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт і їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Представник відповідача у відзиві заявила заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу та вказала, що документи, долучені позивачем на підтвердження цих витрат, стосуються іншого боржника ОСОБА_4 , кредитного договору № 980398501 від 21 січня 2021 року.

Судом встановлено, що надані позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» документи щодо правничої допомоги містять суперечності та не підтверджують належним чином, що послуги на суму 7 000 грн були надані саме у справі про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року.

Крім того, справа є типовою для цієї категорії спорів, а позовна заява має шаблонний характер, що також має значення для оцінки співмірності заявлених витрат.

За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» про стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу не підтверджена належними, достатніми та безспірними доказами, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати.

Позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн 40 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Ціна позову становить 61 041 грн 40 коп. Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 50 955 грн 55 коп., що становить 83,48 % від заявлених вимог.

Отже, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 222 грн 49 коп.

Витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн не підлягають стягненню з відповідача з підстав, наведених у мотивувальній частині рішення.

Суд також враховує, що представник відповідача, адвокат Хворост Д.М., у відзиві заявила про витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 8 500 грн та просила здійснити взаємозалік судових витрат, стягнувши з позивача на користь відповідача 4 734 грн 22 коп.

Водночас матеріали справи не містять договору про надання правничої допомоги, акта приймання-передачі наданих послуг, детального опису робіт, квитанції, платіжного документа чи іншого доказу фактичного понесення відповідачем таких витрат або наявності обов`язку їх сплатити.

Саме лише зазначення у відзиві орієнтовної суми витрат не є належним доказом їх реальності, необхідності, розміру та співмірності відповідно до ст. 137, ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Крім того, заявлений відповідачем розрахунок взаємозаліку ґрунтується на іншому відсотку задоволення позову, ніж встановлено судом.

За таких обставин підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та проведення взаємозаліку судових витрат суд не вбачає.

Висновок суду.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

З відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року у розмірі 50 955 грн 55 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. тіло кредиту; 34 713 грн 75 коп. проценти.

У решті позовних вимог про стягнення заборгованості, а саме в частині стягнення 10 085 грн 85 коп. процентів, нарахованих поза межами строку кредитування, слід відмовити.

У задоволенні вимоги позивача про стягнення 7 000 грн витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.

Підстав для стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу та проведення взаємозаліку судових витрат суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 133, 137, 141, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, ст. ст. 11, 15, 16, 202, 203, 205, 207, 212, 254, 512, 514, 526, 530, 534, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1050, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 991653047 від 20 травня 2021 року у розмірі 50 955 грн 55 коп., з яких: 16 241 грн 80 коп. заборгованість за тілом кредиту; 34 713 грн 75 коп. заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2 222 грн 49 коп.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості відмовити.

У задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн відмовити.

У задоволенні заяви представника відповідача, адвоката Хворост Дарії Михайлівни, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» на користь ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу та проведення взаємозаліку судових витрат із залишком до стягнення 4 734 грн 22 коп. відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у випадках та порядку, передбачених ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», місцезнаходження: 02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, будинок 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 19 червня 2026 року о 11 год. 00 хв.

Суддя А.Ю. Собчук