Рішення № 137529347, 19.06.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/1869/26

Провадження № 2/159/1697/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області в складі головуючого судді Смалюха Р.Я., розглянувши за правилами спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13), від імені якого діє представник Шох Ілля Володимирович (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд.15Б), до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Талон Плюс» (далі ТОВ «Таліон Плюс» або позивач або кредитор або позичальник) звернулось з позовною заявою до ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , або відповідач або боржник або позичальник) в якому просить стягнути з відповідача в користь позивача заборгованість за договором № 150010809 від 16.03.2025 у розмірі 93559,37 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 16.03.2025 між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (далі -ТОВ «Манівео») та відповідачем у електронній формі було укладено кредитний договір № 150010809. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового ідентифікатора відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до умов кредитного договору відповідачу на умовах строковості, зворотності та платності було надано кредит у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Відповідно до умов кредитного договору позичальнику надано кредит у розмірі 36868,00 гривень.

09.09.2025 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» позивачем укладено договір факторингу № МВ-ТП/52 відповідно до умов якого до ТОВ ТОВ «Таліон плюс» перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 150010809 від 16.03.2025 на загальну суму 93559,37 грн.

Станом на день формування позовної заяви у позичальника існує заборгованість за кредитним договором у розмірі 93559,37 грн, яка складається з 29898,21 грн заборгованості за тілом кредиту та 61237,00 грн заборгованості за процентами (на дату відступлення права вимоги).

Оскільки на даний час відповідач заборгованість не погасив, керуючись статями 11, 16, 526, 525, 530, 625, 610, 626, 628, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), позивач просить стягнути борг у судовому порядку.

Також позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати, у тому числі витрати на правову допомогу.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою від 01.04.2026 суд залишив позовну заяву без руху, позивач усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом.

Ухвалою від 08.04.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд справи вирішив здійснювати у змішаній формі, задовольнив клопотання позивач про витребування доказів у АТ «Універсал Банк».

30.04.2026 до суду надійшли витребувані судом документи з АТ «Універсал Банк».

До суду повернулося поштове відправлення R067149986186, яким відповідач повісткою повідомлявся про розгляд справи, з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) відповідач вважається належним чином повідомленим про час, місце і дату судового розгляду.

Позивач та відповідач не подали клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового процесу за допомогою технічних засобів звукозапису не проводилася.

Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

16.03.2025 між кредитором та позичальником укладено Договір кредитної лінії № 150010809. За умовами кредитного договору кредитор зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, перший транш якої становить 15000,00 грн (п. 2.1, 2.2, 2.3). Базова (стандартна) процентна ставка за користування кредитом становить 0,98 % в день від суми залишку кредиту, що дорівнює 357,70 % річних (п. 8.3).

Знижена (дисконтна) процентна ставка становить 0,20 % в день (73,00 % річних) та застосовується за період від 16.03.2025 до 10.04.2025 виключно (п. 8.7.1). Дисконтний період кредитування (першого траншу) становить 25 днів, а рекомендована дата його дострокового повернення зафіксована як 10.04.2025 (п. 3.1, 7.1).

Стандартна (базова) процентна ставка у розмірі 0,98 % на день застосовується за весь строк користування кредитом у разі, якщо позичальник продовжує користуватися коштами після закінчення дисконтного періоду (+6 днів) та/або не виконує умови щодо своєчасної сплати нарахованої комісії (п. 8.2, 8.11, 8.12).

Договір укладено строком на 5 років, тобто кінцева дата повернення кредиту визначена як 15.04.2030 (п. 7.3, 11.1).

Позичальник має право самостійно продовжити строк дисконтного періоду (пролонгація) або поновити його шляхом сплати всіх фактично нарахованих процентів та активації відповідної функції в особистому кабінеті, при цьому кількість таких продовжень не обмежена (п. 3.2, 3.3).

Договором передбачена комісія за надання кредиту (першого траншу) у розмірі 900,00 грн (п. 8.5). Ця комісія нараховується одноразово в день видачі траншу та підлягає сплаті не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після закінчення строку дії договору або його дострокового розірвання (п. 7.5, 8.4).

Кредитні кошти надаються шляхом безготівкового переказу на платіжну картку позичальника (п. 5.1). У договорі чітко визначена черговість погашення заборгованості: 1) прострочена сума кредиту та прострочені проценти, 2) поточна сума кредиту та нараховані проценти, 3) неустойка та інші платежі (п. 7.9). Також передбачено пільговий період тривалістю 3 дні після закінчення дисконтного періоду, протягом яких платежі приймаються без нарахування штрафів (п. 1.1.30, 12.6).

За порушення строку оплати будь-якого з платежів на 14 і більше календарних днів передбачена неустойка у вигляді штрафу в розмірі 5000 % від суми несплачених процентів, але загальний розмір штрафу обмежений і не може перевищувати 50 % від суми кредиту (п. 12.3, 12.5). Дата сплати штрафу настає в день погашення заборгованості відповідно до встановленої черговості (п. 7.9). Крім того, за користування грошима після закінчення строку договору застосовується міра відповідальності за ст. 625 ЦК України у вигляді нарахування 357,70 % річних (п. 12.4).

Кредитор зі свого боку має право вимагати дострокового повернення всієї суми боргу в разі затримки платежів позичальником щонайменше на один місяць (п. 9.1.1.7).

В умовах договору прямо передбачено право кредитора у будь-який час і без згоди позичальника відступити права грошової вимоги за договором третій особі (фінансовій установі) шляхом укладення договору факторингу (п. 9.1.1.5, 9.1.1.13).

У реквізитах кредитного договору зазначені паспортні дані позичальника, реєстраційний номер облікової картки платника податків (РНОКПП), адреса електронної пошти, номер телефону, а також номер банківської карти НОМЕР_1 . Договір укладено в електронній формі. Позичальник підписав договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором) "WDHK", а кредитор наклав кваліфікований електронний підпис (КЕП).

Невід`ємними додатками до кредитного договору є:

Паспорт споживчого кредиту, у якому визначено орієнтовну загальну вартість кредиту (284322,00 грн за базовою процентною ставкою) та реальну річну процентну ставку (2228,85 %). Паспорт підписано електронними ідентифікаторами сторін, зокрема позичальником 16.03.2025 за допомогою ідентифікатора «5439».

Сторони уклали додаткову угоду від 23.03.2025 до кредитного договору, за якою видано другий транш у розмірі 14900,00 грн, нараховано комісію 894,00 грн, проценти нараховуються за базовою ставкою 0,98 % на день. Підписана позичальником ідентифікатором "5567".

Крім того сторони уклади додаткову угоду від 11.05.2025, за якою видано третій транш у розмірі 6968,00 грн, нараховано комісію 418,08 грн, проценти нараховуються за базовою ставкою 0,98 % на день. Підписана позичальником ідентифікатором "5052".

Відповіддю АТ «Універсал Банк» від 29.04.2026, випискою про операції за картковим рахунком відповідача (картка НОМЕР_2 ), підтвердженнями ТОВ «ПрофітГід» від , довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» від 19.03.2026, підтверджується перерахування позивачем на виконання умов кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі: 11.05.2025 6968,00 грн, 23.03.2025 14900,00 грн, 16.03.2025 15000,00 грн на банківську карту НОМЕР_3 , призначення платежу - Credit transaction 3519206896 ОСОБА_1 Договір (оферта): 150010809 від 16.03.2025.

Згідно з розрахунком первісного кредитора, за період з 16.03.2025 по 09.09.2025 позичальнику видано кредитні кошти (три транші) на загальну суму 36868,00 грн. Позичальник частково здійснював погашення: 10.04.2025 8254,00 грн, 10.05.2025 6743,00 грн, 09.06.2025 8723,00 грн, 09.07.2025 8791,00 грн (всього сплачено 32511,00 грн). Станом на дату відступлення права вимоги (09.09.2025) заборгованість становила 65225,40 грн.

Згідно з розрахунком нового кредитора, який набув право вимоги 09.09.2025, загальна сума заборгованості станом на 03.02.2026 складає 108296,40 грн, з яких: 29898,21 грн тіло кредиту, 61237,00 грн проценти, 2212,08 грн комісія, 14949,11 грн неустойка.

Відповідно до цього розрахунку, нарахування процентів припинилося 03.02.2026 (остання дата у таблиці).

09.09.2025 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт) та ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) уклали Договір факторингу № МВ-ТП/52.

Відповідно до п.2.1 договору, Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту укладення Реєстру прав вимоги. Майбутнє право вимоги вважається переданим з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує (п. 4.1).

09.09.2025 між сторонами цього договору факторингу підписано Реєстр прав вимоги за порядковим номером 1867 у якому зазначений кредитний договір №150010809, заборгованості по якому складає 65225,40 грн (29898,21 тіло кредиту, 18166.00 грн проценти, 2212,08 комісія, 14949,11 штрафні санкції).

Платіжними інструкціями кредитового переказу коштів від 17.09.2025 та 30.09.2025 підтверджується сплата позивачем ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за договором факторингу коштів в розмірі 4075025,19 грн.

04.02.2026 позивач звернувся до позичальника з листом у якому, в зв`язку з наявності заборгованості по сплаті процентів понад 1 місяць, просив достроково погасити кредит та нараховані проценти в загальному розмірі 108296,40 грн. Також цим листом позивач повідомив про дострокове розірвання кредитного договору з 04.02.2026.

Витягом з державного реєстру фінансових установ від 11.03.2024 підтверджується, що позивач є фінансовою установою; витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.11.2024 підтверджується, що позивач здійснює діяльність з надання інших фінансових послуг (вед 64.99).

Розглянувши та оцінивши подані учасниками справи обґрунтування та заперечення позовних вимог, пояснення та докази, суд дійшов висновку, що спір у справі виник у сфері договірних правовідносин, а саме щодо виконання грошових зобов`язань за кредитним договором.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами регулюються Цивільним Кодексом України, Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

У справі № 561/77/19 від 16.12.2020 р. Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України.) Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним у письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України). Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 р. у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 р. у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 р. у справі №127/33824/19.

Згідно зі ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» в редакції на момент укладення кредитного договору, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Кредитний договір № 150010809 від 16.03.2025 да додаткові до нього угоди від 23.03.2025 та 11.05.2025 відповідач підписав за допомогою електронного підпису одноразовими ідентифікаторами "WDHK", "5567", "5052", які були власноручно введений відповідачем для електронного підпису. Зазначені підписи підтверджують, що відповідач ознайомився та погодився з усіма умовами договору, паспортом кредиту. Отже, сторони погодили усі істотні умови та уклали в належній формі кредитний договір.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Отже, відповідач за допомогою електронних засобів, доступ до яких був отриманий ним особисто і за власною ініціативою, ознайомився з усіма умовами кредитного договору, в тому числі з паспортом споживчого кредиту, правилами надання грошових послуг в позику мав достатньо часу і можливостей для такого ознайомлення, погодив ці умови, а отже, взяв на себе передбачені договором зобов`язання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу).

На виконання п. 2.1 договору факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та позивачем 09.09.2025 підписано Реєстр прав вимоги до договору факторингу № МВ-ТП/52 від 09.09.2025. Отже позивач, набув право вимоги до відповідача за кредитним договором № 150010809 від 16.03.2025.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Відповіддю АТ «Універсал Банк» від 29.04.2026, випискою про операції за картковим рахунком відповідача (картка НОМЕР_2 ), підтвердженнями ТОВ «ПрофітГід» від , довідкою ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» від 19.03.2026, підтверджується перерахування позивачем на виконання умов кредитного договору та отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі: 11.05.2025 6968,00 грн, 23.03.2025 14900,00 грн, 16.03.2025 15000,00 грн на банківську карту НОМЕР_3 , призначення платежу - Credit transaction 3519206896 ОСОБА_1 Договір (оферта): 150010809 від 16.03.2025.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Як встановив суд, позивач 04.02.2026 звернувся до позичальника з листом у якому, в зв`язку з наявності заборгованості по сплаті процентів, просив достроково погасити кредит та нараховані проценти в загальному розмірі 108296,40 грн. Також цим листом позивач повідомив про дострокове розірвання кредитного договору з 04.02.2026.

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач повернув тіло кредиту в повному обсязі.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Отже, позивач вправі вимагати від позичальника повернення заборгованості по тілу кредиту в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до умов кредитного договору знижена (дисконтна) процентна ставка становить 0,20 % в день (73,00 % річних) та застосовується за період від 16.03.2025 до 10.04.2025 виключно (п. 8.7.1). Дисконтний період кредитування (першого траншу) становить 25 днів, а рекомендована дата його дострокового повернення зафіксована як 10.04.2025 (п. 3.1, 7.1).

Стандартна (базова) процентна ставка у розмірі 0,98 % на день застосовується за весь строк користування кредитом у разі, якщо позичальник продовжує користуватися коштами після закінчення дисконтного періоду (+6 днів) та/або не виконує умови щодо своєчасної сплати нарахованої комісії (п. 8.2, 8.11, 8.12).

Позичальник частково здійснював погашення: 10.04.2025 8254,00 грн, 10.05.2025 6743,00 грн, 09.06.2025 8723,00 грн, 09.07.2025 8791,00 грн (всього сплачено 32511,00 грн).

У матеріалах справи відсутня інформація, що відповідач сплачував за кредитним договором у більшому розмірі.

Контррозрахунку заборгованості відповідач не надав.

Перевіривши розрахунки кредитної заборгованості, надані позивачем, суд погоджується з ними.

У матеріалах справи відсутній контррозрахунок заборгованості за кредитним договором

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача тіла кредиту в розмірі 29898,21 грн, процентів в розмірі 61237,00 грн нарахованих за період з 16.03.2025 по 03.02.2026 є підставною.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а аза відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Як вище встановив суд умовами кредитного договору та додатковими до нього угодами передбачено обов`язок позичальника сплатити комісії за видачу кредиту, яка нарахована: 16.03.2025 900,00 грн, 23.03.2025 894,00 грн, 11.05.2025 418,08 грн.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 зазначеного Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом визначаються як витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з абзацом 3 частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Аналогічна норма закріплена у Додатку 1 до Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08.06.2017 № 49.

Цим нормативно-правовим актом передбачено, що загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги банку, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, чинне законодавство наділяє кредитодавця правом вимагати від позичальника сплати комісії при видачі кредиту, однак встановлює для цього чіткі умови: така комісія повинна бути платою за реальне надання додаткових та/або супутніх послуг банку, пов`язаних з отриманням чи обслуговуванням кредиту.

Відтак, кредитодавець зобов`язаний фактично вчинити певні дії на користь споживача (оцінка майна, нотаріальні послуги, провести оцінку платоспроможності позичальника, здійснивши запити щодо його майнового стану чи наявності боргових зобов`язань тощо), за які стягується така плата, та вказати їх у договорі.

Як встановив суд під час розгляду справи, укладений між сторонами кредитний договір містить умову щодо сплати позичальником одноразової комісії за видачу кредиту. При цьому суд звертає увагу на те, що ані у тексті самого кредитного договору, ані у правилах про кредитування жодним чином не описано, які саме дії (додаткові чи супутні послуги) будуть вчинені або вже вчинені на користь позичальника в обмін на сплату вказаної суми.

Крім того, під час судового розгляду кредитодавець не надав жодних доказів того, що він фактично вчинив якісь дії чи надав супутні послуги, за які має бути сплачена зазначена комісія.

Частина 1 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» вказує, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» імперативно визначено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Відповідно до частини 2 статті 18 цього ж Закону, умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 у справі №204/224/21 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У зв`язку з наведеним, суд дійшов висновку, що нарахування позичальнику комісії не відповідає вимогам чинного законодавства, та обмежує права споживача порівняно з правами, встановленими ЗУ «Про споживче кредитування» (ч. 2 ст. 8), відтак, відповідно до ч. 5 ст. 12 цього Закону, така умова кредитного договору є нікчемною, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії в розмірі 2212,08 грн є безпідставною.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Підсумовуючи наведене, вивчивши матеріали справи, повно, всебічно, об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а у сукупності - з точки зору достатності та взаємозв`язку, застосувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, виходячи з мотивів наведених вище, керуючись внутрішнім переконанням суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив умови кредитного договору щодо погашення процентів та тіла кредиту, а тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 ,. про стягнення заборгованості за кредитним договором належить задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 91135,21 грн з яких: 29898,21 грн суми виданого кредиту та 61237,00 грн. нарахованих процентів за період з 16.03.2025 по 03.02.2026, у стягненні комісії в розмірі 2212,08 грн необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд частково задовольнив позовні вимоги то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2593,44 грн (97,41% від 2662,40 грн).

Крім того, у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 укладений з Адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновації»; додаткову угоду № 2860 від 12.03.2026 про надання правової допомоги до договору № 5 від 02.12.2024.

Актом приймання-передачі наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 від 12.03.2026 вартість послуг правничої допомоги, зокрема:

- аналіз фактичних обставин справи, формування доказів; аналіз судової практики; надання юридичних консультацій - 1000,00 грн.

- підготовка та направлення повідомлення про оплату заборгованості - 500,00 грн.

- підготовка позовної заяви - 3500,00 грн.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі 904/4507/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2024 року у справі № 227/2301/21 містяться правові висновки, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв`язку з розглядом конкретної справи.

Відповідач не ставив під сумнів співмірність та обґрунтованість понесених позивачем витрат на правничу допомогу, а суд самостійно позбавлений можливості здійснювати зменшення розміру витрат без відповідної заяви учасника справи.

Отже, суд дійшов висновку, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 5000,00 грн, які підлягають до розподілу.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує положення частини другої статті 141 ЦПК України, яка передбачає, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача необхідно стягнути на користь позивача 4870,50 грн (97,41% від 5000,00 грн) понесених витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 76-81, 141, 247, 262-265, 280 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором № 150010809 від 16.03.2025 в розмірі 91135,21 грн, з яких:

- 29898,21 грн. простроченої заборгованості за сумою кредиту;

- 61237,00 грн. простроченої заборгованості за відмотками.

Відмовити у стягненні з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» 2212,08 грн комісії.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у сумі 2593,44 грн та 4870,50 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (ЄДРПОУ 39700642, 14017, м. Чернігів, вул. Жабинського, буд.13);

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Повне судове рішення складене 19.06.2026.

Суддя Р.Я. Смалюх