Рішення № 137528238, 25.05.2026, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/14338/25

Провадження № 2-о/727/34/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці, в складі:

головуючий суддя Слободян Г.М.

за участі: секретаря судовогозасідання Бабин А.О.

розглянувши, за правилами окремого провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду м.Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ); заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження юридичної особи: м. Чернівці площа Театральна, 6, код ЄДРПОУ: 08510189); Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ: 44161525), Чернівецька міська рада (м.Чернівці, площа Центральна, 1, код ЄДРПОУ: 36068147), ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви.

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пасинком громадянина ОСОБА_1 , який проживає з ним однією сім`єю (без реестрої шлюбу його матері, ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) та здійснює за ним догляд на непрофесійній основі відмовити.

Обгрунтовує заявлені вимоги тим, що з 1992 року він проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_2 . Посилається на те, що протягом усього часу вони вели спільне господарство, мали спільний побут, взаємно підтримували один одного, проживали за однією адресою АДРЕСА_1 . Вказує на те, що ОСОБА_2 з дитинства проживає разом із ними. Стверджує, що він виховував ОСОБА_4 , сина дружини, як свого рідного сина, забезпечував потреби сім`ї та піклувався про нього. Зазначає про те, що з ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 померла, а вони з ОСОБА_4 залишились жити в двох. Посилається на те, що ОСОБА_2 , як його пасинок є єдиною людиною, яка проживає з ним та здійснює за ним, як за особою з інвалідністю першої групи, постійний догляд. Вказує на те, що вони скеровували до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяви про надання відстрочки ОСОБА_2 у зв`язку з доглядом за ним, ОСОБА_1 . Однак, їм було відмовлено в наданні відстроки та роз`яснено про необхідність встановити факт родинних відносин. Заявник, посилається на те, що встановлення даного факту необхідне для подання документів до територіального центру комплектування та соціальної підтримки ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) для підтвердження факту здійснення догляду членом сім`ї, що надає право на відстрочку від мобілізації згідно з пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Просить встановити факт, що має юридичне, а саме: що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пасинком громадянина ОСОБА_1 (а той в свою чергу відчимом), який проживає з ним однією сім`єю (без реєстрації шлюбу його матері ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) та здійснює за ним догляд на непрофесійній основі.

Рух справи та позиція сторін.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 17.11.2025 року відкрито провадження у справі за правилами окремого провадження.

03.02.2026 року представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Саламандик А.І., направив на електронну адресу суду заяву про вставновлення факту, що має юридичне значення в новій редакції. Вказав на те, що на даний час ОСОБА_1 є особою, яка потребує стороннього догляду за станом здоров`я, що підтверджується медичними документами та рішенням Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, згідно з яким ОСОБА_2 здійснює за ним догляд на непрофесійній основі. Зазначив про те, що підтвердженням факту того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , багато років живуть як вітчим з пасинком, є покази свідків, які вже близько 30-ти років знають його та його сім`ю, зокрема це ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме: що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є пасинком громадянина ОСОБА_1 (а той у свою чергу його вітчимом), який проживає з ним однією сім`єю (без реєстрації шлюбу його матері ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ) та здійснює за ним догляд на непрофесійній основі

Заявник ОСОБА_1 , та в його інтересах представник, адвокат Саламандик А.І., у судове засідання не з`явилися, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

Суд звертає увагу на те, що представником заявника було подано декілька разів підряд заяви про відкладення розгляду справи, незважаючи на те, що заявником ОСОБА_1 , його представником ОСОБА_8 , та третьою особою ОСОБА_2 , у судовому засіданні 12.03.2026 року було надано пояснення по справі. Жодних заяв щодо відкладення розгляду справи з метою доручення доказів, надання додаткових пояснень чи вирішення інших процесуальних питань, до суду не надходило, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін по справі, які були належним чином, попередньо повідомленими про час, дату та місце розгляд справи.

Представник Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради, Скакун Н.М., скерувала на електронну адресу суду заяву про розглдя справи за її відсутності. Вирішення спору залишила на розсуд суду.

Представники ІНФОРМАЦІЯ_1 та Чернівецької міської ради у судове засідання також не з`явилися, про час, дату та місце розгляд справи повідомлялися належним чином.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно статтей 3,4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно положень ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Вивчивши матеріали справи, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно дослідивши і оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зважає на наступне.

Досліджені судом докази та застосовані норми права.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є особою з інвалідністю 1 підгрупи А, інвалідність з дитинства, що підтверджується Довідкою до Акта огляду МСЕК Серії 10 ААА №345463 від 27.04.2012 року (а.с.86).

Згідно посвідчення № НОМЕР_3 від 30.05.1996 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є пенсіонером (а.с.85).

Відповідно до Актів №160 від 15.06.2023 року, №180 від 26.09.2024 року, №38 від 25.03.2025 року, виданих ПП «Порядок в домі», ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 проживає без реєстрації за адресою АДРЕСА_1 , більше 10 років (а.с.82-84).

Згідно Довідок Департаменту соціальної політики Чернівецької міської ради №663 від 16.02.2024 року та №2019 від 25.06.2024 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , перебуває на обліку як отримувач компенсаційної виплати особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.87-88).

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 04.06.2025 року зверталися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з письомовими заявами про надання відстрочки ОСОБА_2 , у зв`язку з доглядом за ОСОБА_1 (а.с.89-90).

На вищевказані заяви, 15.06.2025 року Начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , було надано відповідь згідно до якої було роз`яснено ОСОБА_1 про можливість оформлення відстрочки заявою через пошту або у мобільному додатку Резерв +. Щодо ОСОБА_2 , роз`яснено, що для надання відстрочки по п.13 ч.1 ст.23 потірбно подати документи, що підтверджують факт родинних відносин, оскільки довідки про перебування на обліку як отримувач компенсаційної виплати особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, недостатньо (а.с.91).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_4 від 11.07.2023 року, актовий запис №1526 (а.с.92).

Адвокатом Саламандиком А.І., були відібрані письмові пояснення у свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Зі змісту наданих пояснень вбачається, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_6 підтверджують, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1992 року проживали однією сім`єю як вітчим та пасинок. Також підтверджують факт проживання ОСОБА_1 з матір`ю ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу (а.с.93-97).

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення (пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України).

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у частині першій статті 315 ЦПК України, однак не є вичерпним.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

У даній справі у зв`язку з метою отримання права на відстрочку від призову на військову службу, заявник просить встановити факт, що він є пасинком громадянина ОСОБА_1 , який проживає з ним однією сім`єю (без реестрої шлюбу його матері, ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) та здійснює за ним догляд на непрофесійній основі відмовити.

Порядок вирішення питання можливості оформлення постійного догляду за особами, що потребують постійного стороннього догляду, визначено Законом України "Про соціальні послуги", Порядком підготовки та перепідготовки фізичних осіб, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 430, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040, Порядком подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859, Порядком організації надання соціальних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 червня 2020 року № 587.

Вказані нормативно-правові акти визначають порядок та підстави отримання статусу фізичної особи, яка надає соціальні послуги з догляду, внесення відомостей про таких осіб до Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг, порядок отримання витягу з такого Реєстру.

Догляд вдома, денний догляд є базовою соціальною послугою (пункт 1 частини шостої статті 16 Закону України "Про соціальні послуги").

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги" соціальні послуги - дії, спрямовані на профілактику складних життєвих обставин, подолання таких обставин або мінімізацію їх негативних наслідків для осіб/сімей, які в них перебувають. Особі/сім`ї можуть надаватися одна або одночасно декілька соціальних послуг. Порядок організації надання соціальних послуг затверджується Кабінетом Міністрів України.

Отримувачі соціальних послуг - особи/сім`ї, які належать до вразливих груп населення та/або перебувають у складних життєвих обставинах,яким надаються соціальні послуги (пункт 10 частини першої статті 1 Закону України "Про соціальні послуги").

За змістом пунктів 6, 14 частини першої статті 1 Закону України "Про соціальні послуги" надавачами соціальних послуг, зокрема, є фізичні особи, які включені до розділу "Надавачі соціальних послуг" Реєстру надавачів та отримувачів соціальних послуг (автоматизованої інформаційно-телекомунікаційна системи, призначеної для збирання, реєстрації, накопичення, зберігання, використання, знеособлення і знищення визначених цим Законом даних про надавачів та отримувачів соціальних послуг).

Згідно з пунктами 1, 3 частини шостої статті 13 Закону України "Про соціальні послуги" фізичні особи, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, можуть надавати соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі без проходження навчання та дотримання державних стандартів соціальних послуг отримувачам соціальних послуг з числа членів своєї сім`ї, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права і обов`язки та є особами з інвалідністю I групи; громадянами похилого віку з когнітивними порушеннями.

Фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду відповідно до цього Закону без здійснення підприємницької діяльності, виплачується компенсація за догляд (частина сьома статті 13 Закону України "Про соціальні послуги").

Постановою Кабінету Міністрів України від 06 жовтня 2021 року № 1040 затверджено Порядок подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду без здійснення підприємницької діяльності на професійній основі.

Так, відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, встановлення факту в порядку окремого провадження допускається лише за відсутності спеціального порядку його підтвердження.

Разом з цим, порядок підтвердження факту здійснення постійного догляду військовозобов`язаною особою визначений законодавством про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, зокрема пунктом 61 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024, який передбачає діяльність спеціальних комісій та складення акта встановлення факту здійснення догляду.

Правова позиція щодо неможливості встановлення такого факту в порядку окремого провадження викладена Верховним Судом у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 283/1199/23, провадження № 61-12851св23, у якій Касаційний цивільний суд дійшов висновку, що законодавством визначено позасудовий порядок встановлення факту здійснення постійного догляду за особою, яка потребує такого догляду, а тому відповідний факт не може встановлюватися судом у порядку окремого провадження.

Крім того, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2026 року у справі № 214/3475/24 дійшла висновку, що заяви про встановлення факту постійного догляду за особою з метою отримання відстрочки від мобілізації не підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, оскільки законодавством передбачено адміністративний порядок підтвердження такого факту, а у випадку незгоди з рішенням або бездіяльністю уповноваженого органу такі дії підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства.

Таким чином, вимога заявника про встановлення факту здійснення ОСОБА_2 догляду за ним, ОСОБА_1 , на непрофесійній основі не може бути предметом судового розгляду в порядку окремого провадження, оскільки законодавством визначено інший спеціальний порядок підтвердження такого факту.

Що стосується вимоги про встановлення факту існування відносин вітчима та пасинка, суд звіажає на наступне.

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Правовий статус вітчима та пасинка врегульований главою 22 СК України.

Зокрема, стаття 268 СК України передбачає, що "вітчим, мачуха зобов`язані утримувати малолітніх, неповнолітніх пасинка, падчерку, які з ними проживають…".

Тобто, з аналізу вказаної норми вбачається, що законодавець пов`язує виникнення статусу вітчима саме з існуванням шлюбу між особою та матір`ю (батьком) дитини, оскільки поняття «вітчим» є похідним від шлюбу.

Із заяви вбачається, що заявник проживав із матір`ю ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , без реєстрації шлюбу.

Отже, навіть у разі доведення факту тривалого спільного проживання, ведення спільного господарства та виховання ОСОБА_2 заявником, такі обставини самі по собі не породжують юридичного статусу вітчима та пасинка, оскільки відсутня юридична підстава виникнення відповідних правовідносин - зареєстрований шлюб.

Верховний Суд у постанові від 01 квітня 2026 року у справі № 545/3618/24 зазначив, що встановлення факту родинних відносин можливе лише за наявності кровної спорідненості або іншої передбаченої законом юридичної підстави, а вітчим та пасинок не є родичами у розумінні цивільного законодавства через відсутність кровного зв`язку.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18, під час вирішення питання про можливість встановлення факту, що має юридичне значення, суд повинен з`ясувати, чи породжує такий факт безпосередні юридичні наслідки та чи не пов`язане його встановлення з подальшим вирішенням спору про право.

Як встановлено судом, з поданої заяви вбачається, що встановлення заявлених фактів необхідне заявнику для подання документів до ТЦК та СП з метою підтвердження підстав для надання ОСОБА_2 відстрочки від мобілізації.

Тобто, фактично заявник просить суд створити доказову основу для вирішення питання про наявність у іншої особи права на відстрочку від призову під час мобілізації, що належить до компетенції уповноважених адміністративних органів та виходить за межі питань, що можуть бути вирішенні в порядку окремого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги не відповідають критеріям статей 293 та 315 ЦПК України, а тому правові підстави для їх задоволення відсутні.

У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 3 ст. 42 ЦПК України, учасниками справи окремого провадження є заявники та інші заінтересовані особи.

Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 420/370/19, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17 неодноразово наголошував на необхідності застосування категорії стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу на те, що згідно з ч. 1 ст. 2 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Положеннями статтей 12, 13 ЦПК України передбачено, що учасники справи, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права,бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги пояснення надані учасниками процесу під час розгляду справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що в задоволенні заяви, слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись 7, 10, 76, 81, 259,

263-265, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання АДРЕСА_1 ); заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження юридичної особи: м. Чернівці, площа Театральна, 6, код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ); Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради (місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Героїв Майдану, 176, код ЄДРПОУ: 44161525) про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є пасинком громадянина ОСОБА_1 , який проживає з ним однією сім`єю (без реестрої шлюбу його матері, ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 ) та здійснює за ним догляд на непрофесійній основі відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду або через суд першої інстанції.

Повний текст судового рішення складено 05.06.2026 року.

Суддя Слободян Г.М.