Рішення № 137527392, 17.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/2130/23

№ 2/207/18/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Південний районний суд м.Кам`янського у складі:

головуючого судді Подобєд О.К.

з участю секретаря судового засідання Рубцовій К.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кам`янське цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

АК КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості.

В обґрунтування пред`явлених позовних вимог позивачем вказано, що після державної реєстрації відбулась зміна назви позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк». З метою отримання банківських послуг відповідач звернувся до позивача, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву №б\н від 27.09.2012 року та приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в редакції, що діяла на дату підписання та розміщена на сайті банку https://privatbank.ua/terms, що складає між сторонами договір про надання банківських послуг. Підпис документів на планшеті відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 №151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі вищевказаної заяви та ознайомлення із умовами обслуговування кредитних карток ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та отримано останнім картку типу: Преміальна картка World Elite кредитний ліміт до 400000,00 гривень на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшився до 280000,00 грн. Через порушення зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 26.02.2023 року має заборгованість у розмірі 521382,90 грн., яка складається з 277835,05грн. - заборгованість за кредитом та 243547,85 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку позивач просить стягнути разом із сумою судового збору.

Позивач у судове засідання не з`явився, не заперечують проти розгляду справи за відсутності представника банку, позовні вимоги підтримують повністю.

Відповідачем надано до суду відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що анкета-заява не містить істотних умов договору, не містить суми кредитного ліміту, строку договору, розміру процентної ставки та порядку її обчислення, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У своїй відповіді на відзив позивачем вказано про те, що кредитний договір було укладено у відповідності із чинним законодавством та обізнаністю відповідача, який протягом певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, частково сплачував наявну заборгованість, не вбачає доцільності у призначенні експертизи, тому просив позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши наявні у справі докази, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд дійшов до наступного висновку.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України).

Судом встановлено, що 27.09.2012 ОСОБА_1 згідно зі ст. 634 ЦК України підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції чинній на дату підписання цієї заяви, які разом становлять договір банківського рахунка. Відповідач особисто підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, ознайомився і погодився з умовами кредитування.

Таким чином між сторонами в належній формі на підставі ст. 634, 638, 1054 ЦК України шляхом приєднання був укладений кредитний договір.

Зі змісту довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що останньому були доступні кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту, максимальний розмір кредитного ліміту 29.03.2018 року був збільшений до 280000,00 гривень.

Випискою за договором №б/н за період 16.05.2008-01.03.2023 роки підтверджується, що ОСОБА_1 регулярно використовував кредитні кошти.

Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, відповідачу був відкритий кредитний рахунок, надана можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту, проте відповідач взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано розрахунок заборгованості за договором та виписку по рахунку, зі змісту яких вбачається, що станом на 26.02.2023 рік утворилась заборгованість в розмірі 521382,90 гривень, який суд вважає правильним та таким, що відповідає умовам укладеного між сторонами кредитного договору.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види зв`язності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з п.1.2.1. Положення бухгалтерський (фінансовий) облік забезпечує своєчасне й повне відображення всіх операцій банку та надання користувачам інформації про стан активів і зобов`язань, власний капітал, результати фінансової діяльності та їх зміни. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність.

Пунктом 5.1. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженою Постановою Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Виписка по рахунку є доказом на підтвердження позовних вимог позивача та виконання зобов`язання у повному обсязі за кредитним договором.

Не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем не враховані здійснені ним проплати, зі змісту виписки по рахунку та розрахунку заборгованості вбачається, що всі платежі, були враховані позивачем, відображені у виписці та у розрахунку.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Згідно з ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилами ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

В силу статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1,2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач допустив неналежне виконання умов кредитного договору, що призвело до порушення майнових прав позивача, а відтак наявні правові підстави для задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості.

Враховуючи задоволення позову в повному обсязі з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 7820,74 гривень, що відповідає положенням ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570 заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 27.09.2012 року в сумі 521382 гривень 90 копійок, яка складається з 277835 гривень 05 копійок - заборгованість за кредитом та 243547 гривень 85 копійок - заборгованість за простроченими відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570 судовий збір у розмірі 7820 гривень 74 копійки.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Подобєд О.К.