Рішення № 137527382, 15.06.2026, Баглійський районний суд м. Дніпродзержинська

№ 207/1487/26

№ 2/207/1908/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м.Кам`янське

Південний районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді Бушанської О.В.

за участю секретаря судового засідання Трохименко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс", м.Київ

до ОСОБА_1 , м.Кам`янське, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості за договором позики

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 24000,00 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що 23.03.2021 між ТОВ "Партнер Фінанс" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №39/240112124. 28.12.2023 між ТОВ "Партнер Фінанс" та ТОВ "Росвен Україна" (яке в подальшому змінило назву на ТОВ "Свеа Фінанс") укладено договір факторингу №01.02-91/23, з яким відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором №39/240112124 від 23.03.2021. Згідно з розрахунком заборгованості за договором №39/240112124 від 23.03.2021, заборгованість відповідача перед позивачем станом на дату подання позову складає 24000,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 21000,00 грн.

Ухвалою суду від 05.05.2026 відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 15.06.2026 на 10:10 годин.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначає, що відповідач не заперечує, що у 2021 році він звертався за позикою до ТОВ "Партнер Фінанс", де отримав у позику грошові кошти у розмірі 3000,00 грн, які він повернув протягом двох місяців. У зв`язку зі спливом великого проміжку часу коли відповідач повернув гроші позичальнику, відповідач позбавлений можливості надати докази повного виконання свого зобов`язання з повернення боргу. Його ніхто не попереджував стосовно нарахування занадто великих та нереальних для нього процентів за кредитом. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій ст.509, частинах першій, другій ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

15.06.2026 сторони у судове засідання не з`явились.

Позивач у поданій заяві просить розглянути справу за відсутністю його представника.

Представник відповідача у поданій заяві просить розглянути справу без участі відповідача та його представника, у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, з урахуванням приписів ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд враховує наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 23.03.2021 між ТОВ "Партнер Фінанс" (далі - позикодавець) та ОСОБА_1 (далі - позичальник) укладено договір позики №39/240112124, відповідно до п.1.1 якого, на підставі цього договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, встановленому цим договором, а позичальник зобов`язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити проценти, а також інші платежі за договором у порядку та строки, передбачені цим договором, зокрема графіком платежів.

Сума позики становить 3000,00 грн та надається позичальнику без додаткового забезпечення та залучення супутніх послуг третіх осіб (п.1.2 договору).

Мета отримання позики позичальником - споживчі цілі, що не суперечать законодавству (п.1.3 договору).

Згідно з п.1.4 договору, строк на який надається позика становить 365 днів. Позика надається позичальнику на умовах із поверненням суми позики в кінці строку користування позикою.

Комісія за видачу позики складає 28% від суми позики, що становить 840,00 грн і підлягає сплаті у строк передбачений графіком платежів (п.1.5 договору).

За умовами п.2.1 договору, позичальник повинен сплачувати позикодавцю проценти за договором за фіксованою ставкою 2% від суми позики за кожен день користування позикою в межах строку передбаченого п.1.4 тп п.2.2 договору, у порядку, розмірі та строки, встановлені в графіку платежів, що у загальному розмірі становить 21060,00 грн.

Нарахування процентів на суму позики починається з 15-го дня користування позикою (п.2.2 договору).

У розділі 9 договору, сторони узгодили графік платежів.

Вказаний кредитний договір підписано позичальником особисто.

28.12.2023 між ТОВ "Партнер Фінанс" (далі - клієнт) та ТОВ "Росвен Інвест Україна" (далі - фактор) укладено договір факторингу №01.02-91/23, пунктом 2.1 якого передбачено, що у відповідності до умов цього договору, клієнт відступає (передає) фактору права вимоги, а фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором.

У п.2.2 договору визначено, що загальний розмір заборгованостей складає 1203463576,49 грн 49 коп., згідно з реєстрами боржників, які складаються сторонами в паперовому вигляді та у формі електронного документа (реєстр 1 - 29184157,04 грн, реєстр 2- 161126975,76грн, реєстр 3 - 151356708,26 грн, реєстр 4 - 861795735,43 грн).

Згідно з п.4.1 договору сторони домовились, що фінансування (ціна договору) складає 1100076,09 грн (реєстр 1 - 89,10 грн, реєстр 2 - 176689,20 грн, реєстр 3 - 918,20 грн, реєстр 4 - 922379,59 грн).

29.12.2023 ТОВ "Росвен Інвест Україна" перераховано ТОВ "Партнер Фінанс" 1100076,09 грн - оплату фінансування згідно договору факторингу №01.02-91/23 від 28.12.2023, що підтверджується платіжною інструкцією №9408.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу №01.02-91/23 від 28.12.2023, ТОВ "Росвен Інвест Україна" набуло право вимоги "Партнер Фінанс" до відповідача за договором позики №39/240112124 від 23.03.2021 у загальному розмірі 24000,00 грн.

Рішенням єдиного учасника ТОВ "Росвен Інвест України" №1 від 25.03.2024, змінено найменування товариства з товариства з обмеженою відповідальністю "Росвен Інвест України" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс".

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості, заборгованість відповідача за спірним договором позики становить 24000,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 21000,00 грн.

Вказана заборгованість відповідачем не сплачена у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами 1,2 статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч.1,2 ст.640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За приписами ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.1ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Суд враховує, що під час укладення договору позики сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов для даного виду договорів, договір підписаний сторонами. Отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов`язки щодо його виконання. Підписавши спірний кредитний договір, відповідач надав свою згоду на оплату усіх зазначених у ньому платежів.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Положеннями статей 1077,1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за кредитним договором становить 24000,00 грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 21000,00 грн.

Суд звертає увагу, що відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної вище постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами у розмірі 21000,00 грн не є співмірною сумі кредиту - 3000,00 грн, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, суд вважає за необхідне зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів, з 21000,00 грн до 3000,00 грн.

Станом на час розгляду даної справи, відповідачем не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 6000 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 3000,00 грн, заборгованість за процентами - 3000,00 грн.

Таким чином, відповідачем були порушені умови кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості за основним боргом та сплати обумовлених договором процентів.

З урахуванням наведеного, встановивши факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо сплати заборгованості за договором позики, приймаючи до уваги набуття позивачем права вимоги до відповідача за вказаним договором на підставі договору факторингу, суд доходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.141,259,263,265,268,354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Свеа Фінанс" (м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 37616221) заборгованість за договором за договором позики №39/240112124 від 23.03.2021 у загальному розмірі 6000 (шість тисяч) грн, з яких: заборгованість за основним боргом - 3000 (три тисячі) грн, заборгованість за процентами - 3000 (три тисячі) грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Бушанська