Рішення № 137525341, 17.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/37225/25

Провадження № 2/761/4061/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Капусті Б.В.

за участі:

представника відповідача: Євдотьєва А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла зазначена позовна заява в якій позивач просить: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором № 5501343 від 18.05.2024 року в сумі 23367,22 грн. на користь ТзОВ Фінансова Компанія «Кредит Капітал».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит №5501343, згідно з умовами якого відповідач отримала кредит в сумі 6 500,00 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором.

Як зазначає позивач, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Однак відповідач власні зобов`язання щодо повернення грошових коштів згідно з умовами договору не виконала внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 23367,22 грн., відповідно до виписки з особового рахунка з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6500,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11231,22 грн., прострочена заборгованість за комісією - 736 грн., сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4900 грн.

24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 5501343 від 18.05.2024 року.

А тому так як ОСОБА_1 не виконала власні зобов`язання щодо повернення коштів ні на рахунок первісного кредитора, ні на користь позивача, для захисту порушеного права позивач звернувся до суду з цим позовом.

13.02.2026 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому уповноважений представник визнав позов частково та не заперечував проти задоволення позовних вимог в сумі 9 500,00 грн. Як зазначено у відзиві, відповідач дійсно зверталась до первинного кредитора (ТОВ «МІЛОАН») за отриманням кредиту та отримала кошти за відповідним договором. Разом із цим, Відповідач отримувала кошти не на таких умовах. Тобто, наразі Відповідач погоджується із тілом кредиту (6500,00 грн), а також частиною відсотків (3250,00 грн). У іншій частині позовні вимоги не визнає та просить у них відмовити.

Вимоги Позивача до Відповідача про стягнення заборгованості за неустойкою у розмірі 4 900,00 грн є незаконними та необґрунтованими відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Позовні вимоги про стягнення із Відповідача комісії у розмірі 736,00 грн є незаконними на підставі частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Про необхідність зазначення конкретного переліку послуг за обслуговування кредиту і їх погодження з споживачем, звертав увагу Верховний Суду у постановах від 07.04.2021 у справі №766/8096/20, від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19, від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19. З посиланням на практику Верховного Суду представник зазначив, що умова договору про комісію за обслуговування кредиту є нікчемною.

Позовні вимоги щодо нарахування відсотків у зазначеному в позові розмірі є незаконними та такими що не відповідають принципам справедливості, добросовісності і розумності, а тому мають бути обмежені з урахуванням норм законодавства та вказаних принципів сумою 2 750,00 грн як 50% від суми тіла кредиту.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судове засідання представник позивача не з`явився, подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримує, просить розглядати справу без його участі.

Уповноважений представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову визнав частково та не заперечував проти задоволення вимог в частині стягнення суми кредиту, що становить 6 500,00 грн. та відсотків в сумі 3 250,00 грн., що становить 50% тіла кредиту. В іншій частині заявлених вимог просив відмовити з підстав, викладених у відзиві.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд ухвалив про подальший розгляд справи за відсутності представника позивача.

Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 18.05.2024 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» був укладений Договір про споживчий кредит № 5501343, згідно з умовами якого відповідачу було надано кредит в сумі 6 500,00 грн., строком на 360 днів, з 18.05.2024 року по 13.05.2025 року; денна процентна ставка складає 1,16%: процентна ставка протягом першого розрахункового періоду 511,00 відсотків річних, процентна ставка протягом решти строку кредитування 511,00 відсотків річних, комісія за надання кредиту 11.50% від суми кредиту, що становить 736,00 грн. (п.п.1.2, 1.3, 1.5, 1.5.1, 1.5.2 Договору). Нараховані згідно п.1.5.2 та 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 26 453,70 грн.

Договір підписаний сторонами, що свідчить про їх згоду з визначеними умовами.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу кредит в сумі 6 500,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення від 18.05.2024 року та не заперечувалось представником відповідача під час розгляду справи судом.

При зверненні до суду з позовом позивач зазначив, що відповідач не виконала власні зобов`язання внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 23367,22 грн., відповідно до виписки з особового рахунка з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6500,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11231,22 грн., прострочена заборгованість за комісією - 736 грн., сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4900 грн.

Представник відповідача не надав суду доказів на спростування розміру заборгованості та не надав доказів виконання зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати відсотків за його користування.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги №110-МЛ.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №5501343 від 18.05.2024 року.

Як зазначено в позові, відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості вих№23927685/55521 від 12.08.2025 р. Однак матеріали позову не містять доказів надсилання вказаної претензії відповідачу.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що відповідач вказану претензію не отримувала.

Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно із ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.509-510, 526 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст.525, 625 ЦК України).

Згідно із ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли правовідносини, що витікають з кредитних договорів, які регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Стаття 1054 ЦК України вказує, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов Договору про споживчий кредит №5501343 від 18.05.2024 року виникла заборгованість в загальному розмірі 23367,22 грн., відповідно до виписки з особового рахунка з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6500,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11231,22 грн., прострочена заборгованість за комісією - 736 грн., сума по неустойці та/або процентам за порушення грошового зобов`язання - 4900 грн.

У відзиві представник відповідача зазначив, що нарахована сума відсотків є несправедливою, а тому враховуючи принцип справедливості, визнає можливість задоволення позову в цій частині на суму 2 750,00 грн., як 50% суми тіла кредиту.

Однак суд не може прийняти до уваги зазначене представником, так як підписавши Договір про споживчий кредит, відповідач добровільно погодилася на визначені у ньому умови кредитування, взяла на себе відповідні зобов`язання, зокрема погодилась на встановлений розмір процентів за користування кредитними коштами. Відповідач не зверталась до суду з позовом про визнання умов кредитного договору про встановлений розмір відсотків недійсним, не зверталась до Кредитодавця щодо внесення змін до договору в частині розміру відсотків. Крім того, діюче законодавство не передбачає можливості зменшення розміру відсотків, встановлених договором. Відповідач не надала суду доказів що нарахування відсотків проведено з порушенням умов договору.

Враховуючи зазначене, оскільки відсутні докази виконання відповідачем власних зобов`язань за кредитним договором, наявні законом передбачені підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі - 6500,00 грн. та заборгованість за відсотками в сумі - 11231,22 грн.

Щодо заявлених вимог про стягнення комісії в сумі 736,00 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з умов договору, пунктом 1.5.1 встановлена комісія в сумі 736,00 грн. за надання кредиту.

Згідно з графіком платежів зазначена сума - 736,00 грн. має повертатись щомісячно рівними частинами - по 32.00 грн. з 17.06.2024 року по 13.05.2025 року.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2, 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2, ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22), постановах Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 755/11636/21 (провадження № 61-7098св22), від 08 лютого 2023 року у справі № 168/349/20 (провадження № 61-2223св21), від 16 листопада 2022 року у справі № 755/9486/21 (провадження № 61-5581св22).

Відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним». Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов`язків.

Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу /набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.

Такі висновки зроблені в постанові Верховного Суду від 08 лютого 2023 року у справі №359/12165/14-ц.

Виходячи зі змісту вищенаведених норм, надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як обслуговування кредитної заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

Договором передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, зокрема, за надання довідок щодо стану заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки позичальниці встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитних договорів щодо обов`язку позичальниці щомісячно сплачувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемними.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20, провадження № 61-11866св21 за позовом особи до ПАТ «ПУМБ» про визнання договору недійсним.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за комісією задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення неустойки за порушення зобов`язання суд зазначає наступне.

При нарахуванні пені в сумі 4 900,00 грн. позивач не посилався на положення відповідного пункту договору.

В той же час, з відомостей про щоденні нарахування та погашення вбачається, що на підставі п.4.1 Договору було нараховано штраф в загальному розмірі 4 900,00 грн. (по 700,00 грн. нараховано 24.06.2024 року, 09.07.2024 року, 24.07.2024 року, 08.08.2024 року, 23.08.2024 року, 07.09.2024 року та 22.09.2024 року).

Пунктом 4.1 Договору про споживчий кредит передбачено зобов`язання Позичальника сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 700,00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання або неналежного виконання зобов`язання зі сплати платежів у визначені Графіком платежів дати платежів, якщо порушення триває з дати платежу більше ніж 6 днів.

Стаття 549 ЦК України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач нарахував штраф в період дії воєнного стану. А тому суд не вбачає законом передбачених підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 6500,00 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків - 11231,22 грн., в загальному розмірі 17 731,22 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн., то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

З матеріалів справи вбачається, що 01.07.2025 року ТОВ «ФК «Кредит Капітал» та АО «Апологет» укладено договір про надання правової допомоги № 0107.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу до позовної заяви додано детальний опис наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 01.07.2025 року, акт Д/1430 наданих послуг від 20.08.2025 року до договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 на суму 8000 грн.

Представник відповідача подав заяву про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та вважає що витрати позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірними із ціною позову, а також не відповідають складності справи, їх розумності та просив зменшити витрати позивача на професійну правничу допомогу до 2000,00 грн.

Таким чином враховуючи заяву відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, часткове задоволення позову (75,88% від заявлено в позові суми), так як справа є не складною, не потребує значних витрат часу, суд вважає за можливе зменшити розмір заявлених витрат на правничу допомогу до 3 500,00 грн.

Крім того, з відповідача на користь позивача на підставі положень статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі ст.ст. 509-510, 514, 525-526, 530, 610, 625, 1054, 1056-1 ЦК України, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Капітал» (м. Львів, вул.Смаль - Стоцького, 1, корп. 28, ЄДРПОУ 35234236) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредит - Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №5501343 від 18.05.2024 року в загальному розмірі 17 731 (сімнадцять тисяч сімсот тридцять одна) гривна 22 копійки, понесені по справі витрати зі сплати судового збору в сумі 1838 гривень 12 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: Н.Г.Притула