Рішення № 137524017, 16.06.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/1335/26 2/335/2235/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді Макарова В.О.,

за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу.

В обґрунтування позову вказано, що 28.07.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу JAC, реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу КІА RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу КІА RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА0424365. Внаслідок вищевказаної ДТП транспортним засобам було завдано механічних пошкоджень.

Відповідно до постанови суду, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач вказує, що ззаявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернулася потерпіла особа. На підставі даної заяви та наданих потерпілою особою документів було складено страховий акт. На підставі вище зазначеного страхового акту позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 29 750,13 грн.

Відповідно до Полісу № СА0424365, страхувальником транспортного засобу КІА RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 станом на дату ДТП був Страхувальник, ОСОБА_2 , а водієм відповідач.

Враховуючи те, що відповідач порушив умови ст.13.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», він має відшкодувати позивачу 29 750,13 грн. (14 875,10 - 50%). Таким чином, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь завдані збитки в порядку регресу у розмірі 14875,10 грн. та судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 23.02.206, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, передано на розгляд Вознесенівському районному суду міста Запоріжжя.

26.03.2026 ухвалою судді Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя від 26.03.2026 вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.

21.05.2026 до суду надійшов відзив від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Череп М.О., відповідно до якого просять в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на те, що постановою Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 29.10.202 у справі № 334/6195/25, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП було закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладання адміністративного стягнення. Оскільки в адміністративному порядку вину відповідача встановлено не було, вважають, що суд не може автоматично задовольнити позов лише на підставі наявності протоколу поліції та факту виплату грошових коштів позивачем. У даному випадку тягар доведення наявності складу цивільного правопорушення (зокрема, вини відповідача та причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і настання ДТП), на їх думку, покладається виключно на позивача відповідно до статтей 12, 81 ЦПК України. Враховуючи те, що факт заподіяння шкоди саме протиправними діями відповідача є недоведеними, а правові підстави для стягнення коштів у порядку регресу відсутні, просили у позові відмовити.

25.05.2026 представником позивача подано до суду відповідь на відзив. Позивач вважає доводи викладені у відзиві безпідставними, необґрунтованими, та просить позов задовольнити у повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу без участі представника АТ «Страхова компанія «Країна».

Відповідач у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що 28.07.2025 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу JAC, реєстраційний № НОМЕР_1 та транспортного засобу КІА RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

У постанові № 334/6195/25 від 29.10.2025 суд вказав, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405552, складеного 28.07.2025 о 22:33 поліцейським взводу 1 роти 2 батальйону УПП в Запорізькій області ДПП капралом поліції Дмитрієвим Р.В., 28.07.2025 о 20:53 в м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, 24, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Ria Rio», д/н НОМЕР_2 , при зміні напрямку руху не переконався в безпеці маневру, не був уважним та не стежив за дорожньою обстановкою, щоб відповідно реагувати на її зміну, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Jak ІТ», д/н НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_3 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження, внаслідок чого завдано матеріальної шкоди, травмовані особи відсутні, чим порушив вимоги п. 2.3 б), п. 10.1 ПДР України. Відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.

Постановою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 29.10.2025 у справі № 334/6195/25 від 29.10.2025 провадження по справі відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 405552 від 28.07.2025 за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків накладення адміністративного стягнення.

З матеріалів справи вбачається, що на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність власника автомобіля КІА RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 ОСОБА_2 , яким керував ОСОБА_1 , була застрахована в АТ «Страхова компанія «Країна» на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА0424365.

Після звернення власника пошкодженого автомобіля JAC, реєстраційний № НОМЕР_1 ОСОБА_4 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ) із заявою до АТ «Страхова компанія «Країна» про настання страхового випадку та виплату суми страхового відшкодування, АТ «Страхова компанія «Країна» було здійснено ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування у розмірі 29 750,13 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 46072 від 19.08.2025.

22.10.2025 за вих. № 78853/ІНС АТ «Страхова компанія «Країна» звернулося до відповідача ОСОБА_1 із претензією про відшкодування шкоди в порядку регресу, яку відповідач проігнорував.

Судом встановлено, що на день розгляду справи відповідач не відшкодував позивачу заявлений у позові розмір шкоди в порядку регресу.

Пунктом 4 постанови Пленуму ВССУ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» визначено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1167, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до частини п`ятої статті 1187 ЦК України, особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для відповідальності, а саме: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною дією та шкодою. Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.

У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить про те, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 335/8507/16-ц (провадження № 61-23811св18) зроблено правовий висновок про те, що така обставина, як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Застосування пункту 7 статті 247 КУпАП можливе виключно у випадку наявності вини особи у скоєнні адміністративного правопорушення. Натомість у разі відсутності вини особи в скоєнні ДТП провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи представника відповідача щодо недоведеності факту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не заслуговують на увагу та не є підставою для звільнення його від цивільної відповідальності.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідачем не було надано будь-яких доказів на спростування обставин дорожньо-транспортної пригоди, та даних, що ОСОБА_5 був винуватцем ДТП 28.07.2025.

Судом на підставі наданих належних та допустимих доказів встановлено, що 28.07.2025 мало місце ДТП за участю автомобіля відповідача.

Вищевказаним спростовуються і доводи представника відповідача про те, що жодним доказом не було доведено вини відповідача у вчиненні такого ДТП.

Згідно з ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі звини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно ч. 13.2 ст. 13 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником є громадянин України - учасник війни, особа з інвалідністю II групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до I або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об`єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу.

Відповідно до ст. 38-1.1 Закону України ««Про обов`язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, що діяла на момент ДТП, у разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом 13.2 статті 13 цього Закону (при укладенні договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Має місце два володільця джерела підвищеної небезпеки, які були учасниками ДТП. При чому, щодо одного учасника у даному випадку потерпілого, протокол про адміністративне правопорушення не складався. Щодо іншого учасника ДТП (відповідача ОСОБА_1 ) провадження закрито з нереабілітуючих підстав. Тому відповідно до ч. 5 ст. 1187 ЦК, саме на ОСОБА_1 законом покладено доведення відсутності винуватості у завданні шкоди, або обов`язок відшкодування завданої шкоди, чого не було виконано.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 вчинив ДТП, що підтверджується постановою Дніпровського районного суду міста Запоріжжя від 29.10.2025 у справі № 334/6195/25 від 29.10.2025, та враховуючи те, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу КІА RIO, реєстраційний № НОМЕР_2 , яким керував відповідач під час ДТП, була застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № СА0424365 у АТ «Страхова компанія «Країна», яким згідно страхового полісу та вимог чинного законодавства було здійснено ОСОБА_4 виплату страхового відшкодування у розмірі 14875,10 грн, суд вважає за необхідне стягнути на користь АТ «Страхова компанія «Країна» матеріальну шкоду у розмірі 14875,10 грн. в порядку регресу. Повернення сплачених позивачем коштів повинно відбуватися саме в порядку регресу.

Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об`єктивності.

У зв`язку із задоволенням позову з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 81, 89, ч. 2 ст. 141, ч. 2 ст. 247, 263-265, 273, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» у рахунок відшкодування у порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 14 875 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 10 коп. та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна», місцезнаходження: м. Київ, вул. Електриків, 29А, код ЄДРПОУ 20842474.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНЗР НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Повний текст рішення складено 16.06.2026.

Суддя В.О. Макаров