Рішення № 137522870, 18.06.2026, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа №932/6226/26

Провадження №2а/932/101/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Стадченко О.В., при секретарі Лисенко Д.А., за участю представника позивача Усенко А.О., представника відповідача Седова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діють Шевчук Ольга Миколаївна, ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

14 травня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Дніпра з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 травня 2026 року позивач дізнався про наявність щодо нього відкритого виконавчого провадження НОМЕР_4, яке перебуває на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України та відкрите на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 №8 від 11.03.2026. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 11 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову №8 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так, розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 установлено, що директор ТОВ «ТПК СТАТУС» ЄДРПОУ 37086220, ОСОБА_1 порушив правила ведення військового обліку на підприємстві, а саме, не направив інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах та техніці, за встановленою формою, який відповідно до ст.15 Постанови КМУ від 28.12.2000 №1921 «Про затвердження положення про військово-транспортний обов`язок» керівниками підприємств, установ та організацій подають щороку до 20 червня та 20 грудня, чим порушив вимоги частин 1 та 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність), скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП. Відповідачем постановлено накласти на позивача штраф у розмірі 34 000,00 грн.

З вказаною постановою позивач не згоден, вважає що вона винесена із порушенням законодавства та підлягає скасуванню, з огляду на наступне. Постанова не містить конкретну кваліфікацію правопорушення- коли саме позивачем не було направлено інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах та техніці, а також посилання на відповідну конкретну норму права, адже диспозиція статті 210-1 КУпАП є бланкетною і повинна відсилати на конкретні пункти за наявності, частину, статтю, нормативно- правовий акт. Лише наявність в описовій частині постанови формального описання обов`язку, який покладено на директора підприємства, без відображення суті правопорушення, періоду, за який нібито не було подано відповідні відомості, посилання на конкретну відсильну норму зумовлює протиправність винесеної постанови. Оскаржувана постанова винесена 11.03.2026. Незазначення у постанові точного періоду, за який нібито не було подано зазначену інформацію підприємством, зумовлює неможливість встановити факт дотримання або недотримання уповноваженим органом строку притягнення до адміністративної відповідальності. Як зазначено у постанові, відповідно до ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався. Проте, посилання на нескладення протоколу за ст.258 КУпАП (ч.ч.6,7, які регламентують складення протоколу за вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу) є помилковими, адже характерною умовою є неявка без поважних причин або неповідомлення причин неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, будучи належним чином повідомленого про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, підтвердних документів про отримання особою виклику або якщо особа подала відповідну заяву, в якій вона не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Матеріали адміністративної справи не містять підтвердних документів про відправку такого повідомлення, тобто позивача не було повідомлено належним чином про розгляд справи, позивач не подавав заяву, у якій він не оспорює допущене порушення. Таким чином, відповідачем порушено процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності. Також позивач зазначає, що постанова не містить усі необхідні дані, а саме відсутня інформація про те, що постанова вважатиметься виконаною у разі сплати протягом десяти календарних днів з дня набрання такою постановою законної сили не менш ніж 50% розміру штрафу, як це передбачено ст.283 КУпАП. Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм процесуального законодавства, а в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, докази зворотного не містяться в матеріалах адміністративної справи, а тому така постанова підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року, справу було передано на розгляд судді Стадченко О.В.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року відкрито провадження по справі, справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник відповідача Базакуц О.І. через систему «Електронний суд» 22.05.2026 подала до суду відзив на позовну заяву з долученою копією справи про адміністративне правопорушення №8 за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 11.03.2026, відповідно до якого сторона відповідача не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються на обставинах справи. Уповноваженими особами ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що ТОВ «ТПК СТАТУС» має на своєму балансі транспортні засоби, але не направляє інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах та техніці, за встановленою формою, який відповідно до ст. 15 Постанови КМУ від 28.12.2000 року № 1921 «Про затвердження положення про військово-транспортний обов`язок», керівниками підприємств, установ та організацій подають щороку до 20 червня та 20 грудня, чим порушує вимоги частини 1 та 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тому 07.02.2026 року було складено лист-виклик на 20.02.2026 року керівнику підприємства ТОВ «ТПК СТАТУС» (ЄДРПОУ 37086220) Володимиру АНДРУСЯКУ №1344 та надіслано рекомендованим листом (квит. №4903100197027 від 10.02.2026 року) на адресу підприємства. Вказаний лист підприємством було отримано 17.02.2026 року (докази додаються).

20.02.2025 року керівник підприємства за листом-викликом не з`явився, протягом 7 днів про причини неявки не повідомив, тому у зв`язку з порушенням правил ведення військового обліку на підприємстві, а саме, не направлення інформації про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах та техніці, за встановленою формою, який відповідно до ст. 15 Постанови КМУ від 28.12.2000 року №1921 «Про затвердження положення про військово-транспортний обов`язок», керівниками підприємств, установ та організацій подають щороку до 20 червня та 20 грудня, чим порушено вимоги частини 1 та 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» неявкою Позивача на лист-виклик, без складання протоколу (відповідно до ст. 258 КУпАП) 11.03.2026 року на керівника ТОВ «ТПК СТАТУС» Андрусяка Володимира Володимировича було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Постанова була направлена рекомендованим листом (квит. №4903100192033 від 11.03.2026 року) за місце реєстрації керівника підприємства. Постанова Позивачем не була отримана, а лист з постановою було повернуто 31.03.2026 до Відповідача (з відмовою про отримання та у зв`язку з закінченням встановлено терміну зберігання). Постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення та сплиття термінів оскарження. Оскільки у встановлений законом термін штраф не було сплачено, постанова була направлена на виконання до Державної виконавчої служби. Тому мотивуючи клопотання про поновлення строку тим що Позивач не був присутній під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та про наявність оспорюваної постанови дізнався лише 13.05.2026 після того як дізнався про наявність відкритого щодо нього виконавчого провадження НОМЕР_4 є введенням в оману суду, оскільки виклик керівником було отримано, а на розгляд адміністративної справи Позивач не з`явився з власної ініціативи, заздалегідь знаючи що розгляд вже призначено.

26.05.2026 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив від представника позивача Шевчук О.М., згідно якої сторона позивача заперечує проти відзиву, з огляду на таке. З долученого до відзиву листа-виклику встановлено, що позивача як керівника підприємства ТОВ «ТПК СТАТУС» було викликано на 20.02.2026 року о 09:00 до ІНФОРМАЦІЯ_1 для складання адміністративного протоколу відповідно до ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Відповідно до п. 10 Розділу ІІ Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 01 січня 2024 року № 3 (далі - Інструкція) особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про дату, місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три доби до дня розгляду справи. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, повідомляється про місце і час розгляду справи при підписанні протоколу (у разі його складення) або окремим повідомленням про розгляд справи (додаток 8), яке вручається особі особисто під підпис або надсилається (в тому числі централізовано) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не повідомляється про місце і час розгляду справи у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 КУпАП, якщо особа подала заяву про визнання правопорушення. У разі оформлення повідомлення про розгляд справи на бланку керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки засвідчує його особистим підписом та скріплює гербовою печаткою. В описі вкладення зазначається інформація про найменування поштового відправлення, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається поштове відправлення, найменування вкладення із кількістю аркушів. До матеріалів справи відповідачем долучені докази відправлення листа- виклику, а саме опис вкладення до цінного листа, накладну №4903100197027, фіскальний чек, повернуте повідомлення про вручення та трекінг листа з сайту «Укрпошта» для відстежування статусу відправлення. Як визначено Інструкцією, повідомлення про розгляд справи вручається або особисто, або надсилається засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення на адресу місця проживання (перебування), зазначену особою під час уточнення облікових (персональних) даних, або на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання. Відповідачем не надано доказів на підтвердження відправлення виклику на зареєстроване місце проживання Відповідача - АДРЕСА_1 . Натомість Відповідач направив лист-виклик на адресу юридичної особи. Однак, звертаємо увагу суду, що накладна №4903100197027 містить наступні дані про одержувача - юридична особа ТОВ ТПК СТАТУС ІНКОРПОРЕЙТЕД, номер контактної особи - 0675601551. Такі ж дані про отримувача зазначені у письмовому повідомленні про вручення. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань найменування юридичної особи - ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТОРГІВЕЛЬНО-ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ «СТАТУС» (ТОВ «ТПК «СТАТУС»), в розділі інформація для здійснення зв`язку вказаний офіційний номер телефону: НОМЕР_1 .

Таким чином, відповідачем направлено лист-виклик зовсім іншій юридичній особі, зазначення некоректного номеру телефону створює неможливість отримання цього відправлення ТОВ «ТПК «СТАТУС», керівником якого є ОСОБА_1 .

Використовуючи один із поширених застосунків для перевірки приналежності номеру телефону, було встановлено, що зазначений Відповідачем номер телефону контактної особи належить особі Роману Черниенко, який не є співробітником ТОВ «ТПК «СТАТУС».

Отже, відповідач не направив належним чином лист-виклик ОСОБА_1 , що унеможливило реальне отримання такого виклику Позивачем і явку до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неналежність направлення виклику на розгляд справи про притягнення відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210-1 КУпАП зумовлює невідповідність посилання відповідача на нескладення протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідачем порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності, що має наслідком визнання постанови протиправною, її скасування та закриття провадження.

Враховуючи, що виклик було надіслано юридичній особі ТОВ ТПК СТАТУС ІНКОРПОРЕЙТЕД, а не ТОВ «ТПК «СТАТУС» і не за зареєстрованим місцем проживання Позивача, зазначений контактний номер телефону не належить ані ТОВ «ТПК «СТАТУС», ані позивачу, ані будь-якому із працівників ТОВ «ТПК «СТАТУС», що унеможливлює отримання сповіщення про прибуття надісланого листа, а також відсутність на письмовому повідомленні про вручення відмітки про вручення, ПІБ особи одержувача, дати вручення, підпису одержувача, сказане зумовлює, що надісланий лист-виклик було надіслано та отримано не позивачем або іншою уповноваженою особою ТОВ «ТПК «СТАТУС».

Позивач не був належним чином повідомлений про його виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Докази належного вручення позивачу або будь-якій уповноваженій особі ТОВ «ТПК «СТАТУС» виклику від відповідача матеріали справи не містять. Посилання відповідача про належність повідомлення про розгляд адміністративно справи шляхом направлення виклику позивачу і нібито неприбуття на нього, що зумовило нескладення протоколу, не знаходить свого підтвердження належними та достовірними доказами.

Щодо твердження відповідача про направлення постанови по справі про адміністративне правопорушення та нібито введення суду в оману стосовно моменту її отримання для поновлення процесуального строку. У разі коли адресат (одержувач) відмовляється засвідчити своїм підписом або в інший спосіб, передбачений оператором поштового зв`язку, факт відмови від одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом, такі поштове відправлення, поштовий переказ зберігаються у приміщенні об`єкта поштового зв`язку протягом установленого пунктом 101 цих Правил строку (крім рекомендованих листів з позначками "Судова повістка", "Повістка ТЦК"), після закінчення якого повертаються оператором поштового зв`язку за зворотною адресою. Відповідно до п. 102 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою КМУ від 5 березня 2009 р. № 270 після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику, крім випадків, коли відправником надано розпорядження "не повертати". Повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно. Таким чином, відмова від поштового відправлення зумовлює негайне повернення, що виключає повернення у зв`язку із закінченням встановленого терміну зберігання. Така умова не стосується листів із поміткою «Повістка ТЦК», однак, як встановлено із доданих до матеріалів копії листа, то постанова надіслана рекомендованим листом із повідомленням про вручення без відповідних поміток «Повістка ТЦК». Отже, сказане зумовлює, що одержувач не відмовлявся від постанови та фактично повернення відбулося не через відмову від отримання. Лист із постановою повернувся до відправника саме через закінчення встановленого строку зберігання. Повернення повістки про виклик до суду з вказівкою причини повернення «за закінченням терміну зберігання» не свідчить про відмову сторони від одержання повістки чи про її незнаходження за адресою, повідомленою суду. Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №216/3765/16-ц. Аналогічну позицію можна застосувати і до відправлення листа з постановою.

Враховуючи ті обставини, що з боку відповідача порушено процедуру притягнення до адміністративної відповідальності - не було належним чином повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не було складено протокол про адміністративне правопорушення, постанова містить значні недоліки, про що заначено у позовній заяві, вважаємо, що позовні вимоги у цій справі повинні бути задоволені у повному обсязі. З боку відповідача у відзиві не спростоване порушення процедури притягнення до адміністративної відповідальності позивача, а тому відповідачем не доведено як суб`єктом владних повноважень, що винесена постанова, і як наслідок накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на позивача, є законним.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на відзив на позовну заяву. Просила позовні вимоги задовольнити, скасувати постанову №8 від 11.03.2026, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000 грн. та провадження у справі закрити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши письмові докази, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до такого висновку.

Згідно з постановою №8 від 11.03.2026, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 . ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000,00 грн.

За змістом означеної постанови:

«директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТАУС» ЄДРПОУ 37086220, ОСОБА_1 , порушив правила ведення військового обліку на підприємстві, а саме, не направив інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах та техніці, за встановленою формою, який відповідно до ст.15 Постанови КМУ від 28.12.2000 року №1921 «Про затвердження положення про військово- транспортний обов`язок», керівниками підприємств, установ та організацій подають щороку до 20 червня та 20 грудня, чим порушив вимоги частини 1 та 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Враховуючи, що вищезазначені дії (бездіяльність) скоєні особою в умовах особливого періоду, то ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП».

Відповідно до ст.258 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення не складався.

Оскаржуваною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 34 000,00 грн.

Не погодившись із постановою №8 від 11 березня 2026 року, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Кодексом України про адміністративні правопорушення, завданням якого є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

У межах розгляду цієї справи суду належить здійснити перевірку постанови відповідача як рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності на предмет її відповідності вимогам законності, верховенства права, правам, свободам та законним інтересам осіб, вимогам розумності, добросовісності, безсторонності (неупередженості).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 235 КУпАП передбачено, що Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсування військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Положеннями ст. 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Як передбачено ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої вона винесена.

Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, встановлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Фактичні дані, які містяться в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення, не дають можливості встановити факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Так, в описовій частині постанови зазначено наступне: «Директор Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК СТАУС» ЄДРПОУ 37086220, ОСОБА_1 , порушив правила ведення військового обліку на підприємстві, а саме, не направив інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах та техніці, за встановленою формою, який відповідно до ст.15 Постанови КМУ від 28.12.2000 року №1921 «Про затвердження положення про військово- транспортний обов`язок», керівниками підприємств, установ та організацій подають щороку до 20 червня та 20 грудня, чим порушив вимоги частини 1 та 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Данною постановою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень.

Відповідно до ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п`ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі п`ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З досліджених судом матеріалів справи №8 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, судом встановлено таке.

Відповідно до постанови КМУ № 1921 від 28 грудня 2025 року, а саме частини 15, керівники підприємств, установ та організацій подають територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки щороку до 20 червня та 20 грудня інформацію про наявність транспортних засобів і техніки, їх технічний стан, а також про громадян, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях на таких транспортних засобах і техніці, за формою згідно з додатком 1. Інформація про наявність водних транспортних засобів та їх технічний стан подається за формою та у порядку, що встановлені Міноборони разом з Мінінфраструктури.

Однак описова частина постанови №8 містить в собі лише формальне описання обов`язку, який покладений на керівника підприємства вказаною постановою, та не містить у собі відображення того, за який період не було подано відповідні відомості ОСОБА_1 .

Також в описовій частини постанови №8 зазначено, що через неподання відомостей, ОСОБА_1 порушив частину 1 та 2 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», але відповідний закон містить у собі 27 статей, а у самій постанові відсутні будь-які конкретні посилання на статтю, норми якої було порушено, через що неможливо встановити яку саме законодавчу норму могло бути порушено.

Суд звертає увагу й на те, що резолютивна частина оскаржуваної постанови не містить інформації про визнання позивача ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, хоча зазначено про накладення на нього штрафу.

З огляду на наведене, суд зауважує, що так як відповідачем не було винесено рішення про визнання позивача винним у вчинені адміністративного правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП, накладення штрафу в цьому випадку порушує приписи ст.ст. 9, 23 КУпАП.

Незважаючи на те, що встановлені судом вищенаведені недоліки постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП, є безумовною підставою для її скасування, суд вбачає з боку відповідача порушення норм та правил розгляду встановлений Наказом Міністерства оборони № 3 від 01 січня 2024 року «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення», відповідно до якого не було складено протоколу про адміністративне правопорушення, не було дотримано процедури повідомлення та виклику особи на засідання по розгляду відповідного протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності.

Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення №8 від 11.03.2026 не містять у собі допустимих і достатніх доказів належного виклику ОСОБА_1 для складання протоколу про адміністративного правопорушення та його розгляду.

У наданих представником відповідача копії матеріалів справи про адміністративне правопорушення №8 від 11.03.2026 міститься лист -виклик адресований ТОВ «ТПК СТАТУС» ОСОБА_4 від 07.02.2026 №1344, згідно якого керівник підприємства викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 20 лютого 2026 року о 09:00 год. для складання адміністративного протоколу за ч.3 ст.210-1 КУпАП. До листа додано накладну АТ «Укрпошта» №49031001972027 з описом вкладення цінного листа, яке містило вищевказаний лист - виклик від 07.02.2026 №1344. Проте, інформація щодо отримання листа - виклику адресатом у відповідних графах накладної АТ «Укрпошта» відсутня, як і відсутня інформація щодо дати отримання листа та особи, якою його отримано. Доданий до матеріалів справи витяг з сайту АТ «Укрпошта» за номером трекінгу з інформацією про «вручення одержувачу», не може бути прийнято до уваги, оскільки не містить інформації щодо особи одержувача.

За таких обставин, суд, з урахуванням положень пункту 4 частини третьої статті 2, частини другої статті 77 та частини четвертої статті 159 КАС України вважає, що доводи представника позивача щодо відсутності доказів належного виклику позивача до ТЦК є обґрунтованими, а сторона відповідача доказів на спростування наведеного не надала.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов`язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим, і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

Варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Всупереч даним вимогам, вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується належними та допустимими доказами. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого покладено обов`язок доказування вини, не доведена наявність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення та правомірність винесеної постанови про накладення на позивача штрафу, передбаченого санкцією ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що оскільки в діях позивача відсутні подія і склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то постанову №8 від 11 березня 2026 року слід скасувати, а провадження у справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 належить задовольнити.

За матеріалами справи встановлено, що при зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1331,20 грн. Таким чином, оскільки суд першої інстанції за результатами розгляду даної справи дійшов висновку про задоволення позову та скасування постанови, то керуючись статтею 139 КАС, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 1331,20 грн.

Керуючись ст.ст.77, 139, 205, 241-246, 286, 268-271 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах та від імені якого діють ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Визнати протиправною постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №8 від 11 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 34 000,00 гривень.

Скасувати постанову №8 від 11 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34 000,00 гривень.

Закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено та підписано суддею 18.06.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса знаходження: АДРЕСА_2 .

Суддя: О.В.Стадченко