Ухвала суду № 137522798, 16.06.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/20090/24

Провадження №2/523/2124/26

У Х В А Л А

"16" червня 2026 р. м. Одеса

Пересипський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання Дяченко Т.С.,

представника позивача ОСОБА_1 адвокат Кім М.М.,

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 адвоката Чукітової В.В.,

розглянувши у відкритому судового засіданні, в залі суду №17 м. Одеси, клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Чукітової В.В., про витребування доказів, заявлене по цивільній справі № 523/20090/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми «Тетяна», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Пересипського районного суду м. Одеси перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми «Тетяна», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, яким позивач просить:

- в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 01.03.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за №147, в розмірі 125 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.11.2024 еквівалентно 5 160 750 гривень, звернути стягнення на предмет іпотеки: нежилі приміщення першого поверху, загальною площею 239,9 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власник: ПРИВАТНА ФІРМА «ТЕТЯНА» (код ЄДРПОУ: 22481342, адреса: 65025, м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 21-А), шляхом продажу на електронних аукціонах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження».

31.03.2026 року представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 адвокат Чукітова В.В. подала до суду клопотання про витребування доказів, яким проситьвитребувати у Державної Прикордонної Служби України відомості інформацію у вигляді довідки:

- чи перебувала громадянка України на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 на території України в період часу з 01.01.2023 року по 23.03.2026 року?

- в які дні громадянка України на ім`я ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 перетинала державний кордон України в період часу з 01.01.2023 року по 23.03.2026 року?

- чи перебував громадянин України на ім`я ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.01.2006р.) ІНФОРМАЦІЯ_2 на території України в період часу з 01.01.2023 року по 23.03.2026 року?

- в які дні громадянин України на ім`я ОСОБА_4 (паспорт НОМЕР_2 , виданий Марганецьким МВ УМВС України в Дніпропетровській області 17.01.2006р.) ІНФОРМАЦІЯ_2 перетинав державний кордон України в період часу з 01.01.2023 року по 23.03.2026 року?»

Обґрунтовано клопотання тим, що на підставі довіреності від 08.06.2023 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. та зареєстрованої в реєстрі за №512, ОСОБА_3 в особі ОСОБА_5 , з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з іншої сторони, укладено Договір про відступлення прав вимоги від 19.06.2023 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського округу Шкодою О.М., який зареєстровано в реєстрі за №3123. На аркуші справи 21 том 2 міститься лист від СВ ГУНП у м. Києві від 24.12.2025р., додатком до якого є ухвала слідчого судді Подільського районного суду міста Києва по справі №758/20021/25 від 22.12.2025р. Відповідно до даної ухвали, вказано, що «до Подільського управління поліції надійшла заява ОСОБА_2 щодо вчинення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко М.О. підроблення офіційного документа, а саме - Довіреності №512 від 08.06.2023, посвідченої ОСОБА_6 , якою надано право (з метою використання укладення договорів про відступлення прав вимоги) його підроблювачем чи іншою особою за попередньою змовою групою осіб, задля подальшого заволодіння чужим майном. В ході досудового розслідування на виконання доручення слідчого, сектором кримінального аналізу ВКП Подільського УП ГУНП у м. Києві додатково перевірено факт перетину кордону ОСОБА_3 , про що долучені відповідні документи, які підтверджують відсутність ОСОБА_3 в період часу з 16.03.2022р. по 27.07.2023р. на території України. Також, надано інформацію з реєстру довіреностей, що підтверджує факт видачі приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бровченко Мариною Олександрівною довіреностей 10.04.2023р. у реєстрі нотаріальних дій №300, 30.05.2023 у реєстрі нотаріальних дій №474, 08.06.2023 №512, дія яких на теперішній час припинена, що посвідчують права ОСОБА_5 вчиняти дії від імені ОСОБА_3 . Відповідно, вказані довіреності, при наявності на них підпису ОСОБА_5 та приватного нотаріуса Київського нотаріального округу мають ознаки підробки, хоча й використовуються в судових засіданнях, при взаємодії з приватними виконавцями тощо. У зв`язку із чим, у відомостях, які знаходяться та зберігаються в Пересипському районному суді м. Одеси в матеріалах цивільної справи №523/20090/24 містять відомості про можливий факт використання завідомо підробленого документа, а саме, Довіреності №512 від 08.06.2023р., посвідченої Бровченко М.О.». Крім того, є обґрунтовані сумніви щодо справжності обставин, які викладені в пункті 4.6. Договору про відступлення прав вимоги. У вказаному пункті 4.6. зазначено, що до укладення цього договору до відома представника Первісного кредитора доведено зміст заяви Нового Кредитора від 19.06.2023 року про те, що вона у фактичних шлюбних відносинах та у зареєстрованому шлюбі не перебуває. Договір посвідчено за згодою чоловіка Первісного кредитора, ОСОБА_4 , підпис якого засвідчено Бровченко М.О., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, 08.06.2023 року за реєстровим №511. З огляду на те, що заява-згода ОСОБА_4 була посвідчена тим самим приватним нотаріусом, який посвідчував і Довіреність, видану нібито від імені ОСОБА_3 на ОСОБА_5 08.06.2023 року, у ОСОБА_2 виникають обґрунтовані та об`єктивні сумніви щодо реальності та законності вчинення зазначених нотаріальних дій.

У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ОСОБА_7 підтримала заявлене клопотання у повному обсязі, просила його задовольнити, надала пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Також просила поновити строк на подачу клопотання, оскільки сумніви щодо реальності та законності вчинення нотаріальних дій виникли після отримання інформації в ході досудового розслідування.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кім М.М. заперечувала проти задоволення клопотання про витребування доказів. Зазначила, що адвокат Чукітова В.В. пропустила строк для звернення з таким клопотанням. Також, заявлена до витребування інформація не стосується предмета позову.

Вивчивши доводи клопотання, вислухавши думки сторін, суд дійшов висновків про відмову у задоволенні клопотання про витребування доказів, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як слідує з уже усталеної практики Європейського суду з прав людини, вимоги, що виникають з права на змагальні провадження фактично є однаковими для цивільних та кримінальних проваджень (Werner v. Austria (Вернер проти Австрії), заява №138/1996/757/956, п. 66). Досить часто у судовій практиці виникає конкуренція двох принципів (вимог процесуального законодавства), а саме, дотримання змагальності та дотримання розумних строків розгляду справи, що було, зокрема, предметом дослідження у роботі «Як зберегти баланс забезпечення справедливого публічного розгляду справи та дотримання розумного строку». Так, у своїй діяльності Суд виходить з того, що бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderost-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), заява №104/1995/610/698, п. 30). Застосовуючи зазначений підхід, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі №134/18/13-ц, виходив також з того, що у пункті 1 статті 6 Конвенції гарантується «процесуальна» справедливість, тобто змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (рішення «Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece» №54111/07); справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом загалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (рішення «Mirolubovs and Others v. Latvia», №798/05, №103).

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 84 ЦПК України, в разі, якщо учасник справи не має можливості самостійно надати докази, він вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

Надаючи правову оцінку заявленому адвокатом Чукітовою В.В. клопотанню про витребування доказів, суд зазначає наступне.

Предметом заявленого позову ОСОБА_1 є вимоги до Приватної фірми «Тетяна» про звернення стягнення на предмет іпотеки,в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 01.03.2021 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. та зареєстрованим в реєстрі за №147, в розмірі 125 000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 22.11.2024 еквівалентно 5 160 750 гривень.

В свою чергу, клопотанням про витребування доказів від 31.03.2026 року адвокат Чукітова В.В. просить суд витребувати відомості у Державної Прикордонної Служби України щодо перетину кордону ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , в період часу з 01.01.2023 року по 23.03.2026 року. Заявленими до витребування відомостями адвокат Чукітова В.В. має намір довести суду обставини відсутності на території України ОСОБА_3 , станом на дату посвідчення довіреності від 08.06.2023 року, на користь ОСОБА_5 , яка у подальшому від її імені уклала Договір відступлення права вимоги від 19.06.2023 року, на підставі якого позивач подала до суду даний позов про звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, п. 4.6 Договору відступлення права вимоги від 19.06.2023 року містить посилання на згоду на його укладення від чоловіка ОСОБА_4 , відносно якого також є інформацію щодо відсутності його на території України, на дату надання згоди. Зазначені обставини можуть свідчити про недійсність або неукладеність договору відступлення права вимоги. Також адвокат Чукітова В.В, повідомила про подачу до Голосіївського районного суду м. Києва позову про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 19.06.2023 року.

Статтею 204 цього Кодексу передбачена презумпція правомірності правочину. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Також, відповідно до статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Довіреність - це односторонній правочин, що фіксує межі повноважень представника, який, діючи на підставі довіреності, створює права та обов`язки безпосередньо для довірителя.

Суд констатує, що предметом даного позову є вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд в рамках даної справи не вирішує позовні вимоги про недійсність довіреності та/або договору відступлення права вимоги.

В умовах того, що суд не розглядає позовні вимоги про визнання недійсної довіреності від 08.06.2023 року, посвідченої від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 та договору відступлення права вимоги від19.06.2023 року, заявлена до витребування інформація про перетин кордону України ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , не стосується предмету позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, оцінка договору відступлення права вимоги на предмет суперечності приписам законодавства, якщо суд не вирішує позовні вимоги про визнання недійсним наведеного договору, є обмеженою, та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в ст. 204 ЦК України.

Під час розгляду справи суд не може виходити за межі вирішувального спору, та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення права вимоги. Проте, суд повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах.

Таке правозастосування узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними зокрема у постанові від 10.09.2025 року у справі № 369/13444/20.

Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Саме наведеними положеннями чинного законодавства України та судовою практикою керувався суд, при витребуванні у позивача оригіналів договору позики, договору іпотеки та договору відступлення права вимоги, які були надані суду.

З огляду на викладене, заявлена до витребування адвокатом Чукітовою В.В. інформація не стосується предмету заявленого позову звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції", заява № 12964/87, § 59).

Керуючись ст.ст. 84, 91, 116, 117, 260, 261, 263 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання представника третьої особи ОСОБА_2 адвоката Чукітової В.В. про витребування доказів, поданого по цивільній справі № 523/20090/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватної фірми «Тетяна», третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, може бути включено в апеляційну скаргу на рішення суду.

Суддя: К.О. Далеко