Ухвала суду № 137521888, 17.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4351/26

Провадження № 1-кс/461/3762/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчої ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання слідчого відділу розслідувань злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42026140000000089 від 11.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2026 року до суду надійшло погоджене прокурором клопотання слідчого відділу розслідувань злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №42026140000000089 від 11.05.2026 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , діючи з прямим умислом, спрямованим на організацію та сприяння в незаконному переправленні осіб через державний кордон України, з невстановленими в ході досудового розслідування особами, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 30.04.2026, усвідомлюючи можливості незаконного збагачення внаслідок задоволення попиту на незаконний перетин кордону України громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, які не мають права на безперешкодний виїзд за межі України, здійснював пошук вказаних осіб, з корисливих мотивів, та вчинив злочин за наступних обставин.

У кінці квітня 2026 року, з метою працевлаштування за межами України в період дії правового режиму воєнного стану, запровадженого у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, у ОСОБА_6 виник умисел на виїзд за межі території України, попри встановлені обмеження щодо виїзду громадян України чоловічої статі віком від 23 до 60 років.

ОСОБА_5 , будучи обізнаним про намір ОСОБА_6 покинути територію України та усвідомлюючи відсутність у останнього законних підстав для перетину державного кордону України в умовах дії правового режиму воєнного стану, вирішив використати вказані обставини з корисливою метою.

З цією метою, 30.04.2026 ОСОБА_5 під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 повідомив останньому про те, що він разом із невстановленими досудовим розслідуванням особами зможе допомогти в організації переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, поза межами пунктів пропуску у напрямку Румунії, та про вартість його послуг, яка становитиме 8 000 доларів США, частину з яких, в сумі 4 000 доларів США, ОСОБА_6 повинен передати йому до початку реалізації незаконного переправлення через державний кордон України.

У подальшому, 04.06.2026 об 20:30 год. продовжуючи реалізовувати свій спільний з невстановленими досудовим розслідуванням особами злочинний умисел, спрямований на незаконне переправлення військовозобов`язаних осіб через державний кордон України, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Тершаковців, 6А, біля входу у готель «Євроготель» під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 повідомив та запевняв останнього, що він виступає гарантом і повністю несе відповідальність за переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України, а також повідомив, що після отримання завдатку, він організує перетин державного кордону ОСОБА_6 .

Окрім цього, 11.06.2026 об 11:30 год. ОСОБА_5 , перебуваючи за адресою: м. Львів, вул. Кульпарківська, 95, біля 8 корпусу КНП ЛОР ЛОКПЛ, під час особистої зустрічі із ОСОБА_7 повідомив останньому, що після передачі раніше обумовленої суми коштів організує переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України протягом одного-двох днів, та час перетину кордону буде становити орієнтовно 40 хвилин. Також повідомив, що кінцева точка перетину державного кордону України Румунія, а також те, що за додаткову оплату у сумі 300 Євро, він та його спільники посприяють у легалізації в`їзду у Європу ОСОБА_6 .

Так, 16.06.2026 близько 13.00 год ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: м.Львів, вул. Стрийська, 199, на території авторинку КАРБАЗАР, де зустрівся з ОСОБА_5 та за його вказівкою передав йому несправжні (імітаційні) засоби, які імітують автентичні грошові кошти, номіналом по 100 доларів США кожна, в загальній кількості 80 (вісімдесят) штук, на загальну суму 8000 доларів США (згідно курсу НБУ станом на 16.06.2026 становить 358 400 грн), як незаконну грошову винагороду за організацію незаконного переправлення ОСОБА_6 через державний кордон України.

Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

16 червня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Слідчий у клопотанні зазначає, що з метою гарантії та забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов`язків, із врахуванням положень ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України та ч. 3 ст. 183 КПК України, йому необхідно обрати розмір застави у 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що зможе достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1-4, 8 ч. 5 ст. 191 КПК України. Саме такий розмір застави та покладення указаних вище обов`язків забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_5 обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти вищевказаним ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Тому просить клопотання задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні щодо задоволення клопотання поклався на розсуд суду. Пояснив, що офіційно не працевлаштований, неодружений, дітей на утриманні не має, нерухомого майна не має. Також зазначив, що автомобіля у власності не має, однак користується автомобілем марки «Lexus». Просив здійснювати розгляд клопотання без участі захисника та зменшити розмір застави.

Окрім того, судом встановлено, що в матеріалах клопотання міститься заява ОСОБА_5 (а.с. 29), відповідно до якої останній відмовився від призначеного йому захисника ОСОБА_8 , зазначивши, що бажає, аби його захист здійснював адвокат, якого залучать його родичі.

Заслухавши думку прокурора поданого клопотання, пояснення підозрюваного, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Встановлено, що слідчим управлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42026140000000089 від 11.05.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.

16.07.2026 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львів, громалянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 було затримано в порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, тобто в організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України, та сприяння їх вчиненню наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, групою осіб за попередньо змовою, щодо декількох осіб.

16 червня 2026 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру в організації незаконного переправлення особи через державний кордон України та у сприянні в незаконному переправленні особи через державний кордон України вказівками, наданням засобів, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обгрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується наступними матеріалами кримінального провадження, а саме:

- рапортом оперативними співробітниками УСБУ у Львівській області від 06.05.2026 р.;

- матеріалами оперативних співробітників УСБУ у Львівській області виконаного доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України від 14.05.2026;

- протоколами допитів свідка ОСОБА_7 ;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ;

- речовими доказами;

- протоколами НСРД;

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 , оскільки існують факти, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.

Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного ОСОБА_5 , складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.

Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб`єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.

Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.

Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.

Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).

Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_5 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою.

Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дев`яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна і це може стимулювати підозрюваного до втечі, у тому числі з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинений злочин підозрюваний може незаконно перетнути державний кордон України.

Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Ризик, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України ( знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення), підтверджується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не відшукано та не вилучено усіх речей та документів, які можуть бути доказами у кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб), підтверджується тим, що, зокрема, характером і способом вчинення кримінального правопорушення, що інкримінується підозрюваному. Також треба врахувати ту обставину, що на даний час в рамках кримінального провадження не допитано усіх свідків, показання яких будуть мати важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а також не встановлено усіх осіб, які можуть бути причетними до вчинення злочину. Відповідно, ОСОБА_5 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованого злочину.

Ризик, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України (перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином), підтверджується тим, що для закінчення досудового розслідування та прийняття остаточного рішення у даному кримінальному провадженні необхідно провести низку слідчих (розшукових) та процесуальних дій, а перебуваючи на волі, ОСОБА_5 може перешкоджати їх проведенню, зокрема, може негативно впливати на хід досудового розслідування, узгоджувати свої показання з показанням свідків та осіб, які ще не допитані в ході досудового розслідування, давати цим особам поради з врахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування з метою створення собі штучного алібі щодо його непричетності до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, тим самим перешкоджати кримінальному провадженню.

Враховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину, тому з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбачено ч. 3 ст. 332 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження.

Підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має постійне місце проживання, неодружений, дітей не має, не працевлаштований. При цьому, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м`який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.

Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_5 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання нею процесуальних рішень не в силі.

Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:

1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;

2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;

3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;

4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;

5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.

При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.

Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.

Беручи до уваги, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків. Тому її розмір визначається з урахуванням особистості підозрюваного, його майнового становища, стосунків з іншими особами.

Такий висновок зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15).

Крім того, у вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов до висновку про те, що збитки від злочину не є критерієм для визначення суми застави.

Визначаючи розмір застави, суд враховує те, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину. У судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, неодружений, дітей на утриманні не має, офіційно не працевлаштований. Також пояснив, що нерухомого майна та транспортних засобів у власності не має.

Тому з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, беручи до уваги ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу,зважаючи на вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього, суд приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 266240 грн.

Суд, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 332 КК України, приходить до висновку про те, що застава в розмірі в розмірі 266240 грн. здатна забезпечити підозрюваному виконання покладених на нього обов`язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків у кримінальному провадженні, які володіють інформацією щодо обставин вчинення ним зазначеного злочину.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

При цьому підозрюваному роз`яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:

Також підозрюваному і заставодавцю роз`яснюється, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз`яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув`язнення.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого відділу розслідувань злочинів загальнокримінальної спрямованості СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_4 - задоволити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 14.08.2026 року.

Визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі 266240 грн.

У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.

У разі застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді застави - на строк до 14.08.2026 року покласти на нього наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися з м. Львів без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- заборонити спілкування зі свідками ОСОБА_7 та ОСОБА_6

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1