Рішення № 137516109, 10.06.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/587/26

Провадження № 2/379/592/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Таращі Київської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

УСТАНОВИВ:

Позивач Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі АТ «ПУМБ», позивач) звернувся до суду із позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 (далі відповідач) на користь АТ «ПУМБ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 36842,41 грн. та судові витрати у розмірі 2 662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.03.2024 на підставі кредитного договору № 200324739748 відповідачу видано кредитну картку з кредитним лімітом в сумі 25000 грн. Відповідач не виконує зобов`язання за кредитним договором належним чином, у зв`язку з чим станом на 02.02.2026 заборгованістьвідповідача за договором № 200324739748 від 16.03.2024 становить 36842,41 грн., з яких: 24969,70 грн. - заборгованість за кредитом; 11872,41 грн. - заборгованість за процентами.

Внаслідок порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення суми кредиту у строк передбачений договором, банк звертається до суду з вимогою стягнення з відповідача заборгованості за кредитом.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2026 справу передано для розгляду судді Невгаду О.В.

Ухвалою суду від 02.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено у порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав.

28.04.2026через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи до завершення воєнного стану по причині перебування відповідача ОСОБА_1 на військові службі у ЗСУ (а.с.91-97).

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 28.04.2026 у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі з відмовлено,відкласти розгляд справи до 10.06.2026 (а.с.99-100).

09.06.2026через підсистему «Електронний суд» від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про застосування пільг, передбачених законодавством для мобілізованих військовослужбовців, скасування штрафних санкцій та виключення з розрахунку заборгованості процентів, нарахованих після мобілізації в якому відповідач зазначає, що на даний час є військовослужбовцем, а отже, виходячи зі змісту ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», немає підстав для нарахування та стягнення відсотків за користування кредитними коштами та штрафних санкцій. Просить суд визнати неправомірним нарахування після 24.11.2024 процентів за користування кредитом, а також штрафів, пені та інших штрафних санкцій (а.с. 117-127).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належно, у позовній заяві просить розглянути справу за відсутності представника позивача.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У поданих до суду клопотаннях зазначав, що не може приймати участь у судових засіданнях у зв`язку з проходженням ним військової служби.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Судом встановлено, що 16.03.2024 року між АТ "ПУМБ" та ОСОБА_1 підписано заяву №325040749 на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в якій зазначено, що підписанням цієї заяви підтверджує прийняття публічної пропозиції банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, що розміщена на сайті АТ "ПУМБ": pumb.ua, в повному обсязі з урахуванням умов надання всіх послуг як обраних безпосередньо при прийнятті цього договору, так і послуг, що можуть бути в процесі обслуговування (а.с.11-15).

У вказаній заяві відповідач просив відкрити на його ім`я поточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях та надати кредитну картку(не персоніфіковану) миттєвого випуску № НОМЕР_2 . Просить встановити кредитний ліміт у сумі 25000 грн., розрахунковий день 30 числа місяця, платіжна дата 30 число місяця, строк дії кредитного ліміту 12 місяців, процентна ставка 42,36 % річних, розмір мінімального платежу та інші умови обслуговування кредитної картки відповідно до ДКБО. Орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т. ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 12229 грн.

Перед підписанням кредитного договору відповідач ознайомився з умовами кредитування, що підтверджується підписом відповідача на паспорті споживчого кредиту (а.с.16). Заява про приєднання та паспорт споживчого кредиту підписані відповідачем особистим цифровим підписом.

Відповідно до довідки про збільшення кредитного ліміту відповідачу 16.03.2024 року було встановлено кредитний ліміт 25000 грн. (а.с.35).

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «ПУМБ» за кредитним договором №200324739748 від 16.03.2024, станом на 03.02.2026, відповідач має заборгованість в розмірі 36842,41 грн., з яких: 24969,70 грн. - заборгованість по сумі кредиту; 11871,71 грн. - заборгованість по процентах; 0,00 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 36-38).

Інформація про отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розмір сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості - підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 (а.с. 39-47).

Відповідно до письмової вимоги №КНО-44.2.2/8100 від 04.02.2026 позивач звертався до відповідача з вимогами про виконання зобов`язань за договором № 200324739748 та сплату заборгованості протягом тридцяти днів з моменту отримання листа (а.с. 30-31).

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як вбачається із матеріалів справи договір укладений в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі. В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч.1 ст.5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа. Також, відповідно до ч. 1, 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Також, приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідач, підписавши договір, не лише погодив його умови, але й скористався кредитними коштами, які перераховані на вказаний ним картковий рахунок, а також здійснював платежі на його повернення.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором та містить у собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.1 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.1069 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором

У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст.1052 ЦК України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи та наданої позивачем довідки вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 було відкритопоточний рахунок НОМЕР_1 у гривнях та надано кредитну картку (не персоніфіковану) миттєвого випуску № НОМЕР_2 .

Інформація про отримання кредитних коштів відповідачем, їх суми та розмір сплачених коштів відповідачем на погашення заборгованості - підтверджується випискою з особового рахунку, відкритого банком на ім`я відповідача ОСОБА_1 .

Суд зазначає, що відповідач у поданому клопотанні фактично підтвердив факт отримання ним кредитних коштів. Доказів належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту (щодо повернення кредитних коштів, а також сплати відсотків) відповідач суду не надав, не подав будь-яких доказів на спростування користування ним наданими йому кредитними коштами.

Із виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 16.03.2024 по 03.02.2026 вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами, зокрема перераховував кошти на інші рахунки, купував товари в магазинах та супермаркетах за рахунок кредитних коштів, оплачував послуги у тому числі і з використанням кредитного ліміту та частково виконував свої кредитні зобов`язання щодо повернення цих коштів.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пунктів 60-62, 65 Положення «Про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України», затвердженого постановою Правління НБУ № 75 від 04.07.2018 року, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня. Форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: 1) номер особового рахунку; 2) дату здійснення останньої (попередньої) операції; 3) дату здійснення поточної операції; 4) код банку, у якому відкрито рахунок; 5) код валюти; 6) суму вхідного залишку за рахунком; 7) код банку-кореспондента; 8) номер рахунку кореспондента; 9) номер документа; 10) суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); 11) суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; 12) суму вихідного залишку.

Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнт.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19).

Отже, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що він допустив порушення умов кредитного договору щодо своєчасної сплати сум кредиту, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Розпоряджаючись своїми цивільними та процесуальними правами на свій розсуд, відповідач не надав відзив на позов, не заперечувала фактів укладання кредитного договору, отримання кредитної картки та користування кредитними коштами.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У даній справі позивач довів належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору з відповідачем та надання позичальнику кредитних коштів, тобто виконання належним чином своїх обов`язків та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань.

Щодо розміру заборгованості за договором

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, вирішуючи виключну правову проблему щодо визначення періоду нарахування кредиторських вимог, що виникли у зв`язку з невиконанням договору банківського кредиту, які за своєю сутністю є процентами за користування кредитом, зробила такі висновки:

- припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови);

- вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від таких висновків немає (пункт 92 постанови);

- якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов`язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов`язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України (п. 100 постанови);

- у разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором (п. 103 постанови);

- в охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказаний висновок сформульований в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункт 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19). Велика Палата Верховного Суду вважає, що підстав для відступу від цього висновку немає (п. 108 постанови);

- можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiunt ur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав) (пункт 128 постанови).

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 03.02.2026 заборгованість відповідача за договором № 200324739748 від 16.03.2024 становить 36842,41 грн., яка складається з: 24969,70 грн. заборгованість за сумою кредиту; 11872,71 грн. заборгованість за процентами.

Разом з тим, відповідач у клопотанні про скасування відсотків за кредитом зазначив, що він 24 листопада 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. На підтвердження вказаних обставин суду наданокопію військового квитка НОМЕР_3 (а.с.122-124), довідку від 01.05.2026 № 3/192 (а.с.125),витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 22.04.2025 № 117 (а.с.126-127).

Як убачається з копії довідки № 3/192 від 01.05.2026 начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , солдат ОСОБА_1 , відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 24.11.2024 № 320-М, призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження військової служби до 383 команди ВЧ НОМЕР_4 ОК «Північ».

На підставі Указу Президента України від 17 березня 2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію» з 18 березня 2014 року в Україні розпочався особливий період. Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався і діє на даний час. Тобто, введення та продовження строку воєнного стану у зв`язку із триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України було визначено в законодавчому порядку і є особливим періодом.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у редакції, що діяла на момент укладення договору, - військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Натомість чинна редакція ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачає, що військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Аналіз вищевикладених положень дає можливість зробити висновок, що пільги стосовно звільнення від нарахування процентів за користування кредитом мають не всі військовослужбовці, а лише ті, які підпадають під визначені у законі категорії. Категоріями військовослужбовців, які мають пільги щодо звільнення від нарахування процентів за користування кредитом, є: 1) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період; 2) військовослужбовці, які призвані на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; 3) інші військовослужбовці, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у заходах, перелік яких наведено у ч. 15 ст. 14 вказаного Закону.

Зазначена норма є спеціальною нормою матеріального права, спрямованою на забезпечення соціального та правового захисту осіб, які проходять військову службу в умовах особливого періоду та виконують конституційний обов`язок із захисту незалежності та територіальної цілісності України. Така норма має імперативний характер та підлягає обов`язковому застосуванню судами незалежно від умов кредитного договору.

Суд звертає увагу, що дія вказаної норми не ставиться в залежність від волевиявлення кредитора, а також не потребує внесення змін до договору або укладення додаткових угод. Нарахування процентів, комісії та штрафних санкцій у період проходження військової служби суперечить прямій забороні, встановленій законом, і не може вважатися правомірним.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, який у своїй практиці зазначає, що положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є імперативними та підлягають застосуванню незалежно від умов кредитного договору, а тому нарахування процентів та штрафних санкцій у період проходження військової служби є неправомірним.

При цьому суд зазначає, що звільнення від нарахування процентів та штрафних санкцій не означає звільнення від обов`язку повернення основної суми боргу (тіла кредиту). Обов`язок повернути отримані кредитні кошти зберігається за відповідачем як за позичальником, що узгоджується з положеннями статей 526, 629 та 1054 Цивільного кодексу України.

З наданих суду документів вбачається, що відповідача 24.11.2024 призвано на військову службу під час мобілізації.

Таким чином, суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитом, нараховані відповідачу у період проходження ним військової служби (починаючи з 24.11.2024), є такими, що нараховані з порушенням вимог пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому не підлягають стягненню.

У зв`язку з чим, суд висновує, що позовні вимоги слід задовольнити частково, у частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 200324739748 від 16.03.2024 у розмірі:

24 969,70 грн. заборгованість за сумою кредиту;

2736,02 грн. заборгованість за процентами станом на 23.11.2024;

а всього 27 705,72 грн.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 490 від 16.03.2026 (а.с.1).

Однак, враховуючи часткове задоволення позовної вимоги на загальну суму 27 705,72 грн., що становить 75,20% від заявленої вимоги, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2002,14 грн. (2 662,40х75,20%).

Керуючись статтями 3, 11, 12, 14, 15, 16, 204, 207, 509, 510, 512, 514, 526, 610-612, 625, 627-629, 638, 1046-1048, 1050, 1054, 1055, 1069, 1077-1082, 1083 ЦК України, статтями 2, 5, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 128, 133, 141, 223, 247, 263-265, 268, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 200324739748 від 16.03.2024 у розмірі 27705 (двадцять сім тисяч сімсот п`ять) гривень 72 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судовий збір у розмірі 2002 (дві тисячі дві) гривні 14 копійок.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання на нього апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення - зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: вул. Андріївська, буд. 4, м. Київ, 04070.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено та підписано 15.06.2026

Суддя О.В. Невгад