Рішення № 137515792, 18.06.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 944/1315/24

Провадження №2/367/715/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

18 черввня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:

головуючого судді Третяк Я.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Люліної О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ірпені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів.

Позов обґрунтовувала тим, що 31.08.2013 уклала шлюб з ОСОБА_2 , який зареєстрований у Виконавчому комітеті Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області, про що було зроблено актовий запис № 129, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.03.2017, розірвано.

За час шлюбу у сторін народилися діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка вказує, що діти після розірвання шлюбу проживають з нею та перебувають на її утриманні. Відповідач віддалився від сім`ї, не приймає участі у вихованні дітей, не відвідує їх з 2016 року, не надає матеріальної допомоги та не цікавиться їхнім розвитком та здоров`ям. Також відповідач тривалий час не телефонує дітям, не відвідує їх у школі та не цікавиться їхньою успішністю. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються нею одноособово без участі та підтримки відповідача.

27.11.2018 ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_6 , від шлюбу вони мають трьох дітей.

Зазначила, що діти від першого шлюбу називають її нового чоловіка своїм татом, а наявність формального запису про батька завдає незручностей для її та дітей.

З урахуванням зазначеного позивач просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подання заяви і до повноліття дитини.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 15.03.2024, матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів передано до Ірпінського міського суду Київської області, для розгляду за підсудністю.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.04.2024 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 17.04.2024 матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, повернуто до Яворівського районного суду Львівської області, для належного оформлення.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду 10.06.2024 зазначену цивільну справу передано в провадження судді Ірпінського міського суду Київської області Третяк Я.М.

Ухвалою суду від 18.06.2026 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 15.07.2025 витребувано від Державної прикордонної служби України (01601 м. Київ вул. Володимирська, 26, adpsu@dpsu.gov.ua) належним чином завірену інформацію (відомості) про перетин державного кордону України громадянином України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Авдіївським МВ УМВС України у Донецькій області 14.05.2001, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , за період з 23.03.2017 по 14.07.2025.

Ухвалою суду від 17.09.2025 закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Тимощука О.І. про виклик свідків задоволено. Викликано в судове засідання в якості свідків: ОСОБА_7 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ); ОСОБА_8 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ).

У судовому засіданні позивач позов підтримала, зазначила, що з 2016 року відповідач зник з їх життя, жодного разу не бачив дітей та не телефонував їм, не надавав кошти на їх утримання. У 2018 році позивач уклала шлюб з іншим чоловіком, з яким у них народилося ще троє дітей. ЇЇ діти від першого шлюбу вважають своїм батьком її чоловіка, який про них піклується від малечку. У подальшму позивач до суду не прибувала, 21.05.2026 представником позивача адвокатом Тимощуком О.І. подано заяву, в якій просив проводити розгляд справи без участі позивача та представника, проти винесення заочного рішення у справі не заперечував.

Відповідач у судове засідання жодного разу не з`явився, про час, дату і місце проведення судового засідання повідомлявся належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленням про вручення поштового відправлення, а також оголошенням на сайті «Судова влада України», а тому суд вважає за можливе розглянути справу без його участі та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи у судовому засіданні вважав необхідним задовольнити позову, оскільки вважає, що він заявлений в інтересах дітей, у подальшому у судове засідання не з`явився, до суду направив заяву, в якій просив розгляд справи провести за відсутності представника, разом з тим зазначив, що виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, підтримує висновок в повному обсязі.

За згодою позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Встановлено, що з 31.08.2013 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.03.2017 розірвано.

У позивача та відповідача ОСОБА_2 народились діти: донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого Новояворівською міською радою Львівської області Яворівського району та син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Яворівського районного управління юстиції у Львівській області.

Також встановлено, що позивач з 27.11.2018 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 .

Від вказаного шлюбу позивач має ще трьох дітей: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Відповідно до витягу з реєстру Яворівської територіальної громади від 14.09.2022 за № 2022/000572851, позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

У довідці виданої ОСББ «Івана Хрестителя 82» зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та має такий склад сім`ї: донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_4 , донька ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати ОСОБА_8 , брат ОСОБА_13 , сестра ОСОБА_7 , родич ОСОБА_14 , родич ОСОБА_15 .

З характеристики, виданої директором школи I-ІІІ ступенів № 3 імені Тараса Шевченка Яворівської міської ради Львівської області Наталією Вдовенко, судом встановлено, що ОСОБА_3 , навчається у закладі з 1 вересня 2019 року. За час навчання зарекомендувала себе як старанна, дисциплінована, працелюбна і уважна учениця. Має навчальні досягнення високого та достатнього рівня. Навчається в повну міру своїх сил та має довільну змішану пам?ять, гарно та добре запам?ятовує навчальний матеріал. Виявляє творче мислення. На уроках уважна, завжди виконує домашні завдання. Має добрий загальний розвиток та багато читає. До виконання громадських доручень ставиться сумлінно та дбайливо. Бере активну участь у громадському житті класу та школи. Брала участь у шкільних олімпіадах та була нагороджена грамотою. Злата самостійна, охайна, стримана, врівноважена, дисциплінована. Мати, ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню доньки. Бере активну участь у житті класу, регулярно відвідує батьківські збори. Цікавиться шкільним життям доньки та її навчанням. Забезпечує відвідування навчальних та розважальних шкільних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу. Батько, ОСОБА_16 , у навчанні та вихованні дитини участі не бере. За час навчання доньки у закладі батько на зв?язок з класними керівниками не виходив, батьківські збори жодного разу не відвідував.

З характеристики, виданої директором школи I-ІІІ ступенів № 3 імені Тараса Шевченка Яворівської міської ради Львівської області ОСОБА_17 , судом встановлено, що ОСОБА_4 навчається у закладі з 1 вересня 2021 року. За час навчання зарекомендував себе як здібний, творчий та комунікативний учень. Має здатність швидко засвоювати навчальний матеріал, але іноді не зібраний. Мовлення розвинене добре, словниковий запас - значний. Уміє логічно мислити, аналізувати, робити правильні висновки. Активний на уроках. Домашні завдання викопус систематично. ОСОБА_18 охайний, ввічливий, працелюбний, чуйний, однак вразливий. Мати, ОСОБА_1 , бере активну участь у житті класу, допомагає у організації освітнього процесу, є членом батьківського комітету, регулярно відвідує батьківські збори та консультації. З розумінням ставиться до рекомендацій вчителя. Цікавиться навчанням дитини, забезпечує відвідування навчальних екскурсій, організовує правильне проведення вільного часу. Батько, ОСОБА_16 , у навчанні та вихованні дитини участі не бере. За час навчання сина у закладі батько на зв?язок з класним керівником не виходив, батьківські збори не відвідував.

21.08.2024 виконавчим комітетом Яворівської міської ради Київської області затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У цьому висновку зазначено, що з 31.08.2013 року ОСОБА_19 перебувала в зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_20 . Від спільного подружнього життя в них народилося двоє дітей: донька - ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та син - ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Подружнє життя у них не склалося, оскільки вони різні за характером та життєвими позиціями люди. Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 23.03.2017 року у справі № 460/5293/16, даний шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу малолітні діти ОСОБА_23 та ОСОБА_18 залишилися проживати разом з матір?ю, за адресою: АДРЕСА_1 , а батько дітей, ОСОБА_16 переїхав проживати у м. Ірпінь, Київської області. 27.11.2018 року ОСОБА_5 вдруге уклала шлюб ОСОБА_6 , дана обставина підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_5 від 27.11.2018.

ОСОБА_24 повідомила, що починаючи з 2016 року та по сьогоднішній час, батько дітей ОСОБА_16 повністю ухиляється від виконання своїх батьківських обов?язків. Не бере участі у їх вихованні, не піклується про їх здоров?я, Фізичний, духовний і моральний розвиток, не допомагає матеріально, не цікавиться навчанням у школі. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються нею самостійно без участі та підтримки батька. ОСОБА_25 на протязі 8-ми років не відвідує дітей ні за місцем їх проживання, ні за місцем навчання, не виявляє інтересу до умов забезпечення, утримання та проживання, не надає моральної та матеріальної підтримки не телефонує до них. Більше того, їй не відомо де на даний час перебуває її колишній чоловік, оскільки починаючи з 2017 року він не виходив на зв?язок. ОСОБА_16 на засідання комісії з питань захисту прав дитини двічі не з?явився, хоча про час і місце засідання був повідомлений належним чином прохання перенести справу, у зв?язку з неможливістю прибути на комісію до служби у справах дітей Яворівської міської ради від ОСОБА_26 не надходило. За результатом вивчення даного питання комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Яворівської міської ради Львівської області, шляхом голосування, вирішила рекомендувати органу опіки та піклування визнати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Яворівської міської ради Львівської області від 19.08.2024 року, керуючись частиною 5 статті 19 Сімейного кодексу України, виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей. ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_29 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

12.08.2025 на виконання вимог ухвали від 15.07.2025 від Державної прикордонної служби України надійшли відомості щодо перетину ОСОБА_2 24.01.2022 о 01:47:18 пункту пропуску Чоп (Страж), напрям виїзд.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що є матір`ю позивачки відповідач у справі зник із життя дітей та доньки, не приймає участі у вихованні дітей, поїхав влаштовувати своє особисте життя. Старша внучка, коли відповідач поїхав, була маленькою, тому не пам`ятає його, а внук взагалі його ні разу не бачив і не знає. ОСОБА_30 поїхав у 2016 році, відтоді сім`єю не цікавиться. Донька йому телефонувала і скидала фото дітей, проте він не приїздив, на зв`язок не виходив, дітей з днем народження не вітав, аліменти не сплачує.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є рідною сестрою позивачки, вказала, що відповідача вона не бачила давно, останній раз 11 років тому, він після народження ОСОБА_18 покинув ОСОБА_31 , де він знаходиться на даний момент їй не відомо. За останні роки дітьми він не цікавився, діти називають татом чоловіка ОСОБА_32 ОСОБА_33 . ОСОБА_30 не телефонує та не приїздить. Вона є хресною мамою двох дітей своєї сестри, бачиться з ними щодня, тому ці обставини їй відомі не лише зі слів сестри.

Також суд заслухав думку дітей ОСОБА_34 та ОСОБА_35 .

Так, ОСОБА_23 пояснила суду, що навчається у 7 класі, про ситуацію яка склалась в родині їй відомо, тато не цікавиться нею та братом. Зазначила, що, коли була менша, відносилась до цієї ситуації нейтрально, але зараз вона ставиться позитивно до рішення мами про позбавлення батьківських прав батька відносно неї та брата. Батько телефонував лише один раз на день народження, коли їй виповнилося 8 років. Після цього він з нею не спілкувався.

При з`ясуванні думки ОСОБА_18 , останній зазначив, що свого тата він взагалі ніразу не бачив і не знає, по телефону з ним не спілкувався, тато до них не приїздив.

Звертаючись до суду з позовною заявою про позбавлення батьківських прав відповідача та стягнення аліментів, позивач зазначала, що відповідач не бере участі у вихованні дітей, не піклується про фізичний і духовний розвиток, не цікавиться їхнім станом здоров`я, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує їх, тобто не дбає про їхнє нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей. Діти від батька не отримують подарунків на день народження, іграшок. Діти називають татом ОСОБА_6 , з яким позивачка перебуває у шлюбі з 2018 року та який фактично здійснює піклування про дітей.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд з такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров`я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.

Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 СК України).

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені статтею 150 СК України.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частини дев`ята-десята статті 7 СК України).

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, згідно з пунктами 1,2 частини першої статті 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

- не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

- ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає змогу зробити висновок, що ухилення від виконання обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення й розвитку; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до дитини та її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти тощо.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20, від 03 серпня 2022 року у справі № 306/7/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 562/2695/20, від 11 січня 2023 року у справі № 461/7447/17, від 06 вересня 2023 року у справі № 545/560/21.

Повторна та тривала нездатність виконувати батьківські обов`язки, нехтування ними, призводить до того, що дитина залишається без батьківського піклування, контролю чи допомоги, необхідних для її фізичного чи психічного благополуччя, а умови та причини нездатності виконувати батьківські обов`язки чи їх нехтування неможливо усунути. На підтвердження цього заявником мають бути надані належні, достовірні та достатні докази.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідно зробити все можливе, щоб зберегти особисті стосунки та, якщо це доречно, відновити сімейні стосунки.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», заява № 39948/06, зазначено, що відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини.

У рішенні від 10 вересня 2019 року у справі «Странд Лоббен та інші проти Норвегії» (заява № 37283/13) Європейський суд з прав людини підкреслював, що взаємна радість, яку діти та батьки отримують у суспільстві один від одного, є основним елементом сімейного життя, і заходи держав-відповідачів, що перешкоджають цьому, рівносильні втручанню у право, гарантоване статтею 8 Конвенції. У випадках, коли відповідні інтереси дитини суперечать інтересам батьків, стаття 8 Конвенції вимагає, щоб органи влади держав-відповідачів встановлювали справедливий баланс цих інтересів і при встановленні балансу особливе значення надавалося найкращим інтересам дитини, які в залежності від свого характеру та важливості можуть переважати інтереси батьків. Як правило, найкращі інтереси дитини вимагають, з одного боку, щоб зв`язки дитини з її сім`єю підтримувалися, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною для життя та розвитку дитини, оскільки порушення сімейних зв`язків означає від`єднання дитини від її коріння. З цього слідує, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише за вкрай виняткових обставин і що має бути зроблено все для збереження особистих відносин та відновлення сім`ї.

У справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).

За загальним правилом, доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Водночас, якщо з моменту проживання дитини з одним із батьків пройшов значний період часу, інтереси дитини в такому разі можуть превалювати над інтересом того з батьків, який бажає відновити сімейні відносини зі своєю дитиною.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оціночний характер, залежать від конкретних обставин справи та поведінки учасників цих правовідносин (постанови від 18 лютого 2021 року у справі № 645/920/19, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 12 лютого 2024 року у справі № 202/1931/22).

Суд в оцінці обставин справи керується тим, що на перше місце ставить якнайкращі інтереси дітей, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, що потрібні для ухвалення рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

З матеріалів справи встановлено, що діти сторін по справі: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , проживають разом з позивачем та її чоловіком ОСОБА_6 , якого називають своїм батьком.

Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, у своєму висновку від 21.08.2024, врахувавши фактичні відносини між сторонами, заслухавши пояснення матері дітей, вважав за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 зазначила, що ОСОБА_2 на протязі 8 років не відвідує дітей, ні за місцем проживання ні за місцем навчання, не телефонує до них, не надає матеріальної підтримки. У новому шлюбі вона народила ще трьох дітей і новий чоловік став батьком для ОСОБА_23 да ОСОБА_18 .

Разом з тим відповідач у судове засідання не з`явився, відзиву на позовну заяву не подав, фактично жодних доказів на підтвердження вчинення дій, які б свідчили про бажання відповідача брати участь у вихованні та розвитку дітей, як доньки, так і сина, матеріали справи не містять.

Також суд враховує, що відповідно до частини другої статті 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

Донька сторін у справі ОСОБА_3 в своїх поясненнях суду зазначала, що до позбавлення тата батьківських прав відносно неї та брата ставиться позитивно, адже він не цікавиться ними, не телефонує та не приїздить. При з`ясуванні думки ОСОБА_18 , останній взагалі зазначив, що не знає рідного батька, ніколи його не бачив, оскільки той не дзвонить і не приїздить.

З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_2 протягом тривалого часу, зокрема з 2016 року, не спілкувався з дітьми, не дзвонив, не приїздив, не вітав зі святами, не дарував подарунків, жодної участі в їхньому житті не брав.

Суд враховує також і ту обставину, що з моменту звернення позивача ОСОБА_1 до суду з даним позовом минуло понад два роки і за цей час відповідач жодного разу не вчинив дій, спрямованих на налагодження зв`язку із дітьми.

Отже біологічний батько добровільно пішов з життя своїх дітей, не спілкується з ними, не виявляє інтересу до дітей та їх внутрішнього світу, не сприяє створенню умов для отримання ними освіти, не піклується про їх здоров`я. І це триває протягом близько восьми років. Тривала розлука мала наслідком розрив психоемоційних зв`язків між батьком та донькою. А з молодшим сином відповідачем навіть не створено передумов для виникнення будь-якого психоемоційного зв`язку.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками з виховання дітей, а тому наявні виключні обставини для застосування крайнього заходу впливу на особу, яка не виконує батьківських обов`язків - позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, а відтак суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року (далі - Конвенція), батьки несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

У ч. 1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків / рішення від 07.12.2006 року у справі «HUNT v. UKRAINE», № 31111/04, § 54).

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.ст. 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином, законодавством чітко визначено обов`язок обох батьків утримувати дітей.

За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Згідно з положеннями ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 ст. 182 СК України).

При визначенні розміру аліментів на утримання дитини суд виходить з матеріального становища кожної із сторін спору, а саме те, що неповнолітня дитина проживає разом з матір`ю, перебуває на її утриманні, тоді як відповідно до вимог сімейного законодавства діти мають право на отримання матеріальної допомоги з боку обох своїх батьків.

Таким чином, встановивши, що діти проживають із позивачкою та перебувають на її утриманні, а будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу у заявленому позивачкою розмірі, матеріали справи не містять, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки аліментів на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.

Суд вважає, що заявлений розмір аліментів відповідає вимогам розумності та є співмірним витратам, які мають нести батьки на утримання дітей.

При цьому, суд вважає на необхідне зазначити наступне.

Частина перша статті 192 СК України, передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст. ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а тому у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1 211,20 грн.

У зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави за позовну вимогу щодо стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст. 2, 12-13, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272-273, 284, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Яворівської міської ради Львівської області, як орган опіки та піклування, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу) щомісячно, однак не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 13.03.2024 до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача витрати за сплати судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень, 20 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень, 20 копійок.

Роз`яснити відповідачу, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: Я. М. Третяк