Рішення № 137515510, 17.06.2026, Богуславський районний суд Київської області

Справа № 940/431/26 Провадження № 2/358/744/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Богуслав

Богуславський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Буравової К.І.,

за участю секретаря судових засідань Зеленько О.Д.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

1.Стислий виклад позиції позивача

До Тетіївського районного суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 407) з позовом до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 19 800 (дев`ятнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок та судові витрати, а саме судовий збір в розмірі 2 662 грн. 40 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 18.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» і відповідачем за допомогою Веб-сайту позивача (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1333-5804.

Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 4000,00 грн., строк кредитування - 300 днів, базовий період - 30 днів, знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день, стандартна відсоткова ставка 2,50 % в день, а відповідач зобов`язалася повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором. Позивач виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідача, вказаний нею в особистому кабінеті.

Відповідачка зобов`язання за договором не виконала, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за кредитним договором № 1333-5804 від 18.01.2024 у розмірі 33 800, 00 грн.,що підтверджується розрахунком заборгованості, з яких позивач просить стягнути 19 800, 00 грн., з яких: 4 000, 00 грн. прострочена заборгованість за кредитом; 15 800, 00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами, а також просили стягнути судові витрати у розмірі 2 662,40 грн. зі сплати судового збору.

2. Процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 12.03.2026 головуючою суддею визначено суддю Самсоненка Р.В. (а.с. 16).

Ухвалою судді Тетіївського районного суду Київської області від 13.03.2026 справу передано для розгляду за підсудністю до Богуславського районного суду Київської області (а.с. 1819).

07 квітня 2026 року матеріали справи надійшли до Богуславського районного суду Київської області.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.04.2026 головуючою суддею визначено суддю Буравову К.І. (а.с. 75)

У відповідності до ч. 8 ст. 187 ЦПК України, суддею здійснено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано інформацію щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до отриманої відповіді № 2584142 від 09.04.2026, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.76)

Встановивши невідповідність заяви вимогам ЦПК України, 10.04.2026 суддя постановила ухвалу про залишення позову без руху з наданням строку для усунення недоліків протягом п`яти днів з дня вручення ухвали (а.с.81-83)

З довідки про доставку електронного листа вбачається, що копію ухвали суду від 10.04.2026 про залишення позовної заяви без руху було доставлено 14.04.2026 о 6:59:00 до електронного кабінету одержувача - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (а.с. 84 на звороті).

З огляду на правила обчислення процесуальних строків, передбачених ЦПК України, позивач мав усунути недоліки позовної заяви до 19.04.2026 включно.

16.04.2026 через підсистему «Електронний суд» представник позивача Огоновська Ю.С. подала до суду заяву про усунення недоліків (а.с. 85-96).

Таким чином, на виконання ухвали від 10.04.2026 позивач усунув недоліки у встановлений законом строк.

Ухвалою судді від 16.04.2026 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 14 травня 2026 року о 10 год. 00 хв., яке в подальшому було відкладено востаннє на 17 червня 2026 року о 16 год. 00 хв. (а.с. 97-98).

09.06.2025 через підсистему «Електронний суд» відповідачка ОСОБА_1 подала до суду відзив, в якому просила розглянути справу за її відсутності. При розгляді справи просила врахувати факт часткового добровільного погашення нею заборгованості, а також складне матеріальне становище. При цьому, зазначила, що вона не ухиляється від виконання своїх зобов`язань та поступово здійснює погашення заборгованості (а.с. 107).

У судове засідання, призначене на 17.06.2026, представник позивача не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи. У прохальній частині позовної заяви представник позивача просив розгляд справи проводити за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи й ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання, призначене на 17.06.2026, не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належним чином. У відзиві, що надійшов до суду 09.06.2026, просила розглянути справу за її відсутності.

З огляду на неявку в судове засідання всіх учасників справи, на підставі положень ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 18.01.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (navse.in.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1333-5804. Позичальником договір підписано шляхом введення одноразового ідентифікатора С1154 (а.с. 23-30).

За умовами кредитного договору позивач взяв на себе зобов`язання відкрити відповідачці не відновлювальну кредитну лінію для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 4 000,00 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період - 30 днів, знижена відсоткова ставка - 2,50 % в день, стандартна відсоткова ставка - 2,50 % в день.

Згідно з п.5.1 Умов договору про відкриття кредитної лінії № 1333-5804 від 18.01.2024, відповідачка зобов`язалася повернути кредит в останній календарний день строку кредитування шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця.

Відповідно до п. 4.12 Умов договору дата повернення (виплати) кредиту 12.11.2024.

Згідно з п. 4.9 Умов договору, сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначні графіком платежів (який є Додатком 3 до Договору) дати, які є останніми днями відповідних Базових періодів.

До договору про відкриття кредитної лінії № 1333-5804 від 18.01.2024, позивачем долучено правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту та таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки (а.с. 31-38, 38-40, 40-41).

Позивач стверджує, що свої зобов`язання перед відповідачем за кредитним договором виконав та надав йому кредит в сумі 4 000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 .

Видача коштів за кредитним договором № 1333-5804 від 18.01.2024 здійснювалась за допомогою системи LiqPay, що підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту, виданою директором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (а.с. 42).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1333-5804 від 18.01.2024 станом на 13.02.2026 становить 33 800, 00 грн., з яких: 4 000,00 грн. заборгованість за кредитом, 29 800, 00 грн. заборгованість за нарахованими процентами (а.с. 43-52).

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 14000,00 грн., за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 19 800, 00 грн.

При цьому, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 1333-5804 від 18.01.2024 у розмірі 19 800, 00 66 грн., з яких: 4 000,00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 15 800, 00 грн. - прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Станом на день розгляду справи доказів належного виконання відповідачем зобов`язання за Договором не надано.

4. Застосовані норми права.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

На підставі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З огляду на положення ч.1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За статтею 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

5.Мотиви та висновки суду

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Кредитор, який заявляє вимоги про стягнення коштів за кредитним договором, зобов`язаний надати суду докази на підтвердження надання позичальнику кредиту.

На підтвердження своїх вимог ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не надало до суду належного документально підтвердженого доказу щодо перерахування кредитором ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ОСОБА_1 грошових коштів на підтвердження факту укладення кредитного договору.

Надаючи оцінку поданим позивачем доказам, суд приходить до висновку про те, що довідка ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» про перерахування ОСОБА_1 коштів за кредитним договором № 1333-5804 від 18.01.2024 в сумі 4 000, 00 грн. за допомогою системи LiqPay платіж 2416278810, дата 18.01.2024; № платіжної картки НОМЕР_2 , не є належним доказом, який підтверджує здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів відповідачці.

Вказана довідка є документом, сформованим самим позивачем, та не підтверджує факту успішного виконання платіжної операції банківською установою, не містить відомостей про зарахування коштів на рахунок конкретної особи, а також не дає можливості ідентифікувати отримувача відповідного платежу.

Аналогічний підхід висловлено Верховним Судом у постанові від 24 вересня 2025 року у справі № 266/4900/21, у якій зазначено, що розрахунки заборгованості, довідки та інші документи, складені кредитором, самі по собі не підтверджують факту надання кредитних коштів та не можуть замінювати належні банківські документи, які підтверджують рух коштів і виконання відповідної платіжної операції.

З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» умов п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії №1333-5804 від 18.01.2024, щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Крім того, матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували належність електронного платіжного засобу, реквізити якого частково зазначені у договорі як НОМЕР_2 , саме ОСОБА_1 . Надані позивачем документи не містять відомостей про власника відповідної банківської картки, банк-емітент, номер рахунку (IBAN), до якого прив`язано зазначений платіжний засіб, або інших даних, які б дозволяли беззаперечно встановити належність цього електронного платіжного засобу відповідачу.

За таких обставин суд позбавлений можливості ідентифікувати отримувача кредитних коштів та встановити факт їх зарахування саме відповідачці, оскільки повної інформації щодо номера банківської картки чи банківського рахунку відповідачки матеріали справи не містять.

Також позивачем не надано доказів існування правовідносин між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та банківською установою або платіжною системою, через яку нібито здійснювався переказ коштів, а також документів, що підтверджують прийняття банком платіжної інструкції до виконання та успішне завершення відповідної платіжної операції.

Суд звертає увагу, що предметом доказування у даній справі є не лише факт укладення електронного кредитного договору, а й факт отримання відповідачем грошових коштів за таким договором. За відсутності належних доказів зарахування коштів на рахунок, що належить відповідачу, саме по собі існування електронного договору не свідчить про виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Суд зазначає, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є саме первинні документи, які фіксують факти здійснення таких операцій.

Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження №61-517св18), банк зобов`язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Подібні правові висновки Верховний Суд також викладені у постановах від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 20 жовтня 2020 року у справі №456/3643/17 (провадження №61-9882св20), від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законодавства, що регулює надання платіжних послуг.

Згідно з частиною третьою статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» особа, яка отримала оплату відповідно до умов електронного договору, повинна надати документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.

Однак надані позивачем документи не відображають завершеного циклу платіжної операції через банківську установу та не підтверджують факту зарахування коштів на рахунок відповідача, а тому не можуть вважатися належними доказами отримання відповідачем кредитних коштів у розумінні наведених норм закону.

Крім того, наданий позивачем розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, а тому сам по собі не може підтверджувати факт отримання відповідачем кредиту, користування ним та наявність заборгованості у заявленому розмірі.

Відповідно до пункту 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних операцій.

Таким чином, за відсутності банківської виписки або інших належних банківських документів, що б підтверджували перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, факт надання кредиту не може вважатися доведеним.

Крім того, позивачі зобов`язані подати докази разом із позовною заявою (частина друга статті 83 ЦПК України). У разі неможливості самостійно надати докази учасник справи вправі звернутися до суду з клопотанням про їх витребування (частина перша статті 84 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з позовом, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» не зазначало про наявність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою з поважних причин, не заявляло клопотань про забезпечення доказів чи їх витребування, у тому числі від банківської установи або платіжної системи.

Відповідно до принципу змагальності цивільного процесу обов`язок доказування покладається на сторони спору, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Отже, позивач на власний розсуд розпорядився належними йому процесуальними правами, не подав достатніх доказів на підтвердження факту перерахування відповідачу кредитних коштів та не заявив клопотань про витребування таких доказів, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт надання відповідачу кредитних коштів за кредитним договором № 1333-5804 від 18.01.2024, оскільки матеріали справи не містять виписок за картковим рахунком, документів про зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, а також інших належних банківських документів, які б підтверджували отримання відповідачкою кредиту.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази з власної ініціативи лише у випадках, прямо передбачених законом.

З огляду на викладене, беручи до уваги встановлені судом обставини справи, належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача заборгованості за кредитним договором № 1333-5804 від 18.01.2024 у заявленому до стягнення розмірі, а тому в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.

6. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до частини п`ятої статті 265 Цивільного процесуального кодексу України у резолютивній частині рішення суд обов`язково зазначає про розподіл судових витрат.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У випадку відмови в позові судові витрати покладаються на позивача. Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат також не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами позики.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Богуславський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», місцезнаходження: код ЄДРПОУ: 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. № 26, офіс № 407.

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя К. І. Буравова