Ухвала суду № 137515179, 16.06.2026, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/15/18

Провадження № 1-кп/935/7/26

У Х В А Л А

16 червня 2026 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12018060190000026 04.01.2018, за обвинуваченням ОСОБА_5 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Коростишів Житомирської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

встановив:

У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту, який проведений 13.01.2026 без участі сторони захисту, оскільки згідно ухвали від 13.02.2025, судом було доручено органу досудового розслідування провести слідчий експеримент (один) за участю потерпілої та слідчий експеримент (один) за участю обвинуваченої. 04.01.2026 слідчим був проведений слідчий експеримент, розпочатий о 16.30 год та закінчений о 17.30 год, з участю потерпілої ОСОБА_7 ) та її представника ОСОБА_8 , що підтверджується відповідним протоколом, наданим суду стороною обвинувачення. 04.01.2026 слідчим був проведений слідчий експеримент, розпочатий о 17.41 год та закінчений о 19.30 год, з участю обвинуваченої ОСОБА_9 ) та захисника ОСОБА_6 , що підтверджується відповідним протоколом, наданим суду стороною обвинувачення. Згідно останнього документу, був встановлений показник, задля якого судом власне і було задоволено клопотання прокурора та доручено слідчому органу провести слідчі дії: об`єктивна видимість, на якій видно пішохода, становить 25,1 м. Крім того, захисник зазначив, що ухвала від 13.02.2025 передбачає участь у слідчому експерименті обвинувачену та захисника, яких слідчий не повідомив про проведення слідчого експерименту, чим спотворено саму суть слідчого експерименту, оскільки неможливо встановити видимість потерпілої для обвинуваченої під час пригоди за їх участі 04.01.2018, не залучаючи їх до цієї дії, будь-які проведені без їх участі процесуальні дії не будуть відтворенням обстановки.

Обвинувачена ОСОБА_9 у судовому засіданні підтримала клопотання захисника, просила задовольнити його.

Прокурор вважає зазначене клопотання захисника таким, що задоволенню не підлягає, оскільки питання допустимості доказів під час їх оцінки у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала думку прокурора.

Вивчивши клопотання захисника, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Конституційний Суд України у рішенні №12-рп/2011 від 20 жовтня 2011 року у справі за конституційним поданням Служби безпеки України щодо офіційного тлумачення положення частини третьої статті 62 Конституції України зазначив, що визнаватися допустимими і використовуватися як доказ в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України про те, що «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом», дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.

Кримінальний процесуальний закон не дає вичерпного переліку підстав, за наявності яких докази мають визнаватися недопустимими, а натомість надає право суду вирішувати питання їх допустимості чи недопустимості у порядку, передбаченому статтею 89 КПК України.

Статтею 89 КПК України визначено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Частиною першою статті 87 КПК України передбачено, що ключовою умовою для визнання доказів недопустимими є їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 86 КПК України допустимість доказів це придатність їх для використання у кримінальному процесі за формою. Вимогами допустимості доказів є законність джерела, способу отримання доказів, процесуальне оформлення ходу і результатів проведення слідчих дій, належний суб`єкт, що має право проводити процесуальні дії з отримання доказів.

Захисником не доведено у судовому засіданні, що протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2026 було складено з істотним порушенням прав людини і основоположних свобод, а також не встановлено обставин, що свідчать про очевидну недопустимість протоколу проведення слідчого експерименту.

Доводи захисника в частині того, що слідчий не повідомляв сторону захисту про проведення слідчого експерименту 13.01.2026 не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки згідно долучених до матеріалів судового провадження повідомлень слідчого від 08.01.2026, зокрема за № 3559-2026 обвинувачену ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_6 було повідомлено про прибуття до ВП № 1 ЖРУП №2 ГУНП в Житомирській області 13.01.2026 о 18:00 годині для проведення слідчого експерименту.

Крім того, Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 367/5021/16-к, в якій досліджував питання участі підозрюваного або його захисника при проведенні слідчого експерименту та зазначив, що твердження засудженого про те, що протоколи слідчих експериментів за участю свідків є недопустимими доказами з тих підстав, що він не був залучений до участі у цих слідчих діях, є безпідставними, так як засуджений не навів обґрунтування, як саме його присутність та/або присутність його захисника під час проведення цих слідчих дій могла позначитись на їх результатах. Відповідно до ст. 240 КПК з метою перевірки й уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань, до участі в якому можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.

Учасники слідчого експерименту є обов`язкові і факультативні. Обов`язковими учасниками є: посадова особа, яка його проводить і поняті. Факультативними учасниками є: підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, законний представник, спеціалісти, працівники поліції, технічні учасники.

Тобто, присутність сторони захисту під час проведення слідчого експерименту є факультативною, та є правом, а не обов`язком.

Отже, для прийняття відповідного процесуального рішення оцінка доказів повинна проводитися не тільки з точки зору їх належності, допустимості та достовірності, а і в їх сукупності, з врахуванням достатності та взаємозв`язку, без відокремлення один від одного в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

З огляду на положення ст. 86, 87, 89, 290 КПК України, які встановлюють критерії допустимості доказів в межах кримінального провадження, враховуючи підстави, на які посилається захисник в своєму клопотанні, суд вважає клопотання захисника таким, що задоволенню не підлягає, оскільки зазначений доказ підлягає дослідженню, оцінці та вирішенню питання щодо його допустимості в порядку, визначеному ч. 1 ст. 89 КПК України.

Крім того, у судовому засіданні прокурор заявила клопотання про призначення додаткової комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи у вказаному кримінальному провадженні, яке обґрунтовано тим, що у матеріалах справи наявні два висновки експертів, а саме: № 564/18-25 від 18.04.2018, який проведено експертом Житомирського відділення КНДІСЕ, та №СЕ-19/102-21/762-ІТ від 24.02.2021, який проведений експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України, які дещо відрізняються між собою за результатами проведеного експертного дослідження, у зв`язку з чим судом було призначено комплексну судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу. В дослідницькій частині експерти вказують на те, що в наданих на дослідження матеріалах провадження вказані відомості відсутні. За такої умови, вирішити поставлення питання щодо наявності у водія автомобіля KIA ОСОБА_11 технічної можливості уникнути даної пригоди (в тому числі й шляхом виконання вимог п. 18.1 ПДР України (у відповідності до характеристик розвитку пригоди наведених в показ пішохода ОСОБА_12 ) за наданим на дослідження обсягом матеріалів провадження, експертним (розрахунковим) шляхом не можливо. У зв`язку з чим, виникла необхідність у проведенні слідчих експериментів за участю обвинуваченої ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 в судовому засіданні прокурор заявила клопотання про надання доручення органу досудового розслідування про проведення слідчих дій слідчих експериментів за участю обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_13 . Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 13.02.2025 клопотання прокурора про надання доручення органу досудового розслідування про проведення слідчих дій слідчих експериментів за участю обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_13 задоволено. У зв`язку із виконанням вищевказаної ухвали суду, ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП в Житомирській області на адресу Коростишівської окружної прокуратури скеровано оригінали документів, а саме: протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14 від 04.01.2026 із схемою та фототаблицею; протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_10 від 04.01.2026 із схемою та фототаблицею; повістки про виклик для участі в проведенні слідчого експерименту; протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2026 із схемою та фототаблицею. Таким чином, на підставі викладеного, у сторони обвинувачення виникла необхідність звернутися до суду з клопотання про призначення додаткової комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи.

У судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_4 підтримала клопотання прокурора.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_9 та захисник ОСОБА_6 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора. Зокрема, захисник зазначив, що невідповідність умов слідчих експериментів 04.01.2026 обставинам події 04.01.2018, є настільки істотною, що фактично слідчим проводилось довільне моделювання, яке не стосується реальних обставин справи, тому не може вважатись відтворенням обставин ДТП. Також потерпіла ОСОБА_7 , перебуваючи 04.01.2026 на місці проведення слідчого експерименту, вказала, що дорожня обстановка не відповідає тій, що була на момент події ДТП, оскільки у вказаному місці конструктивно відсутній пішохідний перехід, відтак слідчий експеримент вирішили провести в іншому місці, а саме навпроти будинку № 2 по вул. .Мануїльського, хоча пригода була біля будинку Київська, 135, і провели його на пішохідному переході з острівцем безпеки та відповідними дорожніми знаками, чого не було в реальному місці ДТП. Крім цього, освітлення на пішохідному переході на момент ДТП було не з того боку як під час слідчого експерименту, також погода не співпадала: на момент ДТП дорога була суха, не покрита снігом. Суттєва зміна умов слідчих експериментів порівняно з фактичними обставинами робить їх результати недостовірними, які не можуть бути використані як докази, оскільки такими ж недостовірними будуть і результати автотехнічної експертизи, тому за вказаних обставин захисник вважає, що призначення експертизи за клопотанням прокурора від 24.03.2026 не має сенсу, оскільки відповіді на всі поставлені прокурором питання були надані Висновком експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи від 15.02.2024 р. № 27478/27479/21-52.

Вивчивши клопотання захисника, заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, суд приходить до таких висновків.

Положеннями статті 332 КПК України встановлено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Так, відповідно до ст. 242 КПК України експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до п. 1.2.13 розділу І Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №53/5 від 08.10.1998 з наступними змінами та доповненнями (надалі за текстом Інструкція) згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Згідно виснову експерта за результатами проведення судово-автотехнічної експертизи № 564/18-25 від 18.04.2018, який долучено до матеріалів справи, серед іншого, причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди слід вважати необґрунтовані дії водія ОСОБА_11 , які суперечили вимогам п. 12.3 ПДР.

Під час судового розгляду за клопотанням сторони захисту судом постановлено ухвалу про призначення додаткової судово-автотехнічної експертизи, проведення якої доручено експертам Вінницького НДЕКЦ МВС України.

Відповідно до висновку додаткової судово-автотехнічної експертизи №СЕ-19/102-21/762-ІТ від 24.02.2021 встановлено, що «з урахуванням показів пішохода ОСОБА_12 , небезпека для руху водію автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 з технічної точки зору, буде виникати з моменту виходу пішохода на горизонтальну дорожню розмітку 1.14.1 «зебра», але при умові, якщо в момент її виходу на проїзну частину остання перебувала поза полем зору водія, тоді, так як наїзд мав місце в темний час доби, тоді небезпека для руху буде виникати з моменту появи пішохода в полі зору водія.

В заданій дорожній обстановці, умові при врахуванні показів пішохода ОСОБА_12 , дії водія автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 з технічної точки зору регламентувались вимогами п. п. 12.2, 12.3, 18.1 ПДР.

В заданій дорожній обстановці, умові при врахуванні показів пішохода ОСОБА_12 , в діях водія автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 не вбачається невідповідностей вимогам п. 12.2 ПДР, а визначити чи відповідали її дії вимогам п. п. 12.3, 18.1 ПДР не видається за можливе.

В ситуація, яка склалася, при вказаних у відповіді на клопотання експерта комплексі вихідних даних та при умові врахування показів пішохода ОСОБА_12 , водій автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 не буде мати технічної можливості попередити наїзд на пішохода, якщо керований нею автомобіль перебував на відстані меншій ніж 27,5 м від смуги руху пішохода та водій автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_11 буде мати технічну можливість попередити наїзд на пішохода, якщо керований нею автомобіль перебував на відстані більшій ніж 30,6 м від смуги руху пішохода, шляхом термінового гальмування, з зупинкою автомобіля «KIA-CARNIVAL» до смуги руху пішохода, тобто шляхом виконання вимог п. 12.3, 18.1 ПДР, тобто категоричній формі дати відповідь не видається за можливе».

Покази водія ОСОБА_11 , в частині того, що наїзд на пішохода ОСОБА_12 стався на відстані 7,8 м від правого краю проїзної частини, при цьому автомобіль «KIA-CARNIVAL» рухався на відстані 0,4 м від горизонтальної дорожньої розмітки 1.3, технічно недостовірні, а тому і інші покази в механізмі розвитку події ДТП можуть бути необґрунтованими, це дає підстави зазначити, що при дослідженні питань її свідчення не можуть прийматися експертом до уваги, так як можуть призвести до хибних висновків.

Покази пішохода ОСОБА_12 в частині того, що наїзд не неї стався на відстані 8,9 м від краю проїзної частини смуг руху в напрямку м. Житомир можуть бути технічно достовірні, а тому і інші технічні величини можуть бути технічно обґрунтовані і приймалися експертом при проведенні подальших досліджень.

Таким чином, у матеріалах справи наявні два висновки експертів, а саме: № 564/18-25 від 18.04.2018, який проведено експертом Житомирського відділення КНДІСЕ, та № СЕ-19/102-21/762-ІТ від 24.02.2021, який проведений експертом Вінницького НДЕКЦ МВС України, які відрізняються між собою за результатами проведеного експертного дослідження, у зв`язку з чим судом було призначено комплексну судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу.

Згідно висновку експертів за результатами проведення комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи № 27478/27479/21-52 від 15.02.2024 встановлено, що «місце наїзду автомобіля KIA на пішохода ОСОБА_12 знаходилось дещо перед кінцевим положенням автомобіля KIA (позначка №1 на схемі ДТП). При цьому, за умови незмінності розташування даного транспортного засобу відносно меж проїзної частини після наїзду на пішохода (тобто його прямолінійного руху до зупинки) у поперечному напрямку місце наїзду могло знаходитись на рівні лівого борту автомобіля KIA, тобто на відстані біля 1,2 м від осьової лінії розмітки. Оцінити більш точне розташування місця наїзду даного транспортного засобу на пішохода ОСОБА_12 (в тому числі й у поздовжньому напрямку), за наданим на дослідження обсягом матеріалів провадження, не можливо.

Покази водія автомобіля KIA ОСОБА_11 щодо характеристик розташування місця наїзду на пішохода ОСОБА_12 , з технічної точки зору, не спроможні.

Покази пішохода ОСОБА_12 в частині вказаних нею кількісних характеристик розташування місця наїзду на неї можуть вважатись, з технічної точки зору, спроможними».

Однак, згідно п. п. 4, 5-7 висновку експертів зазначено, що «вирішити поставлене питання щодо наявності у водія автомобіля KIA ОСОБА_11 технічної можливості уникнути даної пригоди (в тому числі й шляхом виконання вимог п. 18.1 ПДР України (у відповідності до характеристик розвитку пригоди наведених в показах пішохода ОСОБА_12 ) за наданим на дослідження обсягом матеріалів провадження, експертним (розрахунковим) шляхом не можливо»; «за умов виникнення пригоди, що описані в наданих на дослідження матеріалах провадження, водій автомобіля KIA ОСОБА_11 , в залежності від розташування пішохода ОСОБА_12 (на пішоходному переході чи поза його межами), повинна була діяти у відповідності до вимог п. 18.1 ПДР України або 12.3 ПДР України (відповідно). При цьому, оцінити дії водія автомобіля KIA ОСОБА_11 (з встановлення знаходження її дій в причинному зв`язку з виникненням даної пригоди) відносно вимог п. 18.1 або 12.3 ПДР України не можливо».

Водночас, у дослідницькій частині висновку експертів зазначено, що в практиці автомеханічних досліджень в загальному випадку поняття «момент виникнення небезпеки» має наступне значення такий момент розвитку дорожньо-транспортної ситуації, коли, з одного боку, дії будь-якого учасника руху перестають відповідати вимогам ПДР, а з іншого водій має об`єктивну можливість виявити ці дії та сприйняти їх як небезпеку.

Згідно п. 8 висновку експертів встановлено, що «аналізом наданих на дослідження матеріалів кримінального провадження, в даному випадку мав місце наїзд автомобілем KIA на пішохода ОСОБА_12 поза межами пішохідного переходу (у відповідності до показів водія автомобіля KIA ОСОБА_11 ), або на переходу (у відповідності до показів пішохода ОСОБА_12 ), в темну пору доби. Отже, враховуючи викладене вище, в умовах темної пори доби, згідно чинних методичних підходів, водій автомобіля KIA для уникнення контакту з пішоходом ОСОБА_12 (або надання переважного права на рух (при умові, що вказаний пішохід рухався по пішохідному переході)) повинен застосувати заходи, спрямовані на це лише з моменту настання об`єктивної можливості виявлення останньої, тобто в даному випадку небезпека для руху водію автомобіля KIA ОСОБА_11 (або момент коли вказаний водій повинна була застосувати заходи направлені на забезпечення переважного права на рух пішохода (при умові, що вказаний пішохід рухався по пішохідному переході)) безпосередньо залежить від моменту об`єктивної можливості виявити наявність пішохода (який наближається до смуги руху автомобіля KIA або знаходиться на пішохідному переході) з робочого місця водія автомобіля KIA».

При цьому, в дослідницькій частині експерти вказують на те, що в наданих на дослідження матеріалах провадження вказані відомості відсутні. За такої умови, вирішити поставлення питання щодо наявності у водія автомобіля KIA ОСОБА_11 технічної можливості уникнути даної пригоди (в тому числі й шляхом виконання вимог п. 18.1 ПДР України (у відповідності до характеристик розвитку пригоди наведених в показ пішохода ОСОБА_12 )) за наданим на дослідження обсягом матеріалів провадження, експертним (розрахунковим) шляхом не можливо.

У зв`язку з чим, виникла необхідність у проведенні слідчих експериментів за участю обвинуваченої ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_12 .

Ухвалою Коростишівського районного суду Житомирської області від 13.02.2025 клопотання прокурора про надання доручення органу досудового розслідування про проведення слідчих дій слідчих експериментів за участю обвинуваченої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_13 задоволено.

Згідно протоколу проведення проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14 від 04.01.2026 проведено слідчий експеримент за участю останньої.

Згідно протоколу проведення проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_10 від 04.01.2026 проведено слідчий експеримент за участю останньої.

Згідно протоколу проведення проведення слідчого експерименту за участю понятих від 13.01.2026 проведено слідчий експеримент.

У відповідності до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» якщо для вирішення питань, які виникли у справі про злочин проти безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, потрібні спеціальні знання, суд має призначити експертизу. У відповідній ухвалі (постанові) слід навести необхідні експерту вихідні дані, що ґрунтуються на матеріалах справи. За наявності в них різних даних щодо обставин події суд доручає експерту дати висновок стосовно кожного з варіантів окремо.

Згідно висновку, відображеного в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 25.11.2019 у справі № 420/1667/18 обов`язкове залучення експерта для проведення експертизи необхідне за наявності двох підстав: по-перше, коли характер об`єктивних обставин, які мають значення для кримінального провадження, неможливо достовірно встановити без залучення особи, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями (що є загальною підставою проведення експертизи в кримінальному провадженні, передбаченою ч. 1 ст. 242 КПК); по-друге, коли мають місце обставини, передбачені ч. 2 цієї норми.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 332 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо: суду надані кілька висновків експертів, які суперечать один одному, а допит експертів не дав змоги усунути виявлені суперечності; під час судового розгляду виникли підстави, передбачені частиною другою статті 509 цього Кодексу; існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Згідно п. 1.2.13. Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5) встановлено, що згідно з процесуальним законодавством України експертами виконуються первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

Додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

Комплексною є експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання). До проведення таких експертиз у разі потреби залучаються як експерти експертних установ, так і фахівці установ та служб (підрозділів) інших центральних органів виконавчої влади або інші фахівці, що не працюють у державних спеціалізованих експертних установах.

У зв`язку з тим, що під час судового розгляду отримано додаткові документи, а саме: протокол проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_14 від 04.01.2026 із схемою та фототаблицею; протокол проведення слідчого експерименту за участю обвинуваченої ОСОБА_10 від 04.01.2026 із схемою та фототаблицею; повістки про виклик для участі в проведенні слідчого експерименту; протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2026 із схемою та фототаблицею, які впливають на встановлення обставин кримінального правопорушення та вирішення експертами поставлених питань, суд задовольняє клопотання прокурора про проведення додаткової комплексної судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи, до проведення якої залучити експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6 , м. Київ, 03057).

Щодо переліку питань, які слід винести на вирішення експертизи, з метою реалізації приписів частини 6 статті 22 КПК України, суд вважає необхідним задовольнити клопотання прокурора в частині визначення переліку питань.

Також, суд вважає за можливе, задовольнити клопотання прокурора в частині врахування вихідних даних, а саме:

- ДТП сталась у темну пору доби, в межах населеного пункту, де передбачено обмеження швидкості руху ТЗ до 50 км/год., на частково освітленій ділянці дороги. Перед місцем ДТП встановлений дорожній знак 5.35.1 (пішохідний перехід);

- ділянка дороги в місці ДТП: пряма в плані, горизонтального профілю, без дефектів. Тип дорожнього покриття асфальтобетон, стан на момент ДТП сухий. Рух транспорту організовано в двох напрямках по дві смуги в кожному напрямку, які розділені дорожньою розміткою 1.3 ПДР. Смуги руху розділені дорожньою розміткою 1.5 ПДР. Смуга руху в напрямку м. Києва має дві смуги. Ширина правої смуги в місці ДТП становить 3,8 м, ширина лівої смуги в місці ДТП становить 4,0 м. Загальна ширина проїзної частини становить 16 м;

- в ході огляду місця ДТП виявлена слідова інформація, яка зафіксована у протоколі ОМП;

- до ДТП автомобіль «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 , знаходився у технічно справному стані, без пасажирів, без вантажу;

- відповідно до показів водія ОСОБА_9 та проведеного слідчого експерименту від 04.01.2026, остання рухалася в напрямку м. Києва зі сторони м. Житомира в лівій смузі руху, на відстані 0,4 м від дорожньої розмітки 1.3 ПДР зі швидкістю 50 км/год. Проїхавши 3 метри після пішохідного переходу побачила пішохода, який знаходився на осьовій лінії (дорожній розмітці 1.3 ПДР), почала гальмувати та подала звук сигналу, однак через мить відбувся наїзд. Наїзд на пішохода відбувся поза межами пішохідного переходу на відстані 9,8 м від дальньої границі пішохідного переходу, та на відстані 7,8 м від правого краю проїзної частини (тобто з моменту виходу пішохода на проїзну частину до моменту наїзду подолала 8,2 м, де 16 м (ширина проїзної частини) 7,8 м (прив`язка до правого краю дороги);

- відповідно до показів потерпілої ОСОБА_7 та проведеного слідчого експерименту від 04.01.2026, остання переходила проїзну частину зліва на право відносно напрямку руху транспортного засобу в межах пішохідного переходу. Наїзд відбувся на пішохідному переході на відстані 0,9 м до дальньої границі пішохідного переходу, з моменту виходу на проїзну частину до наїзду подолала 8,9 м. Проїзну частину переходила в темпі S10 м долає за t сер. 6,75 сек.;

- відповідно до проведеного слідчого експерименту від 13.01.2026 встановлено, що видимість елементів проїзної частини в місці ДТП, становить 63 м, об`єктивна видимість пішохода при цих самих умовах відповідно до показів потерпілої ОСОБА_7 (при наїзді на пішохідному переході), становить 57 м, об`єктивна видимість пішохода при цих самих умовах відповідно до показів обвинуваченої ОСОБА_9 (при наїзді поза межами пішохідного переходу), становить 49 м.

Небезпеку для руху водія а/м «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_9 прийняти відповідно до методичних рекомендацій.

На підставі викладеного, керуючись ст. 86-87, 89, 242, 370, 372, 376 КПК України, суд,

постановив:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про визнання очевидно недопустимим доказом протокол проведення слідчого експерименту від 13.01.2026.

Клопотання прокурора задовольнити.

Призначити у кримінальному провадженні за № 12018060190000026 за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, додаткову комплексну судово-автотехнічну та транспортно-трасологічну експертизу, проведення якої доручити експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03057).

На розгляд експертів поставити наступні питання:

- враховуючи зафіксовану слідову інформацію, та іншу інформацію визначити, де саме відносно елементів проїзної частини відбувся наїзд автомобілем «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 , на пішохода ОСОБА_7 .?

- чи можуть бути ґрунтовні показання водія ОСОБА_9 в частині місця наїзду на пішохода, при умові, що наїзд відбувся на відстані 7,8 м від правого краю проїзної частини, та вона рухалася на відстані 0,4 м від осьової лінії (відповідно до показань водія ОСОБА_5 )?

- чи можуть бути ґрунтовні покання потерпілої ОСОБА_7 в частині місця наїзду на пішохода, при умові, що наїзд відбувся на відстані 8,9 м від лівого краю проїзної частини (відповідно до показань потерпілої ОСОБА_7 )?

- чи мав технічну можливість водій автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_7 у даній дорожній обстановці?

- як повинен був діяти водій автомобіля «KIA-CARNIVAL», д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_5 у даній дорожній обстановці відповідно до вимог ПДР України. Чи відповідали його дії вимогам цих Правил?

- як повинен був діяти пішохід ОСОБА_7 у даній дорожній обстановці відповідно до вимог ПДР України. Чи відповідали його дії вимогам цих Правил?

- що з технічної точки зору стало причиною створення аварійної обстановки і виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди?

Копію ухвали направити до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Сім`ї Бродських, 6, м. Київ, 03057).

Для дослідження експертам надати матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Попередити експерта(ів) про кримінальну відповідальність за ст. 384, 385 КК України.

Зобов`язати експерта(ів) провести експертизу та надати суду відповідний висновок у визначений законом термін.

Судовий розгляд у кримінальному провадженні відкласти до отримання висновку експертизи.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_1