Рішення № 137515064, 18.06.2026, Ємільчинський районний суд Житомирської області

Справа № 295/985/26

Номер рядка звіту 40

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

"18" червня 2026 р. селище Ємільчине

Ємільчинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Заполовського В.В.

при секретарі с/з Лук`янчук Т.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні, відповідно до вимог ст.247 ч.2 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

в с т а н о в и в:

ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року в сумі 76870,24 грн., судовий збір у розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Вимоги мотивує тим, що 11.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір №383635486.

Згідно умов кредитного договору первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання та надав відповідачу грошові кошти у сумі 2500 грн. шляхом перерахування через банк-провайдер.

В подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 21950 грн.

Первісний кредитор свої зобов`язання виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти, що підтверджується платіжним дорученням.

28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01, відповідно до якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №145 від 03.08.2021 року до договору факторингу укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу №05/0820-01, у відповідності до умов якого ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача.

11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу №11/07/25-Е, відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.

Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов`язання щодо повного погашення кредитної заборгованості.

17.04.2026 року по справі було відкрито провадження та розгляд справи призначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в позовній заяві зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просив провести розгляд справи у його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином через оголошення на офіційному сайті судової влади України, однак в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв, клопотань, відзиву на позов суду не надіслав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 11.12.2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір №383635486, відповідно до п.1.1 якого товариство зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 2500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п.1.2 договору кредит надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі «Дисконтний період»).

Згідно п.1.3 договору сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом оплати ним протягом дисконтного періоду всіх процентів, фактично нарахованих за користування кредитом, за умови якщо такі оплати супроводжуються відповідним коментарем позичальника або шляхом активації позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця функції продовження строку дисконтного періоду. Застосування позичальником зазначеного права продовження загального строку дисконтного періоду можливе до закінчення дисконтного періоду, а також під час пільгового періоду.

Відповідно до п.1.4 договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:

1.4.1 виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 186,66% річних, що становить 0,51% від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.4.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 311,10% річних, що становить 0,85% процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним;

1.4.3 у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 622,20% річних, що становить 1,70% процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовилися, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов`язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п.1.3 цього договору.

Згідно п.1.7 договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:

1.7.1 зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.7.2 з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 841,80% річних, що становить 2,30% в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.1.9 договору попередній розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п.1.2 цього договору, наведено в паспорті споживчого кредиту, що є невід`ємним додатком до цього договору, та у графіку розрахунків наведеному в додатку №1 до цього договору. Сторони погодили, що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз.2 п.1 ст.16 ЗУ «Про споживче кредитування», у разі продовження строку надання кредиту, надає позичальнику та регулярно оновлює графік розрахунків на період продовження строку надання кредиту, з відповідним коригуванням терміну платежу, шляхом відображення такої інформації в особистому кабінеті позичальника.

П.4.2 договору передбачено, що строк дії цього договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.2 договору. Строк дії договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання кредиту передбачених п.1.3 та п.1.7 договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дій договору діють до повного їх виконання.

Згідно п.4.3 договору сторони погоджуються, що проценти, нараховані після закінчення строку дії цього договору (після 90 дня від дати закінчення дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, у розмірі визначеному в п.1.7.2 договору, є процентами за користування коштами в розумінні ч.2 ст.625 ЦК України.

Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством в якості підпису позичальника буде використовуватися електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис (п.4.4 договору).

Згідно Графіку розрахунків, що є Додатком №1 до договору №383635486 від 11.12.2020 року сторони погодили термін платежу, суму кредиту, нараховані проценти, загальну вартість кредиту.

В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 11.12.2020 року ОСОБА_1 вказав свій номер карти НОМЕР_1 .

Свої зобов`язання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало в повному обсязі, перерахувавши 11.12.2020 року ОСОБА_1 на його картку № НОМЕР_2 2500 грн., що підтверджується платіжним дорученням №a5ee7887-ae76-430a-92b8-4697cdbcd094 від 11.12.2020 року.

В подальшому між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 16.12, 22.12.2020 року, 15.01, 16.01, 17.01, 18.01, 20.01, 25.01, 28.01, 01.02, 07.02, 09.02, 01.03, 02.03, 21.03, 03.04, 22.04 та 25.04.2021 року були укладені додаткові угоди до договору №383635486 від 11.12.2020 року, згідно яких сторони домовилися збільшити суму кредиту, в загальному на 19450 грн.

Переказ коштів відповідно до додаткових угод на рахунок ОСОБА_1 на загальну суму 19450 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 16.12, 22.12.2020 року, 15.01, 16.01, 17.01, 18.01, 20.01, 25.01, 28.01, 01.02, 01.02, 07.02, 09.02, 01.03, 02.03, 21.03, 03.04, 22.04 та 25.04.2021 року.

Довідкою АТ «Ощадбанк» від 05.05.2026 року стверджується, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано банківську платіжну картку № НОМЕР_3 .

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного Договору та Додаткових угод на загальну суму 21950 грн.

Згідно розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору №383635486 від 11.12.2020 року станом на 03.08.2021 року в сумі 56662,46 грн., яка складається з: 15082,70 грн. тіла кредиту; 41579,76 грн. процентів. При цьому відповідачем за вказаний період було сплачено 6867,30 грн. в рахунок погашення заборгованості по тілу кредиту, 10066,70 грн. в рахунок погашення заборгованості по процентах.

Таким чином, відповідач частково здійснював платежі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, чим фактично підтвердив факт укладення між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» кредитного договору.

Судом встановлено, що вказаний вище кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом.

Згідно ст.12 ЗУ «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Ч.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Перехід права грошової вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс» за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року підтверджується укладеним 28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» договором факторингу №28/1118-01, укладеним 05.08.2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» договору факторингу №05/0820-01, укладеним 11.07.2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «Ейс» договору факторингу №11/07/25-Е, а також документами, що є невід`ємними частинами вказаних договорів.

Згідно Реєстру прав вимоги №145 від 03.08.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року ОСОБА_1 є боржником за договором №383635486 від 11.12.2020 року, сума заборгованості становить 56662,46 грн., яка складається з: 15082,70 грн. основної суми заборгованості; 41579,76 грн. відсотків.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №9 від 30.05.2023 року до договору факторингу №05/0820-01 від 11.07.2025 року та Реєстру боржників до договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025 року ОСОБА_1 є боржником за договором №383635486 від 11.12.2020 року, сума заборгованості становить 76870,24 грн., яка складається з: 15082,70 грн. основної суми заборгованості; 61787,54 грн. відсотків.

Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

З правової позиції висловленої Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15 слідує, що за змістом вказаних вище положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

У відповідності до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускаються, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 2 ст.1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст.1047 ЦК України).

Ч.1 ст.1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт існування кредитних відносин між сторонами підтверджується кредитним договором та договорами факторингу.

Згідно останньої Додаткової угоди від 25.04.2021 року до Договору №383635486 від 11.12.2020 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , сторони домовилися збільшити суму кредиту на суму 100 грн. з 25.04.2021 року на строк дії договору №383645486 від 11.12.2020 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування кредитом на умовах договору.

Сторони домовилися викласти Графік розрахунків в новій редакції та відобразити у Графіку розрахунків єдиний порядок сплати непогашеної суми кредиту, збільшеної на суму, зазначену п.1 Додаткової угоди.

Відповідно до Графіку розрахунків, що є Додатком №1 до Додаткової угоди від 25.04.2021 року, терміном платежу є 04.05.2021 року, загальна сума кредиту до сплати становить 17011,90 грн.

Проаналізувавши умови кредитного договору, суд вважає, що строк дисконтного періоду відповідно до п.1.3 договору не продовжувався, оскільки матеріали справи не містять доказів протилежного.

Натомість строк кредитного договору продовжувався на підставі додаткових угод до договору №383635486 від 11.12.2020 року.

Згідно п.1.7.1 договору зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з 04.05.2021 року строк дії кредитного договору було продовжено на 90 календарних днів.

Таким чином, у межах строку кредитування за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року до 03.08.2021 року відповідач мав, зокрема, повернути кредит і сплатити проценти періодичними платежами. Починаючи з 04.08.2021 року за кредитним договором відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

У постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Отже, період правомірного користування коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування супроводжується нарахуванням процентів у порядку та розмірі, що визначені у кредитному договору, а у разі прострочки позичальником виконання зобов`язань зі своєчасного повернення кредиту права кредитора захищаються шляхом нарахування процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України.

За таких обставин, після спливу визначеного договором строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинено.

З розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», слідує, що станом на 03.08.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року становить 56662,46 грн.

Вказаний розрахунок заборгованості узгоджується з умовами кредитного договору №383635486 від 11.12.2020 року щодо строку дії кредитного договору та нарахування відсотків.

В подальшому, після переходу прав вимоги до боржника ТОВ «Таліон Плюс» здійснило власний розрахунок заборгованості та нарахувало відсотки в період з 04.08.2021 року по 30.09.2021 року в сумі 20207,78 грн.

Суд не погоджується з таким розрахунком заборгованості по кредиту, оскільки нарахування відсотків здійснене поза межами строку дії кредитного договору.

Отже, судом встановлено, що загальна вартість кредиту за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року на час закінчення строку дії кредиту становить 56662,46 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року нарахована заборгованість по процентах після спливу визначеного договором строку кредитування, а тому наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з відповідача кредитної заборгованості, нарахованої в період дії строку кредитування.

Як встановлено судом, відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання за кредитним договором, допустивши заборгованість. Таким чином, невиконання відповідачем своїх договірних зобов`язань порушує право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання грошових коштів, які були надані у кредит, і суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, судові витрати суд стягує з відповідача на користь позивача пропорційно задоволених вимог згідно ст.141 ЦПК України. Позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» суд задовольняє на 73,71%.

Враховуючи наведене, сума судового збору, що має бути стягнута з відповідача на користь позивача становить 1962,46 грн. (2662,40 х 73,71% = 1962,46 грн.).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь витрат на правову допомогу слід зазначити наступне.

Згідно п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.137 ЦПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, судом встановлено, що між ТОВ «ФК «Ейс» (клієнт) та Адвокатським бюро «Соломко та партнери» (виконавець) 20.08.2025 було укладено Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно додаткової угоди №25770901256 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу по захисту прав та інтересів клієнта з питань, що відносяться до юрисдикції судів всіх інстанцій судів загальної юрисдикції по справах про стягнення заборгованості за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року.

Повноваження адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №7073/10, довіреністю від 11.08.2025 року.

Згідно акту прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року сума гонорару за надання правової допомоги складає 7000 грн.

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

В додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2023, справа №755/2587/17, зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Беручи до уваги характер спірних правовідносин, суд вважає неспівмірною заявлену вартість послуг за підготовку позовної заяви, збирання доказів в справі про стягнення заборгованості за кредитним договором, враховуючи категорію та складність даної справи, яка відноситься до малозначних справ та є типовою, не потребує вивчення значного обсягу доказів та правових позицій судів щодо такої категорії справ. Та зважаючи на те, що позовна заява була подана представником позивача через систему «Електронний суд», що не потребувало значного часу, неприбуття його у судове засідання, суд вважає завищеним заявлений розмір вартості вказаної послуги.

Враховуючи вказані вище обставини, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 гривень.

На підставі ст.ст.11, 212, 509, 525, 526, 626, 628, 633, 638, 1048, 1049, 1054 ЦК України, постанови Верховного Суду України від 23.09.2015 року у справі №6-979цс15, та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 247, 258, 259, 263-265, 280-284, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ТОВ «ФК «Ейс» (код ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, 6, кабінет 13, рахунок НОМЕР_5 в АТ «Універсал Банк», ЄДРПОУ АТ «Універсал Банк» 21133352, МФО 322001) заборгованість за кредитним договором №383635486 від 11.12.2020 року в сумі 56662 (п`ятдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 46 коп., яка складається з: 15082,70 грн. заборгованості за тілом кредиту; 41579,76 грн. заборгованості за відсотками, сплачений при подачі позовної заяви судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1962 (одна тисяча дев`ятсот шістдесят дві) грн. 46 коп., та витрати на правову допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) грн., а всього кошти в сумі 61624 (шістдесят одна тисяча шістсот двадцять чотири) грн. 92 коп., відмовивши в решті позовних вимог за безпідставністю.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: В. В. Заполовський