Рішення № 137515020, 11.06.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/533/26

Провадження по справі №2/276/551/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Збаражського А.М.,

з участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, інших належних грошових коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» (далі ТОВ «Валки-Ільменіт», відповідач), у якому просить суд стягнути з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати при звільненні у розмірі 451 452,79 грн, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач у період з 10.08.2012 по 31.12.2025 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. 31.12.2025 її було звільнено з роботи за угодою сторін на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України. Проте, в день звільнення відповідач не виконав свого обов`язку та не провів з нею повний розрахунок, зокрема не виплатив заробітну плату за період роботи з березня 2025 року по грудень 2025 року, компенсацію за невикористану відпустку та за час тимчасової непрацездатності при звільненні. Такі дії відповідача позивач вважає грубим порушенням вимог трудового законодавства, що дає їй право на стягнення суми боргу та передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України матеріальної компенсації у вигляді середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідач ТОВ «Валки-Ільменіт» відзиву на позовну заяву до суду не подав, свою позицію щодо заявлених позовних вимог жодним чином не висловив, заперечень не надіслав.

Ухвалою судді від 02.04.2026 за вказаним позовом відкрито спрощене провадження з викликом сторін. Цією ж ухвалою суд задовольнив клопотання позивачки про витребування доказів від відповідача (довідки про заборгованість).

28.04.2026 судове засідання було відкладено на 01.06.2026, у зв`язку з неявкою представника відповідача, та повторно витребувано у відповідача довідку по заробітній платі.

01.06.2026 судове засідання було відкладено на 11.06.2026 за клопотанням позивача, у зв`язку з необхідністю подання додаткових доказів та неотриманням судом витребуваних документів від відповідача.

У судове засідання 11.06.2026 з`явилася позивач. Представник відповідача в судове засідання не з`явився, заяв чи клопотань до суду не подавав. Водночас, відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи шляхом доставки судових повісток у його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС.

Позивач у судовому засіданні просила позов задовольнити повністю з підстав, наведених у ньому. Позивач не заперечила проти проведення заочного розгляду справи.

Зважаючи на неявку належним чином повідомленого відповідача, ненадання ним відзиву на позов та згоду позивач, суд у судовому засіданні постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі статті 280 ЦПК України.

Відповідно до статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, заслухавши аргументи позивача, оцінивши всі докази у справі для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з ТОВ «Валки-Ільменіт». Відповідно до записів у трудовій книжці позивача, серії НОМЕР_1 , та копії наказу від 04.04.2018 №57-к/тр вона з 02.04.2018 була переведена на посаду начальника юридичного відділу ТОВ «Валки-Ільменіт».

31.12.2025 згідно наказу №246-к/тр на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України ОСОБА_1 звільнено із займаної посади за угодою сторін.

Вищевказані фактичні обставини підтверджуються записами у трудовій книжці та не оспорюються сторонами.

Судом також встановлено, що в день звільнення, тобто 31.12.2025, ТОВ «Валки-Ільменіт» не провело з позивачем остаточного розрахунку по заробітній платі. Відповідач не надав суду жодних доказів виплати заробітної плати, чим допустив виникнення заборгованості.

На підтвердження наявності та розміру заборгованості позивачем надано суду копії розрахунково-платіжних листків ТОВ «Валки-Ільменіт» за період з березня 2025 року по грудень 2025 року включно, а також індивідуальні відомості про застраховану особу (форми ОК-5, ОК-7) Пенсійного фонду України, які підтверджують нарахування заробітної плати для сплати страхових внесків.

Відповідно до розрахунково-платіжних листків позивачу нараховано заробітну плату в таких розмірах:

-за березень 2025 року нараховано 44136,16 грн, з яких відпускні 2811,52 грн, до виплати 33543,48 грн;

-за квітень 2025 року нараховано 43583,32 грн, з яких нарахування відпускних 4137,07 грн, до виплати 33123,32 грн;

-за травень 2025 року нараховано 45099,83 грн, з яких нарахування відпускних 5614,12 грн, до виплати 34275,87 грн;

-за червень 2025 року нараховано 42194,85 грн, з яких нарахування відпускних 4291,99 грн, до виплати 32068,09 грн;

-за липень 2025 року нараховано 46255,79 грн, з яких нарахування відпускних 2863,87 грн, до виплати 35154,40 грн;

-за серпень 2025 року нараховано 44857,24 грн, з яких нарахування відпускних 2879,28 грн, до виплати 34091,51 грн;

-за вересень 2025 року нараховано 42640,22 грн, з яких нарахування відпускних 4335,16 грн, до виплати 32406,57 грн;

-за жовтень 2025 року нараховано 45762,43 грн, з яких нарахування відпускних 1409,20 грн; до виплати 34779,45 грн;

-за листопад 2025 року нараховано 68869,33 грн, з яких нарахування за перебування у черговій відпустці 30811,10 грн;

-за грудень 2025 року нараховано 28053,62 грн, в тому числі компенсація за відпустку 12229,53 грн та компенсація за час тимчасової непрацездатності 7455,70 грн.

Витягом з Електронного реєстру листків непрацездатності, індексний номер витягу 1979 4794 3909 0921; дата формування витягу: 27.03.2026, виданим Пенсійним фондом України, підтверджено актуальність інформації про електронний листок непрацездатності №20161992-2037162557-1. Згідно даного електронного лікарняного листка непрацездатності підтверджується факт перебування позивача на лікарняному у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; дата відкриття: 25.12.2025; дата закриття: 29.12.2025; статус листка непрацездатності: готово до сплати; страхувальник ТОВ «ВАЛКИ-ІЛЬМЕНІТ». Цей документ доводить обставини щодо нарахування суми лікарняних за 5 днів тимчасової непрацездатності у розмірі 7 455,70 грн за період тимчасової непрацездатності з 25.12.2025 по 29.12.2025, яка відображена відповідачем у розрахунково-платіжному листку № НЗП-000028 за грудень 2025 року.

Суд встановив, що загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня по грудень 2025 року складає 451452 грн 79 коп. При цьому, вказана сума нарахувань відповідає нарахуванням, які зазначені у відомостях з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу ОСОБА_1 за період з січня по грудень 2025 року, а також в довідках Пенсійного фонду України з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Форми ОК-5 та Форми ОК-7, що сформовані відносно ОСОБА_1 .

Окрім того, згідно з довідкою про доходи, виданої ТОВ «Валки-Ільменіт» 17.11.2025, ОСОБА_1 в період з березня по жовтень 2025 року нараховано 354529,84 грн (до виплати 269442,69 грн).

Відповідно до виписки по картковому рахунку № НОМЕР_2 , відкритого на ім`я ОСОБА_1 , відповідачем не виплачувалась заробітна плата у розмірах, визначених у розрахунково-платіжних листках, довідці про доходи від 17.11.2025 та довідках Форми ОК-5 і Форми ОК-7.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно з частиною 1 статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2020 року у справі № 266/6853/18 (провадження № 61-9549св19) зроблено висновок, що «згідно положень статей 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець, але це не позбавляє позивача від обов`язку доведення наявності права на отримання певних сум».

Отже, тягар доказування відсутності заборгованості лежить на роботодавцеві.

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі Порядок).

Відповідно до п.2 розділу 2 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, згідно з пунктом 5 Порядку № 100 основною для визначення загальної суми заробітку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку № 100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців роботи (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Частиною 6 статті 6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» визначено, що у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 73 Кодексу законів про працю України (святкові і неробочі дні), що безпосередньо впливає на розрахунок кількості робочих днів для обчислення компенсацій.

Суд встановив, що загальний розмір нарахованої позивачу заробітної плати за період з березня по грудень 2025 року, в тому числі компенсації за невикористану відпустку та за час тимчасової непрацездатності, складає 451452 грн 79 коп. Водночас, як стверджується випискою по картковому рахунку, на який роботодавцем зараховувалась заробітна плата для ОСОБА_1 , відповідачем фактично не виплачено заробітну плату у розмірах, визначених у розрахунково-платіжних листках, довідці про доходи від 17.11.2025 та довідках Форми ОК-5 і Форми ОК-7.

Відповідач, будучи неодноразово належним чином повідомлений про розгляд даної справи, відзив до суду не подав, участь свого представника в судових засіданнях не забезпечив, доказів суду не подав та жодним чином не спростував наявність заборгованості по заробітній платі перед позивачем на суму 451452 грн 79 коп.

Водночас, докази, які були б відхилені судом, відсутні, оскільки матеріали, додані до позовної заяви, відповідають критеріям належності, допустимості, достовірності та достатності, а відповідачем вони не оспорені.

Суд вважає повністю обґрунтованими аргументи позивача щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості із заробітної плати у вищевказаній сумі.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

Базовими місяцями для розрахунку середньої заробітної плати є останні два календарні місяці роботи, що передують звільненню жовтень та листопад 2025 року.

У відповідності до наданих в підтвердження позовних вимог доказів, а саме: довідки про доходи від 17 листопада 2025 року № 108/1, розрахунково-платіжних листків за жовтень 2025 року і листопад 2025 року, за останні два місяці, що передували звільненню позивача: за жовтень 2025 року, за виключенням виплати за час чергової відпустки у сумі 1 409,20 грн., позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 44 353,23 грн (45 762,43 грн 1 409,20 грн = 44 353,23 грн); фактично відпрацьовано у цьому місяці 23 дні; за листопад 2025 року, за виключенням виплати за час чергової відпустки у сумі 30 811,10 грн, позивачу нараховано заробітну плату у розмірі 38 058,23 грн (68 869,33 грн 30 811,10 = 38 058,23 грн); фактично відпрацьовано у цьому місяці 20 днів.

Відтак, розмір середньоденної заробітної плати позивача за останні два повні місяці роботи перед звільненням становить 1 916,55 грн (із розрахунку (44 353,23 грн + 38 058,23 грн) : 43 дні).

Судом також встановлено, що станом на день ухвалення рішення (11.06.2026) відповідач з позивачем не розрахувався. Період затримки розрахунку починається з наступного дня після звільнення (01.01.2026) по день ухвалення рішення (11.06.2026) включно. Обчислюючи кількість робочих днів у цьому періоді, суд враховує призупинення дії норм про святкові і неробочі дні у зв`язку з правовим режимом воєнного стану. Загальна кількість робочих днів затримки у зазначений період становить 116 робочих днів. Помноживши кількість днів на середньоденний заробіток, суд отримує суму середнього заробітку в розмірі 222319,80 грн. Ця вимога є законною та підлягає повному задоволенню.

Аргументи з боку відповідача відсутні через його процесуальну пасивність та неподання відзиву.

У даній цивільній справі були прямо порушені майнові та конституційні трудові права позивачки ОСОБА_2 зі сторони роботодавця відповідача ТОВ «Валки-Ільменіт». Це порушення виразилося у триваючому ігноруванні приписів закону щодо обов`язкового повного розрахунку із працівником в день звільнення, отже суд зобов`язаний забезпечити ефективний захист цього порушеного права.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, виснуваних у постанові від 08.12.2021 р. у справі N 9901/407/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 752/23602/20 (провадження № 61-12064св22), «Системний аналіз пункту 3 Порядку N 100 та пункту 164.6 статті 164 ПК України дає підстави для висновку, що суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як заборгованість із заробітної плати та/або середній заробіток за час вимушеного прогулу, обчислюється без віднімання сум податків і зборів. Податки і збори із присудженої за рішенням суду суми заробітної плати та середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із цієї суми при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума зменшується на суму податків і зборів. При цьому відрахування податків і обов`язкових платежів із середнього заробітку за час вимушеного прогулу не погіршує становище працівника, якого поновлено на роботі, оскільки за цей період у разі перебування на посаді працівник отримував би заробітну плату, із якої також відраховувались би податки і збори. Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (за загальним правилом 18 відсотків). Таким чином, якщо юридична особа відшкодовує (виплачує) на користь фізичної особи середній заробіток за час вимушеного прогулу, то ця особа, виступаючи щодо такої фізичної особи податковим агентом, зобов`язана (у випадках, передбачених ПК України) утримати і перерахувати податок із суми такого доходу».

Враховуючи вищезазначене, невиплачена заробітна плата та середній заробіток підлягають стягненню з відповідача на користь позивача з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків та зборів.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач була звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення заробітної плати на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір». Водночас, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн за майнову вимогу про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Оскільки позов задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею судовий збір у вказаному розмірі.

Крім того, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заборгованості із заробітної плати, цей судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави. Розмір судового збору за цю вимогу становить один відсоток від ціни задоволеної майнової вимоги - 4514,53 гривень.

Керуючись ст. 2, 12, 13, 76-79, 81, 82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-282, 352, 354, 430 ЦПК України, -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» про стягнення заборгованості по заробітній платі, інших належних грошових коштів при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» на користь ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату, компенсацію за невикористану відпустку та оплату за час тимчасової непрацездатності при звільненні в сумі 451 452,79 гривень (чотириста п`ятдесят одна тисяча чотириста п`ятдесят дві гривні сімдесят дев`ять копійок) з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків та зборів.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати за один місяць.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.01.2026 по 11.06.2026 у розмірі 222319,80 гривень (двісті двадцять дві тисячі триста дев`ятнадцять гривень вісімдесят копійок) з утриманням з цієї суми встановлених законодавством України податків та зборів.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064,96 гривень (одна тисяча шістдесят чотири гривні дев`яносто шість копійок).

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт» на користь держави судовий збір у розмірі 4514,53 гривень (чотири тисячі п`ятсот чотирнадцять гривень п`ятдесят три копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Валки-Ільменіт», місцезнаходження: Житомирська обл., Коростенський р-н, селище Іршанськ, вул. Шевченка, буд. 1-А; код ЄДРПОУ 31280048.

Повний текст рішення складено 17.06.2026.

Суддя А.М. Збаражський