Постанова № 137514966, 18.06.2026, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/7240/26

Категорія 208

3/295/1795/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 року м. Житомир

Суддя Богунського районного суду м. Житомира Болейко А.П., розглянувши матеріали справи, які надійшли від ГУ ДПС у Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 163-1 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

встановив:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення №274/06-30-07-01 від 17.04.2026, під час документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Житомирський молочний завод» з питань вимог дотримання податкового, валютного, іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2019 по 31.12.2025 та законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 04.09.2017 по 31.12.2025 посадова особа директор ТОВ «Житомирський молочний завод» ОСОБА_1 вчинив правопорушення ведення податкового обліку з порушенням встановленого закономпорядку, що призвело до заниженя податку на прибуток на загальну суму 384216 грн та занижено податок на додану вартість на загальну суму 1070871 грн, у встановлені законодавством терміни не подано до податкового органу відомості по 41 об?єктах оподаткування за встановленою формою 20-ОПП.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину не визнав та підтримав свої письмові пояснення, у яких серед іншого зазначив, що являється директором ТОВ «Житомирський молочний завод» з 01.12.2021. Просив закрити провадження у справі, у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки у протоколі не зазначено, які його конкретні дії як посадової особи призвели до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку, та у який саме період порядок ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку ймовірно порушений ним, оскільки період перевірявся з 01.01.2019 по 31.12.2025, а він обіймає посаду директора з 01.12.2021. Усі бухгалтерські документи були подані ним та головним бухгалтером у повному обсязі, додаткових запитів від перевіряючих не надходило. Всі показники фінансової звітності ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Вся фінансова звітність за період перебування його на посаді директора, прийнята контролюючим органом без зауважень, на підтвердження чого надав відповідну документацію. Долучений до протоколу акт не містить тверджень про порушення директором ТОВ «Житомирський молочний завод» податкового обліку, а тому він не може бути доказом його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Андрійчук Л.І. в судовому засіданні підтримала своє письмове клопотання про закриття провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, обґрунтовуючи тим, що перевірка проводилася за період 2019-2022 роки, а ОСОБА_1 призначений директором Товариства з 01.12.2021, крім того у протоколі не зазначено конкретні дії чи бездіяльність директора ОСОБА_1 , що призвели до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку та відсутні як відомості про службові обов`язки ОСОБА_1 , які він порушив як посадова особа, так і не зазначено причинно-наслідковий зв`язок між такими діями чи бездіяльністю та наслідком невиконання директором своїх обов`язків. Крім того, зазначила, що об`єктивна сторона складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не прирівнює заниження податку до ведення податкового обліку з порушенням встановленого порядку. До протоколу долучено акт не у повному обсязі, а саме: відсутні сторінки, на яких зазначено нормативне регулювання бухгалтерського обліку на підприємстві. Зазначила також, що акт, долучений до протоколу, не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі вказаного акта підлягають оскарженню протягом 6 місяців до жовтня 2026 року, які вони мають намір оскаржити.

Заслухавши думку захисника, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріпленні положення, які зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Одночасно, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту".

Щодо обґрунтованості поширення на вказану категорію справ гарантій Конвенції необхідно зазначити таке.

Якість складання протоколу є дуже важливою стадією оформлення справи про адміністративне правопорушення, й фактично є «обвинуваченням» держави щодо особи, що потребує належного до цього ставлення.

Відповідно звернуто увагу уповноважених осіб на необхідності дотримання правил та процедур під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, прав та гарантій особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, належному фіксуванні доказів вчинення правопорушення та їх зберіганні тощо.

У справах проти України ЄСПЛ розглядав питання про віднесення правопорушень, передбачених КУпАП, до «кримінального аспекту» в розумінні Конвенції, що, з огляду на суворість передбаченого покарання правопорушення, не є незначним та такі адміністративні провадженні слід вважати по суті кримінальними і такими, що вимагають застосування всіх гарантій статті 6 Конвенції.

Одночасно практика Європейського суду з прав людини щодо розгляду справ про адміністративні правопорушення зосереджена навколо фундаментальних засад здійснення правосуддя у справах про адміністративні правопорушення, зокрема, забезпеченні дотримання положень Конвенції в частині реалізації статті 6, яка гарантує кожному право на справедливий суд.

Суд повинен дати оцінку не тільки даним, що додані до протоколу про адміністративне правопорушення, але й доказам, які представлені особою в порядку захисту. Досліджуючи наявні докази суддя дає їм об`єктивну оцінку з точки зору їх достовірності та підтвердження чи спростування обставин, що характеризують діяння особи як правопорушення.

Об`єктивною стороною ст. 163-1 ч.1 КУпАП є порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Отже диспозиція статті містить чітко сфомульований склад правопорушення - встановлений законом порядок ведення податкового обліку та не є тотожним заниженню податків чи доходів від діяльності підприємства. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку: неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів, тощо.

Відповідно до ст. 14 КУпАП посадові особи підлягають адміністративній відповідальності за адміністративні правопорушення, пов`язані з недодержанням установлених правил у сфері охорони порядку управління, державного і громадського порядку, природи, здоров`я населення та інших правил, забезпечення виконання яких входить до їх службових обов`язків.

Тобто, при зазначенні у протоколі суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі обов`язки для неї були визначені, що не міститься у складеному протоколі відносно ОСОБА_1 .

Згідно правової позиції, зазначеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. У силу норм Податкового кодексу акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій. Він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, практика розгляду справи за ст.163-1 КУпАП свідчить про необхідність уважного аналізу документів, що подаються суду податковими органами. Наявність лише акта перевірки без додаткових обґрунтованих доказів не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Акт перевірки не є доказом вини, адже не має сили рішення, яке породжує юридичні наслідки для особи, та лише фіксує висновки перевіряючого.

До того ж, зазначений акт №7031/06-30-07-01/41563679 від 17.04.2026 про результати документальної планової виїзної перевірки ТОВ «Житомирський молочний завод», долучений до протоколу, як єдиний доказ вчинення правопорушення ОСОБА_1 , є не у повному обсязі, а долучений вибірково.

Крім того, як вбачається зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, перевірка проводилась за період з 01.01.2019 по 31.12.2025, водночас судом встановлено, що ОСОБА_1 призначений на посаду директора ТОВ "Житомирський молочний завод" лише з 01.12.2021, про що свідчить надана захисником копія наказу №226-к від 30.11.2021, а тому він не може нести відповідальність за правопорушення за період, коли не виконував обов`язки директора.

Відповідно до вимог ст. 56 ПК України рішення прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку в 6-ти місячний строк. Як пояснив ОСОБА_1 , повідомлення-рішення, складені на підставі акту №7031/06-30-07-01/41563679 від 17.04.2026 будуть ними оскаржуватись. Зазначений строк оскарження, на час складання протоколу не закінчився.

З огляду на наведене, судом встановлено, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 163-1 КУпАП, що свідчить про відсутність вини, а відтак робить неможливим притягнення його до адміністративної відповідальності за вказаною статтею.

В порушення вимог ст. 251 КУпАП, до протоколу про адміністративне правопорушення не долучено належних, достатніх і допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у протоколі, як і не здобуто під час судового розгляду.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, матеріали справи відносно ОСОБА_1 не містять безумовних та беззаперечних доказів на підтвердження вчинення останнім інкримінованого адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, що виключає провадження у справі та підлягає закриттю.

Керуючись ст.ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

постановив:

Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити, в зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом 10 діб з моменту її винесення.

Суддя А.П. Болейко