Рішення № 137509939, 17.06.2026, Кременецький районний суд Тернопільської області

Справа №601/1192/26

Провадження № 2/601/789/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ЗАОЧНЕ

17 червня 2026 року

Кременецький районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді Шульгач Н.М.,

за участю секретаря судового засідання Радчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому в залі суду м.Кременець в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позов до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за договором позики №475421 від 21.06.2024 в розмірі 11949 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн., та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивача зазначив, що 21.06.2024 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ОСОБА_1 був укладений договір позики №475421, який підписаний останнім за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. ТОВ «Сіроко фінанс» свої зобов`язання виконало та надало відповідачу кредит в сумі 3500 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на його банківський рахунок, однак відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків не виконав. 29 листопада 2024 року між ТОВ «Сіроко фінанс» та ТОВ «Діджи фінанс» укладено договір факторингу №29112024. Відповідно до реєстру прав вимоги до Договору факторингу від 29 листопада 2024 року № 29112024, ТОВ «Діджи фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №475421 від 21.06.2024 в сумі 11949 грн., з яких: 3500,00 грн. заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту), 1449,00 грн. заборгованість за відсотками та 7000 грн. заборгованість за штрафними санкціями.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву у якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, щодо винесення заочного рішення у справі не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи. Будь яких заяв чи клопотань до суду від нього не надходило. Відзив на позов не подав.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення), якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Дослідивши та оцінивши докази по справі, суд встановив наступні обставини справи:

21.06.2024 року між ТОВ «Сіроко Фінанс» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір позики №475421, який підписано в електронній формі, за допомогою одноразового ідентифікатора 7ctX51.

Відповідно до п.2 Договору сума кредитного ліміту складає: 3 500,00 грн., кредит надається строком на 30 днів. Процентна ставка 1.38% день (фіксована), діє протягом Строку Договору, визначеного п.п. 2.2. п. 2 Договору.

Відповідно до п.5.2. Договору позичальник ознайомився на сайті https://monto.com.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Сіроко Фінанс», в якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.

Відповідно до п.5.3. Договору позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «MONTO» (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://monto.com.ua/informaciya (надалі «Правила»), їх зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору, йому зрозумілі.

Договір позики № 475421 від 21.06.2024 р. та таблиця обчислення загальної вартості кредиту підписані ОСОБА_1 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора 7ctX51, який було відправлено 21.06.2024 р. о 21:56, що підтверджується довідкою про укладення договору наданої ТОВ «Сіроко Фінанс».

На підтвердження переказу грошових коштів відповідачу, в матеріалах справи міститься копія платіжної інструкції f30efb3e-3fb7-44b8-83c6-8fb413d207d0 від 21.06.2024 року, платник: ТОВ «Сіроко Фінанс», сума 3500,00 грн., отримувач: М.Іванюк; номер картки: НОМЕР_1 .

Згідно розрахунку заборгованості наданої ТОВ «Сіроко Фінанс» за договором позики № 475421 від 21.06.2024 р., заборгованість ОСОБА_1 за кредитом станом на 29.11.2024 р. становить 11949 грн., з них основний борг за тілом кредиту 3 500,00 грн., заборгованість за відсотками 1449 грн., пеня 7000 грн..

29.11.2024 р. між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «Діджи Фінанс» був укладений договір факторингу №29112024, за яким до останнього перейшло право вимоги до відповідача за договором позики № 475421 від 21.06.2024 р..

До договору факторингу сторони підписали акт приймання-передачі реєстру боржників.

Відповідно до витягу сформованого 14.04.2026 р. до договору факторингу №29112024, та ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 11949 грн., яка складається з: тіла кредиту 3 500 грн, відсотків 1449 грн, пені 7000 грн.

З врахування встановлених обставин, суд вважає, що до виниклих між сторонами правовідносин слід застосувати наступні норми матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1082 Цивільного кодексу України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав..

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом ТОВ «Діджи Фінанс» посилалося на те, що через неналежне виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором №475421 від 21.06.2024 року утворилась заборгованість в розмірі 11949 грн, з яких: 3500 грн - заборгованість за тілом кредиту, 1449 грн сума процентів за користування кредитом, та 7000 грн - штрафні санкції.

За умовами укладеного між сторонами 21.06.2024 року кредитного договору, зокрема пункту 2.3 договору, визначено процентну ставку за кожний день користування кредитом у розмірі 1,38 % від суми кредиту.

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».

Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» визначила, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів -1,5%.

При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.

Таким чином, максимальний розмір денної процентної ставки з 24.12.2023 не повинен перевищувати 1%, а щодо договорів, які укладені до набрання Законом України № 3498-IX: протягом перших 120 днів - 2,5% (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів1,5% (до 20.08.2024 включно); починаючи з 241 дня 1% (з 21.08.2024).

Кредитний договір №475421 був укладений між сторонами 21.06.2024, тобто уже після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а тому положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.

З урахуванням наведеного, суд відхиляє наданий розрахунок заборгованості у частині нарахованих відповідачу відсотків, оскільки вважає, що такі відсотки відповідачу слід нараховувати з урахуванням обмеження максимального розміру денної процентної ставки до 1% з урахуванням вимог зазначеного Закону.

Таким чином, суд вважає, що заборгованість відповідача за нарахованими процентами за період з 21.06.2024 по 21.07.2024 (період зазначений позивачем) становить 1050 грн. (тіло 3500 грн. х 1% х30 днів).

Отже, заборгованість відповідача за кредитним договором за №475421 становить 4550 грн з яких: 3500 грн прострочена заборгованість за тілом кредиту та 1050 грн прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 7 000 грн. у рахунок заборгованості за штрафними санкціями, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 18 Договору позики передбачено, що у разі невиконання позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк Позикодавець має право нараховувати пеню в розмірі, визначеному п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства. У разі невиконання Позичальником умов цього Договору (неповернення у встановлені умовами Договору строки суми Позики), у випадку коли Сума Позики, зазначена в п. 2 Договору, перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, за користування коштами Позики понад встановлений Договором строк нараховуються проценти за понадстрокове користування Позикою (її частиною) за ставкою, визначеною п. 2 Договору за кожен день такого понадстрокового користування, з урахуванням обмежень, встановлених Законом України «Про споживче кредитування» та іншими актами законодавства.

Разом з тим, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Приймаючи до уваги те, що штраф нарахований відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв`язку з чим позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7 000 грн заборгованості по штрафу до задоволення не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 6 000 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір №42649747 від 02.02.2026 про надання правової допомоги; детальний опис робіт виконаних адвокатом; додаткову угоду від 24.04.2026 до Договору про надання правничої допомоги, акт про надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 24.04.2026.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що позивачем доведено понесення ним витрат на надання правової допомоги у розмірі 6000 грн під час розгляду у суді даної справи.

Водночас, враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, та вимоги ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2284,71 грн (4550 *6000 / 11949) та судовий збір в розмірі 1013,80 грн (4550 * 2662,40 / 11949), пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за договором позики №475421 від 21.06.2024 року у розмірі 4550 гривень з яких: 3500 гривень заборгованості за основною сумою боргу, 1050 гривень заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1013 гривень 80 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі 2284 гривні 71 копійка.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Кременецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс», ЄДРПОУ: 42649746, місцезнаходження: м.Бровари вул.Симона Петлюри,21/1, Київська область, 07406;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

Головуючий: