Рішення № 137508291, 17.06.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/1230/26 Справа №456/1543/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

17.06.2026 Миколаївський районний суд Львівської області в складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Кісіль А.В.,

розглянув у судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Процесуальні дії у справі.

17.03.2026 представник позивача ТОВ «Деал Фінанс Груп» Ткаченко Ю.О. засобами системи «Електронний суд» подала до Стрийського міськрайонного суду Львівської області позов до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача покликається на те, що 22.08.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241, умовами якого встановлено, що кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі 7 000,00 грн. строком на 14 днів (з 22.08.2025 по 04.09.2025) з (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.285 %, які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 10.00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 700,00 грн. У разі порушення позичальником строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується 4,00 % пені на залишок заборгованості за тілом кредиту за кожен день понадстрокового користування. Договір кредиту підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису / одноразовий ідентифікатор '46430, що був надісланий на вказану позичальником електронну адресу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » у порядку визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізити сторін. Кредитодавець ідентифікував відповідача за посередництвом системи BankID НБУ - отримавши від АТ «Ощадбанк» за згодою ОСОБА_1 персональні данні останнього, у тому числі електронну адресу, на яку в подальшому направлено одноразові ідентифікатори, та встановив, що останній використав / наклав наступні електронні підписи одноразові ідентифікатори (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) для підписання документів, а саме підпис '46430 - 22.08.2025 06:49:01, що підтверджується довідкою про ідентифікацію. Таким чином, договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Кредитодавець на виконання умов кредитного договору №71365241 від 22.08.2025 виконав свої зобов`язання, передав відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», що діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи). 16.09.2025 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25 від 16.09.2025, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, у тому числі за договором кредиту №71365241 від 22.08.2025. Враховуючи умови договору, заборгованість за договором кредиту складає 21 979,30 грн., а саме: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 279,30 грн. - сума заборгованості за процентами; 700,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею / неустойкою; 0 грн. - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Відповідачем не було погашено заборгованості, у тому числі на рахунки первісного кредитора. Таким чином, позивач вимушений звернутися до суду з метою захисту порушених прав.

Крім цього, представник позивача просить стягнути судові витрати у справі, які складаються із суми сплаченого судового збору у розмірі 2 662,40 грн., оскільки позов поданий засобами системи «Електронний Суд», та витрат на правову допомогу у розмірі 4 500,00 грн.

У прохальній частині позовної заяви представник позивача клопотав перед судом про проведення розгляду справи за відсутності представника ТОВ «Деал Фінанс Груп», проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Окрім того, до тексту позовної заяви було включено клопотання про витребування доказів, згідно з яким представник позивача просив суд витребувати в АТ «Державний ощадний банк України» (Код ЄДРПОУ 00032129), інформацію щодо належності ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) карткового рахунку № НОМЕР_1 ; виписку по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в АТ «Державний ощадний банк України», ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) за період з 22.08.2025 по 25.08.2025.

18.03.2026 сформовано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання (перебування) та реєстрації відповідача, згідно з якою відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 14.08.1986 зареєстрований у АДРЕСА_1 .

18.03.2026 суддею Стрийського міськрайонного суду Львівської області постановлено ухвалу, якою справу за даним позовом передано за підсудністю до Миколаївського районного суду Львівської області.

21.04.2026 на адресу Миколаївського районного суду Львівської області надійшла ухвала Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 18.03.2026 про передачу цивільної справи за позовом ТОВ «Деал Фінанс Груп» до ОСОБА_1 на розгляд за підсудністю разом із матеріалами цивільної справи №456/1543/26.

Ухвалою суду від 23.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання у справі. Відповідачу визначено строк для подання відзиву, заперечень.

Крім цього, постановлено задоволити клопотання представника позивача про витребування доказів.

Копію ухвали суду від 23.04.2026 було скеровано для виконання до АТ «Ощадбанк», яке отримало вищевказану ухвалу 23.04.2026, що стверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 57).

Копію позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу було надіслано позивачем на виконання вимог ст. 43, 177 ЦПК України (а.с. 7-9).

Відповідач ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду від 23.04.2026 у приміщенні суду, що стверджується відповідною розпискою (а.с. 63).

29.04.2026 ОСОБА_1 подав заяву, у якій вказав, що визнає те, що брав кредит, просив проводити розгляд справи за його відсутності (а.с. 62).

05.05.2026 на адресу суду надійшли витребувані ухвалою суду від 23.04.2026 докази, надані АТ «Ощадбанк» (а.с. 64-66).

Згідно із ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З урахуванням того, що від обох сторін у матеріалах справи наявні заяви щодо проведення судового засідання за їх відсутності, суд ухвалює рішення у справі за наявними у справі доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд встановив:

Відповідно до копії договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 від 22.08.2025, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідач ОСОБА_1 уклали вказаний договір на таких умовах (а.с. 14 (зворот)-22).

Відповідно до п. 2.1-2.2.4 договору, за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (Кредит), на погоджений умовами Договору строк (Строк кредиту), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку кредиту, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту.

Сторонами погоджено основні умови договору: мета отримання Кредиту - придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; вид фінансової послуги, що надається відповідно до умов договору - надання коштів у кредит; тип кредиту - кредит; сума кредиту 7 000,00 грн.; строк кредитування / строк договору - 14 днів; процентна ставка - 0,285 % (фіксована) у день; комісія за надання кредиту 10,00 % від суми наданого кредиту, що у грошовому виразі складає 700,00 грн.

У договорі міститься інформація про те, що розрахунок денної процентної ставки, з урахуванням показників, визначених умовами Договору, здійснюється за наступною методикою: (загальні витрати за споживчим кредитом за весь строк дії Договору: 979,30 грн.) / (Загальний розмір споживчого кредиту (Сума Кредиту): 7000,00 грн.) / (строк дії договору: 14 днів) ? 100 % = 0,999 % відсотків у день. Ставки, визначені цим пунктом є незмінними протягом всього Строку кредиту та можуть бути змінені виключно на підставі укладеної між Кредитодавцем та Позичальником додаткової угоди до Договору. Параметри, порядок і графік повернення Кредиту, сплати Процентів та Комісії за надання кредиту визначено в додатку №1 до цього Договору. Протягом строку дії Договору тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами Кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення Договору (якщо такі передбачені умовами Договору), залишаються незмінними. Тарифи та комісії за фінансовою послугою, а також за додатковими та/або супутніми послугами Кредитодавця чи третіх осіб, що надаються під час укладення Договору (якщо такі передбачені умовами Договору) можуть бути змінені виключно на підставі додаткової угоди, яка укладається між Позичальником та Кредитодавцем. Інформація про умови, що дозволяють зміну процентної ставки або розміру Комісії за надання кредиту. Встановлений Договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено Кредитодавцем в односторонньому порядку. Зазначена у Договорі процентна ставка може бути змінена виключно шляхом укладення додаткового договору за домовленістю сторін. Ставка Комісії за надання кредиту не може бути збільшена Кредитодавцем в односторонньому порядку.

У розділі 3 договору визначено порядок реєстрації позичальника в ІКС.

Згідно з п. 3.1.-3.3. договору, для отримання кредиту, позичальник має бути зареєстрований в ІКС, для чого він проходить процедуру реєстрації на Сайті.

Реєстрація на Сайті відбувається на Сторінці реєстрації. Для проходження процедури реєстрації, Позичальник заповнює всі поля форми реєстрації, керуючись, при необхідності, підказками Сайту. При реєстрації на Сайті, Позичальник вказує дані своєї банківської картки, на яку він хоче отримати Кредит. Зазначена картка проходить прив`язку до особистості Позичальника і верифікацію. При проходженні процедури верифікації картки Позичальник вводить у відповідне поле код операції, отриманий від свого банку. При проходженні процедури верифікації Позичальник надає згоду на обробку своїх персональних даних та підтвердження ознайомлення з Політикою конфіденційності.

Результатом проходження всіх етапів реєстрації є створення Особистого кабінету Позичальника.

У розділі 4 договору міститься порядок надання кредиту, а у розділі 5 технологія (порядок) укладення договору та створення електронних підписів сторонами договору.

Відповідно до п. 5.1.-5.3. договору, перед укладанням (підписанням) Договору, Позичальник ознайомлюється з Паспортом споживчого кредиту та Офертою, що містить у тому числі проект Договору, Політикою конфіденційності, Правилами надання коштів та банківських металів у кредит, іншою інформацією про Кредитодавця та послуги, які ним надаються, в тому числі на Сайті Кредитодавця: інформацію, передбаченою Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про захист персональних даних».

Паспорт споживчого кредиту надається Позичальнику до укладення Договору за спеціальною формою, що встановлена Законом України «Про споживче кредитування» у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію» та містить всю необхідну інформацію, для прийняття Позичальником обґрунтованого рішення щодо укладення Договору. Позичальник не обмежений в часі для ознайомлення з інформацією, зазначеною у Паспорті споживчого кредиту. Паспорт споживчого кредиту підписується Позичальником відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» із використанням Одноразового ідентифікатора.

До укладання (підписання) Договору, Позичальнику надається можливість вивчити умови Договору, включаючи усі його суттєві умови (у тому числі ті, які встановлюють детальний розпис загальної вартості Кредиту) шляхом ознайомлення з умовами Оферти, Паспортом споживчого кредиту, інформацією на Сайті тощо.

Договір укладається Сторонами дистанційно, в електронній формі, з використанням ІКС, в результаті чого, відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію», у Сторін Договору виникають цивільні права та обов`язки. Договір укладається відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію» шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (Акцепт) пропозиції (Оферти) укласти Договір в електронній формі та його підписання Сторонами шляхом використання електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Укладений (підписаний) таким чином Договір прирівнюється до укладеного договору в письмовій формі. (п. 5.5.-5.6. договору).

Згідно з п. 6.1.-6.2. договору, за користування Кредитом Позичальник сплачує Кредитодавцю Проценти у розмірі, визначеному пунктом 2.2. Договору. Проценти за користування Кредитом нараховуються на суму Кредиту (його залишок), виходячи із строку фактичного користування Кредитом, за кожен день (календарну дату) користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту (включно) та включаючи день (дату) його повернення, до повного погашення Заборгованості за Договором.

За надання Кредиту Позичальник сплачує Кредитодавцю Комісію за надання кредиту, яка нараховується в день надання Кредиту та підлягає сплаті Позичальником в останній день користування Кредитом відповідно до п. 2.2. Договору. Розмір Комісії, яка нараховується за надання Кредиту визначений п.п. 2.2.4. п. 2.2. Договору.

Крім наведеного, у п. 11.1. договору, укладаючи Договір, Позичальник засвідчує наступне.

Позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативноправовими актами Національного банку України.

Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит, що розміщені на веб-сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ (Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення.

Позичальник ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ua/documents-license/ з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «MYCREDIT»), у якій визначені умови застосування процентної ставки зі знижкою.

Позичальник отримав для ознайомлення від Кредитодавця та вивчив інформацію, викладену в Паспорті споживчого кредиту, за формою, встановленою Законом України «Про споживче кредитування».

Позичальник отримав від Кредитодавця та ознайомився з детальним розписом орієнтовної загальної вартості Кредиту, з урахуванням процентної ставки.

Відповідно до п. 11.3. договору, договір укладено із використанням веб сайту https://mycredit.ua.

Відповідно до копії довідки про ідентифікацію, видану директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 23), клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , ідентифікований Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису відповідно до вимог законодавства України. Ідентифікація клієнта здійснювалась при укладенні таких договорів: номер договору: 71365241, Одноразовий ідентифікатор - '46430, Час відправки ідентифікатора позичальнику - 22.08.2025 06:49:01, Номер телефону / електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор - ІНФОРМАЦІЯ_1

Відповідно до копії довідки, виданої 09.01.2026 ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА», яке діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку, відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020, укладеного між ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», 22.08.2025 отримувачу ОСОБА_2 перераховано грошові кошти у розмірі 7 000,00 грн. на картку № НОМЕР_1 , номер платежу 12b8af02-2fee-4bb4-b657-a0f87f3bda55 (а.с. 24).

З копії листа ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вих. №23/12/25-24790 від 23.12.2025, щодо даних, які підтверджують видачу на банківські карти клієнтів онлайн-позик, право вимоги яких відступлено, відповідачу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер договору 71365241 було здійснено платіж 12b8af02-2fee-4bb4-b657-a0f87f3bda55 (а.с. 23 (зворот)).

Копією платіжної інструкції / Операція 12b8af02-2fee-4bb4-b657-a0f87f3bda55 від 22.08.2025 стверджується, що 22.08.2025 грошові кошти у сумі 7 000,00 грн. було перераховано на картку № НОМЕР_1 (а.с. 25).

З інформації, наданої суду АТ «Ощадбанк» на виконання ухвали від 23.04.2026, встановлено, що банком на ім?я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , емітовано банківський рахунок № НОМЕР_3 , який обслуговується за допомогою банківської картки № НОМЕР_1 . У виписці, що міститься на диску, наданому банком, на вказаний рахунок зараховано суму коштів у розмірі 7 000,00 грн. (а.с. 64-66).

Таким чином, ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» виконало умови договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 від 22.08.2025 та перерахувало шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки відповідача обумовлені вказаним договором кошти у розмірі 7 000,00 грн.

16.09.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Деал Фінанс Груп» укладено договір факторингу №16/09/25 з додатками, відповідно до якого за цим договором Клієнт зобов?язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов?язується прийняти такі Права вимоги та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (Ціна придбання) за відповідний Реєстр за плату, у передбачений цим Договором спосіб. Наступне відступлення Фактором Права вимоги за цим Договором до третіх осіб допускається (а.с. 26-33).

Відповідно до копії витягу з реєстру прав вимог №23/12/25-02 від 23.12.2025 за договором факторингу №16/09/25, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за договором №71365241від 22.08.2025, складає 21 979,30 грн., що складається з: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 279,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; 700,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 110 днів прострочення виконання договірних зобов`язань (а.с. 33 (заорот)-34).

Розрахунком суми заборгованості ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості, строку, за який провадиться стягнення та відміткою стягувача про непогашення заборгованості за договором позики №71365241 від 22.08.2025 (а.с. 6), стверджується, що відповідачу нараховано до сплати 21 979,30 грн., що складається з: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 279,30 грн. - сума заборгованості за відсотками; 700,00 грн. - сума заборгованості за комісією; 14 000,00 грн. - сума заборгованості за пенею; 110 днів прострочення виконання договірних зобов`язань.

Відповідач не погашав заборгованості ні перед первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», ні перед фактором - ТОВ «Деал Фінанс Груп».

На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованістьза договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Враховуючи наведене, встановлено, що позикодавець виконав зобов`язання, надавши відповідачу можливість користуватись кредитними коштами. Відповідач, взяті на себе зобов`язання не виконав, унаслідок чого виникла заборгованість.

Оцінка суду.

Згідно із ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з укладенням спірного кредитного договору регламентуються положеннями Цивільного кодексу України, Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію» та інших нормативно-правових актів у сфері регулювання ринків фінансових послуг.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він фактично був ознайомлений, що ствердив своїм підписом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, відповідач підтвердив своїм підписом, що ознайомився та отримав примірники вказаних документів, та зобов`язався виконувати їх умови.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 №127/33824/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 вищевказаного Закону, - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3, 4, 6 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином, договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 від 22.08.2025 був підписаний з використанням засобів електронного підпису одноразовими ідентифікаторами, а саме виконавчим директором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» В.І. Білан (електронний підпис одноразовим ідентифікатором 13413), та позичальником ОСОБА_1 ('46430), що чітко вбачається з долучених до позовної заяви доказів. Також підписання договору не заперечується відповідачем, у заяві він визнав, щош брав грошові кошти у кредит.

За обумовленими та погодженими на власний розсуд сторонами умовами договору позикодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. на умовах строковості, поворотності, платності, шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача № НОМЕР_1 , а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів товариства.

Отже, існують підстави вважати, що сторонами при укладенні вищевказаних договорів належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено 22.08.2025.

ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило дійсне право вимоги до боржника, яке йому належало ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Таким чином, право вимоги за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241, укладеним 22.08.2025 відповідачем із первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» перейшло до ТОВ «Деал Фінанс Груп».

Суд, дослідивши подані докази на підтвердження правомірності переходу права вимоги до боржника, встановив, що ТОВ «Деал Фінанс Груп» у передбаченому законом порядку та відповідно до укладеного договору факторингу, на виконання якого підписано реєстр передачі прав вимог до боржників, набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором укладеним із первісним кредитором.

Відступлення права вимогиє договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною 1 статті 1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно із ст. 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Неотримання боржником письмового повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові не є перешкодою для реалізації права фактора звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду, а боржник у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог фактора, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Крім того, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особи, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первинному кредитору і таке виконання зобов`язання є належним.

Отже, на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався представник позивача, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, що містяться у справі, оцінивши їх, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить такого висновку.

Ураховуючи те, що позичальник взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, кредитні кошти разом з процентами вчасно не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, з ОСОБА_1 за договором від 22.08.2025 належить стягнути заборгованість на користь позивача.

Відповідачем наведені розрахунки не заперечено, власних не проведено, доказів їх неправильності не надано.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25.01.2023 у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне вказати таке.

Обґрунтовуючи вимоги про стягнення заборгованості, представник позивача просить стягнути заборгованість за комісією за надання кредиту в розмірі 700,00 грн. З цього приводу суд зазначає таке.

Статтею 3 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що цей Закон регулює відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування, а також відносини, що виникають у зв`язку з врегулюванням простроченої заборгованості за договорами про споживчий кредит та іншими договорами, передбаченими частиною другою цієї статті.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з частинами 1, 2, 5, 7 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 від 22.08.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту встановлена п. 2.2.4 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.

При цьому, в кредитному договорі не зазначено конкретного переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з управлінням та обслуговуванням кредиту, що надаються позичальнику та за які встановлена така комісія; також позивачем не надано доказів наявності переліку зазначених послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, як і не надано доказів, що будь-яку з таких послуг було надано відповідачу.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором, відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09.12.2019 у справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь фінансової установи винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які фінансова установа здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Правова позиція про те, що умова кредитного договору в частині встановлення платежу за дії, які банківська установа вчиняє на власну користь, тому що отримує прибуток у вигляді відсотків за користування кредитними коштами - є нікчемною та не потребує визнанню недійсною, викладена у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №708/195/19 (провадження №61-1789св19) та 01.04.2020 у справі №583/3343/19 (провадження №61-22778св19), а у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19.

З огляду на позицію ВП ВС, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Враховуючи наведене, положення договору надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 від 22.08.2025 щодо сплати позичальником комісії у розмірі 700,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 700,00 грн.

Водночас, щодо стягнення заборгованості за пенею у розмірі 14 000,00 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» №2120-IX, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, позивачем не було враховано вищевказаних положень законодавства, але здійснено розрахунок за пенею у період воєнного стану. Відтак позовні вимоги у цій частині не підлягають до задоволення.

Таким чином, з відповідача за договором надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71365241 від 22.08.2025 на користь позивача у розмірі 7 279,30 грн., з яких: 7 000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 279,30 грн. - сума заборгованості за відсотками, розмір яких підтверджено наданими позивачем розрахунками та відповідачем не спростовано.

Щодо позовної вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, суд зазначає таке.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов?язаних із розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов?язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів, тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту ч. 4 ст. 137 ЦПК України слідує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Вказане міститься у постанові ВС від 31.01.2025 у справі №758/5917/21, провадження №61-1515св24.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.

У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №211/3113/16-ц, від 06.11.2020 у справі №760/11145/18 зауважено, що суд не зобов?язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

На підтвердження факту отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат, представником позивача подано копії: ордеру серії АХ №1287256 (а.с. 41), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ №2099 (а.с. 41 (зворот)), договору №22-08/25/ДІЛ про надання правничої допомоги від 22.08.2025 (а.с. 35 (зворот)-38), витяг з акту №7-ДІЛ приймання-передачі наданої правничої допомоги від 14.01.2026 за Договором про надання правничої допомоги №22-08/25/ДІЛ від 22.08.2025 (а.с. 38 (зворот)), акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с. 39-40), копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №579938011.1 від 16.01.2026 (а.с. 40 (зворот)).

Отже, за результатами дослідження та оцінки долучених до матеріалів справи доказів щодо понесення витрат на правову допомогу у їх сукупності, беручи до уваги те, що відповідачем не подано заперечень щодо стягнення витрат на правову допомогу у заявленому позивачем розмірі, вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката є обґрунтованими, однак, враховуючи те, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково, суд вважає за належне стягнути витрати на професійну правничу допомогу адвоката пропорційно до задоволених позовних вимог. Беручи до уваги те, що позов задоволено на 33,12 %, сума витрат на правову допомогу складатиме 1 490,40 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Враховуючи те, що позов було пред`явлено засобами системи «Електронний суд» та такий підлягає до задоволення частково, з відповідача слід стягнути судовий збір у розмірі 881,76 грн. на користь позивача, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, виходячи з розрахунку: 7 279,30 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2 662,40 грн. (сума сплаченого судового збору) / 21 979,30 грн. (розмір заявлених позовних вимог).

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 134, 137, 139, 141, 223, 247, 259, 264, 265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» заборгованість за договором позики №71365241 від 22.08.2025 у розмірі 7 279 (сім тисяч двісті сімдесят дев`ять) гривень 30 копійок, з яких: 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу; 279 (двісті сімдесят дев`ять) гривень 30 копійок - сума заборгованості за відсотками.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривень 76 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп».

Стягнути з ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 490 (одна тисяча чотириста дев`яносто) гривень 40 копійок на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп».

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Деал Фінанс Груп» (місцезнаходження: вул. Садова, 31/33, офіс 40/3, м. Ірпінь, Бучанський район, Київська область,08205, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 44280974.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повний текст рішення складено 17.06.2026.

Суддя Головатий А.П.