Рішення № 137506945, 18.06.2026, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026

м. Лозова Харківської області

Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:

головуючого - Харабадзе К.Ш.,

за участю секретаря - Петренко Ю.С.,

Справа № 629/2046/26

Номер провадження 2/629/1139/26

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Айкон Дебт Коллекшн»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу про стягнення заборгованості за кредитним договором,

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 25.09.2019 року між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем укладено кредитний договір № 389522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора та надісланий на номер мобільного телефону відповідача. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту фінансовий кредит в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим Договором на умовах: сума виданого кредиту: 3600,00 грн.; дата надання кредиту: 25.09.2019; строк кредиту: 29 днів, валюта кредиту: UAH, відсоткова ставка 1,9 % (процентів) на добу. 25.09.2019 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3600,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26.12.2025 загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 92246,40 грн, яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3600,00 грн; прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 88646,40 грн. 30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 30.11.2023 року до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023, ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги відповідача. На підставі вищевикладеного, просить стягнути вказану суму боргу, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 15662,40 грн.

Представник відповідача та відповідач у судове засідання не з`явились, у наданому відзиві просив відмовити у задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що 25.09.2019 ОСОБА_2 звернулася до правоохоронних органів, з заявою про те, що 25.09.2019 близько 16:00 години невідома особа шахрайським шляхом, використовуючи її номер телефону та електронну пошту, отримала кредит на її банківську картку «Приватбанк», чим завдала майнової шкоди на суму 5000 грн. Органом досудового розслідування Лозівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області внесені відомості в ЄРДР №12019220380001449 та відкрите кримінальне провадження за ст.190 ч.1 КК України. Під час досудового розслідування ОСОБА_2 надала докази того, що її персональні дані (паспортні дані, реквізити банківської картки на яку кредитором здійснювалося перерахування позичених грошових коштів, номер телефону) були використані третіми особами для укладення кредитного договору від її імені. Таким чином, Кредитний договір № 389522 відповідач не підписувала і не укладала, кошти, які зараховані на картковий рахунок № НОМЕР_2 вказаний у договорі та у позові, не отримувала. З метою доведення вказаних обставин відповідач звернулася до суду з клопотанням про витребування відомостей про відкриття рахунку № НОМЕР_2 та надходження коштів за Кредитним договором № 389522. Також зазначив, що вимоги позивача про стягнення прострочених відсотків суперечать п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, частині першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12, п.61 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування». Вказує, що дата надання кредиту 25.09.2019, строк надання кредиту 29 календарних днів до 23.10.2019 включно. Відповідно до описової частини позову, відповідач до 23.10.2019 не повернула кредит та відсотки за його правомірне використання. З урахуванням періоду автопролонгації (п.9.4.3.2. Договору) після 13.12.2019 (23.10.2019 +50 днів пролонгації) правова природа відсотків за користування «чужими коштами» - кредитом змінилася з правомірної передбаченої ст. 1048 ЦК України на неправомірну передбачену ст. 625 ЦК України, у вигляді відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх. Цю обставину не заперечує і позивач, оскільки також вважає заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3600,00 грн. та заборгованість за відсотками в розмірі 88646,40 грн. простороченими платежами. Тому, за період з 01.04.2022 по 26.12.2025 відповідач мала бути звільнена від відповідальності за прострочення грошового забезпечення, а саме від обов`язку сплатити на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, а нараховані відсотки за прострочення мали бути списані кредитодавцем, на що позивач не зауважив. Щодо невідповідності позовних вимог умовам кредитного договору представник відповідача зазначає, що вимога позивача стягнути з відповідача заборгованість за відсотками, яка є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченого статтею 625 ЦК України, у розмірі понад 200 % від суми одержаного кредиту, а саме у розмірі 2462,4% від суми кредиту, не відповідає умовам договору, практиці Верховного Суду та вимогам законодавства. Крім того, вказав, що позивач не надав до суду помісячний розрахунок заборгованості за простроченими відсотками, за період з 24.10.2019 по 26.12.2025, з зазначенням розміру відсотків та банківську довідку про рух коштів по особовому рахунку відповідача. Надана ним до суду виписка про заборгованість є неконкретною, з її змісту неможливо визначити, який розмір прострочених відсотків, що виник до 01.04.2022 підлягає стягненню з відповідача, а який розмір прострочених відсотків після вказаної дати має бути списаний кредитором, відповідно до Закону України №2120-ІХ та розділу ІV Закону України «Про споживче кредитування». Також, вважає, що довіреність від 09.07.2025 надана Пархомчуку С.В. на представництво інтересів юридичної особи ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекш» виключно у судах, в довіреності відсутні застереження щодо повноважень ОСОБА_3 укладати договори з контрагентами. Також позивачем надана до суду Виписка з особового рахунка за Кредитним договором № 389522, видана на споживача ОСОБА_2 та підписана директором ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» С.О. Соколенко, однак з наданих до суду документів не вбачаються повноваження осіб - директора ТОВ «ФК «Джобер» Хлебнікової О.І. та директора ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» Пархомчук С.В. підписувати від імені вказаних юридичних осіб Договір про відступлення права вимоги, а також відсутні повноваження директора ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» С.О. Соколенко підписувати Виписку з особового рахунка за Кредитним договором № 389522 на споживача ОСОБА_2 . Окрім цього, представник відповідача просив зменшити розмір наданої правничої допомоги з 13000 грн. на 5000 грн.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у наданій відповіді на відзив просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, стягнути понесені судові витрати, відзив на позовну заяву відповідача залишити без розгляду, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що доводи відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Вищевказаний електронний договір укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Без здійснення всіх цих дій договір між Відповідачем та Первісним кредитором не був би укладений. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів зазначає, що на виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера ТОВ «Платежі Онлайн» (Platon), яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідача за реквізитами банківської картки, зазначеної ним під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «Платежі Онлайн» з якого вбачається, що 25.09.2019 о 13:16:04 було проведено транзакцію на суму 3 600,00 грн, маска картки НОМЕР_3 . Позичальник самостійно вводить у відповідну інформаційно-телекомунікаційну систему кредитора реквізити банківської картки, на яку бажає отримати кредитні кошти. Таким чином, ОСОБА_2 , укладаючи кредитний договір, реалізувала своє суб`єктивне право, визначивши кредитний рахунок, на який відповідно до умов договору було зараховано кредитні кошти. У постанові від 31.01.2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23) Верховний Суд зазначив, що факт отримання кредитних коштів не безпосередньо позичальником, а шляхом їх перерахування на банківський рахунок третьої особи, сам по собі не може розцінюватись як доказ неукладення та/або непідписання вказаного договору. Ця обставина пов`язана з виконанням договору. Посилання Відповідача на те, що банківська картка НОМЕР_3 її не належить, жодним чином не спростовує факт її волевиявлення на укладення відповідного договору та отримання кредитних коштів. За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку( НОМЕР_3 ), реквізити якої були надані самим Позичальником. Щодо заяви про вчинення кримінального правопорушення вказав, що по-перше, подання заяви про вчинення злочину саме по собі не є підтвердженням факту відсутності волевиявлення Відповідача на укладення кредитного договору. Заява є лише підставою для початку досудового розслідування, а не встановлення факту злочину чи визнання угоди недійсною. По-друге, внесення відомостей до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, не означає автоматичного підтвердження обставин, викладених у заяві. Досудове розслідування є лише етапом встановлення істини, а не доведеним фактом шахрайства. Зважаючи на вищенаведене, заяву відповідача про вчинення злочину за ознаками кримінального правопорушення необхідно розглядати виключно як припущення, яке не підтверджується жодними належними доказами. Тому цей факт не може бути підставою для визнання недійсності або неукладання кредитного договору. Крім того, позивачем належними та допустимими доказами підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу у даній справі, з урахуванням кваліфікації, досвіду та завантаженості адвоката. Відтак, заперечення відповідача щодо недоведеності понесених витрат є безпідставними, не ґрунтуються на матеріалах справи та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.

Із матеріалів справи вбачається, що 25.09.2019 між ТОВ «ФК «Джобер» та відповідачем укладено кредитний договір № 389522 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, який відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису G4512). Відповідно до умов договору товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 3600,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Кредит надається строком на 29 днів, а саме з 25/09/2019 по 23/10/2019 /п.1.3 договору/.

Стандартна процента ставка становить 1,90% в день /п.1.4 договору/.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Договору, позичальник зобов`язується повернути суму отриманого кредиту (грошові кошти, які кредитодавець надав у кредит, а позичальник отримав за цим договором), сплатити суму нарахованих процентів за користування кредитом у строки, визначені в Графіку платежів. Повернення суми кредиту та сплата процентів за користування кредитом має бути здійснено позичальником не пізніше останнього дня користування кредитом, що є належним виконанням зобов`язань позичальника за цим договором. Позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за фактичну кількість календарних днів користування грошовими коштами, визначених договором, але не більше строку, на який надається кредит. В разі продовження (пролонгації) строку дії договору, позичальник сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом за весь період продовження терміну користування кредитом та строку дії договору.

Разом з тим, розділ 9 договору визначено, що автоматичне продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження дії договору (автопролонгація) без підписання сторонами додаткових угод застосовується також після настання дати погашення кредиту в разі неповернення суми кредиту та несплати або часткової сплати Позичальником нарахованих процентів за користування кредитом до закінчення строку дії договору. У разі несплати позичальником заборгованості до закінчення строку користування кредитом та закінчення строку дії договору, сторонами застосовується автопролонгація з наступного дня після запланованої дати повернення кредиту. Позичальник, який підписує даний договір, дає згоду кредитодавцю на його автопролонгацію - продовження строку користування кредитом та строку дії договору на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. Сторони погодили, що у випадку несплати позичальником заборгованості за кредитом до запланованої дати повернення кредиту, цей договір вважатиметься автоматично продовженим (автопролонгованим), а строк користування кредитом - подовженим на наступних умовах: Строк автопролонгації договору та подовження строку користування кредитом складає період часу з дати (дня), наступної за запланованою датою повернення кредиту і до спливу 10 (десяти) календарних днів включно; В період автопролонгації діє підвищена процентна ставка, у розмірі 2,9 % від суми кредиту в день. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії договору може застосовуватися неодноразово, але не більш ніж на 70 календарних днів в сукупності такої пролонгації. Продовження строку користування кредитом та строку дії договору не є зміною істотних умов електронного договору, оскільки автопролонгація є відкладальною обставиною, яка настає за умов, описаних в цьому договорі та сторони погодили такий порядок пролонгації на момент укладення Електронного договору.

Також між сторонами 25.09.2019 підписано Паспорт споживчого кредиту, інформація яка надається споживачу до укладання договору про споживчий кредит одноразовим ідентифікатором, в якому обумовлено всі істотні умови кредитування.

Відповідно до даних, які містяться у довідці про ідентифікацію, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , з яким укладено договір № 389522 від 25.09.2019 ідентифікований ТОВ «ФК «Джобер». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): G4512, дата відправлення 25.09.2019, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор 380952271728.

Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом у строки і на умовах, передбачених договором.

30.11.2023 року між ТОВ «ФК «Джобер» та ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 389522 від 25.09.2019 укладеним з

ОСОБА_1 вбачається з витягу Реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 1-30/11/2023 від 30.11.2023 ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 389522 від 25.09.2019 у розмірі 92246,40 грн. з яких: сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3600 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 88646,40 грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 389522 від 25.09.2019, наданого ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн», заборгованість ОСОБА_1 станом на 26.12.2026 року становить 92246,40 грн. з яких: сума заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3600 грн; сума заборгованості за відсотками у розмірі 88646,40 грн.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».

Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною 1 статті 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, на підтвердження законності позовних вимог ТОВ «ФК Айкон Дебт Коллекшн» надало копію кредитного договору від 25.09.2019 №389522, копію паспорту споживчого кредиту від 25.09.2019.

Проте, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів надсилання електронного повідомлення на укладення електронного договору, вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, реєстрації, створення особистого кабінету та проведення ідентифікації відповідачки при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 не підтверджує підписання останньою кредитного договору в електронній формі.

Крім того, на підтвердження виконання товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивач посилається на лист ТОВ «Платежі онлайн» про те, що 25.09.2019 о 13:16:04 було проведено транзакцію на суму 3600,00 грн., маска картки НОМЕР_3 .

Натомість, згідно відповіді про надання інформації АТ КБ «Приватбанк», витребуваної на підставі ухвали суду 21.04.2026, банківська картка № НОМЕР_3 не була емітована Банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 . Оскільки вище вказана картка не була емітована на ім`я ОСОБА_1 , Банк не може підтвердити/спростувати надходження коштів 25.09.2019 у сумі 3600 грн. на вказаний картковий рахунок.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів (меморіального ордеру, виписки по рахунку, заяви на видачу готівки, платіжного доручення, або довідки про перерахування коштів), на підставі яких суд може з`ясувати обставини, які мають значення для справи, а саме щодо перерахування Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Джобер» коштів у сумі 3600 грн. на належну боржнику ОСОБА_1 банківську картку.

За приписами ч. 1 ст. 1046, ч. 2 ст. 1054 ЦК України кредитний договір є укладеним з моменту передання грошей. Саме в обов`язок позивача входить довести не лише факт підписання договору, а й факт передачі грошей.

Аналогічні за змістом правові висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року в справі № 6-1967цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08.10.2020 року в справі № 194/1126/18. Тобто судова практика зі спірних правовідносин є сталою і незмінною.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 619/598/21 (провадження № 61-20498 св 21), ураховуючи, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, колегія суддів дійшла висновку, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Подібний за змістом висновок міститься і у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі № 757/40209/20 (провадження № 61-10924св21), згідно якої встановивши, що грошові кошти перераховані на банківську картку, яка позивачу не належить, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що оспорений договір не відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», та зазначені у ньому умови порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів».

Дослідивши надані позивачем докази в обґрунтування заявлених позовних вимог, суд вважає, що позивач до позовної заяви не надав доказів, які б беззаперечно свідчили про укладення відповідачкою кредитного договору з ТОВ «ФК «Джобер» та отримання нею кредитних коштів в спосіб та розмірі, зазначеному в позовній заяві. Зазначена у матеріалах справи банківська картка не належить відповідачу.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю у зв`язку з недоведеністю.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України та висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати понесені стороною позивача розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 128, 131, 141, 223, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Айкон Дебт Коллекшн», ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження за адресою: м.Київ, вул. Саперне Поле, буд. 12, нежитлове приміщення 1008.

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1

Суддя: Карина ХАРАБАДЗЕ