Рішення № 137506095, 18.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/21830/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративною позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" до Одеської митниці, в якій представник позивача просить суд:

розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін;

визнати протиправним та скасувати рішення Державної митної служби України Одеська митниця про коригування митної вартості товарів та №UAА500110/2023/000057/1 від 03.08.2023 року;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 2684грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 20000грн.

процесуальні документи направляти на електронну адресу Odintsov.vr@gmail.com.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалами суду:

- від 28.08.2023 року позовну заяву залишено без руху

- від 11.09.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (ст. 262 КАС України).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 23 березня 2021 року між позивачем та ТОВ «АВТОПАПА ІМПОРТС» укладено контракт №23-03-2021/01 відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити покупцю вживані транспортні засоби, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити товар згідно номенклатури, в кількості та по цінам, вказаних в Інвойсах до цього Контракту, які є його невід`ємними частинами. 19 липня 2022 року сторонами було укладено Специфікацію № 1 відповідно до якого продавець продав, а покупець купив автомобіль Kia Niro KNACA81CGJA25480, 2018 року випуску, за ціною 5 900 доларів США, вартість якого повністю була сплачена згідно виставленого інвойсу. З метою здійснення митного оформлення товару позивачем було подано митну декларацію, в якій митна вартість поставленого товару була визначена за ціною рахунку-фактури та вартістю доставки. До митної декларації декларантом подано рахунок-фактуру (інвойс); автотранспортну накладну; книжку МДП; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів; доповнення до зовнішньоекономічного договору; договір про надання послуг митного брокера; висновок про походження товару або акт експертизи, виданий уповноваженим органом. За результатами розгляду поданих документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яке на думку позивача є протиправним, оскільки з наданих документів вбачається підтвердження усіх числових значень складових митної вартості товару. Надані позивачем документи не містять ніяких розбіжностей, неоднаковості як стосовно ціни товару, так і будь-якої іншої інформації у зв`язку із чим у відповідача не було підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару в частині визначення вартості перевезення товару та включення її до митної вартості товару. Митний орган зобов`язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. Тобто, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, оскільки основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. При цьому відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та не мають більшого значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Як наслідок, само лише зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів реквізитів раніше оформленої митної декларації з вищим рівнем митної вартості товару - не може вважатись належним підтвердженням обґрунтованості коригування митної вартості. Отже позов є обґрунтованим, а тому наявні правові підстави для його задоволення у повному обсязі.

Відповідач не погодився із позовом та подав суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що як свідчать фактичні обставини справи, декларантом для здійснення митного оформлення товарів до Одеської митниці подано документи, які зазначено в графі 44 митної декларації №23UA500110002998U7 від 02.08.2023 року. Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів встановлено, що документи містять розбіжність, про що проінформовано декларанта та відображено у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000057/1 від 03.08.2023 року. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо підтвердженості витрат на транспортування товару та відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення вартості самого товару. Під час перевірки наданих декларантом документів встановлено, що копія свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Поряд з цим, відповідно до п. 4.1 ч. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.03.2021 № 23-03/2021/01 товар повинен бути поставлений за умовами поставки СІР, проте умови поставки заявлені ВМД EXW, що суперечить умовам контракту. Відповідно до наданого рахунку-інвойсу від 19.07.2023 року за № 1907202301 встановлено, що даний документ не містить умов поставки та у ньому не зазначено умови оплати за договором, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Також за твердженням митного органу декларантом до митного оформлення були надані товаросупровідні документи (CMR) від 20.07.2023 №0006 та зовнішньоекономічний договір (контракт) від 23.03.2021 №23-03-2021/01, у cmr від 20.07.2023 №0006 зазначений номер контракту №2557387, що не співпадає з наданим до митного оформлення контрактом від 23.03.2021 №23-03-2021/01. У зв`язку із вказаним, в контексті спірних правовідносин декларантом не подано документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, та не спростовано наявні розбіжності у документах. Відтак, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією № 23UA500110002998U7 від 02.08.2023 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2023/000057/1 від 03.08.2023 року та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю № UA500110/2023/000166 від 03.08.2023 року. Під час перевірки поданих документів позивача митний орган з урахуванням вимог ст. ст. 59-63 Митного кодексу України обрав другорядний метод визначення митної вартості товару - резервний метод, що на думку відповідача є обґрунтованим та правомірним рішенням.

Обґрунтовуючи правомірність застосування резервного методу визначення ціни товару, відповідач вказавав, що митним органом було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор» та ЄАІС й встановлено, що рівень митної вартості митного оформлення є більшим ніж заявлено позивачем: по товару № 1 («Автомобіль легковий, призначений головним чином для перевезення людей, бувший у використанні: - марка: KIA - модель: NIRO - номер кузова: KNACA81CGJA254480 - календарний рік виготовлення - 2018. - модельний рік виготовлення - 2018 - робочий об`єм циліндрів двигуна: 1598см3 - тип двигуна: Бензин/Гібрид - Номер двигуна - невизначений - Категорія ТЗ - М1. - Екологічна норма - не менше ЄВРО 2 - Загальна кількість місць - 5, включаючи водія - колісна формула: 4x2 Призначення - для використання по дорогах загального користування Торговельна KIA Виробник KIA MOTORS CO Країна виробництва KR») складає 12516,63 дол. США (МД від 24.04.2023 № UA209180/2023/16729), ніж заявлено декларантом 6750 дол. США.

Заперечуючи проти стягнення з нього судових витрат, відповідач, зокрема зазначив, що в межах спірних правовідносин його дії відповідають вимогам законодавству України, а відтак жодних прав позивача порушено не було, що виключає можливість задоволення позовних вимог та як наслідок застосування статті 139 КАС України. Витрати на правову допомогу у даному випадку не підтверджені встановленим порядком, а розмір таких витрат у сумі 20 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для позивача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям обґрунтованості, розумності, співмірності. Поряд з цим, позивачем не було надано доказів фактичної оплати послуг правничої допомоги та у матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на відображення адвокатом доходів, отриманих ним від незалежної професійної діяльності.

В додатки до відзиву надане клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, яке обґрунтовано тим, що розмір можливих збитків у даній справі (різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару) становить 67480,82 грн. Зазначена обставина свідчить про складність даної справи, яка потребує розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи з метою надання усних пояснень, оскільки результат розгляду справи - матеріальні збитки для сторін у сумі 67480,82 грн.

Суд не убачає підстав для задоволення клопотання, оскільки характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, адже категорія справи є типовою, її обставини не відрізняються суттєвими особливостями.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року визнано відвід судді Аракелян М.М., заявлений представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтоімпорт» у справі №420/21830/23, необґрунтованим; заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтоімпорт» про відвід головуючого судді Аракелян М.М. у справі №420/21830/23 передано до відділу надання судово-адміністративних послуг та аналітичної роботи (канцелярія) Одеського окружного адміністративного суду для визначення судді в порядку, встановленому ч.1 ст.31 КАС України.

Ухвалою суду (суддя: Бойко О.Я.) від 02 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника ТОВ «Укравтоімпорт» про відвід судді Одеського окружного адміністративного суду Аракелян М.М. у справі №420/21830/23 за позовом ТОВ «Укравтоімпорт» до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Інших процесуальних заяв по суті спору, які визначені статтею 159 КАС України від сторін до суду не надходило.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для вирішення спору, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 23 березня 2021 року між ТОВ «АВТОПАПА ІМПОРТС» (за договором: продавець) та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» (за договором: покупець) укладено контракт № 23-03-2021/01 за умовами якого продавець зобов`язується здійснити поставку покупцю вживаних автомобілів, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар відповідно до номенклатури, в кількості і за цінами, зазначені в Інвойсах до Контракту, які є його невід`ємною частиною (пункт 1.1. контракту).

Відповідно до пункту 2.1. Контракту ціни на поставлений товар відповідно до даного договору узгоджуються сторонами в Інвойсах до Контракту для кожної поставки окремо і включають вартість автомобілів й вартість їх поставки. Ціни визначаються у доларах США.

Сторони, відповідно до пункту 2.2. Контракту, мають право за взаємною, письмовою згодою змінювати чи коригувати ціни протягом усього строку дії Контракту.

Ціна на Товар не підлягає зміні після здійснення покупцем 100% оплати вартості (пункт 2.3. Контракту).

Відповідно до розділу 3 Контракту № 23-03-2021/01 оплата за товар, який поставлений за даним Контрактом, здійснюється покупцем банківським переказом на рахунок продавця наступним чином: еквівалент 100 доларів США за кожен автомобіль відповідно до курсу, встановленого Національним банком на день здійснення оплати. Дана сума має бути сплачена покупцем перед купівлею кожного конкретного автомобіля продавцем; повну вартість автомобіля; витрати, понесені продавцем із-за курсової різниці; комісію за зняття готівки; вартість оформлення автомобіля на ім`я ТОВ «АВТОПАПА ІМПОРТС» та оформлення реекспорту на ім`я ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ»; витрати транспортування автомобіля - 200 доларів США за кожен автомобіль відповідно до курсу, встановленого Національним банком на день оплати; всі інші додаткові витрати.

Оплата відбуватиметься для кожного конкретного випадку індивідуально на підставі акту прийому-передачі/інвойсу, підписаного сторонами протягом 3 робочих днів після підписання акта/інвойсу. Валюта платежу і валюта Контракту - долар США.

За змістом пункту 4.1. Контракту слідує, що товар має бути поставлений Продавцем покупцю на умовах СІР (Сarriage and Insuarence Paid to).

Відповідно до пункту 6.1 Контракту продавець забезпечує доставку і передання транспортного засобу до місця прийому перевізником, погодженого сторонами.

Відповідальність продавця відносно транспортного засобу припиняється з моменту передачі транспортного засобу перевізнику, який попередньо узгоджений сторонами (пункт 6.2. Контракту).

У разі якщо покупець порушить строк оплати, передбаченого пунктом 4.2 договору, покупець зобов`язується оплатити продавцю 0,5% від суми конкретного замовлення за кожен прострочений день в якості неустойки. Сплата неустойки не звільняє покупця від виконання взятих на себе зобов`язань за даним договором (пункт 6.3. Договору).

Згідно із пунктом 9.2. Договору будь-які правки, зміни чи доповнення набирають чинності якщо такі будуть оформлені у письмовій формі і підписані уповноваженими особами з обох сторін.

Даний договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом одного року. Строк дії даного договору автоматично продовжується на той самий строк і тих самих умовах, якщо жодна із сторін не повідомить іншу про відмову від договору за два тижні до дати закінчення строку дії договору (пункти 9.4 та 9.5. Договору).

20 червня 2022 року між ТОВ «АВТОПАПА ІМПОРТС» та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» укладено угоду про внесення змін до контракту № 23-03-2021/01, за умовами якого сторони дійшли згоди доповнити пункт 10.2, в якому зазначено банківські реквізити сторін.

19 липня 2022 року між ТОВ «АВТОПАПА ІМПОРТС» та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» оформлено специфікацію № 11 до Контракту № 23-03-2021/01 за змістом якої продавець продав, а покупець придбав автомобіль Kia Niro KNACA81CGJA254480, 2018 року випуску, білого кольору, вартістю 5 900 доларів США.

02 серпня 2023 року уповноваженою особою позивача з метою митного оформлення товару за укладеним контрактом було подано митну декларацію № 23UA500110002998U7, рахунок-фактуру (інвойс) № 1907202301 від 19.07.2023 року; автотранспортну накладну № 0006 від 20.07.2023 року; книжку МДП RX85910842 від 24.07.2023 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 ; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 5 від 25.07.2023 року; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 02/08/2023-6V від 02.08.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого до митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 23-03/2021/01 від 23.03.2021 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору № б/н від 20.06.2022 року, специфікація № 11 від 19.07.2022 року; договір про надання послуг митного брокера № 102/21 від 25.08.2021 року; висновок про походження товару або акт експертизи № 02/08/2023-6V від 02.08.2023, інші некласифіковані документи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» митну вартість поставлених товарів визначило за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).

У картці відмови у прийняті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500110/2023/000166 зазначено, що за результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих декларантом відповідно до Митного кодексу України, поданих 02.08.2023 року о 12 год. 43 хв. прийнято рішення про відмову у митному оформлені (випуску) товарів або у пропуску через митний кордон України з причин того, що митним органом вбачаються підстави для коригування митної вартості товару.

03 серпня 2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, пред`явлених до митного оформлення №UА500110/2023/000057/1 у якому зазначено, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо підтвердженості витрат на транспортування товару та відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення вартості самого товару.

Копія свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів надано без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.

Відповідно до п. 4.1 ч. 4 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 23.03.2021 № 23-03/2021/01 товар повинен бути поставлений за умовами поставки СІР, проте умови поставки заявлені ВМД EXW, що суперечить умовам контракту.

Відповідно до рахунку-інвойсу від 19.07.2023 року за № 1907202301 встановлено, що даний документ не містить умов поставки та у ньому не зазначено умови оплати за договором, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. У товаросупровідних документах (CMR) від 20.07.2023 №0006 та у зовнішньоекономічному договору (контракт) від 23.03.2021 №23-03-2021/01, у cmr від 20.07.2023 №0006 зазначений номер контракту №2557387, що не співпадає з наданим до митного оформлення контрактом від 23.03.2021 №23-03-2021/01.

Декларанту роз`яснено права викладені у п.3 ст.52 МКУ на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч.7 ст.55 МКУ та роз`яснено права на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього МКУ або суду.

Митна вартість визначена за резервним методом в оскаржуваному рішенні.

Не погоджуючись із рішенням відповідача стосовно коригування митної вартості товарів, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом для захисту своїх прав у спосіб скасування прийнятого рішення Одеської митниці, покликаючись на порушення свого права на сплату митних платежів згідно ціни контракту.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або, яка підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1-3 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

При цьому, згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Як вбачається з матеріалів справи, під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товару за основним методом ціною договору (контракту).

Судом встановлено, що підставою для висновків митного органу про недоведеність заявленої митної вартості товарів стали розбіжності у поданих документах.

З огляду на вищезазначені розбіжності, декларанту внесено вимогу щодо надання протягом 10 календарних днів додаткових документів, згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України.

На виконання вимог митного органу декларантом додатково подано swift платіж, що сторонами не заперечується.

Водночас, звертаючись до суду із даним позовом ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» вказувало, зокрема, на те, що подані документи для митного оформлення товару не містять ніяких розбіжностей, неоднаковості як стосовно ціни товару, так і будь-якої іншої інформації у зв`язку із чим у відповідача не було підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару в частині визначення вартості перевезення товару та включення її до митної вартості товару.

У свою чергу відповідач доводить, що подані декларантом документи містили розбіжності, що впливають на визначення митної вартості поставленого товару, а на вимогу митного органу позивачем не подано документи згідно переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України та відповідно не спростовано наявні розбіжності у документах.

Таким чином, при розгляді даної справи адміністративний суд має перевірити зроблені висновки митним органом та надати оцінку правомірності прийнятого спірного рішення про коригування митної вартості товару з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та зазначених обґрунтувань як позовних вимог, так і заперечень з боку суб`єкта владних повноважень.

Положенням частин 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом із цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі (ч. 12 ст. 264 Митного кодексу України).

Отже митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

Водночас, суд звертає увагу на те, що повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

Тобто, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи та на виконання вимог митного органу декларант подав лише один swift платіж та вважав, що поданих ним документів достатньо для підтвердження митної вартості товару за основним методом ціною договору.

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів з підстав наявності розбіжностей у поданих документах та ненадання декларантом витребуваних додатково документів.

Проаналізувавши обґрунтованість сумнівів відповідача, відносно прийнятності заявленої декларантом ціни товару, суд вважає необхідним звернути увагу на те, що зміст поданих ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» документів у своїй сукупності дозволяє не лише ідентифікувати саму господарську операцію між двома суб`єктами господарювання, а й встановити умови, на яких така відбулася та визначити митну вартість товарів за основним методом.

Зокрема, в Контракті №23-03-2021/01 від 23.03.2021 року сторони узгодили усі необхідні істотні умови договору як-то предмет договору, валюту та строк дії договору, порядок внесення змін та/або доповнень, умови поставки та оплати товару. До того ж вказаний договір скріплений печатками та підписами уповноважених осіб як з боку продавця, так і з боку покупця, що свідчить про його укладення.

У свою чергу у додатках до Контракту № 23-03-2021/01 від 23.03.2021 року, а саме специфікації № 11 та інвойсі № 5 міститься додаткова (уточнююча) інформація стосовно поставки конкретного транспортного засобу із визначенням його вартості та габаритів, що у свою чергу відповідає умовам Контракту № 23-03-2021/01 від 23.03.2021 року.

Надаючи оцінку твердженням митного органу стосовно відсутності підтвердження з боку декларанта витрат на транспортування товару суд зазначає, що відповідно до пункту 2.1. Контракту № 23-03-2021/01 від 23.03.2021 року ціни на поставлений товар відповідно до даного договору узгоджуються сторонами в Інвойсах до Контракту для кожної поставки окремо і включають вартість автомобілів й вартість їх поставки.

Відповідно до інвойсу №5 від 25.07.2023 року слідує, що вартість послуги з транспортування автомобіля KIA NIRO (Vin. НОМЕР_2 ) склало 850 доларів США.

Отже, на переконання суду, при поданні позивачем документів для митного оформлення транспортного засобу декларантом підтверджено належним чином розмір витрат на транспортування товару, а висновки митного органу у даному випадку є безпідставними та суперечать наявним в матеріалах справи доказам.

Що ж стосується висновків митного органу стосовно відсутності будь-якої інформації щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, суд враховує, що у даному випадку відповідач повинен був насамперед встановити наявність обов`язку у позивача стосовно страхування товару, однак цього зроблено фактично не було.

При цьому, суд зауважує, що відповідно до пункту 4.1. Контракту № 23-03-2021/01 від 23.03.2021 року, товар має бути поставлений Продавцем покупцю на умовах СІР (Сarriage and Insuarence Paid to).

Згідно правил Інкотермс 2010 CIP (англ. Carriage and Insurance Paid To) (… named place of destination), або Фрахт/перевезення і страхування оплачені до (…назва місця призначення) означає, що продавець доставить товар названому ним перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення.

Отже, за умовами CIP на продавця також покладається обов`язок щодо забезпечення страхування від ризиків втрати і ушкодження товару під час перевезення на користь покупця. Тобто, продавець укладає договір страхування і оплачує страхові внески.

За умовами поставки CIP постачальник вже поніс витрати на страхування, тому вони були включені продавцем у вартість товару, яка відображена у відповідних супровідних документах, тому надання додаткових документів, в тому числі визначати вартість страхування митним законодавством не передбачається. Витрати щодо страхування належать продавцю. Правила Інкотермс також не передбачають обов`язкового надання Покупцю (декларанту) документів щодо страхування товару, а лише на його вимогу (такої вимоги не має).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованими такі доводи відповідача щодо необхідності надання митному органу страхових документів для підтвердження митної вартості товару.

Доводи відповідача стосовно наявності розбіжностей щодо умов поставки товару (у договорі передбачено умови поставки CIP, а у специфікації № 11 визначено поставку за правилами EXW) суд вважає необґрунтованим у зв`язку із тим, що означене у даному випадку не має суттєвого правового значення для правильного визначення митної вартості поставленого товару з урахуванням складових вартості товару, визначеного декларантом. Відповідач не зазначає, а судом не встановлено, що вказана обставина вплинула та/або могла реально вплинути на правильність визначення митної вартості поставленого товару по вказаним складовим, які підлягали перевірці відповідачем.

Також суд відхиляє доводи митного органу, що рахунок-інвойс від 19.07.2023 року № 1907202301 не містить умов поставки товару та не зазначено умов оплати за договором, оскільки означене узгоджено сторонами та підтверджено документально, зокрема в контракті № 23-03-2021/01, оцінку якому судом вже надано.

Суд додатково звертає увагу, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В свою чергу, умови термінів та розміри оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги під час контролю за митною вартістю, а тому суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Така позиція наведена у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 року по справі №803/3649/15.

Поряд з цим, суд вважає, що надання копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу без перекладу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, саме по собі не може впливати на правильність визначення митної вартості поставленого товару, оскільки вказаний документ засвідчує лише факт реєстрації транспортного засобу та не може містити складових його вартості з огляду на правову природу свідоцтва про реєстрацію автомобіля.

Таким чином, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товару, які виникли у зв`язку з тим, що надані документи містили розбіжності є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.

За таких обставин суд доходить висновку про відсутність у спірному випадку підстав для коригування митної вартості товару, а відтак обрання відповідачем резервного методу замість обраного позивачем є необґрунтованим.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості та подані документи не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Суб`єктом владних повноважень не доведено, що подані декларантом документи для визначення митної вартості товару свідчать, що митна вартість товару занижена, як і не доведено неможливість визначення митної вартості за ціною договору, та необхідність застосування додаткового методу визначення митної вартості товару.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем законність оскаржуваного рішення не доведена,а його доводи суд відхиляє з вищенаведених мотивів.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Одеською митницею, є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 2 684 грн., ці витрати суд покладає на відповідача згідно ч.1 ст.139 КАС України.

За таких обставин, суд приходить висновку, що з Одеської митниці за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 2684 грн. за подання даної позовної заяви.

Що стосується відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в розмірі 20000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" (заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" (заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява № 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

На підтвердження обґрунтованості понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000 грн. позивач надав до суду наступні документи: договір про надання правової допомоги від 08.08.2023 року № 5/23, рахунок-фактуру № 01 від 08.08.2023 року, акт надання правових послуг №А01/23 від 17.08.2023 року, платіжну інструкцію № 28842 від 08.08.2023 року.

Судом встановлено, що 08 серпня 2023 року між адвокатом Одінцовим Едвіном Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» укладено договір № 5/23 про надання правової допомоги, за умовами якого адвокат приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу клієнту з правових питань у тому числі здійснювати захист інтересів Клієнта у якості його представника (пункт 1 Договору).

За змістом пункту 2 Договору про надання правової допомоги клієнт надає зокрема адвокату право бути представником у судових органах України будь-якої ланки з усіма необхідними для того повноваженнями, які надано законом позивачеві/відповідачу/третій особі/заявнику/зацікавленій особі, з питань, пов`язаних із захистом прав, у тому числі пред`являти від імені клієнта та у його інтересах відповідний позов (позови), підписувати та подавати від імені клієнта та у його інтересах усі необхідні документи (серед іншого, але не виключно, заяви, заперечення, замовлення, клопотання, скарги, у тому числі апеляційну та касаційну, доповнення до них, додаткові документи, тощо); представляти інтереси Клієнта усіма законними способами у судових органах та перед іншими органами, діяльність яких пов`язана із вирішенням питань передбачених договором.

Відповідно до пункту 3 Договору про надання правової допомоги № 5/23 за надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар у розмірі 20 000,00 гривень (двадцять тисяч гривень 00 копійок) шляхом переказу на рахунок Адвоката.

Згідно рахунку фактури № 01 від 08.08.2023 року до Договору № 5/23 від 08.08.2023 року слідує, що розмір наданих послуги з правової допомоги за підготовку, подачу та супровід позовної заяви становить 20 000 грн.

17 серпня 2023 року між адвокатом Одінцовим Едвіном Володимировичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» складено та підписано акт надання правових послуг №А01/23, в якому зазначено, що вартість наданих послуг стосовно правової допомоги за підготовку, подачу та супровід позовної заяви складає 20 000 грн. та ТОВ «УКРАВТОІМПОРТ» отримало від адвоката послуги правової допомоги та претензій по об`єму, якості та строкам надання послуг не має.

Відповідно до платіжної інструкції № 28842 від 08.08.2023 року ТОВом «УКРАВТОІМПОРТ» здійснено переказ грошових коштів на користь адвоката Одінцова Едвіна Володимировича у розмірі 20000грн. за послуги правової допомоги згідно рахунку № 01 від 08.08.2023 року.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що надані стороною позивача докази підтверджують, що витрати на професійну правничу допомогу фактично мали місце.

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не є справою значної складності, про що зазначено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі у зв`язку із чим потреби у вивченні великого обсягу доказів не було, а обсяг і складність поданих процесуальних документів не є значним.

Таким чином, суд робить висновок, що позивачем доведена наявність витрат на професійну правничу допомогу, однак з урахуванням фактичних обставин справи та заперечень відповідача стосовно співмірності вказаних витрат із складністю справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу суд вважає розумними для розподілу між сторонами у сумі 5000грн., що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доводи відповідача стосовно відсутності у матеріалах справи документального підтвердження фактичної оплати послуг адвоката та необхідність надання позивачем доказів відображення адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, суд відхиляє та зазначає, що надані позивачем докази підтверджують як обсяг надання правової допомоги, так і умови їх надання й вартості, а також підтверджують фактичну оплату за надану правничу допомогу.

За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача про документальне підтвердження понесення витрат на оплату правничої допомоги. При цьому, на переконання суду, розмір витрат у сумі 5000 грн. є пропорційним до предмета спору та складності справи, враховуючи обсяг доказів по справі, витрачений час на підготовку процесуальних документів, тощо.

Тому на користь позивача з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5000грн., решта витрат на правничу допомогу покладається судом на позивача.

Керуючись ст. ст. 134, 139, 241-246, 250, 255, 260, 262, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАВТОІМПОРТ" до Одеської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UAА500110/2023/000057/1 від 03.08.2023 року.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2684(дві тисячі шістсот вісімдесят чотири)грн. 00коп. та 5000(п`ять тисяч)грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 293,295 КАС України, до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАВТОІМПОРТ» (код ЄДРПОУ: 39274508; місцезнаходження: вул. 6-ї Стрілецької дивізії, буд. 9, офіс 1, м. Дніпро, 49000).

Відповідач: Одеська митниця (код ЄДРПОУ: ВП 44005631; місцезнаходження: вул.Лип Івана та Юрія, буд. 21А, м. Одеса, 65078).

Суддя М.М. Аракелян