Рішення № 137506094, 18.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38467/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Позивачка звернулась з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі Відповідач 2), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 26.05.2025 № 155250016543;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 призначення та виплату пенсії за віком з 19 травня 2025 року із зарахуванням до страхового стажу періоду роботи в Білгород-Дністровському рибконцервному заводі з 21.01.1980 року по 14.07.1980 року, періоду роботи з 27.07.1982 року по 23.10.1984 року в Об`єднанні громадського харчування Саратського району, періоду роботи в колгоспі ім. Суворова Татарбунарського району Одеської області з 15.03.1988 року по 31.12.1990 року та період роботи з 24.03.1993 року по 27.01.1998 року в Птахорадгоспі «Кіровський» на підставі записів трудової книжки НОМЕР_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що звернулась до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Однак ГУ ПФУ у Львівській області прийняло рішення про відмову у призначені пенсії. Позивачка вважаючи таке рішення протиправним звернулась до суду з цим позовом.

Відповідач 1 подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що відсутні правові підстави для зобов`язання Головного управління здійснити певні дії, оскільки заява Позивачки про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058 Головним управлінням не розглядалася та не учинялося будь-яких дії або бездіяльності щодо Позивачки.

Відповідач 2 подав відзив, в якому заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказав, що у зв`язку з тим, що у позивачки був відсутній необхідний страховий стаж, Головним управління Пенсійного фонду України в Львівській області 26.05.2025 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону № 1058.

У відповіді на відзив позивачка не погодилась з доводами викладеними у відзив та просила задовольнити позовні вимоги.

Судом встановлено наступне.

Позивачка перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області.

19.05.2025 року позивачка звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення 63 років.

Вказану заяву за принципом екстериторіальності розглянуто ГУ ПФУ у Львівській області.

26.05.2025 року рішенням № 155250016543 Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відмовлено у призначені пенсії.

З Рішення про відмову у призначенні пенсії № 155250016543 від 26.05.2025 вбачається, що страховий стаж заявниці становить 19 років 7 місяців 29 днів, тому відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 22 роки для осіб віком 63 роки.

До стажу не зараховано:

- період роботи з 21.01.1980 по 14.07.1980, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення, Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- період роботи з 27.07.1982 по 23.10.1984, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу. Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- період роботи з 24.03.1993 по 27.10.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка при звільненні, яку не можливо ідентифікувати Для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про період роботи, видану на підставі первинних документів;

- період роботи в колгоспі з 15.03.1988 по 31.12.1990, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів;

Вважаючи таке рішення протиправним позивачка звернулась до суду з цим позовом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11. 1991 року № 1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) та Законом України №1058-IV.

Частиною 3 ст. 4 Закону України №1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 4 ст. 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

До 01 січня 2004 року порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-XII від 05 листопада 1991 року (далі - Закон № 1788-XII).

Відповідно до частини першої статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пунктах 3, 6 та 8 Порядку № 637.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з частиною 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (надалі також - Порядок № 22-1) встановлено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Таким чином, якщо поданих позивачем разом із заявою про перерахунок пенсії документів було не достатньо, то пенсійний орган був зобов`язаний повідомити позивача про те, які документи необхідно подати додатково. Окрім цього відповідач не був позбавлений права у разі наявності в нього сумнівів в достовірності чи повноті записів в трудовій книжці позивача звертатись із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання інформації, в тому числі, документів, які містять відомості про періоди роботи, характер праці, умов атестації робочого місця, провести відповідні зустрічні звірки тощо.

В цьому випадку пенсійний орган не надав суду доказів вчинення таких дій.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 21.01.1980 по 14.07.1980, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки наявна розбіжність між датою звільнення та датою наказу про звільнення, періоду роботи з 27.07.1982 по 23.10.1984, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу та періоду роботи з 24.03.1993 по 27.10.1998, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки нечитабельна печатка при звільненні, яку не можливо ідентифікувати, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у іншій постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Отже працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів уповноваженою особою і, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини уповноваженого органу не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань призначення пенсії

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що період роботи позивачки з 21.01.1980 по 14.07.1980, з 27.07.1982 по 23.10.1984 та з 24.03.1993 по 27.10.1998 підлягає зарахуванню позивачці до стажу роботи, оскільки відповідні записи містяться у трудовій книжці. а працівник не може нести відповідальності за допущені роботодавцем неточності при заповненні відповідних документів.

Щодо не зарахування періоду роботи в колгоспі з 15.03.1988 по 31.12.1990, згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки для зарахування необхідно долучити уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактично відпрацьовані вихододні, видану на підставі первинних документів суд зазначає таке.

Суд враховує актуальну практику Верховного Суду щодо спірних правовідносин, а саме позицію, що викладена у постанові від 28.01.2025 у справі №300/8132/23 про те, що трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудовий стаж. Разом з тим, у разі якщо остання містить неправильні чи неточні записи про періоди роботи (тобто такі, з приводу яких виникають сумніви у їх достовірності) то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, визначені пунктом 3 Порядку №637. Також у разі неможливості одержання необхідних документів внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку (у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями) трудовий стаж може бути установлений на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

У даному випадку відомості трудової книжки, на думку суду, є достатніми для зарахування спірних періодів роботи в колгоспі до страхового стажу позивача.

Разом з цим, суд зауважує, що Верховний Суд неодноразово, зокрема у постановах від 21.06.2019 у справі №727/384/17 та від 10.12.2020 у справі №195/840/17 зазначав, що відсутність додаткових відомостей, а саме уточнюючої довідки про встановлений мінімум трудоднів та кількість відпрацьованих вихододнів (трудоднів) не може бути підставою для не зарахування даного періоду в страховий стаж позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку що період роботи позивачки з 15.03.1988 по 31.12.1990 підлягає зарахуванню позивачці до стажу роботи.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 26.05.2025 №155250016543 слід визнати протиправним та скасувати.

Скасовуючи вказане рішення, суд також вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яке за принципом екстериторіальності було уповноважене на розгляд заяви позивачки, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи: з 21.01.1980 року по 14.07.1980, з 27.07.1982 року по 23.10.1984 року, з 15.03.1988 року по 31.12.1990 року, з 24.03.1993 року по 27.01.1998 року та призначити пенсію за віком з 19.05.2025 року.

Слід зауважити, що дискреція відповідача у даному випадку відсутня, оскільки з урахуванням вказаного періоду страхового стажу з 21.01.1980 року по 14.07.1980, з 27.07.1982 року по 23.10.1984 року, з 15.03.1988 року по 31.12.1990 року, з 24.03.1993 року по 27.01.1998 року, який позивачці було протиправно не зараховано, у позивачки наявний страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком.

Так, необхідний страховий стаж згідно ст.26 Закону № 1058-IV від 22 до 32 років; зарахований спірним рішенням стаж - 19 років 07 місяців 29 дні; стаж, якій підлягає зарахуванню згідно цього рішення 10 років 4 місяці 8 днів. Невідповідності іншим вимогам Закону № 1058-IV для призначення пенсії за віком відповідачем встановлено не було. Отже, альтернативний правомірний спосіб поведінки відповідача, окрім як призначити позивачці пенсію, відсутній.

Також суд враховує приписи п.1 ч.1 ст.45 Закону № 1058-IV, згідно якої пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Отже, пенсію позивачці, яка звернулася до органів ПФУ 19.05.2025, слід призначити з дати звернення - з 19.05.2025.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, згідно ч.1 ст.139 КАС України, суд присуджує позивачу всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Львівській області, як органу який прийняв оскаржуване рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 155250016543від 26.05.2025.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу для призначення пенсії періоди з 21.01.1980 року по 14.07.1980, з 27.07.1982 року по 23.10.1984 року, з 15.03.1988 року по 31.12.1990 року, з 24.03.1993 року по 27.01.1998 року та призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення 19.05.2025 року з урахуванням страхового стажу 29 років 8 місяців 16 днів.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати в сумі 968,96 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов