Рішення № 137505183, 18.06.2026, Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/252/26

Провадження № 2/391/305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026р.селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Капиш В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором в загальному розмірі 33280,00 грн, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.11.2019 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір позики № 203/61311483, відповідно умов якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 4000 грн, а позичальник зобов`язався повернути використану суму в строк та сплатити проценти за користування кредитними коштами на умовах визначених умовами договору.

28.12.2023 року між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (нині ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено договір факторингу №01.02-91/23, відповідно до умов якого Клієнт відступає (передає) Фактору право вимоги, а Фактор набуває Права вимоги від клієнта сплачує клієнту за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

В тому числі за даним Договором факторингу ТОВ «Свеа Фінанс» було відступлено право вимоги за заборгованістю ОСОБА_1 перед первісним кредитором за договором № 203/61311483 від 11.11.2019.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість за договором відповідачем не сплачена, тому позивач змушений звернутися за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою судді Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 10.04.2026 року позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу для усунення недоліків.

Ухвалою Компаніївського районного суду Кіровоградської області від 20.04.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, проте в ухвалі про відкриття провадження відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання ухвали суду на подачу клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відзиву на позовну заяву та відповідних доказів.

Позивачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі. Відповідачу направлено копію ухвали про відкриття провадження у справі, за місцем її реєстрації, яка згідно зворотнього повідомлення була отримана 24.04.2026.

Будь-яких заяв або клопотань від сторін до суду не надійшло, зокрема відзиву на позовну заяву або клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи з повідомленням сторін.

Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 11.11.2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Партнер Фінанс» та ОСОБА_2 було укладено Договір позики № 203/61311483.

Відповідно до п. 1.1. Договору позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі встановленому цим договором, а позичальник зобов язується повернути суму позики позикодавцю та сплатити плату за договором у порядку та строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2. Договору сума позики становить 4000,00 грн.

Згідно з п. 2.1. Договору позичальник повинен сплатити позикдавцю плату за договором у розмірі 1120,00 грн., яка визначається з розрахунку (за фіксованою незмінною ставкою) 2% від суми позики за кожен день користування в межах строку передбаченого п. 3.5. Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору позикодавець надає позику шляхом передачі готівкових коштів позичальнику.

В пункті 3.2. Договору зазначено, що підписанням цього договору позичальник підтверджує, що він отримав від позикодавця суму позики у повному обсязі у дату підписання цього договору.

Згідно з п. 3.5. Договору визначено, що позичальник зобовязаний повернути суму позики у повому обсязі та сплатити плату за договором у строк до 24.11.2019 року. (а.с. 15)

28.12.2023 між ТОВ «Партнер Фінанс» та ТОВ «Росвен Інвест Україна» укладено договір факторингу № 01.02-91/23, за умовами якого ТОВ «Партнер Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна» право вимоги відносно боржників ТОВ «Партнер Фінанс».

28.12.2023 ТОВ «Партнер Фінанс» передало (відступило) ТОВ «Росвен Інвест Україна», а ТОВ «Росвен Інвест Україна» набуло право вимоги відносно боржника - відповідача за Договором факторингу 01.02-91/23, що підтверджується реєстром боржників. (а.с. 24-37)

25.03.2024 рішенням єдиного учасника ТОВ «Росвен Інвест Україна» змінено назву Товариства з ТОВ «Росвен Інвест Україна» на ТОВ «Свеа Фінанс» (а.с. 38)

Разом з тим доказів видачі кредиту відповідачу первинними кредиторами до суду позивачем не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

За твердженням позивача, відповідач не виконала свої договірні зобов`язання, внаслідок чого в неї виникла заборгованість за вищезазначеними кредитним договором в сумі 33280,00 грн боргу, на підтвердження чого позивач надає розрахунки суми заборгованості.

Розглядаючи спір по суті суд враховує таке.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

З матеріалів справи встановлено, що Кредитні договори підписані відповідачем., доказів протилежного матеріали справи не містять.

Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що відповідач після підписання вищезазначеного договору отримала кредитні кошти, і в подальшому порушила обов`язок з їх повернення, тобто не виконувала, або неналежним чином виконувала умови Договорів.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Такими доказами можуть бути, зокрема, видаткові касові ордери, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Однак, матеріали даної справи не містять первинних документів, які підтверджують наявність заборгованості відповідача за Договором.

Судом також враховується, що позивачем не надано інших будь-яких документів (довідок юридичних осіб, які здійснюють свою діяльність в сфері фінансових послуг, довідок банків про рух коштів на рахунку відповідача, виписок з рахунків відповідача тощо) які б підтверджували отримання відповідачем кредитних коштів від первинних кредиторів.

При цьому, надані позивачем розрахунки заборгованості не є належними доказами наявності заборгованості та її розмірів.

З урахуванням того, що на підтвердження позовних вимог, позивач не надав належних доказів, які підтверджують надання відповідачу кредитних коштів у розмірі, який був передбачений наявним у матеріалах справи Договором, наявність заборгованості за тілом кредиту та процентами, суд дійшов висновку про те, що позивач не довів наявність у відповідача заборгованості у розмірі, вказаному у наданих позивачем розрахунках за кредитним договором.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами існування у відповідача заборгованості перед первісними кредиторами, суд критично оцінює доводи позивача, що така заборгованість була у подальшому відступлена новим кредиторам.

За таких обставин, розмір заборгованості відповідача, який був переданий від первісних кредиторів до позивача також не доведений, а відтак розрахунки такої заборгованості, які здійснені позивачем, відхиляються судом, як необґрунтовані.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки суд дійшов до переконання, що в задоволенні позову слід відмовити, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс», місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8, код ЄДРПОУ: 37616221;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя В.М. Капиш