Ухвала суду № 137503849, 18.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

18 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/6773/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_3 (надалі відповідач), у якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 , що полягає у не нарахуванні та не виплаті у повному розмірі відповідно до вимог Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткової винагороди на період дії воєнного стану за період з 22.07.2022 по 20.01.2023, з 31.01.2023 по 11.04.2023, з 16.04.2023 по 15.07.2023, з 26.07.2023 по 05.09.2023, з 19.09.2023 по 24.09.2023, з 29.09.2023 по 29.09.2023, з 28.10.2023 по 31.01.2024, з 12.02.2024 по 19.02.2024, з 20.02.2024 по 26.02.2024, з 29.02.2024 по04.03.2024, з 22.03.2024 по 26.03.2024, з 11.04.2024 по 10.06.2024;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_3 , нарахувати та виплатити у повному розмірі - відповідно до вимог Постанови КМУ №168 від 28.02.2022, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 додаткову винагороду на період дії воєнного стану за період з 22.07.2022 по 20.01.2023, з 31.01.2023 по 11.04.2023, з 16.04.2023 по 15.07.2023, з 26.07.2023 по 05.09.2023, з 19.09.2023 по 24.09.2023, з 29.09.2023 по 29.09.2023, з 28.10.2023 по 31.01.2024, з 12.02.2024 по 19.02.2024, з 20.02.2024 по 26.02.2024, з 29.02.2024 по 04.03.2024, з 22.03.2024 по 26.03.2024, з 11.04.2024 по 10.06.2024.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 02.10.2025 головуючим суддею по розгляду справи №340/6773/25 визначено суддю Дегтярьову С.В.

Ухвалою від 06.10.2025 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 20.10.2025 відкрито провадження у справі, розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано докази по справі.

Розпорядженням керівника апарату суду від 24.12.2025 №357 на підставі пунктів 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, пунктів 2.3, 6.2, 11.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу у Кіровоградському окружному адміністративному суді призначено повторний автоматизований розподіл справи №340/6773/25.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.01.2026 головуючим суддею по розгляду справи №340/6773/25 визначено суддю Савонюка М.Я.

Ухвалою суду від 09.01.2026 адміністративну справу №340/6773/25 за позовом прийнято до свого провадження. Розгляд адміністративної справи №340/6773/25 розпочато спочатку зі стадії розгляду справи по суті.

Ухвалою суду від 14.04.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 докази по справі.

27.04.2026 від військової частини НОМЕР_1 надійшла до суду заява щодо виконання вимог ухвали суду від 14.04.2026, у якій зазначено, що військова частина НОМЕР_3 ліквідована 28.08.2024, а її правонаступником є військова частина НОМЕР_1 . Архівні документи передані на державне зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Ухвалою суду від 28.04.2026 витребувано докази від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

19.05.2026 від Галузевого державного архіву Міністерства оборони України надійшли до суду витребувані докази, зокрема зазначено, що військова частина НОМЕР_3 знаходилась на фінансовому забезпеченні при військовій частині НОМЕР_2 .

25.05.2026 замінено у справі №340/6773/25 відповідача військову частину НОМЕР_3 на правонаступника - військову частину НОМЕР_1 .

25.05.2026 ухвалою суду залучено до участі у справі в якості другого відповідача - військову частину НОМЕР_2 , розгляд розпочато спочатку.

10.06.2026 від представника військової частини НОМЕР_1 , через підсистему "Електронний суд" надійшла заява про залишення позову без розгляду, у зв`язку з пропуском ОСОБА_1 строку звернення до суду з позовом.

В обґрунтування відповідних доводів зазначає, що позивач у період з 16.06.2022 по 03.07.2024 позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_3 , отримував грошове забезпечення щомісячно, а тому був обізнаний про його розмір. Крім того, наказом командира Військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2024 №188 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення у зв`язку з вибуттям для подальшого проходження військової служби до іншої військової частини.

Відповідач вказує, що під час вибуття до нового місця служби позивачу 04.07.2024 був виданий грошовий атестат, який містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення. Тому, саме з дати отримання ним грошового атестата слід обчислювати строк звернення до суду. Оскільки позов подано лише 02.10.2025, відповідач вважає, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду.

Наголошує, що позивачем не наведено обставин та не надано доказів наявності об`єктивно непереборних перешкод для своєчасного звернення до суду. При цьому зауважує, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а пасивна поведінка позивача не може визнаватися поважною причиною пропуску строку.

Розглянувши наведені доводи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом частин першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Положення статті 122 КАС України не містять спеціальної норми, яка б врегульовувала порядок звернення осіб, які перебувають або перебували на публічній службі, до адміністративного суду у справах про виплату належного їм грошового забезпечення у разі порушення законодавства про оплату праці. Такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі №990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу.

Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник мав право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Отже, право на звернення до суду з вимогами про виплату належного грошового забезпечення за період до 19.07.2022 не було обмежене будь-яким строком.

Водночас відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України у редакції, чинній з 19.07.2022, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У Рішенні від 15.10.2013 №8-рп/2013 Конституційний Суд України, аналізуючи положення трудового законодавства, виходив з того, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін прав і обовязків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обовязків.

Конституційний Суд України зазначив, що праву працівника на належну заробітну плату кореспондує обов`язок роботодавця нарахувати йому указані виплати, гарантовані державою, і виплатити їх. При цьому право працівника не залежить від нарахування йому відповідних грошових виплат.

З огляду на викладене, строк звернення позивача до суду у межах спірних правовідносин підлягає оцінці з урахуванням частини другої статті 233 КЗпП України, яка пов`язує початок перебігу тримісячного строку не з абстрактною можливістю особи дізнатися про розмір виплат, а з фактом одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому.

Таким чином, початок перебігу строку звернення до суду у цій справі слід пов`язувати з моментом, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення. Таким моментом може бути, зокрема, день вручення розрахункового листа, довідки про нараховані та виплачені суми, грошового атестата або іншого письмового повідомлення, яке містить відповідні дані.

Такий підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 21.03.2025 у справі №460/21394/23, постановленій у складі Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, у якій Судова палата сформувала підхід до застосування статті 233 КЗпП України у спорах щодо належного грошового забезпечення.

На час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_3 механізм фінансового забезпечення військових частин регулювався Правилами організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затвердженими наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280.

Відповідно до підпункту 4.3 пункту 4 цих Правил начальник фінансового органу під час зняття військовослужбовців з грошового забезпечення повинен забезпечити їх належним грошовим забезпеченням і не пізніше дня остаточного розрахунку з військовослужбовцем видати грошовий атестат про здійснені виплати та утримання в порядку, установленому цими Правилами.

За змістом підпункту 11.1 пункту 11 Правил грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, зокрема у випадку вибуття до нового місця служби з виключенням зі списків особового складу військової частини.

Згідно з підпунктом 11.2 пункту 11 Правил у грошовому атестаті зазначаються, серед іншого, розмір окладу за військовим званням і виплачена сума, тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума, розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума, виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виплачена грошова допомога на оздоровлення, виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Підпунктом 11.3 пункту 11 Правил визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо, підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу, засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, у якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.

Отже, грошовий атестат може підтверджувати обізнаність військовослужбовця про складові та розміри виплаченого грошового забезпечення лише за умови доведення факту його вручення військовослужбовцю або ознайомлення останнього з його змістом у встановленому порядку.

Представник відповідача разом із відзивом на позовну заяву надав копію грошового атестата № 1634/ФЕС/3149 від 04.07.2024, складеного стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з його вибуттям до нового місця служби та виключенням зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 з 03.07.2024.

Разом з тим, доказів отримання позивачем цього грошового атестата у день виключення зі списків особового складу частини або в інший день відповідачем суду не надано.

З наданої копії грошового атестата вбачається, що він містить підписи посадових осіб військової частини та відтиск печатки, однак не містить особистого підпису позивача у графі щодо підтвердження правильності наведених в атестаті даних. Також відповідачем не надано картки особового рахунку військовослужбовця із відміткою про видачу грошового атестата, журналу реєстрації вихідної документації, розписки позивача або іншого доказу, який би підтверджував отримання ним грошового атестата чи іншого письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при виключенні зі списків особового складу військової частини.

Саме по собі посилання відповідача на нормативний обов`язок видати грошовий атестат при вибутті військовослужбовця до нового місця служби не є належним доказом фактичного вручення такого атестата позивачу.

Крім цього, грошовий атестат за своєю правовою природою є документом про остаточний розрахунок військової частини з військовослужбовцем у день його виключення зі списків особового складу військової частини та підтверджує виплату належних йому складових грошового забезпечення саме на цей день, водночас грошовий атестат не містить інформацію про нараховані та виплачені суми грошового забезпечення з розшифровкою за його складовими за минулі періоди служби.

Так само наявність наказу командира Військової частини НОМЕР_3 від 03.07.2024 №188 про виключення позивача зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення не свідчить про отримання ним детальної інформації про складові, обсяг і характер виплачених сум грошового забезпечення.

Інших доказів ознайомлення позивача із письмовою інформацією про обсяг і характер виплачених йому сум грошового забезпечення при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_3 матеріали справи не містять.

Таким чином, стверджуючи про обізнаність позивача із сумами грошового забезпечення, виплаченими йому під час проходження служби, додаткової грошової винагороди, та при виключенні зі списків особового складу військової частини, відповідач не надав належних і допустимих доказів отримання позивачем грошового атестата або іншого письмового повідомлення про такі суми з розшифровкою їх складових, а отже, не забезпечував позивачу можливості отримати повну, достовірну та зрозумілу інформацію про склад і розмір грошового забезпечення за зазначений період.

За таких обставин суд не має підстав вважати доведеним початок перебігу тримісячного строку звернення до суду саме з 03.07.2024 або з іншої дати, визначеної відповідачем.

Стосовно доводів відповідача про необхідність обрахування строку звернення до суду з урахуванням щомісячного отримання позивачем грошового забезпечення, суд зазначає таке.

Проаналізувавши положення Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" і Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, Верховний Суд в постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі №580/9034/24, дійшов висновку, що спеціальне законодавство не встановлює обов`язку роботодавця інформувати військовослужбовця про суму нарахованого та виплаченого грошового забезпечення з розшифруванням за видами виплат. Саме тому, з огляду на відсутність такого регулювання у спеціальних нормах, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи загального трудового законодавства, які покладають на роботодавця відповідний обов`язок.

Так, положення статті 110 КЗпП України передбачають, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Обумовлений приписами цієї статті обов`язок роботодавця забезпечує працівнику визначеність у нарахованих і виплачених сумах та, у разі виникнення спірних ситуацій, сприяє своєчасному захисту його трудових прав.

Варто зауважити, що така правова позиція не суперечить висновку Конституційного Суду України у Рішенні №1-р/2025 від 11.12.2025, яким частину 1 статті 233 КЗпП України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Так, Конституційний Суд України виходив з того, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Фактично право працівника на одержання винагороди за працю підлягає судовому захисту лише в межах установленого строку звернення до суду, зі спливом якого працівник втрачатиме можливість ефективного та дієвого поновлення своїх прав у спосіб звернення до суду.

Якщо працівник пропустив тримісячний строк звернення до суду, обов`язок роботодавця щодо виплати заробітної плати та інших належних працівникові виплат і право працівника на одержання винагороди за працю не припиняються, тоді як дієвість та ефективність способів поновлення права працівника на одержання винагороди за працю, зокрема у спосіб стягнення заборгованості в судовому порядку, зазнає суттєвого обмеження, оскільки не передбачено поновлення пропущеного строку. Працівник може опинитися в невигідному юридичному становищі, коли після спливу встановленого оспорюваними приписами Кодексу тримісячного строку відповідне право не підлягатиме захисту судом, а подальше отримання працівником сум заробітної плати значною мірою залежатиме від бажання роботодавця виплатити заборгованість в позасудовому порядку.

Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законодавець, установлюючи тримісячний строк для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, не врахував, що зобов`язання щодо виплати винагороди за працю є триваючим, призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав працівника, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України. Така законодавча конструкція ставить працівника, який перебуває у трудових відносинах, у менш захищене становище порівняно зі звільненим працівником, що суперечить принципу рівності та гарантії ефективного судового захисту.

Наведене свідчить, що Конституційний Суд України розмежував:

тримісячний строк для звернення звільненого працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;

тримісячний строк для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Останній передбачений частиною 1 статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.

Отже, суд відхиляє доводи відповідача про те, що моментом, з якого позивач дізнався або мав дізнатися про порушення свого права на належне грошове забезпечення за спірний період, є дата виплати такого забезпечення або виключення зі списків особового складу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.12.2025 у справі №580/9034/24, від 19.12.2025 у справі №160/13256/25.

Як зазначалось, матеріали справи не містять доказів з яких вбачається дата ознайомлення позивача з документами (наказами, довідками, виписками тощо) відповідача про нарахуванням позивачу заробітної плати за спірний період, як під час проходження служби так і під час звільнення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.09.2023 року у справі №560/6732/22.

З урахуванням наведеного, клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Військової частини НОМЕР_1 про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК