Рішення № 137503838, 17.06.2026, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2680/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА, розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження адміністративну справу

за позовом: Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, б.3, м. Київ, 03048, ЄДРПОУ 40108646)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення матеріальних збитків,-

ВСТАНОВИВ:

Департамент патрульної поліції звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальні збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, в сумі 24 506,63 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 63 копійки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 23.08.2025 року, внаслідок порушення відповідачем правил дорожнього руху транспортні засоби отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків Департаменту патрульної поліції. Відносно лейтенанта поліції ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432062 від 23 серпня 2025 року за ст.124 КУпАП та направлено для розгляду до Пересипського районного суду міста Одеси. 07 листопада 2025 року постановою Пересипського районного суду міста Одеси по справі №523/18468/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850 гривень в дохід держави. 24 грудня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду по справі №523/18468/25 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Пересипського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2025 року по справі №523/18468/25 - залишено без змін. Згідно висновків експертного дослідження позивач вирахував суму, яка підлягає стягненню з відповідача за пошкоджений автомобіль. 07 січня 2026 року наказом Департаменту патрульної поліції №34 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» за завдання матеріальної шкоди внаслідок учинення винних протиправних дій притягнуто лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 49 920,00 грн. На виконання наказу Департаменту патрульної поліції №34 від 07 січня 2026 року стягнуто суму матеріального збитку у розмірі 2 508,96 (дві тисячі п`ятсот вісім) гривень 96 копійок. 23 квітня 2026 року наказом Департаменту патрульної поліції №815 о/с, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби в поліції з 23 квітня 2026 року. 15 квітня 2026 року за вих. №1967/41/3/05-2026 на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-претензію про відшкодування матеріального збитку, однак ОСОБА_1 не вживає жодних дій щодо відшкодування завданої ним шкоди, що свідчить про відмову відшкодування такої шкоди в добровільному порядку. Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не сплатив суму матеріальних збитків, позивач просить їх стягнути у судовому порядку.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2026 року відкрито провадження у справі (а.с.69).

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просив закрити провадження в адміністративній справі, або залишити позовну заяву без розгляду (а.с.72-74).

Ухвалою суду від 04.06.2026 року у задоволенні клопотань відмовлено (а.с.78-79).

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, у якій просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.83-87).

Дослідивши надані сторонами матеріали та з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Наказом Департаменту патрульної поліції від 03 червня 2024 року №964 о/с ОСОБА_1 , відповідно до частини першої статті 47, частини першої статті 49 та частини першої статті 56 Закону України «Про Національну поліцію» прийнято на службу в поліцію та призначено на посаду інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (а.с.10).

23 серпня 2025 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі службового транспортного засобу «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_2 (на синьому фоні) під керуванням водія - інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 та транспортного засобу «MERCEDES-BENZ ACTROS» реєстраційний номер НОМЕР_3 з напівпричепом «KRONE SD» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_2 .

Відносно лейтенанта поліції Васюри Д.С. було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №432062 від 23 серпня 2025 року за ст. 124 КУпАП та направлено для розгляду до Пересипського районного суду міста Одеси.

07 листопада 2025 року постановою Пересипського районного суду міста Одеси по справі №523/18468/25 ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень в дохід держави (а.с.14-15, 50-51).

Не погоджуючись з вищевказаною постановою Пересипського районного суду міста Одеси по справі №523/18468/25, представником Васюри Д.С. було подано апеляційну скаргу.

24 грудня 2025 року постановою Одеського апеляційного суду по справі №523/18468/25 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а постанову Пересипського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2025 року по справі №523/18468/25 залишено без змін (а.с.52).

Згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-25/21507-АВ від 25 вересня 2025 року вбачається, що вартість матеріального збитку, завданого власникові КТЗ «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер 11 3480, дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент ДТП 23 серпня 2025 року та визначається рівній 384 698,45 (триста вісімдесят чотири тисячі шістсот дев`яносто вісім) гривень 45 копійок, оскільки відновлювати такий транспортний засіб економічно недоцільно (а.с.16-32).

Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-25/26700-АВ від 27 листопада 2025 року, ринкова вартість досліджуваного КТЗ «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер 11 3480, з урахуванням пошкоджень унаслідок ДТП, яке сталося 23 вересня 2025 року, станом на 23 вересня 2025 року, визначається на рівні 203 852 (двісті три тисячі вісімсот п`ятдесят дві) гривні 00 копійок (а.с.33-49).

Згідно висновку експертного дослідження №ЕД-19/116-25/21507-АВ від 25 вересня 2025 року вбачається, що вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «TOYOTA PRIUS» реєстраційний номер НОМЕР_2 визначається на рівні 602 821,50 (шістсот дві тисячі вісімсот двадцять одна) гривня 50 копійок (16-32).

Згідно інформації управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Департаменту патрульної поліції, 16 лютого 2026 року на розрахунковий рахунок Департаменту патрульної поліції надійшли кошти від Моторного (транспортного) страхового бюро України в розмірі 153 830,86 (сто п`ятдесят три тисячі вісімсот тридцять гривень 86 копійок) з призначенням платежу: «Виплата по справі №129533, згідно з наказом №3.2/3645 від 15.02.2026 р., т.з. 113480» (а.с.55).

07 січня 2026 року наказом Департаменту патрульної поліції №34 «Про притягнення до матеріальної відповідальності» за завдання матеріальної шкоди внаслідок учинення винних протиправних дій притягнуто лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, до обмеженої матеріальної відповідальності в розмірі 49 920 (сорок дев`ять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок (а.с.53-54).

На виконання наказу Департаменту патрульної поліції №34 від 07 січня 2026 року з ОСОБА_1 стягнуто суму матеріального збитку у розмірі 2 508,96 грн., що сторонами не заперечується.

23 квітня 2026 року наказом Департаменту патрульної поліції №815 о/с, відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу №1 роти №4 батальйону №1 полку управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції звільнено зі служби в поліції з 23 квітня 2026 року (а.с.11).

15 квітня 2026 року за вих. №1967/41/3/05-2026 на адресу ОСОБА_1 було направлено лист-претензію про відшкодування матеріального збитку (а.с.57-58).

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року № 580-VIII визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Суд зазначає, що між позивачем та відповідачем наявні трудові відносини, а суть спору полягає у пошкодженні відповідачем, як працівником відповідача, належного останньому майна. Відповідно, ці правовідносини належить розглядати в контексті матеріальної відповідальності відповідача як працівника Департаменту патрульної поліції.

Частиною 3 статті 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції України" від 15.03.2018 року №2337-VIII передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про національну поліцію", зокрема, зобов`язує поліцейського берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів.

Приписам ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

За загальним правилом, під час вирішення справ даної категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. При цьому загальні норми можуть застосовуватися субсидіарно, тобто в тих випадках, коли спірні правовідносини не врегульовані нормами спеціального законодавства або врегульовані не повністю.

Разом з тим, оскільки у Законі України «Про Національну поліцію» відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським при виконанні ним службових обов`язків, тому до спірних правовідносин мають бути застосовані положення інших нормативно-правових актів.

Таким чином, на правовідносини в цій справі поширює свою дію Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 року №160-IX, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків.

Відповідно до пункту 1 статті 1 України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", військова частина, установа, організація, заклад - орган військового управління, військова частина, військовий навчальний заклад, військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу, установа, організація Міністерства оборони України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, функціональний підрозділ Центрального управління, регіональний орган, інший орган, установа, заклад Служби безпеки України, правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України чи орган, підрозділ, формування, установа, навчальний заклад Міністерства внутрішніх справ України, Державного бюро розслідувань та військові прокуратури, в яких проходять службу військовослужбовці, поліцейські та особи рядового і начальницького складу (проходять збори військовозобов`язані та резервісти).

Положеннями статті 2 вищевказаного Закону встановлено, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 13 Закону України "Про Національну поліцію", у складі поліції функціонує патрульна поліція.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності.

Згідно частиною 1 статті 3 згаданого вище Закону, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

У відповідності дост. 7 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

Стаття 8 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", визначає, що Посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб. Щодо шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.

Частиною 1 статті 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" також визначено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Стаття 13 Закону, визначає, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення. Розмір шкоди, що перевищує суму можливих відрахувань із винної особи, може бути списаний у встановленому законодавством порядку.

Аналіз Закону України «Про Національну поліцію» та ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» питання притягнення особи до матеріальної відповідальності - це дискреційні повноваження Департаменту патрульної поліції.

Як убачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №Р(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може і ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавча встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу і верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним.

У підпункті 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення КСУ №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Закон "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" визначає виключні підстави, які дозволяють здійснити стягнення завданої шкоди в судовому порядку:

- відшкодування шкоди, завданої військовозобов`язаним чи резервістом під час проходження ним зборів, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу або в іншому встановленому законом порядку в разі відмови військовозобов`язаного чи резервіста від її добровільного відшкодування;

- відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування. Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування;

- у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

- у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Доказів погашення матеріальних збитків до суду не надано.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Суд не бере до уваги клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, враховуючи відсутність доказів відкриття апеляційного провадження за скаргою відповідача на ухвалу суду від 04.06.2026 року.

У відповідності до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судові витрати, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз, у справі відсутні, будь-які судові витрати у справі стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 77, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення матеріальних збитків задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальні збитки, завдані в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, в сумі 24 506,63 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шість) гривень 63 копійки.

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО