Рішення № 137502515, 17.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 рокуСправа №160/9196/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

13.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 11.04.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду навчання в ПТУ № 40 м. Першотравенськ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №1, період навчання в професійно- технічному училищі № 40 м. Першотравенськ з 01.09.2004 року по 25.06.2005 рік за професією електрослюсар підземний, та здійснити перерахунок пенсії з дня призначення пенсії по інвалідності.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до вимог чинного законодавства. Після звернення до відповідача із заявою щодо правильності обчислення страхового та пільгового стажу позивачу стало відомо, що при призначенні та обчисленні пенсії відповідачем не зараховано до страхового стажу та стажу роботи за Списком № 1 період його навчання у Професійно-технічному училищі № 40 за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.2004 по 25.06.2005. Листом від 25.03.2026 № 33832-29110/Ф-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування зазначеного періоду до страхового стажу, посилаючись на те, що після 01.01.2004 страховий стаж обчислюється виключно за даними персоніфікованого обліку та за умови сплати страхових внесків, а відомості про їх сплату за період навчання відсутні. Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, оскільки вони суперечать вимогам законодавства України.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 14.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

01.05.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що відповідно до статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховим стажем є період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідач вказав, що після 01.01.2004 страховий стаж обчислюється виключно за даними системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України та за умови сплати страхових внесків. Оскільки за період навчання позивача в ПТУ № 40 з 01.09.2004 по 25.06.2005 страхові внески не сплачувались, підстави для зарахування цього періоду до страхового стажу, на думку відповідача, відсутні. Крім того, відповідач зазначив, що хоча статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» передбачено зарахування часу навчання до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на відповідні пільги, така норма, на переконання відповідача, не є підставою для включення зазначеного періоду до страхового стажу після 01.01.2004 за відсутності сплати страхових внесків. Також відповідач звернув увагу суду на те, що позивачем не надано належних доказів щодо форми навчання у професійно-технічному училищі, а тому, на його думку, відсутні підстави для застосування положень статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту». Посилаючись на наведені обставини, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує пенсію по інвалідності в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

З матеріалів справи убачається, що з 01.12.2023 позивача визнано особою з інвалідністю ІІІ групи внаслідок професійного захворювання. Пенсію по інвалідності призначено з 13.02.2023.

Відповідно до розрахунку стажу, здійсненого відповідачем, страховий стаж позивача становить 16 років 02 місяці 22 дні, а пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 15 років 07 місяців 25 днів.

19.03.2026 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо не проведення індексації пенсії. Листом від 25.03.2026 № 33832-29110/Ф-01/8-0400/26 відповідач повідомив позивача про те, що до його страхового та пільгового стажу не зараховано період навчання у професійно-технічному училищі.

Як убачається з розрахунку стажу, розміщеного в особистому кабінеті позивача на вебпорталі електронних послуг Пенсійного фонду України, при обчисленні страхового стажу та стажу роботи за Списком № 1 відповідачем не враховано період навчання позивача у ПТУ № 40 за професією «електрослюсар підземний» з 01.09.2004 по 25.06.2005.

Не погоджуючись із неврахуванням зазначеного періоду до страхового та пільгового стажу, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Спеціальним законом, який визначає засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісячно сплачено страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Разом з тим, вирішуючи даний спір, суд враховує, що предметом розгляду є не лише питання страхового стажу у розумінні статті 24 Закону №1058-IV, а насамперед питання правомірності відмови відповідача у зарахуванні періоду навчання позивача до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для працівників, зайнятих на роботах за Списком №1.

Як установлено судом, позивач навчався у Професійно-технічному училищі №40 м. Першотравенська за професією «електрослюсар підземний» у період з 01.09.2004 по 25.06.2005, що підтверджується дипломом НОМЕР_1 від 25.06.2005.

Факт навчання відповідачем не спростовується та підтверджується матеріалами справи.

Згідно із записами трудової книжки НОМЕР_2 позивача прийнято на роботу до шахти «Степова» з 29.06.2005, тобто через три дні після закінчення навчання, на посаду електрослюсаря чергового з повним робочим днем.

Судом також встановлено, що 15.11.2005 позивач досяг повноліття, а з 28.11.2005 його переведено на посаду електрослюсаря підземного з повним робочим днем у шахті.

При цьому суд звертає увагу, що на момент закінчення навчання позивач не досяг вісімнадцятирічного віку.

Відповідно до статті 190 Кодексу законів про працю України забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах, роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.

Отже, обставина того, що безпосередньо після закінчення навчання позивач був прийнятий на посаду електрослюсаря чергового, а не відразу на підземну роботу, обумовлена законодавчою забороною використання праці неповнолітніх на підземних роботах та жодним чином не свідчить про відсутність зв`язку між здобутою професією та подальшою трудовою діяльністю позивача.

Навпаки, після досягнення повноліття позивача було переведено на роботу електрослюсарем підземним, тобто саме за тією професією, яку він здобув у професійно-технічному навчальному закладі.

Відповідно до статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання та днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавцем визначено лише дві обов`язкові умови для зарахування часу навчання до стажу роботи за спеціальністю:

навчання за відповідною професією;

працевлаштування за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців після закінчення навчання.

Судом установлено, що обидві зазначені умови у даному випадку виконані.

Так, позивач здобув професію електрослюсаря підземного та був працевлаштований вже через три дні після закінчення навчання.

Таким чином, вимоги статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» виконані повністю.

Посилання відповідача на відсутність сплати страхових внесків за період навчання як підставу для відмови у зарахуванні спірного періоду суд вважає необґрунтованими.

Стаття 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» є спеціальною нормою права щодо порядку зарахування часу навчання до стажу роботи за спеціальністю, яка надає відповідні соціальні гарантії випускникам професійно-технічних навчальних закладів.

У зазначеній нормі відсутні будь-які застереження щодо необхідності сплати страхових внесків або будь-які виключення стосовно осіб, які проходили навчання після 01.01.2004.

Більше того, суд звертає увагу, що здобувачі професійно-технічної освіти не належать до кола страхувальників, визначених статтею 14 Закону №1058-IV.

Також стаття 11 Закону №1058-IV не відносить учнів професійно-технічних навчальних закладів до осіб, які підлягають обов`язковому пенсійному страхуванню.

Отже, законодавством не передбачено механізму обов`язкової сплати страхових внесків професійно-технічними навчальними закладами за своїх учнів.

За таких обставин покладення на позивача негативних наслідків у вигляді неврахування часу навчання через відсутність страхових внесків суперечило б принципу справедливості та правової визначеності.

Суд також бере до уваги, що після закінчення навчання позивач тривалий час працював на підземних роботах.

Відповідно до довідок №35 від 09.02.2023 та №339 від 27.05.2021 позивач працював на посадах електрослюсаря підземного та машиніста гірничо-виїмочних машин з повним робочим днем під землею.

Зазначені професії віднесені до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість на яких дає право на пенсію на пільгових умовах.

Отже, матеріалами справи підтверджено безпосередній зв`язок між здобутою у ПТУ професією та подальшою багаторічною роботою позивача на підземних роботах за Списком №1.

Суд доходить висновку, що відмова відповідача у зарахуванні періоду навчання позивача в ПТУ №40 з 01.09.2004 по 25.06.2005 до стажу роботи за спеціальністю та відповідно до пільгового стажу за Списком №1 ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права та є протиправною.

Враховуючи встановлені обставини справи, надані сторонами докази у їх сукупності та взаємному зв`язку, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду навчання в ПТУ № 40 м. Першотравенськ та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №1, період навчання в професійно-технічному училищі № 40 м. Першотравенськ з 01.09.2004 року по 25.06.2005 рік за професією електрослюсар підземний, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13.10.2025 року (в межах шестимісячного строку звернення до суду із даною позовною заявою).

Щодо клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає, що про порушення свого права останній дізнався саме з листа відповідача від 25.03.2026 року, тому строк звернення до суду щодо зарахування до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №1, періоду навчання в професійно-технічному училищі № 40 м. Першотравенськ з 01.09.2004 року по 25.06.2005 рік позивачем не пропущено.

Відповідно до пункту 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено);5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового та пільгового стажу роботи по списку № 1 періоду навчання в ПТУ № 40 м. Першотравенськ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку №1, період навчання в професійно-технічному училищі № 40 м. Першотравенськ з 01.09.2004 року по 25.06.2005 рік за професією електрослюсар підземний, та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 13.10.2025 року.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник