Ухвала суду № 137502379, 18.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА

18 червня 2026 р.Справа №160/15484/26

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/15484/26 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.06.2026 надійшов позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №693 від 22.05.2026 року «Про встановлення тарифів на послуги із централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Комунальному підприємству "Кривбасводоканал"».

Провадження у справі відкрито 15.06.2026 року.

Позивачем 16.06.2026 року подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №693 від 22.05.2026 року «Про встановлення тарифів на послуги із централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Комунальному підприємству «Кривбасводоканал» - до набрання законної сили судовим рішенням у цій справі.

В обґрунтування заяви вказано про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам позивача, а захист цих прав ускладниться без життя відповідних заходів забезпечення позову до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі.

Розглядаючи вказану заяву суд виходить із того, що частиною 1 статті 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Положеннями ч. 2 ст. 150 КАС України закріплено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У відповідності до приписів частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Верховний Суд у своїх судових рішеннях неодноразово зазначав, що забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Підстави забезпечення позову, передбачені частиною другою статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи від 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акту може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами. І якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акту. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

При цьому, слід наголосити, що заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Враховуючи вищевказане, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суд у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 21 лютого 2024 року у справі №420/11311/23, від 28 лютого 2024 року у справі № 380/14241/23, від 01 червня 2022 року у справі №580/5656/21.

Поряд з наведеним, суд звертає увагу на те, що, відповідно до частини п`ятої статті 151 КАС України, зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Таким чином, у справах про оскарження нормативно-правового акта, забезпечення позову шляхом зупинення такого нормативного документу допускається лише за умови встановлення очевидних ознак його протиправності та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.

Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 21.02.2024 у справі №420/11311/23 та від 18.07.2022 у справі №380/9646/21.

У статті 4 КАС України визначено поняття «нормативно-правовий акт» та «індивідуальний акт»:

- нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування;

- індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся з позовом до суду щодо оскарження рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №693 від 22.05.2026 року «Про встановлення тарифів на послуги із централізованого водопостачання та централізованого водовідведення Комунальному підприємству "Кривбасводоканал"», який відноситься до нормативно-правових актів.

З огляду на зазначене, положення частини 5 статті 151 КАС України є застосованим у спірних правовідносинах під час вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки, оскаржений наказ відповідача має ознаки нормативно-правового акту.

Відтак, розглядаючи заяву про забезпечення позову щодо скасування нормативно-правового акта, суд, з урахуванням аргументів, наведених позивачем на підтвердження своїх вимог, в першу чергу, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що існують очевидні ознаки протиправності нормативно-правового акта.

Так, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 січня 2022 року у справі №160/10672/21 вказав про таке:

«…Щодо наявності очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення таким рішенням прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, то вони повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом.

Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Твердження про "очевидність" порушення до розгляду справи по суті, яке фактично ґрунтується на тих самих аргументах, які покладені в підстави позову, є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках».

Аналогічні правові висновки викладені, також, в постановах Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №160/19014/23, від 21 лютого 2024 року у справі №420/11311/23, від 07 квітня 2023 року у справі №140/17441/20 та ін.

Беручи до уваги вищезазначене, надаючи оцінку доводам заявника про очевидну протиправність спірного рішення суд вважає, що, в цьому випадку, враховуючи правовий статус Виконавчого комітету Криворізької міської ради та покладені на нього завдання, неможливо однозначно, поза обґрунтованим сумнівом стверджувати про очевидну протиправність оскарженого рішення відповідача.

На переконання суду, наведенні заявником доводи щодо очевидної протиправності оскарженого рішення відповідача фактично є доводами в обґрунтування позовних вимог, а тому, вони повинні досліджуватись судом під час розгляду справи по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Враховуючи вищезазначене, оскільки, заявником не доведено наявності очевидних ознак протиправності спірного рішення, виходячи з вимог частини 5 статті 151 КАС України, у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 160/15484/26 залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Л.Є. Букіна