Рішення № 137502014, 18.06.2026, Снігурівський районний суд Миколаївської області

Справа № 485/359/26

Провадження № 2/485/321/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Снігурівка

Снігурівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Квєтка І.А.,

секретар судового засідання Камінський Б.О.,

за участі позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідача - Лунгул Л.А. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Снігурівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Державне підприємство Одеська залізниця, про визнання права власності,

встановив:

У березні 2026 року позивачі звернулися до суду з вказаним позовом до Снігурівської міської ради Миколаївської області, в якому просили визнати за ними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивовані тим, що ними отримано в порядку приватизації у власність вище вказану квартиру, підтвердженням чого є ордер на житлове приміщення № 27 від 20 листопада 1996 року, виданий відповідно до рішення виконкому Снігурівської міської ради народних депутатів №336 від 20 листопада 1996 року та акт прийому-передачі житлового будинку від 2001 року, згідно якого Херсонське будівельно-монтажне експлуатаційне управління №4 зняло з балансу та передало житловий будинок в особисту часткову власність власникам приватизованих квартир, та будинкова книга. Право власності на квартиру не зареєстрували. Свідоцтво про право власності втрачене у 2022 році під час збройної агресії російської федерації проти України та окупації м.Снігурівка. Отримати дублікат свідоцтва неможливо.

За вказаного, вважають, що наявні підстави, передбачені ч.1 ст.391 ЦК України, для визнання за ними права власності у судовому порядку.

Ухвалою судді від 06 березня 2026 року до участі у справі залучено Державне підприємство Одеська залізниця у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача /а.с.32-33/.

Ухвалою суду від 17 квітня 2026 року замінено первісного відповідача Снігурівському міську раду Миколаївської області на належного відповідача Акціонерне товариство "Українська залізниця" /а.с.80-81).

В уточнених вимогах від 06 квітня 2026 року позивачі просили визнати за ними ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 право спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 /а.с.69-70/.

У відзиві на позов від 29 квітня 2026 року представник АТ "Українська залізниця" Лунгул Л.А. зазначила, що відповідач не оспорює право власності позивачів на об"єкт нерухомого майна, а тому спір відсутній (а.с.89-90).

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали

Позивачка ОСОБА_3 подала клопотання про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача ОСОБА_4 підтримала позицію, зазначену у відзиві.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 , як електромонтеру СУБ жд.станції Снігурівка, Снігурівською міською радою народних депутатів Миколаївської області на підставі рішення виконкому № 336 від 20 листопада 1991 року видано ордер на житлове приміщення №27, а саме на право зайняття службового житла - квартири АДРЕСА_2 , жд Роз"їзд с.Євгенівка, разом з членами сім"ї: ОСОБА_2 - дружина, ОСОБА_5 - донька /а.с.16/.

ОСОБА_5 06 лютого 2015 року уклала шлюб, у з"язку з чим змінила прізвище на ОСОБА_6 , що підтверджено копією свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 /а.с.9/.

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зареєстровані у вказаній квартирі за адресою: АДРЕСА_3 , з 1997 року, а позивачка ОСОБА_3 з 2009 року по 2015 рік, що підтверджено довідками про реєстрацію місця проживання від 22 листопада 2017 року, від 31 січня 2020 року, відміткою у паспорті громадянки України ОСОБА_3 серія НОМЕР_2 та копією будинкової книги /а.с.4, 6, 7, 13-14/.

За даними акту, затвердженого начальником будівельно-монтажного експлуатаційного управління Служби будівельних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці Стасюк С.В. у 2001 році, комісія управління згідно наказу начальника служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 43/НГС від 18 грудня 2000 року "Про передачу в особисту власність житлових будинків" провела приймання-передачу житлового будинку ст.Євгенівка з баланса Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 в особисту часткову власність володільців приватизованих квартир: 1.Кв.№ Мехтиева Л.Н., 2.Кв №2 - ОСОБА_7 , 3.Кв. АДРЕСА_4 - ОСОБА_8 , 4.Кв. АДРЕСА_2 - ОСОБА_1 , у будинку 1971 року будівництва, який прийняли вказані особи /а.с.15/.

За даними технічного паспорту від 29 серпня 2025 року на квартиру, розташовану у АДРЕСА_3 , здійснено інвентаризацію квартири, пошкоджень конструктивних елементів не зазначено, квартира в наявності /а.с.17-20/.

Відповідно до довідки КП "Миколаївське МБТІ" від 26 серпня 2025 року, станом на 28 грудня 2012 року за адресою: АДРЕСА_3 , право власності не зареєстровано /а.с.12/.

Оцінка квартири за даними висновку ФОП ОСОБА_9 станом на 15 лютого 2026 року 133 000 грн. /а.с.21/.

Рішенням від 23 лютого 2026 року державний реєстратор відмовив ОСОБА_1 у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ненадання документів, які підтверджують право власності на нерухоме майно /а.с.10/.

Відповідно до листа Снігурівської міської ради Миколаївської області від 06 грудня 2024 року, дублікат свідоцтва про право власності на квартиру видати неможливо у зв"язку з відсутністю будь-якої інформації про видачу Снігурівською міською радою оригіналу такого документа /а.с.11/.

Як вбачається з заяви АТ "Українська залізниця" від 17 березня 2026 року, товариство є правонаступником усіх прав та обов"язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, серед яких ДП "Одеська залізниця", будь які документи щодо знаходження на балансі товариство квартири АДРЕСА_1 відсутня /а.с.39-40/.

За повідомленням архівного відділу Баштанської РДА Миколаївської області у документах фондів виконавчий комітет Снігурівської міської ради народних депутатів за 1988-1993 роки та Снігурівська міська рада та її виконавчий комітет за 1994-2022 роки відсутні відомості про приватизацію квартир /а.с.45/.

За інформацією наданою Снігурівською міською радою 01 квітня 2026 року, зазначене нерухоме майно на балансі Снігурівської міської ради не перебуває /а.с.62/.

Відповідно до листа регіональної філії "Одеська залізниця" від 27 квітня 2026 року у зв"язку з передачею житлового фонду у комунальну та приватну власність разом з правовстановлюючими документами, орган приватизації Одеської залізниці був ліквідований в 2002 році без визначення будь-якого правонаступництва. Інші документи, враховуючи тимчасову окупацію м.Херсон в 2022 році, в розпорядженні ВСП "Одеська залізниця" відсутні /а.с.91/.

В інвентарній справі № 344 на будинок АДРЕСА_5 , наданій Снігурівською філією КП "ММБТІ" відомості про отримання позивачами свідоцтва про право власності відсутні. Будинок складається із чотирьох квартир, на одну з яких (квартира АДРЕСА_6 ) відділом приватизації Херсонського відділення Одеської залізної дороги видане свідоцтво про право власності та зареєстроване право власності.

Відповідно до ч.1 ст. 15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з нормами ст. 41, 47 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Кожен має право на житло і держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати, придбати у власність або взяти в оренду.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вирішуючи спір про визнання права власності на підставі ст. 392 цього Кодексу, слід враховувати, що за змістом вказаної норми права судове рішення не породжує права власності, а лише підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах.

Відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

За змістом ч.1 ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Частинами 4, 5 ст.5 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" передбачено, що право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду з використанням житлових чеків одержують громадяни України, які постійно проживають в цих квартирах (будинках) або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію цього Закону. Кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків) у власність громадян здійснюється на підставі рішень відповідних органів приватизації, що приймаються не пізніше місяця з дня одержання заяви громадянина.

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 27 ЗаконуУкраїни "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката.

На підтвердження належності на праві власності квартири позивачі надали акт будівельно-монтажного експлуатаційного управління Служби будівельних робіт і цивільних споруд Одеської залізниці від 2001 року, відповідно до якого з баланса Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4 в особисту часткову власність володільцям приватизованих квартир передано житловий будинок ст.Євгенівка на підставі наказу начальника служби будівельно-монтажних робіт та цивільних споруд № 43/НГС від 18 грудня 2000 року "Про передачу в особисту власність житлових будинків", у тому числі і ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст.128 ЦК УРСР право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідач АТ "Українська залізниця", як правонаступник Херсонського будівельно-монтажного експлуатаційного управління №4, право власності позивачів не оспорює та підтверджує, що на балансі товариства вказаний будинок не перебуває.

Право власності позивачів порушене за відмови державного реєстратора в оформленні права власності позивачів на квартиру, яке може бути захищене у судовому порядку у спосіб визнання такого права, оскільки орган приватизації, який приймав рішення про приватизацію будинку ліквідований, а документи щодо приватизації не збереглися внаслідок окупації територій державою-агресором російською федерацією.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв.Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309, який був замінений Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв.Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376, території Снігурівської міської територіальної громади з 19.03.2022 по 11.11.2022 року та Херсонської міської територіальної громади 01.03.2022 по 11.11.2022 року були тимчасово окупованими.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна щодо суб"єкта від 15 червня 2026 року позивачі не мають у власності нерухомого майна, квартира АДРЕСА_1 , у власності, в іпотеці чи під забороною не перебуває.

У ч.3 ст. 12, ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 81 постанови від 18 березня 2020 року у цивільній справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформулювала висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

На підставі викладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , оскільки позивачами доведено належними та допустимими доказами їх право власності на квартиру, неможливість підтвердити право власності у інший спосіб для проведення державної реєстрації такого права.

Відповідно до ст.112 ЦК УРСР розрізняється спільна власність з визначенням часток (часткова власність) або без визначення часток (сумісна власність).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно (ст.355 ЦК України).

Частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом (ст.357 ЦК України).

З огляду на вищевказане, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судові витрати позивачі просили залишити за ними.

Керуючись ст.4, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Акціонерного товариства "Українська залізниця", третя особа: Державне підприємство Одеська залізниця, про визнання права власності, - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ,

право спільної часткової власності (по 1/3 частці за кожним) на квартиру АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Суддя І.А.Квєтка

Дата складення повного судового рішення 18.05.2026 року.