Рішення № 137501362, 18.06.2026, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №214/11427/25 Пров. №2/478/384/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року смт.Казанка

Казанківський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Томашевського О.О.,

за участю:

секретаря Шинкарюка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и в:

У листопаді 2025 року представник позивача Усенко М.І., який діє в інтересах позивача ТОВ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» через електронну систему «Електронний суд» звернувся до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором споживчого кредиту, в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за договором споживчого кредиту №94977362000 від 03.12.2018 року в розмірі 47 299,49 грн та судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн.; витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що 03.12.2018 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94977382000, відповідно до умов якого відповідачці було надано споживчий кредит у розмірі 35 260,00 грн на придбання товару та з можливістю відкриття кредитної картки з максимальною сумою ліміту додаткового кредиту 8 000 грн з можливістю подальшої пролонгації.

Відповідно до п.1.1. Договору, підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «УКРСИББАНК» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків, які розміщені для ознайомлення на сайті: www.my.ukrsibbank.com.

АТ «УКРСИББАНК» виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав відповідачці ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами кредитного договору. ОСОБА_1 не виконувала взятих на себе обов`язків за кредитним договором, не здійснювала погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

17 лютого 2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №160, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту №94977362000 від 03.12.2018, укладеним з ОСОБА_1 . Відповідно до витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №160 від 17 лютого 2020 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №94977362000 від 03.12.2018 року у розмірі 47 299,49 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 33 629,92 грн, заборгованість за процентами 12 169,57 грн, заборгованість за комісією 1 500 грн.

На підставі викладеного, позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №94977362000 від 03.12.2018 року у розмірі 47 299,49 грн, з яких: заборгованість за основним боргом (тілом кредиту) 33 629,92 грн, заборгованість за процентами 12 169,57 грн, заборгованість за комісією 1 500 грн, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 січня 2026 року справу передано за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 23 березня 2026 року справу передано за підсудністю до Казанківського районного суду Миколаївської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 року справу розподілено судді Томашевському О.О.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 20 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» в судове засідання не з`явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, про час, дату і місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила, відзиву не подала.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Оскільки учасники справи у судове засідання не з`явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.

Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Матеріалами справи встановлено, що 03.12.2018 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94977362000.

Так, умовами п.1.1. Договору передбачено, що підписуючи цей договір, позичальник погоджується з викладеними у Правилах (договірних умовах) споживчого кредитування позичальників АТ «Укрисиббанк» з можливістю відкриття і розрахунково-касового обслуговування карткових рахунків (далі - Правила), які розміщені для ознайомлення на сайті www.my.ukrsibbank.com та на інформаційних стендах у приміщеннях установ Банку та оприлюднені у газеті «Урядовий кур`єр» № 105, 09 червня 2017 року.

Згідно п.2.1. Договору банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору та Правил.

Відповідно до п.4.1. Договору банк відкриває позичальнику та обслуговує на умовах Тарифного плану Револьверна Кредитна картка «Шоппінг картка», розміщеного на сайті й на інформаційних стендах у приміщеннях установ банку окремий поточний рахунок № НОМЕР_1 у національній валюті України, який використовується згідно з режимом поточного рахунку, встановленим законодавством, та обслуговується згідно цього Договору та Правил. Картковий рахунок відкривається банком в дату встановлення ліміту кредитування згідно цього Договору.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що сума кредиту за Договором становить 35 260,00 грн.

Кредит надається позичальнику для особистих потреб, а саме: в сумі 35 000,00 грн на споживчі цілі шляхом в беезготівковій формі на поточний рахунок Позичальника НОМЕР_2 , відкритий у баку, умови відкриття поточного рахунку обумовлюються в окремому договорі, що укладається між банком та позичальником; в сумі 260,00 грн на оплату страхового платежу відповідно до умов договору добровільного страхування позичальника, укладеного 03.12.2018 з ПрАТ «СК «КАРДІФ» (далі- отримувач), код ЄДРПОУ/ідентифікаційний номер за ДРФО 34538696, шляхом перерахування з позичкового рахунку позичальника на рахунок отримувача № НОМЕР_3 , відкритого в АТ «Укриббанк», код МФО 351005. (п.3.3. Договору).

Позичальник зобов`язується повертати кредит, плату за кредит, інші платежі шляхом внесення ануїтетних платежів, відповідно до Графіка, що викладений у Додатку №1 до Договору, але в будь-якому випадку кредит повинен бути повернений не пізніше 03.12.2022 року. Розмір ануїтетного платежу становить 2 126,00 грн. Розмір останнього ануїтетного платежу може відрізнятись від розміру попередніх платежів. Ануїтентний платіж повинен сплачуватись щомісячно до 3 числа (включно) кожного місяця. (п.п.3.5., 3.6., 3.7. Договору).

Відповідно до п.п.3.8., п.3.9. Договору процентна ставка за Договором встановлюється в розмірі 67% річних. За користування кредитними коштами понад встановлений Договором термін встановлюється процентна ставка в розмірі 74,00% річних, що діє діє для строкової суми.

Також відповідачкою ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту, за умовами якого: тип кредиту кредит; сума кредиту 35 260,00 грн; строк кредитування 46 місяців; мета отриманого кредиту на споживчі цілі, на оплату страхового платежу, на оплату комісії за надання довідок про стан розрахунків за кредитними зобов`язаннями за договором (SMS-сервіс); процентна ставка 67%; тип процентної ставки фіксована; комісія за надання кредитк (разова) 0,00 грн; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 101 890,85 грн; реальна річна процентна ставка - 91.93%; кількість та розмір платежів, періодичність внесення 48 платежів, щомісячно, розмір платежу по 2 126 грн з моменту укладення Договору до 03.11.2022 року та 05.12.2022 року розмір платежу 1 958,85 грн.

АТ «УКРСИББАНК» виконав свої зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а саме надав відповідачці грошові кошти в обсязі та в строки, визначені умовами договору.

У зв`язку з відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідачки ОСОБА_1 утворилася заборгованість.

Згідно з розрахунком заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року, загальний розмір заборгованості станом на подання позову становить 47 299,49 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту 33 629,92 грн, заборгованість по відсоткам 12 169,57 грн, заборгованість за комісією 1 500 грн.

17 лютого 2020 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №160, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №160 від 17 лютого 2020 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року у розмірі 47 299,49 грн.

Згідно ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 628 ЦК України).

За змістом ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Верховний Суд у постанові від 12 червня 2019 року у справі №2-6315/11 (провадження №61-23326св18) звернув увагу на те, що невід`ємною складовою правильної правової кваліфікації судами спірних договірних відносин є визначення правової природи договору, який є основою їх виникнення.

Виходячи зі змісту ст.640 ЦК України, залежно від моменту виникнення цивільних прав і обов`язків у сторін договору, законодавець розрізняє договори консенсуальні і реальні.

Консенсуальний договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.

Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.

Частинами 2, 3 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст.203 ЦК України. Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У силу ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено матеріалами справи, між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 33 629,92 грн.

Зазначений договір укладено в письмовій формі, підписаний сторонами договору, сторони погодили розмір кредиту, строк кредитування, процентну ставку за користування коштами, умови відкриття карткового рахунку та інше, а тому є чинним.

Підписавши вказаний кредитний договір, відповідачка ОСОБА_1 погодилась з умовами договору та правилами надання кредитних коштів від АТ «УКРСИББАНК».

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Оскільки зазначений договір є чинним, він підлягає виконанню сторонами.

Також встановлено, що прийняті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором АТ «УКРСИББАНК» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси у повному обсязі, що підтверджується письмовими доказами та не спростовано й не заперечено відповідачкою ОСОБА_1 .

У Договорі про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року сторони, діючи відповідно до положень ст.ст.6, 627 ЦК України, погодили строк дії договору, врегулювали відносини щодо сплати процентів за користування кредитом.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості, відсотки за користування кредитом нараховувалися в межах дії кредитного договору.

Суд враховує, що при укладенні кредитного договору відповідач був повідомлений про розмір відсотків, порядок їх сплати та інші суттєві обставини договору, і добровільно уклав цей договір та користувався отриманими коштами, при цьому відповідачка ОСОБА_1 доказів на спростування вказаних обставин не надала.

Договір про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до ст.ст.628, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.

Розрахунок заборгованості за кредитним договором відповідачкою ОСОБА_1 не спростовано, свого контррозрахунку заборгованості або доказів належного виконання зобов`язань суду не надано.

Обставин, які б вказували на помилковість розрахунку, судом не встановлено.

Даних про те, що відповідачка ОСОБА_1 у добровільному порядку нараховану заборгованість за кредитним договором погасила, матеріали справи не містять.

Отже, відповідачкою у справі не спростовано доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення, кредитних коштів.

Відтак, відповідачка ОСОБА_1 не виконала зобов`язань, визначених Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року, порушила умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Щодо набуття права вимоги позивачем.

Частинами 1, 3 ст.509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.ч.1 ст.513, ст.514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст.204 ЦК України).

Презумпція правомірності правочину означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 лютого 2020 між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено Договір факторингу №160, відповідно до умов якого АТ «УКРСИББАНК» за плату відступило ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» належні йому права вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Витягу із реєстру боржників до Договору факторингу №160 від 17 лютого 2020 року, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року у розмірі 47 299,49 грн.

Суд стверджує, що копія договору факторингу, реєстру права вимоги та відомості про оплату за вказаним договором є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі №906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання.

Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов`язку у конкретному зобов`язанні; 2) зобов`язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов`язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов`язанні.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі №752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 року у справі №5026/886/2012).

Наявними в матеріалах справи договором факторингу, витягом з реєстру боржників і прав вимог, які належно засвідчені, підтверджується перехід права вимоги від первісного кредитора АТ «УКРСИББАНК» до позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ».

За наведеного суд вважає доведеною обставину, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги до відповідачки за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року, а відповідачка ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання Договору про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року, однак, у порушення умов вказаного договору, не виконала своїх зобов`язань щодо повернення коштів та сплати відсотків.

Тобто позивач ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 за наведеним вище договором.

Суд зауважує, що ОСОБА_1 не надала суду належних та допустимих доказів виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року, ні перед первісним кредитором АТ «УКРСИББАНК», ні перед позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», а неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення заборгованості, а тому суд приходить до висновку, що відповідач умови кредитного договору не виконує, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість.

Щодо нарахованої позивачем ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» комісії за обслуговування Договору про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року в розмірі 1 500 грн, суд не може погодитися із законністю її нарахування та стягнення, так як вказана комісійна винагорода є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме - за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок споживача, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційним, суперечить моральним засадам суспільства, а тому є незаконним в силу вимог ч.5 ст.11, ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», та задоволенню не підлягає.

Наведений висновок суду узгоджується з правовими позиціями, викладеними в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2019 року по справі №730/1100/15-ц, від 27 листопада 2019 року по справі №522/18855/16, від 19 лютого 2020 року по справі №756/8840/17-ц, які з огляду на вимоги ч.4 ст.263 ЦПК України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідачки ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року у розмірі 45 799,49 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 33 629,92 грн та заборгованості по відсоткам 12 169,57 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.

В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Положеннями ч.1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До позовної заяви додано Договір про надання правової (правничої) допомоги №0107, укладений між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» від 01 липня 2025 року. Згідно умов якого, клієнт замовляє, приймає та оплачує, а виконавець надає послуги правової (правничої) допомоги, адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності, та надає інші послуги, необхідні для забезпечення належного захисту прав і законних інтересів клієнта, що передбачено п.1.1. Договору.

Відповідно до п.2.3. Договору вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 кредитну справу складає 8000,00 грн.

З Акту №67 наданих послуг, складеного між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» та АО «Апологет» від 10 листопада 2025 року вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає 8000 грн. Клієнт зобов`язаний зробити перерахунок суми наданих послуг на рахунок виконавця протягом 1 року з моменту підписання Акту.

Беручи до уваги те, що розмір понесених ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, відсутність клопотання відповідача про зменшення таких витрат, виходячи з критеріїв їх реальності та співмірності із складністю справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» на 96,83%, тому він має право на відшкодування з відповідачки ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 96,83%, а саме в сумі 7746,40 грн.

Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.

При звернені до суду ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №32465 від 11.11.2025 року.

Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 2345,61 грн (45 799,49 грн х 100 : 47 299,49 грн = 96,83%, 2422,40 грн х 96,83% = 2345,61 грн).

Керуючись ст. ст.13, 259, 263-265, 279, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд

У х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, 28 корпус, 4-ий поверх, Код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») в рахунок відшкодування заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту №94977382000 від 03 грудня 2018 року 45 799,49 грн, яка складається із: заборгованості по тілу кредиту 33 629,92 грн та заборгованості по відсоткам 12 169,57 грн.

В останній частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» (79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. №1, 28 корпус, 4-ий поверх, Код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_5 , банк отримувача АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 7746,40 грн та витрат пов`язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 2345,61 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Повний текст заочного рішення складено 18.06.2026 року.

Суддя О.О. Томашевський