Рішення № 137501106, 12.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 180/2721/25

Провадження № 2/127/743/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Сичука М.М.,

за участі секретаря судового засідання Коровай А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 529387618 від 19 серпня 2024 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 19 серпня 2024 року між відповідачем та ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» було укладено кредитний договір № 529387618 в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PRVW-5583.

На обґрунтування факту укладення договору позивач зазначає, що відповідач самостійно через офіційний вебсайт первісного кредитора пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, вказав свої персональні дані, зокрема прізвище, ім`я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, адресу електронної пошти, номер мобільного телефону та реквізити банківської картки, пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, ознайомився з умовами кредитування, правилами надання кредиту та підтвердив згоду з ними.

Після проходження відповідних процедур на номер мобільного телефону відповідача було надіслано одноразовий ідентифікатор, який останній використав для підписання кредитного договору та акцептування пропозиції кредитодавця. На думку позивача, зазначені дії свідчать про вільне волевиявлення відповідача щодо укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у розмірі 11 000,00 грн шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку, реквізити якої були зазначені відповідачем під час оформлення заявки на отримання кредиту.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором первісний кредитор виконав у повному обсязі, тоді як відповідач належним чином взяті на себе зобов`язання не виконав, кредитні кошти у встановлені договором строки не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, унаслідок чого утворилася заборгованість.

Також позивач вказує, що після укладення кредитного договору право грошової вимоги до відповідача неодноразово відступалося за договорами факторингу.

Зокрема, 24 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» було укладено договір факторингу № МВ-ТП/1, відповідно до якого первісний кредитор відступив новому кредитору права вимоги за низкою кредитних договорів, у тому числі за кредитним договором відповідача. Передача права вимоги оформлена реєстром прав вимоги від 24 вересня 2024 року.

У подальшому, 28 травня 2025 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено договір факторингу № 28/0525-01, на підставі якого право вимоги до відповідача було відступлено останньому товариству, що підтверджується реєстром прав вимоги № 1 від 28 травня 2025 року.

Надалі, 16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу № 16/07/25-Е, відповідно до якого право грошової вимоги до відповідача перейшло до позивача. Факт переходу права вимоги підтверджується реєстром боржників № 1 від 16 липня 2025 року та актом приймання-передачі реєстру боржників.

На підтвердження правонаступництва позивачем до матеріалів справи долучено копії договорів факторингу, витяги з відповідних реєстрів прав вимоги та реєстру боржників, акти приймання-передачі, а також документи, що підтверджують фінансування за вказаними договорами факторингу.

Позивач зазначає, що після набуття права вимоги жодних платежів від відповідача на погашення заборгованості за кредитним договором не надходило.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на дату звернення до суду загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 529387618 від 19 серпня 2024 року становить 36 465,00 грн, з яких: 11 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 965,00 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами за користування кредитом; 5 500,00 грн - штрафні санкції (пеня та штрафи).

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 30 965,00 грн, а також судові витрати, які складаються із судового збору в сумі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

Крім того, позивач зазначив, що до звернення до суду на адресу відповідача направлялася досудова вимога щодо погашення заборгованості та повідомлення про намір звернутися до суду, однак така вимога залишилася без виконання.

Ухвалою суду від 28.01.2026 року відкрито провадження у цивільній справі у порядку спрощеного позовного провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін, відповідачу запропоновано подати відзив на позов.

На виконання ухвали суду про витребування доказів до матеріалів справи надійшла відповідь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» від 13 травня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260507/41299-БТ.

Із зазначеної відповіді вбачається, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , у АТ КБ «ПриватБанк» емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , рахунок ІВАN НОМЕР_3 .

Банк повідомив, що номер мобільного телефону НОМЕР_4 , на який направляється інформація щодо підтвердження операцій за вказаною платіжною карткою, є фінансовим номером клієнта та містився в анкетних даних ОСОБА_1 .

Також АТ КБ «ПриватБанк» повідомило, що по рахунку, відкритому до картки № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 ), за період з 19 серпня 2024 року по 24 серпня 2024 року відбулося зарахування грошових коштів у сумі 11 000 грн, зокрема 19 серпня 2024 року.

До відповіді банку долучено виписку по зазначеному рахунку за період з 19 серпня 2024 року по 24 серпня 2024 року, яка містить відомості щодо руху коштів за вказаною банківською карткою.

У судове засідання представник позивача не з`явився, але просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, по невідомій суду причині, про час і місце судового засідання повідомлена належним чином шляхом направлення судових повісток з повідомленням, відзив на позовну заяву не надала. Конверт з ухвалою про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками та конверти з судовою повісткою, що направлявся за адресою останнього відомого місця проживання відповідача, повернулися до суду не врученим з відміткою Укрпошти про причини повернення «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у справі даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

На підставі наявних у справі доказів, суд ухвалює рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Фіксування судового процесу технічними засобами звукозапису не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо з`ясувавши всі наявні докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, всі обставини, на які сторона посилалась як на підставу своїх вимог, дійшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ ФК «ЕЙС» підлягають до задоволення з наступних підстав.

Дослідивши матеріали цивільної справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Судом встановлено, що 19 серпня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 529387618 в електронній формі із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PRVW-5583.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно зі статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

За змістом статей 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а використання одноразового ідентифікатора є належним способом підписання електронного правочину. Електронний договір, укладений із дотриманням вимог закону, прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредиту, зазначив свої персональні дані, номер мобільного телефону, реквізити банківської картки, пройшов процедуру верифікації та підтвердив укладення договору шляхом введення одноразового ідентифікатора, направленого на його фінансовий номер телефону.

Таким чином, суд вважає доведеним факт належного укладення між сторонами кредитного договору та досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема у постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, де зазначено, що електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, є належною формою правочину та породжує для його сторін відповідні цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, визначених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що первісний кредитор свої зобов`язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу кредитні кошти у сумі 11 000,00 грн.

Зазначена обставина підтверджується не лише документами, наданими позивачем, а й доказами, витребуваними судом безпосередньо від банківської установи.

Так, відповідно до відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 13 травня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260507/41299-БТ на ім`я ОСОБА_1 емітовано банківську картку № НОМЕР_2 , відкриту до рахунку IBAN НОМЕР_3 .

Також банк повідомив, що номер телефону НОМЕР_4 був фінансовим номером клієнта та містився в анкетних даних відповідача.

Крім того, банком підтверджено факт зарахування на зазначений рахунок 19 серпня 2024 року грошових коштів у розмірі 11 000 грн, що узгоджується з доводами позивача щодо надання кредиту та спростовує будь-які сумніви щодо фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

Отже, суд вважає належним чином доведеним факт отримання відповідачем кредиту саме у сумі 11 000,00 грн.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання або неналежне виконання зобов`язання є його порушенням та тягне за собою встановлені законом або договором правові наслідки.

Однак відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, отримані кошти не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив, доказів належного виконання договору або погашення заборгованості суду не надав.

Відзив на позовну заяву відповідачем не подано, доказів на спростування розрахунку заборгованості до суду не надано.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу цих прав.

Судом встановлено, що 24 вересня 2024 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу №МВ-ТП/1, за яким право вимоги за кредитним договором відповідача було відступлено новому кредитору.

У подальшому право вимоги було передано від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на підставі договору факторингу №28/0525-01 від 28 травня 2025 року.

Надалі, 16 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС» укладено договір факторингу №16/07/25-Е, на підставі якого позивач набув права вимоги до відповідача.

Факт переходу права вимоги підтверджується договорами факторингу, витягами з реєстрів прав вимоги, реєстром боржників та актом приймання-передачі реєстру боржників, які містяться в матеріалах справи.

Будь-яких доказів визнання зазначених правочинів недійсними суду не надано.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивач є належним кредитором у спірних правовідносинах та набув усіх прав первісного кредитора щодо відповідача.

Перевіряючи розрахунок заборгованості, суд встановив, що позивачем заявлено вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 11 000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 19 965,00 грн.

Судом перевірено наданий розрахунок, який узгоджується з умовами кредитного договору та не спростований відповідачем.

Враховуючи встановлений факт отримання відповідачем кредитних коштів, відсутність доказів їх повернення та відсутність заперечень щодо розрахунку заборгованості, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту в сумі 11 000,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у сумі 19 965,00 грн.

Разом із тим суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до статті 549 ЦК України штрафом та пенею є різновиди неустойки, яка виступає способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою цивільно-правової відповідальності за його порушення.

Однак суд враховує, що спірні правовідносини виникли під час дії воєнного стану в Україні.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цим же пунктом встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами та нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання зобов`язань за договорами кредиту (позики), підлягають списанню кредитодавцем.

Таким чином, законодавцем прямо встановлено заборону на стягнення штрафних санкцій, нарахованих за прострочення виконання кредитних зобов`язань у період дії воєнного стану.

Оскільки штрафні санкції у розмірі 5 500,00 грн нараховані саме за невиконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором під час дії воєнного стану, такі вимоги суперечать наведеним положенням закону та не підлягають задоволенню.

Крім того, суд враховує положення Закону України «Про споживче кредитування», який є спеціальним законом у спірних правовідносинах.

Законодавство про захист прав споживачів фінансових послуг спрямоване на недопущення покладення на споживача надмірного фінансового тягаря та забезпечення балансу інтересів сторін кредитних правовідносин.

Також суд бере до уваги, що позивачем не надано деталізованого та зрозумілого розрахунку штрафних санкцій, з якого можливо було б встановити період їх нарахування, механізм розрахунку, розмір штрафу та пені окремо, а тому суд позбавлений можливості перевірити правильність і законність здійснених нарахувань.

Відповідно до статті 81 ЦПК України саме на позивача покладається обов`язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Разом із тим суд враховує, що згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості загальний розмір заборгованості відповідача станом на дату звернення до суду визначений у сумі 36 465,00 грн, до складу якої включено 11 000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 19 965,00 грн заборгованості за процентами та 5 500,00 грн штрафних санкцій.

Водночас із прохальної частини позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача заборгованість саме у розмірі 30 965,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту та нарахованими процентами за користування кредитом.

Таким чином, штрафні санкції у розмірі 5 500,00 грн хоча й відображені у розрахунку заборгованості, однак не включені позивачем до предмета заявлених позовних вимог та фактично не є самостійною вимогою про стягнення.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених нею вимог.

Оскільки судом встановлено обґрунтованість заявлених до стягнення сум основного боргу в розмірі 11 000,00 грн та процентів за користування кредитом у розмірі 19 965,00 грн, які у сукупності становлять 30 965,00 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі в межах заявлених позивачем вимог.

За таких обставин підстав для пропорційного розподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не вбачається, оскільки позовні вимоги, які були заявлені позивачем до розгляду судом, підлягають задоволенню повністю.

Відтак з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у повному обсязі, а саме судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 273, 280-284 ЦПК України, статтями 11, 15, 16, 204, 205, 207, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 611, 612, 626, 627, 628, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 529387618 від 19 серпня 2024 року у загальному розмірі 30965 (тридцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок, яка складається з 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 19 965 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідач, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «ЕЙС», ЄДРПОУ 42986956, місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, кабінет 13;

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 , та адреса реєстрації як тимчасово переміщеної особи АДРЕСА_2 ,

Повний текст рішення суду складено 18.06.2026.

Суддя: