Постанова № 137500860, 18.06.2026, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1519/26

Провадження № 3/147/599/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року с-ще Тростянець

Суддя Тростянецького районного суду Вінницької області Натальчук О.А., розглянувши матеріали адміністративної справи, що надійшли від ІНФОРМАЦІЯ_1 про притягнення до адміністративної ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-11 КУпАП,

встановив:

Згідно протоколу ОДВ/485 від 08.06.2026, встановлено, що 30.05.2026 о 06 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , всупереч вищезазначених вимог закону, діючи умисно, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, ст. ст. 2-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п.п. 1.3 ч. ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 13 год. 00 хв. 31.05.2026 дня його самостійного повернення до розташування військової частини НОМЕР_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про день та час судового засідання повідомлений належним чином, шляхом надсилання повістки у формі SMS-повідомлення на номер мобільного телефону, що зазначений у заявці про отримання судової повістки в електронній формі. Про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 23 серпня 2018 року у справі №11-237сап18 звернула увагу, що право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлене ч.1 ст.268 та ч.6 ст.294 КУпАП, не є абсолютним.

Верховним Судом в п. 34 постанови від 12 березня 2019 року по справі №910/9836/18 також зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі.

Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v.Spain") від 07.07.1989 зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» (Заява N 3236/03, п.41) від 03.04.2008 наголосив, що «сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження».

Суд не зобов`язаний самостійно з`ясовувати причини неявки належно сповіщених учасників справи, оскільки обов`язок повідомити про ці причини і надати докази поважності неявки покладається на учасників справи.

Враховуючи вжиття всіх необхідних заходів для своєчасного виклику особи, визначені ст. 277 КУпАП строки розгляду вказаної справи, суддя приходить до переконання про можливість розгляду справи за відсутності особи, відносно якої складено протокол, що не протирічить ч.1 ст.268 КУпАП.

Окрім того, суд приймає до уваги, долучену до матеріалів справи заяву ОСОБА_1 від 08.06.2026 про розгляд справи без його участі, яка також підтверджує, обізнаність останнього із судовим розглядом справи відносно нього.

Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, тощо.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно з ч.3 ст. 172-11 КУпАП відповідальність настає у випадку самовільного залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, підтверджується: - протоколом ОДВ/485 від 08.06.2026, згідно з яким, військовослужбовець солдат ОСОБА_1 , самовільно залишив місце розташування військової частини НОМЕР_2 , та незаконно перебував поза її межами, проводячи час на власний розсуд до 13 год. 00 хв. 31.05.2026 дня його самостійного повернення до розташування військової частини НОМЕР_2 ; - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №174 від 30.05.2026; - доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 №28208 від 30.05.2026 про самовільне залишення (без зброї) базового табору військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ) військової частини НОМЕР_3 військово службовця військової служби по мобілізації солдата ОСОБА_1 ; - доповіддю командира військової частини НОМЕР_2 №29306 від 07.06.2026 про повернення військовослужбовця по мобілізації солдата ОСОБА_1 ; - витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) №34 від 31.01.2026; - службовою характеристикою солдата ОСОБА_1 ; - медичною характеристикою на військовослужбовця ОСОБА_1 тимчасово облікованого у військовій частині НОМЕР_2 .

Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.

Зазначені вище докази винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, є такими, що доповнюють одне одного, є повними, безсумнівними, належними та допустимими, оскільки відповідно до ст. ст. 251, 252 КУпАП, прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у справі про адміністративне правопорушення, а також є такими, що зібрані в порядку, встановленому законом.

Підстав для закриття провадження у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, суд не вбачає.

Дослідивши матеріали справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП.

Відповідно до ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

При призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 враховується характер скоєного правопорушення, особу винного, ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують відповідальність, та вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч.7 ст. 283 КУпАП постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення повинна містити положення про стягнення з особи, щодо якої її винесено, судового збору.

Згідно зі ст. 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Зокрема, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до п.12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Однак, для звільнення від сплати судового збору на підставі пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» особа повинна мати статус військовослужбовця, а спір у справі повинен бути пов`язаний із проходженням нею військової служби, тобто професійною діяльністю особи, пов`язаною із обороною України.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №640/7310/19.

Системний аналіз ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» дає підстави для висновку, що військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні або перевірочні та спеціальні збори, звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, однак не звільняються від обов`язку виконання постанови про накладення адміністративного стягнення.

Керуючись ст. ст. 221, 283, 284 КУпАП, п.5 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суд -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , військовослужбовця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п`ятсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 8500 грн (вісім тисяч п`ятсот гривень) на користь держави (рахунок UA508999980313090106000002898, код ЄДРПОУ 37979858, одержувач ГУК у Вінницькій області /с. Ободівка/21081100, банк одержувача Казначейство України (ЕАП).

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Тростянецький районний суд Вінницької області.

Згідно з ч.1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу, тобто в сумі 17000 грн (сімнадцять тисяч гривень).

У випадку добровільної сплати штрафу в строк визначений ч.1 ст. 307 КУпАП платіжний документ надати Тростянецькому районному суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, с-ще Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область).

Строк пред`явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.

Суддя О.А. Натальчук