Рішення № 137500515, 17.06.2026, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/262/26

провадження № 2/136/139/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 червня 2026 року м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Шпортун С.В.,

за участі секретаря судового засідання Белінської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «АКСІЛІУМ-ФІНАНС» (далі по тексту позивач) звернулося до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник, відповідач), обгрунтовуючи підставність вимог тим, що 17.05.2017 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено Кредитний договір №O6953958/1 (надалі Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит, а Позичальник зобов`язувався в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені графіком погашення кредиту.

АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику можливість розпоряджатись грошовими коштами.

08.11.2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» було укладено Договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №O6953958/1 від 17.05.2017.

12.12.2024 рішенням № 12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальність «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Ураховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував та допустив заборгованість за Кредитним договором №O6953958/1 від 17.05.2017, яка становить 29 791,27 грн., в тому числі строкове тіло 0, грн., прострочене тіло 12 552,39 грн., прострочені відсотки 8 366,00 грн., прострочена комісія 0 грн, строкові відсотки 8872,88 грн., які у добровільному порядку не сплачує позивачеві, наведене стало підставою звернення до суду із даним позовом.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 26.03.2026 відкрито провадження за позовною заявою, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У визначений судом строк відповідач заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак просив розглянути справу у його відсутність, не заперечував щодо заочного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач про день та час розгляду справи повідомлявся своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за адресою зареєстрованого місця проживання, утім жодних заяв та клопотань до суду не направила.

З огляду на викладене, суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення учасників справи про місце, дату і час судового засідання задля реалізації однієї із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу.

Ураховуючи письмову згоду позивача на заочний розгляд справи, неявку відповідача в судове засідання без поважних причин, з урахуванням положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України, суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

17.05.2017 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Кредобанк» з наміром на отримання кредиту, надавши Анкету-заяву із своїми персональними даними та у якій просила відкрити їй поточний рахунок на її ім`я (а.с.7).

17.05.2017 між ОСОБА_1 та АТ «Кредобанк» було укладено Договір № 6953958 про встановлення ліміту кредитування (Автоматичний овердрафт) (а.с.8), відповідно до умов якого для здійснення операцій з використанням банківської платіжної картки, Банк зобов`язався встановити по рахунку № НОМЕР_1 , ліміт кредитування в сумі, на строк та умовах визначених цим Договором та Тарифами Банку для Тарифного пакету START, на умовах якого обслуговується Рахунок (п.1.1. Договору).

У п. 1.3. Банк зобов`язався встановити максимальну суму ліміту кредитування по Рахунку в розмірі 20 000.00 грн., реальна процентна ставка 34,49 %, ліміт кредитування по рахунку встановлюється на 12 місяців.

У п.1.19 Договору сторони узгодили, що кредитні правовідносини та ліміт кредитування продовжують свою дію на строк якщо жодна із сторін до закінчення строку зазначеного у п.1.5. не подала заперечень проти такого продовження.

На підтвердження факту користування грошовими коштами ОСОБА_1 надано Виписку по особовим рахункам (а.с.49, 53-132) та меморіальний ордер (а.с.50).

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 суд виснував, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо факту передачі грошей так і заборгованості за кредитним договором.

08.11.2023 між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» було укладено договір факторингу, відповідно до якого ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» набуло право вимоги до боржників.

Згідно додатку №1 до Договору факторингу від 08.11.2023 (а.с.20), ТОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6953958 від 17.05.2017.

12.12.2024 рішенням №12/12/24-1 учасника ТзОВ «ФК «МАРИН-ФІНАНС» змінено найменування товариства на Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «АКСІЛІУМ ФІНАНС».

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.13, 51), заборгованість відповідача за договором № 6953958 складає 29 791,27 грн., з яких: прострочене тіло 12 552,39 грн., прострочені відсотки 8 366,00 грн., строкові відсотки 8 872,88 грн.

В адресу відповідача було направлено досудову вимогу про виконання договірних зобов`язань 26.01.2026 (а.с.11), однак вона залишена без належного реагування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що й правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені норми матеріального права свідчать про те, що заміна кредитора у зобов`язанні не припиняє самого зобов`язання, не змінює його змісту та не впливає на обсяг обов`язків боржника, а лише змінює особу, яка набуває право вимагати належного виконання такого зобов`язання.

Відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договірною передачею прав первісного кредитора новому кредитору та здійснюється на підставі відповідного правочину.

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові право грошової вимоги до боржника.

При цьому відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути як наявна грошова вимога, строк платежу за якою настав, так і майбутня вимога.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2022 року у справі №910/12525/20 звернула увагу на те, що до нового кредитора переходять саме ті права та в тому обсязі, які існували у первісного кредитора на момент переходу права вимоги, а підставою такого переходу є укладений між сторонами договір відступлення права вимоги.

Як установлено судом, 08 листопада 2023 року між АТ «Кредобанк» та ТОВ «ФК «Марин-Фінанс» укладено договір факторингу, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив новому кредитору права грошової вимоги до позичальників, у тому числі й до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6953958 від 17.05.2017.

Верховний Суд у своїх постановах від 18 жовтня 2023 року та 02 листопада 2021 року у справі №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012 зазначив, що належними доказами переходу права вимоги є належним чином оформлені договори відступлення права вимоги, реєстри договорів, права вимоги за якими відступаються, а також документи, які підтверджують оплату за договором.

Надані позивачем документи у своїй сукупності підтверджують факт переходу права вимоги саме за спірним кредитним договором та відповідають вимогам належності і допустимості доказів.

При цьому відповідачем не подано жодного належного доказу, який би свідчив про недійсність договору факторингу, відсутність у позивача статусу фінансової установи, припинення кредитного зобов`язання чи відсутність заборгованості на момент переходу права вимоги.

Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником за вказаним зобов`язанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача довести повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором, спростувати розмір існуючої заборгованості.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, про що визначено в статті 209 ЦПК України.

Зі статті 213 ЦПК України слідує, що суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі надані сторонами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Суд звертає увагу, що відповідач був обізнаний з розглядом цивільної справи, повідомлявся в установленому порядку про її розгляд, але жодним чином не висловив своєї позиції за вимогами до нього про стягнення кредитної заборгованості, не заперечив укладення договору з первісним кредитором, отримання коштів на картковий рахунок, розміру нарахованої заборгованості, тощо.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору із відповідачем, оскільки усі умови прямо передбачені у договорі, які безпосередньо підписані позичальником, також доведено порушення (прострочення) відповідачем взятих на себе зобов`язань за таким договором.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки контр розрахунку відповідачем не надано, а іншого не встановлено, а тому вважає, що вимоги позивача про стягнення заборгованості із відповідача в розмірі 29 791,27 грн., з яких: прострочене тіло 12 552,39 грн., прострочені відсотки 8 366,00 грн., строкові відсотки 8 872,88 грн. є обґрунтовані та підлягають до задоволення.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 та ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед інших, витрати: на професійну правничу допомогу необхідну для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

При пред`явленні позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн., відтак вказана сума підлягає присудженню із відповідача на користь позивача.

Судом встановлено, що позивач просив суд стягнути на його користь із відповідача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 6000,00 грн., в підтвердження понесених витрат до позову додано Договір про надання правової допомоги від 06.01.2026 за №06/01/26 між адвокатом Альховською Іриною Богданівною та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС», акт до Договору про надання правничої допомоги від 06.01.2026 №06/01/2026 на суму 6000 грн.

Суд вважає, що понесені позивачем витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн. підлягають присудженню із відповідача на користь позивача, оскільки підтвердженні належними доказами, а відповідач не надала жодних заперечень.

На підставі викладеного ст. ст. 526, 530, 610, 611, 625, 634, 1054, 1056-1 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНАСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНАСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №6953958 від 17.05.2017 у розмірі 29 791 (двадцять дев`ять сімсот дев`яносто одна) гривня 70 коп., з яких: 12 552,39 грн. - заборгованість по простроченому тілу; 8 366,00 грн. - заборгованість по прострочених відсотках, 8872,88 грн.-заборгованість по строкових відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНАСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНАСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники цивільного процесу:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНАСОВА КОМПАНІЯ «АКСІЛІУМ ФІНАНС» (м. Львів, вул. Академіка Лазаренка Є., буд. 4, каб. 4, код ЄДРПОУ: 43231894)

Відповідач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

Суддя С.В. Шпортун