Ухвала суду № 137499044, 22.05.2026, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/16033/21

Провадження № 6/752/287/26

У Х В А Л А

22 травня 2026 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.

за участі секретаря судового засідання Лісненка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №752/16033/21 за позовом ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

26.02.2026 року позивач ОСОБА_1 від імені та в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 (надалі по тексту УкрНДІ «Ресурс») звернувся до суду з заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №752/16033/21 за позовом ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

В обґрунтування поданої заяви зазначає, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» (далі - УкрНДІ «Ресурс») про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Рішення набрало законної сили 27.01.2025 р.

01.05.2025 р. на виконання зазначеного рішення суду видано виконавчі листи, а 07.05.2025 року відкрито виконавчі провадження № 77998050 та № 77997600.

Разом з тим, рішення суду тривалий час залишається невиконаним. Вказав на те, що відповідно до відповіді органу державної виконавчої служби від 19.02.2026 р. встановлено, що боржник обізнаний про існування судового рішення та відкриття виконавчих проваджень, однак заходів щодо його добровільного виконання не вживає.

Враховуючи викладене заявник звертається до суду та просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2024 року № №752/16033/21 та зобов`язати - УкрНДІ «Ресурс» подати звіт про виконання рішення суду, встановити боржнику строк для подання звіту.

Враховуючи характер вирішуваного питання, суд розглядає вказану заяву у порядку письмового провадження без виклику сторін, що відповідає вимогам ст. 453-2 ЦПК України.

Вирішуючи подану позивачем заяву, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, а судовий захист неможливо повноцінно здійснити без обов`язковості виконання судових рішень.

Згідно положень ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Так, судом встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30.10.2024 року визнано незаконним та скасовано наказ № 102-К від 27 травня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади наукового співробітника відділу аналітично-моніторингових досліджень, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 41 КЗпП України, виданий т.в.о. директора УкрНДІ «Ресурс» Євгеном Сербіним; поновлено ОСОБА_1 на роботі в УкрНДІ «Ресурс» на посаді наукового співробітника відділу аналітично-моніторингових досліджень з 28 травня 2021 року; рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі в УкрНДІ «Ресурс» на посаді наукового співробітника відділу аналітично-моніторингових досліджень допущено до негайного виконання; стягнуто з УкрНДІ «Ресурс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток в межах платежів за один місяць в розмірі 13 997, 12 грн; стягнуто з УкрНДІ «Ресурс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 537 102, 70 грн ( який визначений за мінусом середнього заробітку за один місяць у розмірі 13 997, 12 грн, який підлягає стягнення в порядку негайного виконання.

Вказане рішення набрало законної сили 27.01.2025 року.

На виконання зазначеного рішення суду 01.05.2025 р. видано виконавчі листи, а 07.05.2025 року відкрито виконавчі провадження № 77998050 та № 77997600.

Як зазначає заявник станом на теперішній час рішення суду залишається невиконаним.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Суд зауважує, що одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду.

Порядок судового контролю за виконанням судових рішень встановлено Розділом VII ЦПК України. Положеннями ч. 1 ст. 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.

Відповідно до статі 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Таким чином, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень. Тобто стягувач має можливість отримати виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, визначених Законом України «Про виконавче провадження».

У постанові від 11.06.2020 у справі №640/13988/19 Верховний Суд зазначив, що усталеною судовою практикою сформовано правову позицію, відповідно до якої для застосування інституту судового контролю шляхом зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, або встановлення нового строку подання звіту, або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу є правом суду.

Відповідно до висновку викладеного у постанові КАС ВС від 23 червня 2020 року у справі N 802/357/17-а звертаючись до суду із заявою про встановлення судового контролю, позивач зобов`язаний навести аргументи на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і надати докази в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 453-1 ЦПК України передбачено, що суд, який розглянув справу як суд першої інстанції, за письмовою заявою стягувача може зобов`язати боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення в цивільних справах, що виникають зокрема із трудових правовідносин.

Якщо боржником, який не виконує судове рішення, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, суб`єкт господарювання державного або комунального сектору економіки, суд за письмовою заявою стягувача та за умови відкриття виконавчого провадження зобов`язує такого боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення незалежно від характеру спору.

За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання боржника подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже суд зазначає, що відповідно до положень процесуального законодавства та судової практики, судовий контроль за виконанням судового рішення є диспозитивним правом, а не обов`язком суду, і має на меті забезпечення реального виконання рішення. При цьому, правовою підставою для застосування судового контролю шляхом зобов`язання боржника подати звіт про виконання є наявність об`єктивних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які дають обґрунтовані підстави вважати, що без вжиття такого заходу рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль.

Разом з тим, дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання зобов`язань.

Посилання заявника на факт невиконання судового рішення та відкриття виконавчого провадження самі по собі не є достатніми для застосування заходів судового контролю, оскільки такі обставини не підтверджені жодними належними доказами. До заяви також не додано доказів, які б свідчили про неефективність передбаченого законом механізму примусового виконання судового рішення або про протиправну поведінку чи бездіяльність боржника.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 453-1 ЦПК України, у заяві про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення обов`язково зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Судом встановлено, що у змісті поданої заяви такий ідентифікатор відсутній, що позбавляє суд можливості перевірити відомості щодо стану виконавчого провадження в автоматизованій системі виконавчого провадження та належним чином оцінити наявність підстав для застосування заходів судового контролю.

За таких обставин, оцінивши доводи заяви у сукупності з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

На підставі наведеного і керуючись ст. ст.148, 453-1, 453-2 ЦПК України, суд,

постановив:

у задоволенні заяви представника заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №752/16033/21 за позовом ОСОБА_1 до Українського державного науково-дослідного інституту «Ресурс» про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (частина 2 статті 261 ЦПК України).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду (частина 1 статті 353, стаття 355 ЦПК України).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (стаття 354 ЦПК України).

Суддя: К.Г. Плахотнюк